Рішення № 7730151, 04.02.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.02.10 р. Справа № 24/327

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Н.В.Ломовцевої

При секретарі судового засідання Петровій В.П.

за участю:

Представників сторін:

від позивача Свищ О.В. довір.

від відповідача не зявився.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Д.О.Н.”, м. Донецьк

до відповідача Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Донецьк

про стягнення 79173 грн. 82 коп.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Д.О.Н.”, м. Донецьк звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Донецьк про стягнення 97 608 грн. 23 коп., в тому числі 16201 грн. 62 коп. боргу, штрафні санкції в розмірі 37906 грн. 61 коп., втрачену вигоду в розмірі 43500 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір суборенди нежилого приміщення від 01.09.2005р., додаткові угоди № 1 від 01.09.2005р., № 4 від 03.05.2006р., № 5 від 20.12.2006р. до договору суборенди нежитлового приміщення від 01.09.2005р., банківські виписки, лист від 21.06.2007р., листи № 26/01 від 19.11.2007р., № 26/02 від 19.11.2007р., акт здачі-приймання від 01.09.2005р., розрахунок суми позову, лист від 13.11.2009р., довідку від 13.11.2009р.

В ході розгляду справи позивач надав заяву про уточнення позовних вимог від 22.01.2010р., якою просить стягнути 7000 грн. заборгованості за договором, 17500 грн. штрафу, 673 грн. 82 коп. пені, 54000 грн. упущеної вигоди, а всього 79173 грн. 82 коп.

Відповідач до жодного судового засідання не зявився, відзив на позов та витребувані документи не надав, хоча був повідомлений про слухання справи належним чином.

Також позивачем надано клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1 на період розгляду справи в суді.

Судом надане клопотання не задоволено, виходячи з наступного.

Позивач мотивує заявлене клопотання тим, що у звязку із зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю „Д.О.Н.” до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_3 заборгованості за договором від 01.09.2005р. у нього є припущення, що до винесення судом рішення по справі відповідач з метою звільнення від примусової реалізації його майна, позбудеться від наявного у нього майна.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Тобто умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача може зникнути, зменшитися за кількістю. В обґрунтування наданого клопотання позивачем не було представлено жодних доказів, з яких би вбачалось, що саме не вжиття такого запобіжного заходу, як накладення арешту на рухоме і нерухоме майно ОСОБА_3 утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду, яке буде прийнято за результатами розгляду справи № 24/327. Тобто клопотання базується лише на внутрішніх особистих припущеннях позивача і жодного документу ним в обґрунтування клопотання не надано.

Крім того, у позовному провадженні при накладенні арешту на майно відповідача слід обмежувати піддане арешту майно розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на все майно боржника чинним законодавством не передбачене.

За таких обставин, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову у звязку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Строк розгляду справи продовжено згідно ст. 69 ГПК України.

Справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством „Казачок” (далі - орендодавець) та субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 (далі - орендатор) укладено договір суборенди нежилого приміщення від 01.09.2005р. Договір укладено з додатковими угодами № 1 від 01.09.2005р., № 4 від 03.05.2006р., № 5 від 20.12.2006р.

Згідно додаткової угоди № 4 від 03.05.2006р. у звязку з реорганізацією приватного підприємства „Казачок” 28.04.2006р. в Товариство з обмеженою відповідальністю „Д.О.Н.”., згідно протоколу загального зборів № 1 учасників ТОВ „Д.О.Н.”, всі права і обовязки за договором суборенди нежитлового приміщення від 01.09.2005р., укладеного раніше з ОСОБА_3 і ПП „Казачок”, приймає на себе ТОВ „Д.О.Н.”.

Частиною 1 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до п.1.1 орендодавець здає, а орендар приймає у користування нежитлове приміщення за адресою: м. Донецьк, вул. Артема, 137, загальною площею 43 кв.м. для розміщення магазину „Одяг”.

Згідно з ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Пунктом 6.1. договору передбачено, що строк дії договору визначається з 01.09.2005р. по 01.09.2010р.

30.12.2007р. спірне приміщення Субєкт підприємницької діяльності ОСОБА_3 повернула позивачу за актом приймання-передачі.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 4 ст. 286 Господарського кодексу України передбачено, що строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до п. 4.1. за орендоване приміщення орендар сплачує договірну оренду плату за 1 кв.м. з дня підписання договору згідно додатку. Орендна плата вноситься не щомісячно не пізніше 15-го числа наступного за звітним місяця в повному обсязі. Розмір договірної орендної плати за 1 м.кв. не може бути змінено в сторону збільшення до закінчення строку, на який його було укладено.

Додатковою угодою № 1 від 01.09.2005р. до договору суборенди сторони передбачили, що орендатор вносить орендну плату з розрахунку за 1 кв.м., що в сумі складає 2000 грн., в т.ч. ПДВ і може змінюватись за згодою сторін.

Додатковою угодою № 5 від 20.12.2006р. до договору суборенди сторони передбачили, що з 01.01.2007р. орендатор вносить орендну плату з розрахунку за 1 кв.м., що в сумі складає 1750 грн. 00 коп. і може змінюватись за згодою сторін.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, що регламентуються умовами вказаного договору суборенди, Цивільним та Господарським кодексами України.

Позивач, посилаючись на наявність у відповідача заборгованості з орендної плати за період червень 2007р., вересень 2007р., листопад 2007р. - грудень 2007р. просить стягнути з відповідача 7 000 грн.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідач свої зобовязання за договором стосовно своєчасного внесення орендної плати належним чином не виконав, у звязку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість за період червень 2007р., вересень 2007р., листопад 2007р. - грудень 2007р. в розмірі 7 000 грн., що підтверджено матеріалами справи, відповідачем не спростовано і підлягає стягненню.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача 673 грн. 82 коп. пені за червень 2007р. з 16.07.2007р. по 15.01.2008р., за вересень 2009р. з 16.10.2007р. по 16.04.2008р., за листопад 2007р. з 16.12.2007р. по 15.06.2008р., за грудень 2007р. з 06.01.2008р. по 15.07.2008р.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що у разі прострочки платежу орендатор сплачує пеню в розмірі 1% від недонесеної суми як з орендної плати, так і по сплаті за експлуатаційні витрати за кожний день прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” від 22.11.1996р. № 543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст.ст. 216 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Статтею 4 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання” (далі: Закон) встановлено, що розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховувалася пеня.

Закон є спеціальною нормою, який хоча і не встановлює обмеження щодо визначення розміру пені, але передбачає обмеження її розміру, має пріоритет по відношенню до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України. До того ж Закон не встановлює відповідний розмір пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання, а лише обмеження розміру пені, який має застосовуватись при розрахунку суми пені.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що пеня в розмірі 673, 82 коп. нарахована виходячи з розміру подвійної облікової ставки НБУ, що відповідає приписам діючого законодавства і підлягає стягненню в повному обсязі.

Заявою про уточнення позовних вимог від 22.01.2010р. позивач просить стягнути, в тому числі, з відповідача штраф в розмірі 17500 грн. відповідно до п. 3.10. договору суборенди.

Розглянувши заяву про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимога щодо стягнення штрафу в розмірі 17500 грн. 00 коп. не приймається до розгляду в межах справи, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач має право збільшити або зменшити розмір позовних вимог. Під зміною позовних вимог слід розуміти зміну позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Зміна позовних вимог не може бути повязана з предявленням додаткових позовних вимог, про які не йшлося в позовній заяві.

Таким чином вимога щодо стягнення 17500 грн. не приймається до розгляду, оскільки вона є додатковою вимогою, про яку не йшлося в позовних вимогах і може бути предметом розгляду в самостійному позовному провадженні.

В позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог позивач посилається, що 16.06.2007р. ним було направлено на адресу відповідача лист про розірвання договору оренди, але зазначений лист в матеріалах справи відсутній. Саме з цього моменту позивач вважає договір припиненим.

Відповідно до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається, а договір оренди може бути розірвано за згодою сторін.

Разом з тим, ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 5.3. договору суборенди орендодавцю надано право дострокового розірвання договору з підстав, визначених в договорі.

Позивач скористався наданим договором правом щодо припинення договору.

Разом з тим посилання позивача на листи від 21.06.2007р. та б/н та дати як на докази припинення договору суд не приймає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не надано жодного доказу направлення листа від 21.06.2007р. про розірвання договору відповідачу, а тому він не може бути прийнятий як доказ в порядку ст.ст. 34, 36 Господарського процесуального кодексу України.

Лист б/н та дати містить прохання звільнити приміщення до 25.07.2007р. Зазначений лист суд також не розцінює як волевиявлення на припинення договору, оскільки позивач не довів факт вручення цього листа саме відповідачу, а вчинення невідомою особою напису “Получила” суд не розцінює як доказ отримання, оскільки зазначений напис навіть не містить прізвища відповідача або особи, яка його вчинила.

19.11.2007р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист № 26/01 про розірвання договору суборенди від 01.09.2005р. з посиланням на порушення умов договору відповідачем, який отримано Субєктом підприємницької діяльності ОСОБА_3 10.12.2007р., як вбачається з поштового повідомлення № 00490458.

При таких обставинах суд дійшов висновку, що договір припинив свою дію 10.12.2007р.

Позивач посилаючись на той факт, що відповідачем приміщення було звільнено 31.12.2007р., вважає, що за період з 01.07.2007р. по 31.12.2007р. був позбавлений можливості передати приміщення в оренду, у звязку з чим зазнав збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) в сумі 54 000 грн. за користування приміщенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання другою стороною.

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, виходячи із встановлених судом фактів, вбачається, що нарахування збитків (упущеної вигоди) за період 01.07.2007р. по 10.12.2007р. є безпідставними, оскільки договір не припинив свою дію і, таким чином, позивач не міг понести спірні збитки під час дії договору.

Як встановлено вище, орендоване приміщення було повернуто позивачу 30.12.2007р. за актом приймання-передачі.

Разом з тим, позивач будь-яких доказів, які б обґрунтовували фактичне укладення договору суборенди спірного приміщення з іншою особою, або реального наміру на укладення такого договору не надав.

Оскільки орендна плата є суттєвою умовою договору оренди, тобто є договірною величиною, а не встановлюємою Асоціацією фахівців з нерухомості України або агентством нерухості, то посилання на довідки зазначених організацій є безпідставними.

Таким чином суд дійшов висновку, що позивачем не доведено факту наявності збитків, їх розмір, безпоседній причинний звязок між неправомірними діями особи, яка заподіяла збитки і збитками.

При таких обставинах, вимога щодо стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) в сумі 54 000 грн. за період з 01.07.2007р. по 31.12.2007р. задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати покладаються на сторони відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

В судовому засіданні оголошено рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 22, 526, 527, 551, 614, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 216-218, 225, 291 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 32, 33, 34, 35, 38, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Д.О.Н.”, м. Донецьк до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3, м.Донецьк про стягнення 79173 грн. 82 коп. задовольнити частково.

Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Д.О.Н.” (83055, м. Донецьк, пр.Гринкевича, 7, ЗКПО 24311549, р/р 26003060247305 в Донецькому РУ Приватбанку, МФО 335496) 7 000 грн. 00 коп. боргу, 673 грн. 82 коп. - пені, 76грн.74коп. - державного мита, 18 грн. 55 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У задоволені вимог щодо стягнення 54000 грн. збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди) відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня його прийняття.

Суддя