Рішення № 77302477, 22.10.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2018 року Чернігів Справа № 2540/2887/18

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу

за позовомФізичної особи - підприємця ОСОБА_1доГоловного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області Державної фіскальної служби Українипроскасування податкової вимоги, У С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (надалі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (надалі також - ГУ ДФС у Чернігівській області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № Ф-2076-17 від 13.03.2018 на суму 37122,94 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 09.01.2018 ним було подано Звіт з таблицею 2 додатку 5 за 2017 рік, в якому помилково з механічної помилки за січень-грудень 2017 року вказано самостійно визначену суму, на яку нараховується єдиний внесок та суму єдиного внеску більшу ніж ту, яку необхідно вказати. Таким чином, ІКП по строку сплати 09.02.2018 проведено суму до нарахування у розмірі 38016,00 грн. Після отримання вимоги про сплату боргу позивачем подано скасовуючі звіти (додаток 4) для виправлення помилки та подана заява від 26.04.2018 про проведення перевірки нарахування єдиного соціального внеску згідно поданих звітів за період з січня по грудень 2017 року. Головним управлінням ДФС у Чернігівській області надано відповідь від 24.04.2018 № 688/ФОП/25-01 -13-03-38 про те, що лист від 19.03.2018 про подання скасовуючого звіту про виправлення помилки залишається без виконання. Позивач не погоджується із вимогою відповідача про сплату боргу та зазначає, що на сьогоднішній день на території України чинним законодавством невизначено форми уточнюючого звіту, який може подати фізична особа підприємець у разі механічної помилки при заповненні звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за період з січня 2017 року по грудень 2017 року.

Відповідач у встановлений судом строк направив на адресу суду відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, в їх задоволенні просить відмовити в повному обсязі та зазначає, що позивач самостійно визначив суму єдиного внеску подаючи звіт від 09.01.2018. Відповідальним за правильність та достовірність заповнення Звіту є страхувальник, тобто в нашому випадку Позивач. Порядком № 435 передбачено подання виправленого звіту, зокрема додатку 5 до Порядку № 435, лише до граничного строку подання такого звіту, після настання граничного строку подання - можна виправити лише помилки в реквізитах (окрім сум) щодо застрахованих осіб, та взагалі Порядок № 435 не передбачає можливість подання «скасовуючого» або «уточнюючого» Звіту фізичною особою - підприємцем за себе. За таких обставин відповідач вважає, що вимога про сплату боргу є законною та обґрунтованою.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27.08.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 11.09.2018 задоволено клопотання представника позивача та замінено неналежного відповідача на Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1)перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного внеску 2 групи (а.с. 12).

З огляду на матеріали справи позивач 09.01.2018 подав до контролюючого органу Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік за формою Д 5, в якому помісячно визначив базу нарахування єдиного внеску та відповідно суму єдиного внеску, що підлягає сплаті до бюджету (а.с. 13-14).

Як зазначає позивач, що не заперечується відповідачем, ФОП ОСОБА_1 19.03.2018 подано скасовуючий звіт (додаток 4) для виправлення помилки. Крім того, позивачем 26.04.2018 подана заява про проведення перевірки нарахування єдиного соціального внеску (а.с. 16).

Листом від 24.04.2018 № 688/ФОП/25-01-13-03-38 ГУ ДФС у Чернігівській області залишило лист позивача від 19.03.2018 без виконання з підстав, що ФОП ОСОБА_1 самостійно визначено суму внеску у звіті (а.с. 18).

Головним управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області 13.03.2018 сформовано та надіслано ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу з єдиного внеску № Ф-2076-17 в сумі 37122,94 грн (а.с. 11).

Вважаючи зазначену вимогою протиправною позивач звернувся до суду за захистом свої прав та законних інтересів.

Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із змінами і доповненнями.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Платниками єдиного внеску згідно з ч. 4 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною 3 п. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до статті 6, пункту 9-5 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та підпункту 5 пункту 4 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 375, наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435 затверджено Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 квітня 2015 р. за № 460/26905 (далі - Порядок).

Вказаний Порядок визначає процедуру, форму, строки подання звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Звіт) до Державної фіскальної служби України, яка є центральним органом виконавчої влади, який реалізує, зокрема, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань сплати єдиного внеску, її територіальних органів (далі - органи доходів і зборів).

Згідно з пунктом 2 Розділу ІІІ Порядку фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом. Звітним періодом є календарний рік.

Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску подається за формою № Д5 згідно з додатком 5 до цього Порядку із зазначенням типу форми "початкова".

Згідно з вимогами Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум у 2017 році для працездатних осіб становив:

з 01.01.2017- 1600 грн.,

з 01.05.2017- 1684 грн.,

з 01.12.2017 - 1762 грн. на місяць.

Отже, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску у 2017 році з розрахунку на місяць становила:

з 01.01.2017 - 1600 грн.х25=40 000 грн.,

з 01.05.2017 - 1684 грн.х25=42 100 грн.,

з 01.12.2017 - 1762 грн.х25=44 050 грн.

ФОП ОСОБА_1 за 2017 рік подано Звіт № 4528520 від 09.01.2018, згідно якого Позивач помісячно визначив базу нарахування єдиного внеску та відповідно суму єдиного внеску, що підлягає сплаті до бюджету. Платником визначено базу нарахування єдиного внеску в межах, визначених законодавством.

Відповідно до п. 1 та п. 2 розділу V Порядку № 435 у разі виявлення помилки у Звіті до закінчення строку подання цього Звіту страхувальник повторно формує та подає Звіт у повному обсязі до органу доходів і зборів за основним місцем обліку.

Чинним вважається останній електронний або паперовий Звіт, поданий страхувальником до закінчення строків подання звітності, визначених цим Порядком, який пройшов всі контролі при завантаженні до Реєстру страхувальників та до Реєстру застрахованих осіб.

У разі виявлення страхувальником у Звіті після закінчення строку подання такого Звіту помилки в реквізитах (крім сум), що стосується страхувальника або застрахованої особи, подаються скасовуючі документи, тобто страхувальник повинен сформувати та подати Звіт за попередній період, який містить перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю із зазначенням типу форми "скасовуюча" з відомостями, які були помилкові, на одну або декількох застрахованих осіб та відповідну таблицю із зазначенням типу форми "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну або декількох застрахованих осіб, при цьому таблиця 6 додатка 4 до цього Порядку має містити дані щодо кожної застрахованої особи окремо.

Однак, ОСОБА_1 подано зазначений звіт до органу доходів та зборів із помилково зазначеними сумами єдиного внеску, а можливості скасування, анулювання, подання виправленого звіту Порядок не передбачає, що призвело до порушення, звуження його прав.

У свою чергу, суд вважає за необхідне зазначити, що об'єктом правопорушення, визначеного пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, є правовідносини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Об'єктивна сторона даного правопорушення сформульована як бездіяльність - несплата грошових зобов'язань у передбачених Законом розмірах.

Відповідальність за приписами пункту 2 частини одинадцятої статті 25 цього Закону настає, якщо платник податків не сплатить або несвоєчасно сплатить передбачені Законом суми.

Позивачем, виявивши помилку було направлено звернення до податкового органу щодо проведення перевірки нарахування єдиного внеску згідно поданих звітів, проте його заява залишена без виконання.

Суми єдиного внеску у необхідному розмірі позивачем сплачено відповідно до доданих до матеріалів справи копій платіжних доручень (а.с. 19-31).

Відповідно до п. 14 Розділу ІV Порядку фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та члени фермерських господарств, яким за результатами проведеної перевірки збільшено або зменшено зобов'язання, формують і подають до органів доходів і зборів Звіт згідно з таблицею 3 додатка 6 до цього Порядку протягом одного календарного місяця після здійснення відповідних розрахунків.

Звіт згідно з таблицею 3 додатка 6 до цього Порядку формується і подається до органів доходів і зборів виключно на підставі акта документальної перевірки страхувальника (обов'язковим є зазначення номера і дати акта) і містить суми, на які збільшено або зменшено зобов'язання (у такому разі допускається внесення від'ємного значення).

Таким чином, органом доходів після отримання звернення платника податків щодо допущеної помилки у звіті з єдиного внеску, мало б бути проведено звірку щодо сум нарахованого ЄВ на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, після чого платник міг подати звіт згідно з таблицею 3 додатка 6 до Порядку.

Помилка, допущена у звітах з єдиного внеску, не є правопорушенням у розумінні пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, оскільки визначена позивачем сума грошового зобов'язання (з урахуванням виявленої помилки) перерахована до бюджету у визначений Законом строк та у повному обсязі.

З наведеного вбачається, що рішення відповідача не ґрунтується на нормах законодавства України та фактично призводить до нарахування штрафів за відсутності порушення законодавства, що суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку щодо необґрунтованості вимоги про сплату боргу, а як наслідок, задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області № Ф-2076-17 від 13.03.2018 скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судовий збір в сумі 736 (сімсот тридцять шість) грн 40 коп.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14027, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області Державної фіскальної служби України, вул. Реміснича, 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183.

Дата складення повного рішення суду - 22.10.2018.

Суддя Ю. О. Скалозуб