Рішення № 7730314, 28.01.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

28.01.10 р.                     Справа № 30/210                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Ягічевої Н.І., присекретарі Паліводі Ю.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Відкритого акціонерного товариства „Корпорация ВСМПО – АВИСМА”, Росія, м. Верхня Салда (ідентифікаційний код 07510017)

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Машекспорт”, м. Маріуполь, Донецька обл.(ідентифікаційний номер 30073565)

про: стягнення суми у розмірі 135000,00 російських рублів

за участю:

представника Позивача – Бучацька С.А. (за довіреністю №14/217 від 02.07.2009 року)

представника Відповідача – Некрасов Н.А.(за протоколом №12 від 15.06.2001 року)

Відповідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засідання проголошувалась перерва з 13 січня 2010 року по 28 січня 2010 рік.

СУТЬ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство „Корпорация ВСМПО – АВИСМА”, Росія, м. Верхня Салда (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Машекспорт”, м. Маріуполь, Донецька обл. (далі – Відповідач) про стягнення суми у розмірі 135000,00 російських рублів.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за контрактом №17-06/2030 від 01 серпня 2006 року, щодо надання послуг.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: контракт №17-06/2030 від 01 серпня 2006 року (а.с.8-10), рахунок (а.с.12),виписку з банківського рахунку (а.с.13), листи (а.с.14-16), претензію (а.с.17), відповідь на претензію (а.с.18), свідоцтво про державну реєстрацію Відкритого акціонерного товариства „Корпорация ВСМПО – АВИСМА” (а.с.25), платіжне доручення (а.с.26).

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 2, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу, ст.526 Цивільного кодексу України.

На виконання ухвали суду Відповідач через канцелярію суду 22 грудня 2009 року надав відзив на позовну заяву від 14 листопада 2009 року №52-12И (а.с.31-32), у якому вказує, що Відповідач підготовив проект перепрофілювання цистерн моделі 15-1556 для перевезення хлору для дозволу перевезення чотири хлористого титану. Завод виготовлювач ВАТ „Азовмаш” в особі інституту НИКПТИ не погодив проект по причині висока удільна вага. Про це рішення ми повідомили Замовника та видали рекомендації які моделі цистерн можна використовувати для перевезення цікавлячого їх продукту, титан чотирихлористий. Позивач підтвердив пропозицію спільної роботи та проявив зацікавленість по спільній роботі, в частковості придбання запасних деталів (вентилів кутових як нових, також тих які пройшли ревізію старих) для цистерн моделі 15-1556. Підприємство Відповідача замість одного проекту перепрофілювання, виготовила 4 (чотири) для кожної моделі цистерн. Надала де, у кого за яку ціну можна придбати модель цистерн, яка їх цікавить. Після цього проведення Відповідачем об’ємів робіт Позивач відмовився від послуг Відповідача, вказавши, що проект на модель 15-1601 в них вже є.

На виконання ухвали суду Позивач 22 грудня 2009 року через канцелярію суду надав витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу тат місцезнаходження Відповідача (а.с. 34-35).

13 січня 2010 року Позивачем через канцелярію суду надані пояснення №012/1 від 08.01.10 року (а.с.41-42), у яких він вказує, що Позивачем суду доведено: - факт укладення сторонами контракту №17-06/2030 від 01.08.2006 року про надання інженерних послуг по розробці проекту перепрофілюванню залізнодорожних вагонів – цистерн, модель 15-1556 під перевозу титана чотирьоххлористого та погодження даного проекту; факт сплати Позивачем авансового платежу на підставі виставленого Відповідачем рахунку №СФ – 000028 від 20.11.2006 року у розмірі 135000,00 російських рублів згідно платіжного доручення №11918 від 22.12.2006 року; - факт ненадання Відповідачем до теперішнього часу інженерних послуг, передбачених контрактом №17-06/2030 від 01.08.2006 року (лист вих..№2 від 09.01.2007 року про неможливість виконання взятих на себе зобов’язань по даному контракту). Позивачем обов’язки по сплаті авансового платежу (попередньої оплати) виконані згідно умов укладеного контракту, а Відповідачем обов’язки по наданню послуг не виконані до теперішнього часу та сума авансового платежу (попередньої оплати) не повернута, тому стягувана сума (авансовий платіж) – це є попередня оплата, отримана виконавцем від Замовника згідно з укладеним контрактом про надання послуг, фактично – під зобов’язання Виконавця, які ще не почали виконуватися, в рахунок майбутніх платежів. Дана сума є попередньою оплатою, яка має бути повернута Замовнику по контракту на підстав ст. 693 Цивільного кодексу України „Якщо продавець, отримавший суму попередньою оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має вимагати передачі сплачених товарів або повернення суми попередньої оплати”.

Представник Позивача у судове засідання 28 січня 2010 року з’явився підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання 28 січня 2010 року визнав позовні вимоги.

Сторони до початку судового засідання надав до суду клопотання від 22.12.09р. (а.с.36) про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2006 року між Позивачем (Замовник) та Відповідачем (Виконавець) було укладено контракт №17-06/2030, відповідно п.1.1 Виконавець приймає зобов’язання надати інженерні послуги по розробці проекту перепрофілювання залізничних вагонів – цистерн. Модель 15-1556 під перевезення титану читирьоххлористого та погодити вказаний проект у Департаменті комерційної роботи у сфері вантажних перевезень Російської Федерації, департаменті вагонного господарства ВАТ „РЖД”, Госгортехнадзорі Росії, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт на умовах даного Контракту.

У розділі 2 Контракту сторони дійшли згоди щодо вартості та умов платежу:

- валютою платежу по даному Контракту є рублі Російської Федерації. Оплата відбувається у рублях Російської Федерації. (п.2.1 Контракту)

- вартість робіт за розробку одного проекту, згідно з п.1.1 даного Контракту, складає 318600,00 рублів Російської Федерації в т.ч. ПДВ 48600,00 рублів (п.2.2 Контракту)

- загальна сума Контракту складає 318600,00 рублів в т.ч. ПДВ 48600,00 рублів Російської Федерації. У випадку збільшення загального об’єму робіт, що виконуються загальна сума Контракту відповідно збільшується, про що Сторонами підписується додаткова угода. (п.2.3 Контракту)

- оплата вартості робіт, що виконуються робіт по даному Контракту робіт здійснюється наступним чином:

- 50% - авансовий платіж

- 50% протягом 10 –ти банківських днів з моменту підписання Акту виконаних робіт (п.2.4 Контракту).

Даний Контракт вступає в дію з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та діє до 31.12.2006року, а в частині здійснення розрахунків – до повного виконання Сторонами взаємних зобов’язань та проведення кінцевих розрахунків. (п.4.1 Контракту).

Відповідачем був виставлений рахунок №СФ-000028 від 20.11.2006 року на загальну суму 135000,00 рублів (а.с.12).

Позивачем було здійснено авансовий платіж у сумі 135000,00 рублів, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.13).

Проте, Відповідач не надав Позивачеві послуги, вказані в п.1.1. укладеного контракту, чим не виконав узятих на себе зобов’язань.

Позивач на адресу Відповідача направив лист №14/17-632-007096 (а.с.16) де вказав, що дія контракту №17-06/2030 завершилась 31.12.2006 року, та просить у строк до 30.11.2007 року здійснити Відповідачем повернення суми передоплати по даному контракту.

За для досудового врегулювання спору Позивачем було направлено претензію №19-13-2/00800 від 25.01.2008р. у якій він вимагає повернути 135000 російських рублів (а.с.17).

Відповіддю на вищезазначену претензію (а.с.18) вих.№04/03-08П від 04.03.2008р. Відповідач зобов’язувався повернути (сплатити) суму попередньої оплати Позивачеві у розмірі 135000,00 рублів РФ.

Проте до цього часу перерахування вказаної суми не відбулося, в зв’язку з чим Позивач звернувся з зазначеним позовом.

Відповідач визнав позовні вимоги у понову обсязі.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст Договору, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов до висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом і правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання ст.837- ст.864 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом сторонами було 01 серпня 2006 року було укладено контракт №17-06/2030, відповідно п.1.1 Виконавець приймає зобов’язання надати інженерні послуги по розробці проекту перепрофілювання залізничних вагонів – цистерн. Модель 15-1556 під перевезення титану читирьоххлористого та погодити вказаний проект у Департаменті комерційної роботи у сфері вантажних перевезень Російської Федерації, департаменті вагоного господарства ВАТ „РЖД”, Госгортехнадзорі Росії, а Замовник зобов’язується прийняти та оплатити вартість виконаних робіт на умовах даного Контракту.

Відповідачем був виставлений рахунок №СФ-000028 від 20.11.2006 року на загальну суму 135000,00 рублів (а.с.12).

Позивачем здійснив авансовий платіж у сумі 135000,00 рублів, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.13), чим виконав умови п.2.4. Контракту.

Проте, Відповідач не надав Позивачеві послуги, вказані в п.1.1. укладеного контракту, чим не виконав узятих на себе зобов’язань.

Відповідно до ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Таким чином, враховуючи обставини справи, правову природу договору (договір підряду) суд застосовує аналогію закону, та керується ст.693 ЦК України для визначення порядку повернення попередньої оплати.

Відповідно до ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, суд прийшов до висновку про наявність у Позивача права на повернення попередньої оплати.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таки чином, суд вважає за необхідне в даному випадку застосувати положення ст. 530 Цивільного кодексу України, на підставі якої зобов’язання щодо повернення попередньої оплати у Відповідача з моменту пред’явлення Позивачем грошової вимоги.

Позивачем була направлена претензія №19-13-2/00800 від 25.01.2008р. про повернення 135000 російських рублів (а.с.17).

Відповіддю на вищезазначену претензію (а.с.18) вих.№04/03-08П від 04.03.2008р. Відповідач зобов’язувався повернути (сплатити) суму попередньої оплати Позивачеві у розмірі 135000,00 російських рублів.

Відповідач порушив зобов’язання, у встановлений строк повернення суми попередньої оплати не здійснив.

Як вже зазначалося, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

На день винесення рішення сума боргу складає 135000 російських рублів і підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі.

При цьому, відносно врахування позиції Відповідача щодо визнання позовних вимог.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України відповідач має право визнати позов повністю або частково.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання Відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, суд приймає визнання Відповідачем позову у якості самостійної підстави, поряд із власними висновками суду, для прийняття рішення про задоволення позову про стягнення з Відповідача суму боргу у розмірі 135000 російських рублів.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства „Корпорация ВСМПО – АВИСМА”, Росія, м. Верхня Салда (ідентифікаційний код 07510017) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Машекспорт”, м. Маріуполь, Донецька обл.(ідентифікаційний номер 30073565) про стягнення суми у розмірі 135000,00 російських рублів задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Машекспорт”, м. Маріуполь, Донецька обл.(ідентифікаційний номер 30073565) на користь Відкритого акціонерного товариства „Корпорация ВСМПО – АВИСМА”, Росія, м. Верхня Салда (ідентифікаційний код 07510017) суму у розмірі 135000,00 російських рублів.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Машекспорт”, м. Маріуполь, Донецька обл.(ідентифікаційний номер 30073565) на користь Відкритого акціонерного товариства „Корпорация ВСМПО – АВИСМА”, Росія, м. Верхня Салда (ідентифікаційний код 07510017) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 1350,00 російських рублів та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

За згодою представників сторін у судовому засіданні 28.01.2010р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний 28.01.2010 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-ти денного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом 10-ти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом 1-го місяця з дня набрання рішенням законної сили.

Суддя