Постанова № 7730807, 20.01.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.01.2010                                                                                           № 32/344

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Кондес Л.О.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

Від позивача: Кохановський В.В. (дов. б/н від 01.09.2009);

Від відповідача: Степаненко Г.М. (дов. б/н від 25.06.2009);

Від третьої особи: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне об"єднання "Медапаратура"

на рішення Господарського суду м.Києва від 01.10.2009

у справі № 32/344 (суддя

за позовом                               Державного підприємства для постачання медичних установ "Укрмедпостач"

до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельне об"єднання "Медапаратура"

третя особа позивача           Міністерство охорони здоров"я України

про                                                   стягнення 363976,44 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 у справі №32/344 позовні вимоги Державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач” про стягнення 363 976,44 грн. задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо - торгівельне об’єднання „Меданаратура” на користь Державного підприємства для постачання медичних установ „Укрмедпостач” 87560,48 грн. - пені, 80 120,60 грн. - штрафу, 4 600,00 грн. - витрат на послуги адвоката та судові витрати.

Не погоджуючись з винесеним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Виробниче - торгівельне об’єднання „Медапаратура” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2009 у справі №32/344 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скаржник звертає увагу на те, що рішення винесене з неправильним застосуванням норм матеріального права, з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені місцевим судом в рішенні не відповідають обставинам справи.

Також, скаржник зазначає, що судом встановлено правомірність відмови від подальшого гарантійного обслуговування відповідачем рентгенівського обладнання, що знаходиться в центральній клінічній лікарні №9 міста Донецька – ця обставина не відповідає висновкам викладеним у рішенні, а саме, що стягненню підлягає сума пені, що складає 29186, 90 грн., а сума штрафу за прострочення понад 30 днів – 40 060, 30 грн. за порушення зобов’язань з гарантійного ремонту рентгенівського обладнання, яке знаходиться в центральній клінічній лікарні № 9 міста Донецька.

Відповідач, звертає увагу на те, що доводи суду щодо обґрунтованості стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо - торгівельне об’єднання “Медапаратура” штрафних санкцій, передбачених в п. 9.3. Договору за прострочення виконання останнім своїх обов’язків з гарантійного ремонту за заявкою, направленою Житомирською центральною лікарнею листом №406 від 03.03.2009р., а саме пені в розмірі 58373, 568 та штрафу в розмірі 40060, 30 грн - не відповідають обставинам справи. Оскільки заявка на ремонт датована 03.03.2009р, а ремонт виконано 17.03.2009р., а отже відповідачем не порушено строки на проведення гарантійного обслуговування, передбачені п. 6.2. Договору.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вимоги відповідача не визнав і просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач зазначає, що на момент введення в експлуатацію медичного обладнання, відповідач порушив процедуру та порядок проведення перевірки готовності приміщення в Центральній міській лікарні №9 м. Донецьк.

В порушення п. 6.2. Договору, відповідач провів не своєчасно роботи по виявленню причин виходу з ладу медичного обладнання, безпідставно відмовився від виконання гарантійного обслуговування, що призвело до відповідальності у вигляді стягнення пені та штрафу відповідно до п. 9.3. Договору.

Позивач, також, стверджує, що відповідач не зміг своєчасно, а саме в термін відведений п. 6.2. Договору, виконати гарантійний ремонт лампи світлового центратора, чим порушив взяті на себе зобов’язання, в зв’язку з чим позивачем було пред’явлено вимогу щодо стягнення пені та штрафу згідно з п. 9.3. Договору.

Міністерством охорони здоров’я України відзиву суду на надано.

Ухвалою від 09.11.2009 р. апеляційна скарга прийнята до провадження і призначена до розгляду на 08.12.2008 р.

Ухвалою від 08.12.2009 р. розгляд справи відкладений на 20.01.2010 р.

В судове засідання 20.01.2010 р. представники позивача та відповідача з’явилися, представник від третьої особи не з’явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, в зв’язку з чим колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника третьої особи.

Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду відповідач подав клопотання в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення санкцій в порядку ст. 233 Господарського кодексу України, в зв’язку з важким фінансовим становищем Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо - торгівельне об’єднання “Медапаратура”.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на неї, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія встановила наступне:

Державне підприємство для постачання медичних установ “Укрмедпостач” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробниче-торгівельне об’єднання “Медапаратура”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міністерство охорони здоров’я України – в якому просить суд стягнути з відповідача штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 169397,84 грн. та штрафу у розмірі 194578, 60 грн. за порушення виконання зобов’язань щодо поставки медичного обладнання, що виникло на підставі Договору поставки № 145-2007 від 13.12.2007 (далі – Договір поставки)

Позовні вимоги, обґрунтовані тим, що відповідачем були порушені зобов’язання щодо якості та гарантійного ремонту медичного обладнання, яке було поставлене відповідачем на підставі Договору поставки № 145Т-2007 від 13.12.2007, укладеного між позивачем, відповідачем та третьою особою. У п. 9.3. Договору поставки передбачено, що за порушення зобов’язань, встановлених у п. 6.2. Договору, відповідач, як постачальник за договором, повинен сплатити на рахунок позивача пеню у розмірі 0,1% від вартості дефектного комплекту обладнання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів –штраф у розмірі 7% вартості обладнання.

Також, позивачем в порядку ст. 44 ГПК України подана до суду заява про розподіл судових витрат, в якій він просить суд у разі задоволення позову витрати з оплати послуг адвоката Кохановського В.В. покласти на відповідача.

У відзиві на позов, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість. На підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на п. 6.4. Договору поставки №145Т-2007 від 13.12.2007, укладеного між позивачем, відповідачем та третьою особою, відповідно до якого гарантії постачальника не розповсюджуються на випадки недодержання правил експлуатації. За твердженням відповідача, безпосередніми одержувачами медичного обладнання були порушені вимоги щодо експлуатації останнього, а тому положення Договору поставки, що визначають строки проведення гарантійного ремонту поставленого обладнання та відповідальність за їх порушення у вигляді штрафу та пені, не можуть бути застосовані в даному випадку до відповідача.

Представник третьої особи відзиву на позов не надав, але у судовому засіданні повністю підтримав позовні вимоги.

Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:

20.07.2007 року Міністерство охорони здоров’я України та ДП для постачання медичних установ “Укрмедпостач” уклали договір доручення № 12.01-08/18 (далі – Договір доручення), відповідно до п. 1.1. якого Укрмедпостач зобов’язується від імені та за рахунок Міністерства виконати певні юридичні дії, а саме: з метою придбання обладнання, що централізовано закуповується за КПИВ 2301290 “Централізована закупівля обладнання для закладів охорони здоров’я” (далі–товар) укласти договори в інтересах третьої особи на поставку товарів згідно зі специфікаціями, які є невід’ємною частиною цього договору і повинні містити інформацію щодо найменування товару, виробника товару, постачальника, одиниці виміру, кількості, ціни за одиницю, загальну суму відповідно до повідомлень про результати торгів згідно з протоколами засідання Постійного тендерного комітету Міністерства; здійснити відповідні дії для належної передачі товару відповідно до розпоряджень Міністерства охорони здоров’я України.

Відповідно до п. 2.1. Договору доручення позивач, зокрема, уповноважений проводити претензійно - позовну діяльність у разі порушення постачальником умов договору.

20.07.2007 року третя особа видала довіреність, якою уповноважила директора позивача укласти договори на поставку обладнання з підприємствами, визначеними на підставі тендерних торгів у 2007 році, на умовах Договору доручення № 12.01-08/18 від 20.07.2007 та виконати всі дії, передбачені зазначеним договором.

Делегування функції третьою особою, як державним замовником, щодо укладення договорів на виконання державного замовлення і контролю за їх виконанням іншій особі, зокрема позивачу, відповідає вимогам п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 266 від 29.02.1996 “Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням”.

13.12.2007 між третьою особою, позивачем та відповідачем був укладений договір поставки № 145Т-2007 (далі –Договір поставки), згідно з яким Постачальник (відповідач) зобов’язується поставити, Замовник (третя особа) – перерахувати на рахунок Одержувача (позивач) кошти, необхідні для виконання цього договору, у межах коштів, виділених з Державного бюджету на 2007 рік, а Одержувач –оплатити Постачальнику та прийняти медичне обладнання, яке закуповується за кошти Державного бюджету, передбачені на фінансування видатків за Бюджетною програмою “Централізована закупівля обладнання для закладів охорони здоров’я” КПКВ 2301290 (КЕКВ 2110), згідно зі специфікацією, яка додається до цього договору і є його невід’ємною частиною. Як вбачається із специфікації, що міститься в додатку № 1 до договору поставки, Постачальник повинен здійснити поставку двадцяти трьох комплектів “комплексу рентгенівського діагностичного з цифровою обробкою зображення РДК-ВСМ”, виробником якого є Постачальник.

З наведеного слідує, що правовідносини між позивачем, відповідачем та третьою особою виникли на підставі укладеного між ними Договору поставки.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 265 ГК України договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Пунктом 1.3. Договору поставки визначено, що Постачальник здійснює доставку обладнання до закладу охорони здоров’я згідно з наказом МОЗ України про розподіл обладнання та письмовою заявкою Одержувача, проводить пуско - налагоджувальні роботи, введення його в експлуатацію та навчання методам роботи з обладнанням медичного персоналу закладу охорони здоров’я на місці його подальшої експлуатації.

Умови та порядок розрахунків сторони врегулювали в розділі 3 Договору поставки, відповідно до якого Одержувач здійснює попередню оплату обладнання Постачальнику у розмірі 100% вартості обладнання, яке постачається згідно зі специфікацією, після надходження бюджетних коштів від Замовника на рахунок Одержувача.

Ціна за одиницю обладнання (комплекту) включає усі витрати, пов’язані з доставкою обладнання, виконанням пуско - налагоджувальних робіт, введенням в експлуатацію, навчанням медичного персоналу методам роботи та гарантійним обслуговуванням обладнання (п.2.2. Договору поставки).

Відповідно до п. 2.3. Договору поставки, вартість обладнання, що постачається, визначається у Специфікації, яка додається до цього Договору. Загальна сума цього Договору складає 13162670, 00 грн.

На підставі платіжного доручення № 55 від 28.12.2007, копія якого знаходиться в матеріалах справи, позивач перерахував на рахунок відповідача 13162670,00 грн. у якості оплати за медичне обладнання згідно з Договором поставки, виконавши, таким чином, повністю свій обов’язок щодо оплати за Договором.

Порядок, строк поставки обладнання та навчання персоналу методам роботи з ним визначено в розділі 4 Договору поставки.

Згідно з п. 4.1 Договору, термін поставки з дня зарахування попередньої оплати на розрахунковий рахунок Постачальника становить не більше, ніж 90 календарних днів. Жодних претензій щодо порушення відповідачем зазначених строків поставки обладнання позивачем заявлено не було.

Відповідно до п. 4.2 Договору поставки на момент підписання цього договору Постачальник надає Одержувачу особливі вимоги виробника до місця встановлення обладнання. Замовник надає Одержувачу наказ про розподіл обладнання з листом-зобов’язанням обласного управління охорони здоров’я про забезпечення готовності до монтажу і введення в експлуатацію обладнання. Заклад охорони здоров’я зобов’язаний підготувати приміщення під монтаж та експлуатацію обладнання у відповідності до особливих вимог, наданих Постачальником.

Цим же пунктом Договору встановлено, що Постачальник, після одержання письмової заявки від Одержувача на поставку обладнання відповідно до розподілу Замовника, перевіряє готовність приміщення закладу охорони здоров’я згідно з документом щодо особливих вимог виробника до місця встановлення обладнання. Постачальник приступає до монтажу обладнання за умови повної готовності приміщення до монтажу. Готовність приміщення засвідчується відповідним Актом між постачальником та закладом охорони здоров’я, який після його складання надається Одержувачу.

З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами у справі виник у зв’язку з тим, що позивач заявляє про порушення відповідачем положень Договору поставки щодо гарантійного обслуговування медичного обладнання та запереченням відповідачем своєї вини в порушенні зазначених положень.

Умови гарантійного обслуговування Постачальником медичного обладнання визначені в розділі 6 Договору поставки.

Згідно з п. 6.2 Договору термін гарантійного обслуговування обладнання складає 18 місяців (згідно з тендерною пропозицією Постачальника) з дня введення в експлуатацію за умови виконання вимог виробника по експлуатації. Гарантійне обслуговування полягає у виконанні робіт, пов’язаних з забезпеченням використання обладнання за призначенням, усуненням дефектів обладнання для забезпечення його функціонування за призначенням (включає зобов’язання здійснити ремонт чи заміну обладнання, окремих складових, а також сервісне обслуговування і регулювальні роботи). Термін виконання робіт по виявленню причин виходу з ладу обладнання, яке знаходиться на гарантійному обслуговуванні, становить не більше 7 (семи) календарних днів з моменту отримання письмового звернення закладу охорони здоров’я, що засвідчується актом. Термін усунення виявленого дефекту – не більше 20 (двадцяти) календарних днів з дня виходу обладнання з ладу, а у випадку заміни дефектних складових частин обладнання – не більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня виходу обладнання з ладу.

Позивач подав до суду першої інстанції листи закладів охорони здоров’я, яким відповідач поставив медичне обладнання згідно з Договором поставки, про те, що відповідач не виконує свої зобов’язання з гарантійного обслуговування.

Листом № 345 від 20.03.2009р. головний лікар центральної міської клінічної лікарні № 9 міста Донецьк повідомив позивача про те, що відповідач не виконує обов’язки з гарантійного ремонту рентгенівського комплексу “РДК-ВСМ”, З/№ 60892, що вийшов із ладу 16.01.2009, у зв’язку з чим відповідачу направлялися заявки на ремонт від 20.01.2009, 09.02.2009 та 20.03.2009, проте відповідей на них так і не одержано.

Відповідач у відзиві на позов зазначає, що зобов’язання, встановлені п. 6.2. Договору поставки, не були ним порушені, оскільки 12.02.2009 на його адресу надійшов лист від центральної міської лікарні № 9 м. Донецька, в якому вказувалося, що інженерами ПП “Медтехніка” виконані роботи з ремонту рентгенівського апарату, за дії яких лікарня відповідальності не несе. У відповідь відповідач надіслав на адресу лікарні лист від 17.02.2009 № 33, в якому вказав про неможливість подальшого гарантійного обслуговування у зв’язку з втручанням сторонньої організації, не уповноваженою відповідачем, в роботу рентгенівського обладнання. Дата припинення гарантійного обслуговування – 12.02.2009, проте заявка на ремонт від 20.01.2009 буде виконана як така, що поступила в період дії гарантії за умови не ушкодження обладнання діями представників ПП “Медтехніка”.

Наведені відповідачем обставини підтверджуються поданими ним доказами.

Так, в матеріалах справи знаходиться повідомлення, направлене відповідачу засобом факсимільного зв’язку 16.02.2009, в якому центральна міська клінічна лікарня № 9 міста Донецька інформує Відповідача про те, що 12.02.2009 інженери ПП “Медтехніка”,що знаходиться в місті Донецьк, намагалися відремонтувати комплекс рентгенівський діагностичний з цифровою обробкою зображення “РДК-ВСМ”, зав. № 6082, який вийшов з ладу 16.01.2009. Заявка на ремонт до ПП “Медтехніка“ не подавалась, документи, які дозволяють обслуговування комплексу, не були надані, за наслідки інженерів ПП “Медтехніка” адміністрація лікарні відповідальності не несе.

Відповідач у відповідь 17.02.2009 направив центральній лікарні № 9 міста Донецька засобом факсимільного зв’язку повідомлення, в якому поінформував про те, що оскільки представники ПП “Медтехніка“ не мають офіційного дозволу відповідача на обслуговування рентгенівського комплексу, їх втручання в роботу останнього, розцінюється Відповідачем як порушення умов гарантійного обслуговування, у зв’язку з чим відповідач вважає 12.02.2009 датою припинення гарантійного обслуговування зазначеного обладнання. Проте, заявка на ремонт від 20.01.2009 буде виконана у найкоротший термін безкоштовно за умови не ушкодження обладнання діями представників ПП “Медтехніка”.

Судова колегія підтримує позицію суду першої інстанції щодо обґрунтованості відмови відповідача від подальшого гарантійного обслуговування рентгенівського комплексу в центральній лікарні № 9 міста Донецька у зв’язку з допущенням персоналом останньої до ремонту обладнання не уповноваженої на це особи, оскільки відповідно до підпункту 3 п. 11.4. Керівництва з експлуатації АНИФ. 941212.003-32 РЭ комплекса рентгенівського діагностичного з цифровою обробкою зображення РДК-ВСМ під час гарантійних зобов’язань допуск до технічного обслуговування обладнання мають лише представники підприємства постачальника та виробника. Однак, ПП “Медтехніка” не виступає ні постачальником, ні виробником рентгенівського обладнання.

Відповідачем наданий суду акт про проведення діагностики комплексу рентгенівського діагностичного з цифровою обробкою зображення РДК-ВСМ, зав. № 60892 від 23.03.2009 (далі – акт діагностики від 23.03.2009), складений спеціалістами сервісної служби Відповідача за результатами діагностики рентгенівського обладнання в центральній міській клінічній лікарні № 9 міста Донецька та підписаний представником зазначеної лікарні. З вказаного акту вбачається, що при проведенні діагностики були виявлені такі недоліки: вихід з ладу консолі керування; при вимірюванні опору мережі живлення виявлено, що опір по робочій фазі склав 0,96 Ом, по двом іншим фазам – 0,99 Ом; висновок: вихід з ладу консолі керування відбувся внаслідок порушення вимог виробника щодо мережі живлення. Заміна елементу, що вийшов з ладу, проведена, але налагодження комплекту можливе лише після приведення мережі живлення до норм, встановлених виробником обладнання. Включення комплекту до його налагодження технічному персоналу забороняється. В кінці акту зазначено, що претензій до виконаних робіт в експлуатуючої організації немає.

Відповідно до п. 6.2. Договору поставки гарантії постачальника не розповсюджуються на випадки недодержання правил експлуатації. Зазначене положення договору кореспондує нормі, що міститься в ч. 6 ст. 269 ГК України, відповідно до якої постачальник (виробник) зобов’язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.

У відзиві на позов відповідач наполягає на тому, що вихід з ладу обладнання стався внаслідок порушення вимог щодо його екслпуатації, яке було допущено персоналом лікарні. В підтвердження зазначеного, відповідач посилається на те, що в акті діагностики від 23.03.2009, зазначено, що вихід з ладу рентгенівського обладнання стався внаслідок порушення при експлуатації вимог виробника щодо опору в мережі живлення. За твердженням відповідача, вимоги щодо опору в мережі живлення встановлені у п. 1.1.1 керівнцтва з експлуатації комплексу рентгенівського діагностичного РДК-ВСМ, відповідно до якого опір в мережі живлення не повинен перевищувати 0,17 Ом, проте з зазначеного акту слідує, що опір мережі в рентгенівському кабінеті лікарні значно перевищує необхідні показники.

Ознайомившись з вимогами Керівництва з експлуатації АНИФ. 941212.003-32 РЭ комплекса рентгенівського діагностичного з цифровою обробкою зображення РДК-ВСМ, що знаходиться в маетіалах справи, судова колегія дійшла висновку про обгрунтованість тверджень відповідача щодо того, що обладнання вийшло з ладу через порушення вимог його експлуатації, оскільки відповідно до п. 5.1.1 зазначеного Керівництва, що встановлює експлуатаційні обмеження, опір середовища живлення не повинен перевищувати 0,17 Ом. Проте, в акті діагностики від 23.03.2009 зазначено, що опір мережі живлення по робочій фазі склав 0,96 Ом, по двом іншим фазам –0,99 Ом. Таким чином, обладнання вийшло з ладу через порушення умов його експлуатації.

Водночас, дослідивши викладені вище обставини та пов’язані з ними документи, що знаходяться в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що відповідачем були порушені вимоги п. 6.2. Договору поставки, виходячи з наступного:

Відповідач у своєму відзиві на позов зазначив, що заявка на ремонт обладнання від 20.01.2009, направлена центральною міською клінічною лікарнею № 9 міста Донецька, була одержана ним 23.01.2009. Таким чином, виходячи з вимог п. 6.2. Договору поставки роботи по виявленню причин виходу з ладу обладнання мали бути проведеними в термін, що не перевищує 7 днів з дня одержання заявки, тобто до 30.01.2009 включно. Проведення зазначених робіт згідно з п. 6.2. Договору поставки повинно засвідчуватися актом.

З викладених вище обставин справи вбачається, що акт діагностики був складений відповідачем лише 23.03.2009. Таким чином, відповідачем було допущене порушення встановленого в п. 6.2. Договору поставки строку складання акту з виявлення причин виходу обладнання з ладу на 51 день.

Враховуючи те, що про причини виходу обладнання з ладу, а відповідно і про те, чи є поломка наслідком порушення правил його експлуатації, відповідач міг дізнатися лише після проведення діагностики обладнання і складення відповідного акту, судова колегія підтримує позицію суду першої інстанції щодо необхідністі застосування до відповідача передбачених договором поставки штрафних санкцій за порушення строків проведення робіт з діагностики причин виходу обладнання з ладу.

Згідно з п. 9.3. Договору поставки за порушення зобов’язань, передбачених п. 6.2 договору поставки, Постачальник сплачує пеню на рахунок Одержувача у розмірі 0,1 % від вартості дефектного комплекту обладнання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості на рахунок Одержувача.

Виходячи з наведеного, сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за порушення зобов’язань з гарантійного ремонту рентгенівського обладнання, що знаходиться в центральній клінічній лікарні № 9 міста Донецька, з урахуванням того, що вартість однієї одиниці обладнання згідно зі специфікацією до Договору поставки складає 572290, 00 грн. становить 29186, 90 грн., а сума штрафу за прострочення понад 30 днів –40060, 30 грн.

Судова колегія критично відноситься до посилань скаржника щодо безпідставності стягнення з нього штрафних санкцій, передбачених п. 9.3. Договору поставки, зважаючи на таке:

Листом № 389/01-1 від 28.01.2009 Житомирська обласна клінічна лікарня імені О.Ф.Гербачевського повідомила третю особу про те, що 20.03.2008 відповідачем поставлено в Житомирську обласну клінічну лікарню імені О.Ф. Гербачевського рентгенівський діагностичний комплекс РДК-ВСМ, заводський № 608101, який був запущений в дію 05.06.2008 згідно з актом здачі-приймання № 145/10 від 05.06.2008. За період з 05.06.2008 по 30.10.2008 на апараті було виконано 7500 рентгенологічних досліджень, проте при експлуатації апарата відмічалась нестабільність в роботі, швидке спрацювання механічних частин, а 30.10.2008 рентгенівський комплекс взагалі вийшов з ладу. 12.11.2008 спеціалістами сервісної служби відповідача був проведений ремонт, після якого апарат пропрацював 2 дні. Повторний ремонт був проведений 20.11.2008, після якого апарат пропрацював ще 5 днів. На листи від 27.11.2008, 15.12.2008 та 19.01.2009 відповідач лише 23.01.2009 надіслав лист, в якому пояснив причини затримки ремонту. Додатково листом № 1273/01-2 від 17.03.2009 Житомирська лікарня повідомила третю особу та позивача про те, що 25.02.2009 відповідачем був проведений гарантійний ремонт обладнання, проте в ньому знову виявлені дрібні несправності, про що повідомлено відповідача. До даного листа додані копії адресованих відповідачу листів від Житомирської обласної клінічної лікарні імені О.Ф. Гербачевського про необхідність проведення ремонту рентгенівського комплексу від 12.12.2008, 19.01.2009, 23.01.2009, 13.02.2009, 18.02.2009, 03.03.2009.

У відзиві на позов відповідач зазначив, що частий вихід з ладу рентгенівського обладнання в Житомирській обласній клінічній лікарні імені О.Ф. Гербачевського (далі –Житомирська лікарня) є наслідком порушення вимог щодо його експлуатації. На підтвердження вказаних обставин відповідачем були надані до суду акти діагностики рентгенівського обладнання та листи до Житомирської лікарні.

21.11.2008 спеціалістами сервісної служби відповідача складений акт технічної перевірки рентгенівського обладнання, що знаходиться в Житомирській лікарні, в якому зазначено, що вихід з ладу обладнання стався внаслідок дії високого омічного опору розтікання захисного заземлення, що призвело до проникнення високого потенціалу на елементи керування; ненормованого викиду напруги в мережі живлення.

Листом від 21.11.2008, направленим Житомирській лікарні факсимільним зв’язком, Відповідач повідомив про те, що при проведені технічного огляду консолі керування, яка була замінена під час проведення гарантійного ремонту 12.11.2008, виявлено пошкодження контролера ATMECA128L, що призвело до знищення програми EEORM, яка відповідає за керування високовольтним генератором, та виявлено пробій захисного діоду D49. Вихід з ладу даних елементів ймовірний при невідповідності параметрів контуру заземлення та мережі живлення вимогам Постачальника, у зв’язку з чим Відповідач просить у найкоротший термін провести перевірку даних параметрів на предмет відповідності вимогам Постачальника та надати копії відповідних протоколів. До встановлення відповідності показників даних параметрів встановленим технічним нормам, Відповідач вважає за недоцільне відрядження спеціалістів для проведення гарантійного ремонту у випадку виходу обладнання з ладу.

В акті про проведення діагностики комплексу рентгенівського діагностичного з цифровою обробкою зображення РДК-ВСМ, зав. № 608101 від 05.02.2009 зазначено, що при проведені перевірки опору заземлення, до якого під’єднанні всі частини комплексу в рентгенівському кабінеті, встановлено, що покази приладу становлять 42 Ом. При перевірці заземлення в кабінеті інтервенційної діагностики, що знаходиться поруч, встановлено, що опір заземлення складає 3 Ом. За таких умов проведення ремонту комплексу неможливе, оскільки згідно з “Вимогами до кабінетів рентгенівських” опір заземлення не повинен перевищувати показник 4 Ом. Проведення ремонту буде здійснене після приведення заземлення у відповідність до вимог, що були надані. Також Відповідачем були подані документи про проведення ремонту обладнання після приведення опору заземлення у рентгенівському кабінеті у відповідність з вимогами законодавства та технічної документації.

Згідно з п. 10.5. “Гігієнічних вимог до влаштування та експлуатації рентгенівських кабінетів і проведення рентгенологічних процедур”, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 4 червня 2007 року № 294, опір заземлювального пристрою розтіканню струму не повинен перевищувати 4 Ом, якщо в описі на апаратуру не обумовлені менші значення. Таким чином, оскільки вихід з ладу рентгенівського обладнання стався через порушення вимог щодо його експлуатації, а саме визначених законодавством норм щодо опору заземлювального пристрою розтікання струму, судова колегія вважає обґрунтованими пояснення відповідача щодо неможливості проведення гарантійного ремонту обладнання у строки, які передбачені в Договорі поставки.

Однак, в матеріалах справи знаходиться лист № 406 від 03.03.2009, надісланий Житомирською центральною лікарнею відповідачу з проханням направити спеціаліста з ремонту медичної апаратури для ремонту комплексу рентгенівського діагностичного з цифровою обробкою зображення РДК-ВСМ, зав. № 608101, у зв’язку з тим, що у ньому не працює лампа в світловому центраторі.

Відповідно до п. 6.2. Договору поставки термін виконання робіт по виявленню причин виходу з ладу обладнання, яке знаходиться на гарантійному обслуговуванні, становить не більше 7 (семи) календарних днів з моменту отримання письмового звернення закладу охорони здоров’я, що засвідчується актом. Термін усунення виявленого дефекту – не більше 20 (двадцяти) календарних днів з дня виходу обладнання з ладу, а у випадку заміни дефектних складових частин обладнання – не більше 30 (тридцяти) календарних днів з дня виходу обладнання з ладу.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідачем не подано до суду жодних доказів того, що ним були вчиненні, передбачені Договором поставки дії щодо визначення причин виходу з ладу обладнання та проведення його ремонту.

У зв’язку з наведеними обставинами, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених в п. 9.3. Договору поставки, за прострочення виконання останнім своїх обов’язків з гарантійного ремонту за заявкою, направленою Житомирською центральною лікарнею листом № 406 від 03.03.2009 р., а саме пені в розмірі 58373, 58 грн. та штрафу в розмірі 40 060,30 грн.

Таким чином, за порушення виконання зобов’язань з гарантійного ремонту обладнання, що встановлені в п. 6.2. Договору поставки, а саме ремонту рентгенівських комплексів, що знаходяться в центральній міській клінічній лікарні № 9 міста Донецька та в Житомирській обласній клінічній лікарні імені О.Ф. Гербачевського, відповідач повинен сплатити позивачу пеню, загальна сума якої складає 87560, 48 грн., та штраф у розмірі 80 120,60 грн.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов’язок доказування, відповідно до приписів ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним не було порушено ч. 1 ст. 530 ЦК України, а саме зобов’язання за Договором поставки виконано в повному обсязі та вчасно.

Судова колегія повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача витрат з оплати послуг адвоката Кохановського В.В., виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 3 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи при задоволенні позову покладаються на відповідача.

З огляду на те, що позивачем були подані необхідні докази для підтвердження витрат щодо оплати послуг адвоката Кохановського В.В., пов’язаних з розглядом даного спору, суд вважає за можливе задовольнити заяву позивача та стягнути на його користь з відповідача витрати на послуги адвоката Кохановського В.В. у розмірі, пропорційному сумі задоволених позовних вимог.

Щодо клопотання відповідача, поданого в порядку ст. 22 ГПК України про зменшення санкцій в порядку ст. 233 Господарського кодексу України, в зв’язку з скрутним матеріальним становищем Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо - торгівельне об’єднання “Медапаратура”, суд дійшов до висновку про наступне:

Відповідно до ст. 546 ЦК України неустойка (штраф, пеня) є одним із видів забезпечення належного виконання зобов’язання. Стаття 233 ГК України передбачає, що суд має право зменшити розмір штрафних санкцій. При цьому повинні братися до уваги ступінь виконання зобов’язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні, та інші аспекти справи, що заслуговують на увагу.

Згідно з пунктом 3 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання (п. 3 ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об’єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов’язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов’язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов’язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов’язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. (див. Рекомендації Президії Вищого господарського суду України “Про внесення змін і доповнень до деяких роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України, президії Вищого господарського суду України і рекомендації президії Вищого господарського суду України” від 29.12.2008 р. №04-/277)

Отже, господарський суд має право прийняти рішення про зменшення неустойки (штрафу, пені) лише за дійсно виняткових обставин.

Ч. 1 ст. 99 ГПК України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у першій інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Вивчивши надані відповідачем на обґрунтування свого клопотання документи щодо зменшення штрафних санкцій, колегія суддів дійшла висновку, про те, що відповідач перебуває у вкрай скрутному матеріальному становищі. Крім того, та на даний час комплекс рентгенівський з цифровою обробкою зображення РДК-ВМС зав. №608101, що встановлено в Обласній клінічні лікарні ім.. О.Ф. Гербачевського (м. Житомир) знаходиться на гарантійному обслуговуванні до 12.02.2010р. і працює у штатному режимі. Також, комплекс рентгенівський з цифровою обробкою зображення РДК-ВМС зав. №60892, що встановлено в Центральній міській лікарні №9 (м. Донецьк), було знято з гарантійного обслуговування 12.02.2009р., внаслідок втручання в роботу обладнання сторонніх осіб і дані обставини не заперечуються позивачем.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, об’єктивно оцінивши інтереси сторін, ступінь виконання зобов’язання, наслідки порушення зобов’язання, поведінку винної сторони у відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України, судова колегія вважає за можливе, як у винятковому випадку, зменшити розмір штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача, а саме пені - до 20 000 грн., штрафу - до 20 000 грн., у зв’язку з чим в резолютивну частину рішення необхідно внести зміни щодо розміру пені та штрафу, не зачіпаючи основного висновку суду першої інстанції стосовно прав та обов’язків сторін.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006р №01-8/2351 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в 1 півріччі 2006 року”, що ж до зміни резолютивної частини судового рішення, то вона може стосуватися окремих елементів цієї частини (як-от розміру стягуваної суми, сум стягуваних судових витрат тощо), але не повинна зачіпати основного висновку господарського суду першої інстанції стосовно прав та обов’язків сторін спору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне об’єднання “Медапаратура” без задоволення, як необгрунтовану, а рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2009р – без змін, оскільки визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне об’єднання “Медапаратура” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 01.10.2009р. у справі №32/344 залишити без змін.

Резолютивну частину рішення змінити в частині розміру пені і штрафу та викласти в наступній редакції:

“Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне об’єднання “Медапаратура” (04655, м. Київ, пр-т Московський, 21; код ЄДРПОУ 23719047; р/р 26009011152182 в ВАТ КБ “Промекономбанк”, м. Київ, МФО 380032) на користь Державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач” (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29; код ЄДРПОУ 04653147; р/р 37124012000621 в ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019) 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень) - пені та 20 000 грн. (двадцять тисяч гривень) - штрафу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне об’єднання “Медапаратура” (04655, м. Київ, пр-т Московський, 21; код ЄДРПОУ 23719047; р/р 26009011152182 в ВАТ КБ “Промекономбанк”, м. Київ, МФО 380032) на користь Державного підприємства для постачання медичних установ “Укрмедпостач” (02098, м. Київ, вул. Березняківська, 29; код ЄДРПОУ 04653147; р/р 37124012000621 в ГУ ДКУ в м. Києві, МФО 820019) 4 600 грн. (чотири тисячі шістсот гривень) витрат на послуги адвоката.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне об’єднання “Медапаратура” (04655, м. Київ, пр-т Московський, 21; код ЄДРПОУ 23719047; р/р 26009011152182 в ВАТ КБ “Промекономбанк”, м. Київ, МФО 380032) в доход державного бюджету на рахунок УДК у Шевченківському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26077968; банк ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019; р/р 31110095700011; код платежу 22090200) державне мито в сумі 1 674,29 (одна тисяча шістсот сімдесят чотири гривні 29 копійок).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Виробничо-торгівельне об’єднання “Медапаратура” (04655, м. Київ, пр-т Московський, 21; код ЄДРПОУ 23719047; р/р 26009011152182 в ВАТ КБ “Промекономбанк”, м. Київ, МФО 380032) в доход державного бюджету на рахунок УДК у Шевченківському районі м. Києва (код ЄДРПОУ 26077968; банк ГУ ДКУ у м. Києві, МФО 820019; р/р 31110095700011; код платежу 22090200) 143,75 грн. (сто сорок три гривні 75 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.”

Видати накази.

Справу №32/344 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді