Рішення № 7730606, 26.01.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.01.10                                                                                           Справа№ 23/247

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. при секретарі судових засідань Цяпка О.І., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі –ТзОВ) “Аляска ЛД”, м. Київ,

до відповідача Малого приватного підприємства (надалі –МПП) “Дельта”, м. Дрогобич,

про стягнення 7645,93 грн.

За участю представників:

від позивача - не з”явився,

від відповідача – Бур В.П. - директор.

Суть спору:           ТзОВ “Аляска ЛД”, м. Київ, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з МПП “Дельта”, м. Дрогобич, 6726,52 грн. основного боргу, 60,54 грн. інфляційних, 162,45 грн. пені, 672,65 грн. штрафу, 23,77 грн. трьох процентів річних. Позовні вимоги мотивовані нормами Договору поставки № 45 від 04 лютого 2008 р. та ст.ст. 258, 526, 530, 549, 611, 625, 626, 692 ЦК України, ст. 232 ГК України.

          Позивач надіслав на адресу суду клопотання № 20/01/10-1юр. від 20.01.2010 р., в якому відмовляється від позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6726,52 грн. основного боргу, просить провадження у с праві в цій частині припинити та стягнути з відповідача на його користь 919,41 грн., у тому числі: 60,54 грн. інфляційних, 162,45 грн. пені, 672,65 грн. штрафу, 23,77 грн. трьох процентів річних, а також судові витрати у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні подав докази сплати ним позивачу 6726,52 грн. основного боргу.

          Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд Львівської області дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 625, 629, 712 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. У разі порушення зобов”язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов”язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Договір є обов”язковим для виконання сторонами. За договором поставки продавець зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Між сторонами у справі 04 лютого 2008 р. укладено Договір поставки № 45. Відповідно до умов цього договору (п.п. 1.1., 1.2., 2.6., 3.1., 6.3., 7.2., 7.3., 9.1., 9.3.) позивач зобов”язувався передавати у власність відповідача продукти харчування, а відповідач зобов”язувався прийняти товар і оплатити його протягом 21 календарного дня з моменту отримання товару від позивача. Датою постачання визначено дату підписання накладної обома сторонами. Сторони також погодили, що ціна за одиницю Товару вказується у накладній, яка супроводжує поставку конкретної партії Товару і є невід”ємною частиною договору. У разі порушення строків оплати отриманого товару відповідач зобов”язувався сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення від суми боргу без обмеження строків її нарахування. У випадку недотримання відповідачем строків оплати товару більш, ніж на десять календарних днів, договором встановлено сплату штрафу у розмірі 10 % від вартості отриманого товару, по якому порушені зобов”язання відповідача. Строк дії договору встановлено до 31 грудня 2008 року. Проте сторони домовились, якщо після закінчення строку дії договору жодна з них не повідомить іншу про наміри розірвати договірні стосунки, дія договору кожного разу вважається продовженою автоматично на таких же умовах на один календарний рік.

Позивач у клопотанні № 20/01/10-1юр. від 20.01.2010 р. від позовних вимог в частині стягнення 6726,52 грн. заборгованості відмовився в зв”язку з сплатою відповідачем 14.12.2009 р. цієї суми. Повноваження представника позивача Трещова А.О. на повну або часткову відмову від позовних вимог підтверджуються довіреністю № 19 від 27 квітня 2009 р., виданою ТзОВ “Аляска ЛД”. Відтак, вказана відмова від частини позовних вимог судом, відповідно до норм ст. 78 ГПК України, приймається, а провадження у справі в цій частині підлягає припиненню на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Що стосується решти позовних вимог, то відповідач отримав від позивача на підставі договору № 45 від 04.02.2008 р. по видатковій накладній № ЛДЦ-28327 від 23 вересня 2009 р. продукти харчування на суму 11726,52 грн. Згідно з наявною у матеріалах справи банківською випискою відповідач сплатив позивачу 6726,52 грн. вартості цієї продукції лише 14.12.2009 р. За таких обставин позивачем обгрунтовано заявлено до стягнення 60,54 грн. інфляційних за жовтень 2009 р., 162,45 грн. пені, 23,77 грн. трьох процентів річних за період прострочення платежу з 15.10.2009 р. по 27.11.2009 р., а також 672,65 грн. штрафу, передбаченого п. 7.3. Договору поставки № 45.

Судові витрати у справі на підставі ст. 49 ГПК України слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З огляду на норми ч. 1 ст. 49 ГПК України у суду відсутні правові підстави для покладення на відповідача судових витрат у справі в цілому. Судом не може бути застосована норма права, встановлена ч. 2 ст. 49 ГПК України, оскільки господарський суд має право покласти на сторону державне мито незалежно від результатів вирішення спору, якщо спір виник внаслідок направильних дій цієї сторони. У даній справі відсутній результат вирішення спору в частині стягнення основного боргу як такий. Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6726,52 грн. заборгованості судом по суті не розглядались та не вирішувались. Викладений висновок суду відповідає висновкам Вищого господарського суду України з подібних питань, які викладено у Інформаційному листі від 12.03.2009 р. № 01-08/163.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

Стягнути з Малого приватного підприємства “Дельта” (82100, Львівська область, м. Дрогобич, майдан Шевченка, буд. 1, код ЄДРПОУ 19168446) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Аляска ЛД” (03124, м. Київ, б-р І. Лепсе, 8, корп. 59, код ЄДРПОУ 30056246) 60,54 грн. інфляційних, 162,45 грн. пені, 672,65 грн. штрафу, 23,77 грн. трьох процентів річних, 12,27 грн. державного мита та 28,39 грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу.

          Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

2.Відмову Товариства з обмеженою відповідальністю “Аляска ЛД” від позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 6726,52 грн., викладену у клопотанні № 20/01/10-1юр. від 20.01.2010 року, прийняти.

Провадження у справі в частині стягнення 6726,52 грн. основного боргу припинити.

3. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

          4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному або касаційному порядку.

Суддя