Постанова № 77309737, 18.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Рубан В.В.

18 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2817/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Перцової Т.С.

суддів: Жигилія С.П. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Ващук Ю.О.

представників сторін : позивача - ОСОБА_1, представників сторін : позивача - ОСОБА_2, відповідача - Кіян Д.С., Приходька А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (м.Харків) від 28.02.2018 (16:40 год., повний текст складено 12.03.2018) по справі № 820/2817/17

за позовом ОСОБА_1

до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області

про поновлення на посаді,

ВСТАНОВИВ

20 грудня 2016 року позивач звернувся з позовом про поновлення його на посаду до Ізюмського міськрайонного суду Харківської області. Рішенням від 13.04.2017р. у справі № 623/3346/16-ц в задоволенні його позову відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 22.06.2017р. рішення Ізюмського міськрайонного суду Харківської області скасовано, провадження у справі закрито, на підставі п. 1 ст. 205 ЦПК, оскільки справа не підлягала розгляду в порядку цивільного судочинства, та вказано, що спір належить вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

03.07.2017 ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1, позивач), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (далі по тексту - Ізюмська РДА, відповідач), в якому просив суд поновити його на посаді керівника апарату Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що його звільнення з займаної посади керівника апарату Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області на підставі розпорядження голови Ізюмської РДА Шамрай Л.М. відбулося з порушенням установленого законом порядку при звільненні працівника у зв'язку із скороченням штату, оскільки не було повідомлено про наявність вакантних посад в Ізюмській РДА та не було запропоновано зайняття вказаних посад, а тому відповідно до ч.1 ст.235 КЗпП України він повинен бути поновлений на попередній посаді.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 по справі № 820/2817/17 адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 64300) до Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області (пл. Центральна, буд. 1, м. Ізюм, Харківська область, 64300) про поновлення на посаді - задоволено.

Поновлено ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,64300) на посаді керівника апарату Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області.

Рішення суду про поновлення ОСОБА_1 на посаді керівника апарату Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області допущено до негайного виконання.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при його прийнятті норм матеріального права, недотримання норм процесуального права та неповноту дослідження доказів, просить суд апеляційної інстанції рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 по справі № 820/2817/17 скасувати, прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідно до доводів апеляційної скарги рішення суду не було належним чином обґрунтовано в частині трактування позовних вимог на власний розсуд, оскільки вказівка суду про те, що ОСОБА_1 просив суд поновити його на посаді саме керівника апарату Ізюмської РДА не відповідає дійсності та змісту позову. Стверджує, що судом не забезпечено можливості відповідачу надати докази та навести свої аргументи, в тому числі щодо відсутності фактів порушення прав інших осіб на зайняття цієї посади тощо, що також є порушенням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі. Наполягає на тому, що всі вимоги та положення законодавства при звільненні ОСОБА_1 були дотримані, у тому числі щодо пропонування вакантних посад державному службовцю при його попередженні про зміну істотних умов праці. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно залишив поза увагою факт щорічної оцінки позивача, як підстави для не пропонування ОСОБА_1 інших вакантних посад.

З вказівкою на п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу», ч.1 ст.40, ст.42 КЗпП України зазначив, що вирішення питання вивільнення або переведення при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва та при інших обставинах, пов'язане з об'єктивною можливістю запропонувати йому іншу посаду, що в свою чергу напряму залежить в тому числі від кваліфікації, професійної компетентності державного службовця тощо. На думку апелянта, законодавство не містить зобов'язань запропоновувати особі, яка попереджена про подальше вивільнення, всіх без виключення вакантних посад без врахування її кваліфікації та професійної компетентності. Щодо ОСОБА_1 25.02.2016 року була проведена щорічна оцінка виконання ним посадових обов'язків і завдань за 2015 рік, за підсумками якої була виставлена незадовільна оцінка.

Враховуючи зазначене, а також той факт, що законодавство зобов'язує керівника державної служби у випадках передбачених п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України «Про державну службу» пропонувати тільки ті посади, які відповідають кваліфікації та професійній компетенції державного службовця, порушення з боку райдержадміністрації при вивільненні ОСОБА_1 не допускались. ОСОБА_1 була запропонована посада, яка відповідає його кваліфікації, а критеріям зайняття інших посад на той момент він не відповідав, або посади були зайняті. Судом першої інстанції не надано оцінку вищенаведеним доводам відповідача, чим порушено положення ст.ст.73, 90, 242 та 246 КАС України.

Крім того зазначає, що оскаржуване рішення суду містить численні неточності, що також впливає на його зрозумілість, та порушує вимоги встановлені для судового рішення, котрі закріплені КАСУ та Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі».

В судовому засіданні представники відповідача вимоги апеляційної скарги підтримали з підстав, викладених в останній, просили суд апеляційної інстанції їх задовольнити.

Позивач в надісланому до суду відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як законне та обґрунтоване. Правова позиція позивача в судовому засіданні також була підтримана його представником.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 до звільнення перебував на посаді керівника апарату Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області, на яку був призначений відповідно до розпорядження від 25.06.2010 № 99-к (т.1 а.с. 132).

На підставі розпорядження голови Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області № 51-к від 04.05.2016 проведено попередження працівників апарату РДА, зокрема заступника голови РДА, керівника апарату РДА та інших про зміну істотних умов праці, у зв'язку з набуттям з 01.05.2016 року чинності Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889 (т.1 а.с. 12, 199-201).

Розпорядженням голови Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області від 18.05.2016 № 226 визначено структуру районної державної адміністрації (т.1 а.с.203).

На підставі розпорядження голови Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області № 53-к від 24.05.2016 до штатного розпису апарату та структурних підрозділів районної державної адміністрації Харківської області внесені зміни з 01.05.2016 р., зокрема, виведено із штатного розпису ряд посад, в тому числі посаду керівника апарату РДА, яку займав позивач, та введено посади: заступника голови-керівника апарату РДА; заступника керівника апарату - начальника відділу організаційно-кадрової роботи та масових комунікацій апарату РДА; начальника загального відділу апарату РДА; три одиниці головного спеціаліста відділу організаційно-кадрової роботи та масових комунікацій апарату РДА; дві одиниці головного спеціаліста загального відділу апарату РДА; провідного фахівця зв'язків із громадськістю та пресою відділу організаційно-кадрової роботи та масових комунікацій РДА; інспектора загального відділу апарату РДА, інспектора відділу ведення державного реєстру виборців апарату РДА, провідного інженера - системного адміністратора відділу фінансово господарського забезпечення апарату РДА, головного спеціаліста юридичного відділу апарату РДА. (т.1 а.с. 13).

Відповідно до штатного розпису Ізюмської РДА, введеного в дію з 01 травня 2016 року - посада керівника апарату РДА відсутня, тобто скорочена.

16.06.2016 на підставі розпорядження голови Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області № 65-к «Про попередження про наступне вивільнення» відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, розпоряджень голови районної державної адміністрації від 23.05.2016 № 226 "Про структуру Ізюмської районної державної адміністрації" від 24.05.2016 № 53-к "Про внесення змін до штатного розпису структурних підрозділів Ізюмської районної державної адміністрації" у зв'язку з реорганізацією структури апарату РДА та скороченням посад винесено попередження про наступне вивільнення із займаних посад певних осіб, у тому числі і ОСОБА_1 З вказаним розпорядженням позивач ознайомився 30.06.2016 під особистий підпис. (т.1 а.с. 209-211).

Розпорядженням голови Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області від 21.06.2016р. № 79-к "Про внесення змін до структури та штатного розпису апарату районної державної адміністрації", зокрема, внесені зміни до штатного розпису апарату РДА з 01 липня 2016 року, виведено із штатного розпису апарату Ізюмської РДА посади: заступника керівника апарату - начальника відділу організаційно - кадрової роботи та масових комунікацій апарату Ізюмської РДА; головного спеціаліста відділу організаційно кадрової роботи та масових комунікацій апарату - 3 одиниці; провідного фахівця із зв'язків з громадськістю та пресою відділу організаційно-кадрової роботи та масових комунікацій апарату Ізюмської РДА; провідного інженера - системного адміністратора відділу фінансово господарського забезпечення апарату Ізюмської РДА та введено до штатного розпису структурних підрозділів Ізюмської РДА посади: заступника керівника апарату - начальника відділу організаційної роботи управління персоналом та масових комунікацій апарату Ізюмської РДА; головного спеціаліста відділу організаційної роботи, управління персоналом та масових комунікацій апарату Ізюмської РДА - 3 одиниці; провідного фахівця із зв'язків з громадськістю та пресою відділу організаційної роботи, управління персоналом та масових комунікацій апарату Ізюмської РДА; провідного інженера - системного адміністратора загального відділу апарату Ізюмської РДА (т.1 а.с.212, 213).

Розпорядження першого заступника голови РДА № 92-к від 01.07.2016 «Про введення в дію штатного розпису апарату Ізюмської районної державної адміністрації» відповідно до Закону України "Про державну службу", розпорядження голови РДА від 21.06.2016 № 79-к "Про внесення змін до структури та штатного розпису апарату районної державної адміністрації" з 01.07.2016 введено в дію штатний розпис апарату Ізюмської РДА (т.1 а.с. 17).

Розпорядженням голови Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області від 29.07.2016 № 114-к відповідно до ст. 49-2 КЗпП України, розпоряджень голови районної державної адміністрації від 23.05.2016р. № 226 "Про структуру Ізюмської районної державної адміністрації" від 24.05.2016 № 53 -к "Про внесення змін до штатного розпису структурних підрозділів Ізюмської районної державної адміністрації" у зв'язку з реорганізацією структури апарату РДА та скороченням посад, ОСОБА_1 вдруге попереджено про наступне вивільнення із займаної посади (т.1 а.с.150).

29.07.2016 керівнику апарату Ізюмської районної державної адміністрації ОСОБА_1 внесені пропозиції про переведення на іншу роботу, при цьому, керуючись розпорядженням голови районної державної адміністрації від 24.04.2016 № 53 "Про внесення змін до штатного розпису структурних підрозділів Ізюмської РДА", ч.3 ст.49-2 КЗпП України запропоновано вакантну посаду: спеціаліста 1 категорії фінансово - господарського відділу фінансового управління Ізюмської РДА. З вказаними розпорядженням та пропозицією позивач ознайомлений 04.08.2016 (т.1 а.с. 151-152), щодо переведення на вказану позаду позивач заперечував, оскільки вважав її нижчу за рангом.

Розпорядженням № 154-к від 05.10.2016 голови Ізюмської РДА ОСОБА_1 звільнено з займаної посади, підстава - подання першого заступника голови Ізюмської РДА Кіяна Д.С. від 30.09.2016 (т.1 а.с. 154).

Не погодившись зі своїм звільненням з посади керівника апарату Ізюмської РДА, вважаючи його незаконним, позивач звернувся до суду з позовом про поновлення його на посаді керівника апарату Ізюмської РДА.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що звільнення ОСОБА_1 05.10.2016 з посади керівника апарату Ізюмської районної державної адміністрації у зв'язку з реорганізацією структури апарату районної державної адміністрації з вказівкою на пп.1 п. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу", здійснено відповідачем без дотримання вимог ст.ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України, що є підставою для поновлення позивача на вказаній посаді.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для звільнення ОСОБА_1 з посади керівника апарату Ізюмської районної державної адміністрації слугувало розпорядження Ізюмської РДА від 05.10.2016 № 154-к відповідачем зазначено підпункт 1 пункту 1 статті 87 Закону України «Про державну службу та розпорядження голови РДА від 23 травня 2016 року № 226 "Про структуру Ізюмської районної державної адміністрації", від 24 травня 2016 року № 53-к "Про внесення змін до штатного розпису структурних підрозділів Ізюмської районної державної адміністрації", від 29 липня 2016 року № 114-к «Про попередження про наступне вивільнення».

Колегія суддів зазначає, що з урахуванням часу виникнення спірних відносин, статусу позивача при звільненні, при вирішенні справи слід застосовувати положеннями Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015, № 889-VIII (далі по тексту - Закону України № 889-VIII).

Положеннями ч.1 ст.2 Закону України № 889-VIII передбачено, що наведені в цьому Законі терміни вживаються в такому значенні : керівник державної служби в державному органі (далі - керівник державної служби) - посадова особа, яка займає вищу посаду державної служби в державному органі, до посадових обов'язків якої належить здійснення повноважень з питань державної служби та організації роботи інших працівників у цьому органі (п.3); посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону (п.4); професійна компетентність - здатність особи в межах визначених за посадою повноважень застосовувати спеціальні знання, уміння та навички, виявляти відповідні моральні та ділові якості для належного виконання встановлених завдань і обов'язків, навчання, професійного та особистісного розвитку (п.5); рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу (п.6).

Колегією суддів встановлено, що посада, з якої було звільнено позивача у розумінні вищенаведеної норми права була посадою державної служби, а позивач - посадовою особою в державному органі (Ізюмська РДА).

Як вбачається зі змісту попередження про наступне вивільнення від 29.07.2016 та розпорядження Ізюмської РДА від 05.10.2016 № 154-к припинення державної служби позивача за ініціативою відповідача здійснено у зв'язку з реорганізацією структури апарату районної державної адміністрації та скороченням посад з посиланням на п.1 ч.1 ст.87 Закону України № 889-VIII.

Колегія суддів зазначає, що підставою для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення у розумінні п.1 ч.1 ст.87 Закону України № 889-VIII є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Відповідно до ч.3 чт.87 Закону України № 889-VIII процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

Державний службовець, якого звільнено на підставі пункту 1 частини першої цієї статті, у разі створення в державному органі, з якого його звільнено, нової посади чи появи вакантної посади, що відповідає кваліфікації державного службовця, протягом шести місяців з дня звільнення має право поворотного прийняття на службу за його заявою, якщо він був призначений на посаду в цьому органі за результатами конкурсу.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці (ч.3 ст.32 КЗпП України).

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (ч.4 ст.32 КЗпП України).

Отже, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці.

Частиною 4 статті 36 Кодексу законів про працю України передбачено, що у разі зміни власника підприємства, а також у разі його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) дія трудового договору працівника продовжується. Припинення трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разі скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Приписами ч. 2 ст. 40 КЗпП України встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 частини першої цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу, що кореспондує п.1 ч.1 ст.87 Закону України № 889-VIII.

Положеннями частин 1 - 4 статті 49-2 КЗпІІ України передбачено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Вимоги частин першої - третьої цієї статті не застосовуються до працівників, які вивільняються у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, пов'язаними з виконанням заходів під час мобілізації, на особливий період.

Аналіз наведених норм права дозволяє колегії суддів дійти висновку, що для підтвердження правомірності звільнення позивача за п.1 ч.1 ст.87 Закону України № 889-VII відповідач повинен був довести суду дотримання ним в процедурі звільнення положень ст.ст.32, 36, 40, 49-2 КЗпІІ України.

Крім того, під час звільнення працівника на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених ст. 49-2 КЗпП України.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Таким чином, власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

Відповідно до ч.1 ст. 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на час звільнення позивач мав стаж державної служби - 15 років, 11 місяців, у 2002 році отримав повна вищу освіту за спеціальністю державне управління та здобув кваліфікацію магістра державного управління, проходив підвищення кваліфікації у Харківському регіональному інституті Національної академії державного управління при Президентові України: 2003, 2010, 2012 роки, дисциплінарні стягнення відсутні, має відзнаку за плідну працю та високий професіоналізм від народного депутата України.

Колегією суддів встановлено, що про зміну істотних умов праці працівники апарату РДА, у тому числі керівник апарату РДА попереджені 04.05.2016.

Про наступне вивільнення з посади внаслідок її скорочення позивач повідомлявся двічі 30.06.2016 та 04.08.2016, в той час коли посада позивача була скорочена з 01.05.2016 шляхом виведення із штатного розпису на підставі розпорядження голови Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області № 53-к від 24.05.2016.

Слід також зауважити, що у період з 24.05.2016 до 29.07.2016 штатний розпис структурних підрозділів Ізюмської РДА декілька разів змінювався на підставі вищенаведених розпоряджень голови РДА, разом з цим, до 04.08.2016 року відповідачем не було запропоновано позивачу жодної вакантної посади.

Так, відповідач при попередженні позивача про зміну істотних умов праці 04.05.2016 та про наступне вивільнення з займаної посади 30.06.2016 не надав ОСОБА_1 пропозицій про переведення на іншу роботу, і лише 04.08.2016 при фактично повторному попередженні про вивільнення з тих же самих підстав запропонував ОСОБА_1 посаду спеціаліста 1 категорії фінансово - господарського відділу фінансового управління Ізюмської РДА, яка з урахуванням раніше займаної посади (керівник апарату Ізюмської РДА), не може вважатися рівнозначною займаній посаді позивача.

Крім того, запропонована позивачу 04.08.2016 посада спеціаліста І категорії фінансово-господарського відділу фінансового управління Ізюмської РДА взагалі відсутня як у штатному розписі на 2016 рік (вводиться в дію з 01.05.2016) так і в подальших штатних розкладах, введених в дію до 04.08.2016. Так, відповідно до вказаного штатного розпису у фінансово-господарському відділі фінансового управління Ізюмської РДА є посади: начальник відділу-головний бухгалтер - 1 штатна посада, провідний спеціаліст - 1 штатна посада, спеціаліст - 1 штатна посада, прибиральник службових приміщень - 0,5 штатних посад.

Жодної новоствореної вакантної посади відповідно до штатних розписів відповідачем позивачу запропоновано не було.

Відсутні докази і того, що позивачу запропоновано іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Посилання відповідача в запереченнях на позов, в апеляційній скарзі на те, що станом на 29.07.2016 інші посади, які б відповідали кваліфікаційному рівню позивача були відсутні, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідачем у період з 04.05.2016 до 29.07.2016 жодні дії щодо пропозицій вакантних посад позивачу не вчинялися і порівняння відповідності посад кваліфікації ОСОБА_1 не проводилися.

Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції про те, що відповідач не запропонувавши позивачу при попередженні його про зміну істотних умов праці 04.05.2016 та про наступне вивільнення з займаної посади 30.06.2016 та 04.08.2016 наявні на той час вакантні посади, вперше надавши пропозицію про переведення на іншу роботу лише 29.07.2016, фактично позбавив його можливості зайняти посаду, яка могла бути для нього рівнозначною, тоді як наявні вакантні посади в цей проміжок часу зайняли інші працівники.

Таким чином, відповідача у спірних відносинах навіть не надано було можливості позивачу зайняти вакантну посаду.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про не взяття до уваги посилань відповідача на щорічну оцінку позивача за 2015 рік, як на підставу для не пропонування ОСОБА_1 інших вакантних посад, оскільки остання складена 25.02.2016 внаслідок проведення щорічної оцінки держслужбовців, а не в зв'язку з виконанням обов'язку відповідача щодо надання пропозицій про переведення на іншу роботу з 04.05.2016.

Крім того, слід зазначити, що позивач звільнений саме у зв'язку з реорганізацією структури апарату районної державної адміністрації. Будь-яких рішень відповідачем на підставі вказаної щорічної оцінки прийнято не було, а тому посилання на неї - недоречні.

За таких обставин, колегія підтверджує висновок суду першої інстанції про недотримання відповідачем у спірних відносинах положень ст.ст.32, 36, 40, 49-2 КЗпІІ України.

Колегія суддів вважає такими, що не відповідають дійсності доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду першої інстанції не було належним чином обґрунтовано щодо змісту заявлених позовних вимог, оскільки зі змісту прохальної частини позову вбачається, що ОСОБА_1 просив суд поновити його саме на посаді саме керівника апарату Ізюмської РДА.

Не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного перегляду справи і твердження про те, що судом не забезпечено можливості відповідачу надати докази та навести свої аргументи, оскільки, по-перше, представники Ізюмської РДА брали участь при розгляді справи в судових засіданнях, а по-друге, ніяких інших документів в обґрунтування своєї правової позиції ніж були надані до суду першої інстанції апелянт до суду апеляційної інстанції не надав.

Інші доводи апеляційної скарги правомірність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Посилання апелянта на неможливість виконати рішення суду першої інстанції з огляду на його незрозумілість з підстав не зазначення в останньому дати, з якої необхідно поновити позивача на посаді, є підставою для звернення до суду першої інстанції з заявою про роз'яснення рішення, а не - для його скасування.

Відповідно до ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235 та статті 240 КЗпП України, а відтак встановивши, що звільнення позивача відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд зобов'язаний поновити працівника на попередній роботі.

На виконання приписів вищенаведеної норми права, суд першої інстанції, який розглянув справу та встановив, що звільнення працівника відбулося без законної підстави, правомірно поновив ОСОБА_1 на посаді, яку він займав до свого звільнення.

Враховуючи, що позивачем не заявлялися в суді першої інстанції вимоги про визнання протиправним і скасування рішення відповідача про його звільнення (позивач вважає належним способом захисту порушеного права у спірних відносин саме порновлення його на посаді), суд апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст.308 КАС України не може їх розглядати.

Оскільки судом першої інстанції встановлено, а судом апеляційної інстанції підтверджено факт проведення відповідачем звільнення позивача з займаної посади з порушенням, встановленої законом процедури, позов слід задовольнити.

У відповідності до п.2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту України від 29.07.1993 р. № 58, Днем звільнення вважається останній день роботи.

Беручи до уваги, що розпорядженням Ізюмської РДА від 05.10.2016 № 154-к позивача звільнено з 05.10.2016 року, позивач підлягає поновленню на посаді з 05.10.2016 року.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ч.4 ст.241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Ізюмської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 по справі № 820/2817/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду, крім випадків, встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 23.10.2018.