Рішення № 7730575, 02.02.2010, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.10                                                                                           Справа№ 11/4

Суддя Сало І.А.

При секретарі судового засідання Боржієвській Л.А.          

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліський виробничо-експериментальний завод», м.Чернігів

До відповідача: Командитного товариства «ЕГО”, с.Гряда Жовківського району Львівської області

Про стягнення заборгованості в розмірі 41271,48грн.

Представники:

Від позивача –Кобець - предст. доручення № 249 від 11.06.2010року

Від відповідача - Батюк - предст. доручення № 5 від 02.02.2010року

Сторонам, які беруть участь у справі, роз’яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх процесуальні права та обов’язки, зокрема, право заявляти відводи.

Суть спору: Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю „Поліський виробничо-експериментальний завод», про стягнення із Командитного товариства «ЕГО” 41271,48грн. боргу.

Ухвалою господарського суду від 31.12.2009року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.02.2010року.

Позивач позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач проти позову не заперечує, пояснюючи зволікання в оплаті важким фінансовим становищем підприємства.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторони відмовились.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне:

22.10.2008року між ТзОВ „„Поліський виробничо-експериментальний завод” та Командитним товариством «ЕГО” було укладено Договір купівлі-продажу № 22/10/08-1 відповідно до якого продавець (позивач по справі) зобов»язався передати у власність покупця (відповідача по справі), а покупець прийняти та оплатити товар за ціною та в кількості визначених договором.

На виконання умов договору 22.10.2008року позивачем поставлено відповідачу продукцію (дріжджі кормові) на суму 48700,00грн., що підтверджується видатковою накладною № РОL00000000340.

Відповідно до 2.1 договору покупець, оплачує продавцеві в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця 100% вартості товару протягом п»яти днів з дати поставки відповідної партії.

Момент отримання зафіксований у видатковій          накладній, що підписана уповноваженою матеріально-відповідальною особою покупця (довіреність ЯПК № 040074 від 22.10.2008року) та скріплена мокрою печаткою останнього.

Після часткового погашення на момент подання позову заборгованість відповідача за отриманий товар складає 27700,00грн.

Оскільки товар був поставлений 22.10.2008року, а оплата повинна була бути здійснена 27.10.2008року, позивач звернувся до суду із позовом про примусове стягнення заборгованої суми.

Крім суми основної заборгованості позивачем нараховано 3% річних в розмірі 1376,25грн, інфляційні в сумі 6429,90грн. та пеню в розмірі 5765,33грн.

Таким чином, загальна сума позову складає 41271,48грн.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення повністю, з огляду на наступне:

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Абзац 1 ч.1 ст.193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності та в межах норм цивільного та господарського законодавства України, Відповідачу згідно із умовами Договору надавалася відстрочка щодо оплати вартості отриманої продукції.

Відповідно до 2.1 договору покупець, оплачує продавцеві в безготівковій формі на розрахунковий рахунок продавця 100% вартості товару протягом п»яти днів з дати поставки відповідної партії.

Кінцевою датою проведення розрахунку є 27.10.2008року.

Проте, Відповідач на власний розсуд та ризик до настання вказаної дати, оплати товару в повному обсязі не здійснив.

Відповідно до ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється у відповідній товарно-транспортній накладній, яка є невід’ємною частиною договору. Вартість отриманого відповідачем товару складає 48700,00грн.

Після часткової проплати сума боргу зменшилась і на момент подання позову складає 27700,00грн.

Враховуючи те, що у зв’язку із невиконанням договірних зобов»язань відповідачем позивач поніс відповідні фінансові збитки, пов’язані із непоступленням коштів, а тому розмір невідшкодованих збитків збільшився у зв’язку із ростом цін на майно.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання ним грошових зобов’язань та 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідач (Емітент) не може бути звільненим від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання згідно вимог пункту 1 статті 625 Цивільного кодексу України.

Окрім того, пункт 2 статті 625 ЦК України визначає наслідки прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. По-перше, Емітент (Відповідач) повинен сплатити на вимогу кредитора (Позивача) суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. Відповідно до статті 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціальним уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

По-друге, боржник (Відповідач), який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора (Позивача) зобов'язаний сплатити йому три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, стаття 536 ЦК України вказує на те, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства України.

Загальними умовами виконання господарських зобов'язань є виконання їх належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Згідно із ст. 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошових зобов’язань не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов’язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням.

Враховуючи тривалий період часу, який пройшов з моменту коли зобов’язання повинне було бути виконаним, відповідач несе відповідні фінансові збитки, пов’язані із не поступленням коштів.

Таким чином, позивач просить суд стягнути із відповідача інфляційні збитки понесені ним внаслідок невиконання відповідачем грошових зобов’язань та 3% річних за користування чужими коштами.

Відповідно до Роз’яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.05.1999року № 02-5/223 „Про деякі питання пов’язані із застосуванням індексу інфляції” відповідні індекси розраховуються Державним комітетом статистики України (раніше - Міністерство статистики України), починаючи з серпня 1991 року щомісячно і публікуються, зокрема, у газеті "Урядовий кур'єр". Повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на Державний комітет статистики України ці показники згідно зі статтями 19, 21 і 22 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватись для визначення розміру завданих збитків.

У разі необхідності господарські суди можуть витребувати від органів статистики дані про розмір індексу інфляції за той чи інший період.

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми.

Відповідно до п.4 Роз’яснення ВСУ, викладеному у Постанові № 8/406 (02/083) від 25.03.2002року –три проценти річних, передбачені статтею ЦК України, стягуються лише при простроченні виконання грошового зобов’язання. Ця форма передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою, тому скорочені строки позовної давності на дані вимоги не поширюються.

Оцінюючи поданий позивачем розрахунок господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції.

Позивачем представлено обґрунтований розрахунок інфляційних в розмірі 6429,90грн., та річних в розмірі 1376,25грн.

Відповідно до ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до п.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на викладене, позивачем правомірно нараховано розмір інфляційних збитків та 3% річних завданих невиконанням грошових зобов’язань.

Також позивач просить суд стягнути із відповідача нараховану на підставі п.4.2 договору. Розмірі пені складає 5765,33грн.

Таким чином, загальна сума позову складає 41271,48грн.

В судовому засіданні відповідач звернувся до суду із клопотанням про розстрочку виконання рішення господарського суду терміном на шість місяців із врахуванням важкого фінансового становища товариства.

Позивач проти розстрочки на пів року заперечує, оскільки його фінансове становище також важке.

Однак, суд зважаючи на ефективність виконання рішення суду та на можливість регулярного поступлення коштів на рахунок позивача, не завдаючи при цьому значної шкоди товариству відповідача вважає доцільним розстрочку виконання рішення терміном на три місяці рівними частинами щомісячно.

Судові витрати покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 49, п.1.1 ст.80, ст.ст. 82-84, 116 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з Командитного товариства «ЕГО”, с.Гряда Жовківського району Львівської області (код ЄДРПОУ 30445247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліський виробничо-експериментальний завод», м.Чернігів, вул І.Франка, 1А (код ЄДРПОУ 33336034) 27700,00грн. основного боргу, 1376,25грн. річних, 6429,90грн. інфляційних, 5765,33грн. пені, 412,71грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу з розстрочкою виконання рішення на три місяці рівними частинами щомісячно.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Суддя