Рішення № 77300480, 23.10.2018, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/218/18

Провадження № 2/364/115/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.10.2018 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г.І.,

за участю:

представника Позивача ОСОБА_1 (довіреність від 15.08.2018 р. № 01-03/1318, а.с. 73),

Відповідач та Третя особа - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом Володарської районної державної адміністрації Київської області

в інтересах дитини: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,

до ОСОБА_3,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_4,

про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 20.02.2018 р. надійшла позовна заява Володарської районної державної адміністрації Київської області в інтересах дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, на стороні Позивача: Київський міський будинок дитини імені М.М. Городецького, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, в якій Позивач просить суд: позбавити Відповідача батьківських прав відносно його дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2; передати цю дитину для вирішення питання про її влаштування органу опіки та піклування Володарської районної державної адміністрації Київської області; стягнути з Відповідача аліменти на утримання дитини у розмірі не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину для дітей відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення цього позову і до досягнення дитиною повноліття.

На обґрунтування заявлених вимог Позивачем у позовній заяві зазначено, що Відповідач має дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка з 27.12.2016 р. перебуває у Київському міському будинку дитини імені М.М. Городецького, оскільки була вилучена з непридатного для проживання дітей приміщення консьєржа у м. Києві та влаштована службою у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації у названий заклад. Мати залишила своїх дітей, зловживала спиртними напоями, вела аморальний спосіб життя. На час вилучення названої дитини Відповідач з матір'ю цієї дитини не проживав. За час перебування дитини у згаданому будинку дитини Відповідач жодного разу її не відвідав, не цікавився станом здоров'я. До того Відповідач з серпня 2013 року по березень 2016 року проживав за адресою: АДРЕСА_1, без реєстрації, за час проживання його сім'я проявила себе з негативної сторони, діти були недоглянуті, старші діти часто і без поважних причин пропускали навчання у школі, молодші діти дошкільні навчальні заклади не відвідували, із сусідами постійно виникали сварки, по відношенню до працівників сільської ради ОСОБА_3 та його дружина поводили себе агресивно, висловлюючи погрози різного характеру та не реагували на зауваження. Ця родина перебувала під супроводом Володарського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді як сім'я, що опинилася у складних життєвих обставинах. Крім того, Відповідач з травня 2016 року по травень 2017 року проживав тимчасово за адресою: АДРЕСА_2, також разом із дружиною ОСОБА_6 та малолітніми дітьми, включно із ОСОБА_2, в інтересах якої подано позов. При цьому Відповідач не працював, вів аморальний спосіб життя, умови проживання в будинку були так само незадовільні. ОСОБА_3 притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності.

Після усунення недоліків на виконання ухвали суду від 13.03.2018 р. ухвалою суду від 16.03.2018 р. відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 18.04.2018 р. Ухвалою суду від 18.04.2018 р. справу призначено до судового розгляду на 23.05.2018 р., відкладено на 15.08.2018 р. та на 18.09.2018 р. у зв'язку із неявкою Відповідача. Ухвалою суду від 18.09.2018 р. замінено раніше залучену до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні Позивача, у зв'язку з цим розгляд справи відкладено на 16.10.2018 р.

У судовому засіданні 16.10.2018 р. представник Позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, надавши суду пояснення щодо обставин ухилення Відповідача від виконання його обов'язків по вихованню дитини, щодо способу життя Відповідача, його ставлення до дитини, утримання і виховання. Додатково пояснила, що малолітня дитина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, була вилучена 22.11.2017 р. з непридатного для приміщення консьєржа в одному з будинків м. Києва та влаштована у дитячий будинок, з того часу батько дитини (Відповідач) її життям не цікавився, зараз дитина тимчасово влаштована до ОСОБА_4, яка є матір'ю Відповідача та, відповідно, бабусею дитини, ОСОБА_4 має намір взяти опіку над онукою, про сина, його місце перебування, заняття тощо, нічого не знає. Мати дитини ОСОБА_6 рішенням Володарського районного суду Київської області позбавлена батьківських прав щодо усіх її дітей, у тому числі щодо ОСОБА_2, в інтересах якої подано даний позов.

Відповідач у судові засідання жодного разу не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся за всіма відомими адрсами місця його перебування та за його останньою зареєстрованою адресою його місця проживання у с. Кашперівка Тетіївського району Київської області, зазначеною у позовній заяві (а.с. 34, 57, 65, 84), за адресою в с. Тарган Володарського району Київської області, зазначеною адресно-довідковою службою територіального органу ДМС України УДМС України в Київській області у відповідь на запит суду від 13.03.2018 р. (а.с. 23, 36, 63, 83), а також в порядку частини одинадцятої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) шляхом розміщення оголошення про виклик у судові засідання на офіційному веб-сайті судової влади України в мережі Інтернет (а.с. 61-62, 86-87), про причини неявки суд не повідомляв, клопотань про відкладення засідань, а так само заперечень щодо позовних вимог до суду не подавав.

Крім того, судом було перевірено інформацію, надану Кашпервіською сільською радою Тетіївського району Київської області 05.03.2018 р. щодо ймовірного перебування Відповідача у розшуку (а.с. 21), на запит суду (а.с. 24) Тетіївське відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській повідомило суд, що стосовно ОСОБА_3 оперативно-розшукова справа не заводилася, в розшуку він не значиться (а.с. 40).

Із зворотних поштових повідомлень, наявних у матеріалах справи, вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3., Відповідач повістку отримував (а.с. 42), інші надіслані за цією адресою повістки поверталися без вручення.

За приписами частин сьомої, одинадцятої статті 128, частин третьої, десятої статті 130 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається, зокрема, фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку; Відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, які проживають разом з нею; у такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. Якщо місцеперебування відповідача невідоме, суд розглядає справу після надходження до суду відомостей щодо його виклику до суду в порядку, визначеному ЦПК України.

Отже вважається, що Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в порядку частин сьомої, одинадцятої статті 128 ЦПК України та справа може бути розглянута на підставі частини десятої статті 130 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника Позивача, наданою у судовому засіданні 16.10.2018 р., вбачає за можливе розглянути справу за відсутності Відповідача у порядку заочного провадження з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Первісно залучена до участі в справі третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, Київський міський будинок дитини імені М.М. Городецького подавав заяви про розгляд справи без участі їх представника та підтримання в повному обсязі позову (а.с. 38, 55).

Після вибуття дитини з названого будинку дитину (а.с. 71) та тимчасового влаштування до ОСОБА_4 згідно з наказом Володарської районної державної адміністрації Київської області від 23.07.2018 р. № 60 (а.с. 75) ухвалою суду від 18.09.2018 р. замінено раніше залучену третю особу на ОСОБА_4, яка в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена (а.с. 91), до суду 10.10.2018 р. подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 92).

Суд, заслухавши пояснення присутньої в судовому засіданні представниці Позивача, розглянувши позовну заяву і наявні в справі документи, оцінюючи надані суду докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи дану справу, виходить з такого.

Судом встановлено, що Відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, є батьком малолітньої дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджено копією свідоцтва про її народження, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Володарського районного управління юстиції у Київській області 15.09.2015 р., актовий запис № 66 (а.с. 8, 9).

За поясненнями представника Позивача в суді та відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, мати названої дитини - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, рішенням Володарського районного суду Київської області від 26.01.2018 р. (справа № 364/1270/17, провадження № 2/263/31/18) позбавлена батьківських прав стосовно усіх своїх дітей, у тому числі щодо малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 р., в інтересах якої подано цей позов.

За загальними положеннями Декларації прав дитини Генеральної Асамблеї Організації Об'єднаних Націй від 20.11.1959 р. дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості (принцип 6).

Національне законодавство України покладає на батьків обов'язки утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя; передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (стаття 51 Конституції України, статті 150, 180 Сімейного кодексу України).

Права, обов'язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини визначені також Законом України «Про охорону дитинства». Згідно з приписами частин першої, другої статті 12 цього Закону виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини; на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини; батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці; виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

На порушення наведених вимог Відповідач ОСОБА_3 своїх батьківських обов'язків щодо виховання і розвитку своєї дитини ОСОБА_2 не виконував з огляду на таке.

Згідно з копією акту органу внутрішніх справ України та закладу охорони здоров'я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 16.12.2016 р. малолітня дитина ОСОБА_2 була знайдена в АДРЕСА_4, 3-й під'їзд, кімната консьєржа та вилучена з цього непридатного для проживання дітей приміщення, при цьому встановлено, що мати ОСОБА_6 залишила своїх дітей самих, пішла в невідомому напряму, зловживала спиртними напоями, батько ОСОБА_3 (Відповідач) проживає окремо (а.с. 12). Після цього малолітня ОСОБА_2 службою у справах дітей Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації влаштована до Київського міського будинку дитини імені М.М. Городецького, де перебувала на повному державному забезпеченні, починаючи з 28.12.2016 р. до 27.07.2018 р., що підтверджено довідкою цього будинку дитини від 22.11.2017 р. № 777 (а.с. 13) та листом до суду від 22.08.2018 р. № 497 (а.с. 71). За час перебування дитини у названому закладі батько дитини (Відповідач) жодного разу її не відвідав, не цікавився станом здоров'я, що підтверджено копією акту про невідвідування дитини від 22.11.2017 р. (а.с. 14).

Згідно з характеристикою, виданою Мармуліївською сільською радою Володарського району Київської області 23.11.2017р. за вих. № 216, ОСОБА_3 (Відповідач) тимчасово проживав за адресою: АДРЕСА_5, в житловому будинку, що належить ОСОБА_7, разом із дружиною ОСОБА_6, її неповнолітніми дітьми та їх спільною дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, при цьому ОСОБА_3 ніде не працював, вів аморальний спосіб життя, умови проживання в будинку були незадовільні (а.с. 15).

За довідкою-характеристикою, виданою Кашперівською сільською радою Тетіївського району Київської області 10.11.2017 р. вих. № 02-39/651, ОСОБА_3 із серпня 2013 року до березня 2016 року проживав за адресою: АДРЕСА_1, без реєстрації разом із дружиною ОСОБА_6, її п'ятьма дітьми та їх спільною дитиною ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 Під час проживання в с. Кашперівка ця сім'я проявила себе з негативної сторони, за дітьми вівся неналежний догляд: старші діти часто і без поважних причин пропускали навчання у школі; молодші діти не відвідували дошкільні навчальні заклади. Із сусідами постійно виникали сварки, по відношенню до працівників сільської ради ОСОБА_3 та його дружина поводили себе агресивно, висловлюючи погрози різного характеру, на зауваження не реагували. До Кашперівської сільської ради неодноразово надходили скарги та нарікання від сусідів на ОСОБА_3 та його дружину. Родина перебувала під супроводом Володарського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді як сім'я, що опинилася у складних життєвих обставинах (а.с. 16).

Листом від 29.08.2017 р. № 02-39/518 Кашперівська сільська рада Тетіївського району Київської області повідомила Позивача, що за відомостями Тетіївського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_3 на даний час перебуває в розшуку за крадіжку, яку здійснив у травні 2017 року (а.с. 11), аналогічна інформація надана суду листом від 28.02.2018 р. № 02-39/188 в порядку частини сьомої статті 187 ЦПК України (а.с. 21). Проте у відповідь на запит суду від 13.03.2018 р. (а.с. 24) Тетіївське відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області листом від 11.04.2018 р. № 2014/109/1006/3/11 повідомило суд, що оперативно-розшукової справи відносно ОСОБА_3 не заводилася, в розшуку він не значиться (а.с. 40).

Разом з тим за інформацією Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області від 25.09.2017 р. за вих. № 7007/109/1006/1/05/20-2017 ОСОБА_3 притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності, зокрема: 10.02.2017 р. - за частиною першою статті 176 Кодексу України про адміністративні правопорушення (виготовлення, зберігання самогону та апаратів для його виготовлення); 26.05.2016 р. - за частиною третьою статті 185 Кримінального кодексу України (крадіжка) (а.с. 10).

Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_3 було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Володарській районній державній адміністрації Київської області, на яке Відповідач був запрошена офіційним листом, але не з'явився (протокол від 30.11.2017 р. № 11); за наслідком розгляду Володарською районною державною адміністрацією Київської області зроблено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 від 11.01.2018 р. № 01-03/58 (а.с. 6-7).

Відповідно до положень пункту 2 частини першої, частин третьої, четвертої статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них; під час ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

На підставі частини першої статті 165 названого Кодексу право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають, зокрема, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування.

За роз'ясненнями, викладеними у пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 р. № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (зі змінами), позбавлення батьківських прав (тобто права на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний та духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Крім того, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини (пункт 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частина восьма статті 7 Сімейного кодексу України).

За встановлених судом обставин і наведених законодавчих підстав суд дійшов до висновку, що Відповідач на порушення вимог законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своєї малолітньої дитини, піклуванню про її здоров'я, моральний та духовний розвиток, навчання дитини, підготовку її до самостійного життя, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, не створює умов для отримання нею освіти, оскільки протягом майже двох років взагалі не спілкується з дитиною, що є правовою підставою для позбавлення його батьківських прав відносно його дитини.

Зважаючи на наявність наведених підстав для позбавлення Відповідача батьківських прав та відсутність можливості передачі дітей іншим родичам за станом на час розгляду цієї справи, суд вважає необхідним передати малолітню дитину Відповідача органу опіки та піклування Володарської районної державної адміністрації Київської області на підставі частини п'ятої статті 167 Сімейного кодексу України.

За частиною шостою статті 164 Сімейного кодексу України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили слід також надіслати органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.

Разом з тим, позбавлення батьківських прав не звільняє батьків від обов'язку утримувати дітей; батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина четверта статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», частина друга статті 166, стаття 180 Сімейного кодексу України).

Якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального закладу охорони здоров'я, навчального або іншого закладу, аліменти на дитину можуть бути стягнуті з них на загальних підставах; аліменти можуть перераховуватися за рішенням суду на особистий рахунок дитини у відділенні Державного ощадного банку України; такий особистий рахунок відкривається у місячний строк з дня набрання законної сили рішенням суду (частина третя статті 166, частини друга, третя статті 193 Сімейного кодексу України).

Відповідно до частини третьої статті 166 Сімейного кодексу України при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину. При цьому встановлено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини; мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 названого Кодексу). Суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі; розмір аліментів, визначений судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону; аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову (частини перша, друга статті 184, частина перша статті 191 Сімейного кодексу України).

Зважаючи на наведене та виходячи з непорушності конституційного права неповнолітньої дитини на утримання батьками до досягнення нею повноліття, суд, оцінивши в сукупності надані Позивачем докази, вважає, що Відповідач спроможний надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини та зобов'язаний згідно із законом належним чином забезпечувати і утримувати її, тому позов слід задовольнити в повному обсязі.

Суд у порядку пункту 1 частини першої статті 430 ЦПК України допускає негайне виконання рішення суду в частині стягнення з Відповідача аліментів на утримання його неповнолітньої дитини у межах суми платежу за один місяць.

Крім того, за нормами статті 141 ЦПК України з Відповідача слід стягнути на користь держави судовий збір у розмірі, визначеному за статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за станом на день пред'явлення позову.

Керуючись статтями 12, 25 Закону України «Про охорону дитинства», статями 150, 164-167, 180-182, 184, 191, 193 Сімейного кодексу України, статтями 2-4, 12, 13, 76, 81, 89, 128, 141, 223, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284, 288, 289, 351, 352, 354, 355, 430, підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Володарської районної державної адміністрації Київської області в інтересах малолітньої дитини: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: ОСОБА_4, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задовольнити повністю.

Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 відносно його дитини: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № 66 від 15.09.2015 р.

Передати дитину ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, органу опіки та піклування Володарської районної державної адміністрації Київської області для вирішення питання про її влаштування.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 аліменти на утримання дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, в твердій грошовій сумі у розмірі 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову - 20.02.2018 р. і до досягнення дитиною повноліття - до ІНФОРМАЦІЯ_2 р., на особистий рахунок названої дитини у відділенні Державного ощадного банку України, який повинен бути відкритий у місячний строк з дня набрання цим рішенням суду законної сили.

Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду після набрання законної сили надіслати до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Володарського районного управління юстиції у Київській області для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Копії повного рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Володарським районним судом Київської області за письмовою заявою Відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення цього заочного рішення; заява про перегляд заочного рішення подається в письмовій формі та повинна відповідати вимогам статті 285 ЦПК України.

Заочне рішення суду може бути оскаржено Позивачем до Київського апеляційного суду через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення (частина друга статті 288, частина перша статті 354, підпункт 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України).

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо протягом цього строку не було подано заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду буде складено не пізніше 26.10.2018 р.

Повне рішення суду складено 23.10.2018 р.

Суддя: Л.А. Макаренко