Рішення № 7730644, 28.01.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.01.10           Справа № 18/170-09. За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Науково-виробниче акціонерне товариство “ВНДІкомпресормаш”, м. Суми

про стягнення: 57461 грн. 23 коп.                     

Суддя СОП‘ЯНЕНКо О.Ю.

при секретарі с/з Литвиненко О. А.

Представники:

Від позивача: Чечелюк О.В., Приходько Д.В.

Від відповідача: Сідліченко В.В.

Суть спору: позивач просить стягнути з відповідача 57461 грн. 23 коп. боргу та судові витрати по справі. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що у період з жовтня 2005 р. по квітень 2009 р. надавав відповідачу, а відповідач фактично отримував послуги з централізованого опалення. Заборгованість у сумі 57461 грн. 23 коп. підтверджується відомістю звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2005 р. по 18.09.2009 р.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 26.10.2009 р., у якому проти задоволення позовних вимог заперечив, оскільки позивач не довів правові підстави існування боргу. Надання позивачем послуг з централізованого опалення відбувалося у березні-квітні 2006 р., а позов подано у жовтні 2009 р. В позовній заяві позивач просить стягнути заборгованість, яка не була заявлена раніше в жодному судовому процесі і не стягувалася у судовому порядку, а це свідчить про порушення позивачем загального строку позовної давності, передбаченого ст. 257 ЦК України.

14.12.2009 р. відповідач надав заяву про застосування до правовідносин сторін строку позовної давності, просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

Відповідно до рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 27.12.2005 р. № 720 ТОВ “Сумитеплоенерго” (позивач) визнано виконавцем послуг з теплопостачання і гарячого водопостачання.

Статтею 19 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на підставі договору.

У період з жовтня 2005 р. по квітень 2009 р. позивач за відсутності укладеного договору про надання послуг з централізованого опалення надавав відповідачу, а відповідач фактично отримував послуги з централізованого опалення. Зазначене підтверджується відомостями обліку споживання теплової енергії з 27.12.2005 р. по 26.01.2006 р., з 25.02.2006 р. по 27.03.2006 р., з 27.03.2006 р. по 24.04.2006 р. (всі по ЦТП-1 та ЦТП-2), які надавалися відповідачем і з його боку підписані заступником головного енергетика та головним інженером (а.с. 10-15).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Згідно з п. 3 ст. 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв. Споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (п. 3 ст. 20 цього Закону).

Таким чином, договір про надання послуг централізованого опалення між сторонами не укладений, тому зобов’язання відповідача на теплопостачання виникає на підставі дії законів, що перелічені вище.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов‘язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов‘язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов‘язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема, цивільні права та обов‘язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов‘язки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, неукладення договору не звільняє відповідача від сплати заборгованості за спожиту теплову енергію. Тим більше, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» та п. 3 ст. 20 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” обов’язок укладення договору покладено на споживача.

Згідно з ч. 2 ст. 32 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та за нормами, затвердженими в установленому законом порядку.

Розмір плати за послуги з опалення приміщення відповідача за адресою: пр. Курський, 6 в м. Суми визначений згідно вимог п. 21 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водопостачання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 р. № 630. Пунктами 18, 20 зазначених Правил визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць, плата за послуги повинна вноситись споживачем не пізніше 20-го числа місяця, що настає за розрахунковим; плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів споживання на підставі платіжного документа.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Наданими позивачем документами підтверджується заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію в сумі 57461 грн. 23 коп., яка складається з 54642 грн. 71 коп. за березень 2006 р. та 3556 грн. 59 коп. за квітень 2006 р. за вирахуванням 738 грн. 08 коп. переплати, що була перерахована відповідачем при виконанні рішення господарського суду Сумської області по справі № 17/295-06.

Заперечення відповідача щодо порушення позивачем строків позовної давності при зверненні до суду спростовуються наданими позивачем поясненнями від 12.01.2010 р. № 97, з якими погоджується суд. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Для зобов‘язання з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).

Враховуючи строк проведення оплати за послуги теплопостачання, передбачений п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення , постачання холодної та гарячої води і водопостачання, строк позовної давності щодо стягнення позивачем заборгованості в відповідача в сумі 57461 грн. 23 коп., яка виникла за січень-березень 2006 р., відліковується з 21.04.2006 р. Позивач 25.03.2009 р., в межах строку позовної давності, звернувся із позовом до відповідача (справа господарського суду Сумської області № 15/86-09), у зв’язку з чим перебіг строку позовної давності перервався. Після прийняття остаточного рішення по справі № 15/86-09 Вищим господарським судом позивач ще раз звернувся до суду із даним позовом, строк позовної давності не пропущений.

Відповідно до ст. ст. 32 – 34 ГПК України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, позивач, з урахуванням всіх обставин справи, подав суду належні докази, які об‘єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію, а тому вимога щодо стягнення 57461 грн. 23 коп. підлягає задоволенню. Заперечення відповідача спростовуються наведеним вище.

          Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Науково-виробниче акціонерне товариство «ВНДІкомпресормаш» (40020, м. Суми, пр. Курський, 6; код 00220434) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Сумитеплоенерго” (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10; код 33698892) 57461 грн. 23 коп. заборгованості, 575 грн.00 коп. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю. СОП‘ЯНЕНКО

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Повний текст рішення підписано 02.02.2010 року.

Суддя