Рішення № 77300159, 23.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа №1640/2515/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кукоби О.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог.

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, у якому позивач просив:

визнати протиправними дії відповідача щодо призупинення виплати пенсії за віком;

зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення - 01.12.2011, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України з 01.10.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 до жовтня 2011 року проживав у м. Кременчуці, отримував пенсію за віком, надалі виїхав на постійне місце проживання до Держави Ізраїль, в зв'язку з чим йому було припинено виплату пенсії. 17.11.2017 уповноважена позивачем особа звернулася до Кременчуцького ОУПФ із заявою про перерахунок та поновлення виплати пенсії за віком ОСОБА_1, однак рішенням від 22.11.2017 №610 управління відмовило останньому у поновленні виплати пенсії з посиланням на ненадання заявником документа, що засвідчує місце проживання (реєстрації) у м. Кременчук.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 у справі №816/524/18 згадане рішення Кременчуцького ОУПФ визнано протиправним та скасовано, а відповідача зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2017. На виконання судового рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії з 17.11.2017, однак з 07.02.2018 виплату пенсії призупинено у зв'язку із закінченням строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон. Відповідні дії та рішення Кременчуцького ОУПФУ позивач вважає протиправними, адже, на його переконання, закінчення терміну дії паспорта громадянина України не позбавляє останнього гарантованих прав, не ставить особу у положення, коли він позбавляється громадянства. А відтак, у спірних відносинах відсутні підстави для припинення виплати пенсії позивачу.

2. Позиція відповідача.

Відповідач позов не визнав. У наданому до суду відзиві на позов представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю /а.с. 26-27/. При цьому посилався на приписи статті 51 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що під час перебування за кордоном пенсія виплачується у тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Однак, відповідна Угода між Урядами України та Держави Ізраїль хоча й укладена 28.09.2012, однак не ратифікована Верховною Радою України. Крім того, представник відповідача, посилаючись на положення Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1, стверджував про необхідність подання заявником до територіального органу Пенсійного фонду документів про стаж, вік та заробітну плату виключно в оригіналах.

10.10.2018 судом одержано письмові пояснення відповідача, у яких представник Кременчуцького ОУПФ звертав увагу на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язати відповідача здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення - 01.12.2011, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням усіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, здійснити осучаснення пенсії відповідно до пенсійної реформи України з 01.10.2017 були предметом розгляду у справі №816/524/18, а тому просив закрити провадження у справі.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.07.2018 відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

При цьому, як визначено частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

ОСОБА_1 є громадянином України, до жовтня 2011 року проживав у ІНФОРМАЦІЯ_1 та отримував пенсію за віком /а.с. 8/.

Наразі позивач постійно проживає на території Держави Ізраїль, що підтверджено відміткою у паспорті позивача для виїзду за кордон /а.с. 12/.

З 01.12.2011 позивачу призупинено виплату пенсії у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон /а.с. 8 - зворот/.

17.11.2017 представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 звернулась до Кременчуцького ОУПФ із заявою про поновлення та перерахунок пенсії позивача з дати припинення із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, як непрацюючому пенсіонеру та дитині війни /а.с. 9/.

22.11.2017 рішенням Кременчуцького ОУПФ №610 ОСОБА_1 відмовлено у поновленні виплати пенсії у зв’язку із відсутністю документів, що засвідчують в установленому законодавством порядку особу та підтверджують факт її проживання (реєстрації) в м. Кременчуці /а.с. 15/.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.04.2018 у справі №816/524/18 згадане рішення Кременчуцького ОУПФ визнано протиправним та скасовано, а відповідача зобов'язано повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2017 /а.с. 16-19/.

Розпорядженням від 29.05.2018 №2042 відповідач провів перерахунок пенсії позивача з 17.11.2017 у розмірі 1490,82 грн /а.с. 28/.

Разом з цим, листом від 29.05.2018 вих. №10891/07-05 відповідач повідомив довірену особу позивача ОСОБА_3 про призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.02.2018 у зв'язку із закінченням терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон 08.02.2018 /а.с. 21/. Крім того, пенсійний орган зазначив про необхідність надання пакета документів для поновлення виплати пенсії особисто позивачем.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач в особі уповноваженого представника звернувся до суду з даним позовом.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

У відповідності до частини третьої статті 25 Конституції України, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За приписами частини другої статті 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Статтею 2 Протоколу №4 до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.

Таким чином, кожен громадянин України має право на вільний вибір свого місця проживання, в тому числі й за кордоном, зі збереженням всіх конституційних прав, у тому числі й права на соціальний захист, що включає право на забезпечення громадянина у старості.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування визначені Законом України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 49 цього Закону визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

За змістом статті 51 названого Закону, під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Разом з цим, Конституційний Суд України у Рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009 визнав такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), положення пункту 2 частини першої статті 49, речення другого статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання (перебування) за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір. Зазначені положення закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

При цьому у пункті 3.3 мотивувальної частини згаданого Рішення зазначено, що оспорюваними нормами Закону конституційне право на соціальний захист поставлене в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

За приписами частини другої статті 1 Закону України від 21.01.1994 №3857-ХІІ "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки. За громадянами України зберігаються на її території майно, кошти, цінні папери та інші цінності, що належать їм на праві приватної власності. Будь-яке обмеження їх громадянських, політичних, соціальних, економічних та інших прав не допускається.

У відповідності до пункту 1 частини першої статті 2 цього Закону, документами, що дають право громадянину України на виїзд з України і в'їзд в Україну, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

За змістом статті 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-ХІІ "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

У відповідності до статті 2 названого Закону, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії.

Згідно зі статтею 6 вказаного Закону, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 4 наведеного Закону визначено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

ОЦІНКА СУДОМ ОБСТАВИН СПРАВИ

Перш за все, суд зауважує, що у межах даного судового провадження відсутні підстави для розгляду судом питання про наявність у позивача права на одержання пенсійних виплат в Україні з огляду на його постійне проживання у Державі Ізраїль, оскільки відповідне питання вирішено на користь позивача за результатами розгляду Полтавським окружним адміністративним судом справи №816/524/18 та суд не знаходить підстав для відступу від правових висновків, викладених у рішенні від 05.04.2018 у згаданій справі.

Доводи відповідача про відсутність підстав для виплати пенсії ОСОБА_1, обґрунтовані посиланням на приписи статті 51 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", є безпідставними та спростовуються висновками Конституційного Суду України, викладеними у Рішенні від 07.10.2009 №25-рп/2009, що наведені судом вище.

Суд звертає увагу на те, що з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу органи ПФУ мали відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Аналогічний висновок щодо застосування згаданих вище норм права наведений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2018 у справі №577/50/17-а, що враховується судом з огляду на приписи частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, предметом цього спору є правомірність дій відповідача щодо призупинення виплати пенсії з 07.02.2018 у зв'язку із закінченням терміну дії паспорта ОСОБА_1 для виїзду за кордон.

Суд зазначає, що закінчення терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон не позбавляє громадянина України гарантованих прав та не ставить особу у положення коли він позбавляється громадянства.

Верховний Суд у постановах від 13.03.2018 у справі №235/4162/17, від 14.03.2018 у справі №243/6815/17 та від 24.04.2018 у справі №225/3766/17 зазначив, що наведений у частині першій статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Вказаний перелік передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

У преамбулі до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зазначено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

За змістом конституційних норм Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, у тому числі і постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 25.11.2005 №22-1, на яку посилається відповідач, є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та будь-яким іншим законом з питань пенсійного забезпечення не передбачено такої підстави для припинення виплати пенсії як відсутність (закінчення строку дії) документів, що засвідчують місце проживання (реєстрації) особи на території України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що закінчення строку дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон не є передбаченою законом підставою для припинення виплати пенсії позивачу.

Не може бути підставою припинення виплати пенсії і відсутність у позивача документів, які засвідчують його місце проживання (реєстрації) на території України відповідно до пунктів 2.9 та 2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.2005 №22-1.

А відтак, дії Кременчуцького ОУПФ щодо призупинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.02.2018 у зв'язку із закінченням терміну дії паспорта громадянина України для виїзду за кордон є протиправними.

З урахуванням наведеного, позов ОСОБА_1 в частині визнання протиправними дій відповідача щодо призупинення виплати пенсії за віком з 07.02.2018 та зобов'язання поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 07.02.2018 належить задовольнити.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення - 01.12.2011, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни, суд зауважує, що відповідні вимоги були предметом розгляду у справі №816/524/18.

Так, відповідні вимоги розглянуті судом, за результатами їх розгляду ухвалене рішення суду від 05.04.2018, яким зобов'язано Кременчуцьке ОУПФ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 17.11.2017 про призначення/перерахунок пенсії з урахуванням висновків суду /а.с. 16-19/.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відтак, провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення - 01.12.2011, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни належить закрити.

При цьому суд зауважує, що незгода позивача з мотивувальною частиною рішення суду у справі №816/524/18 є підставою для оскарження такого рішення у апеляційному порядку.

У свою чергу, незгода позивача з порядком виконання даного рішення відповідачем є підставою для звернення до органів державної виконавчої служби із заявою про примусове виконання судового рішення у порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Окрім того, на дату розгляду даної справи у суду відсутні підстави вважати, що відповідач буде ухилятись від нарахування компенсації втрати частини доходів, підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством, при поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 з 07.02.2018.

Позивач жодним чином не обґрунтував свої вимоги в даній частині.

До того ж, питання визначення базового місяця, наявності факту перевищення індексом споживчих цін порогу індексації у взаємозв'язку з розміром пенсії, що має виплачуватись позивачу, належить до компетенції пенсійного органу при поновленні пенсії, нарахуванні та виплаті відповідних сум.

А тому, у задоволенні позову у відповідній частині належить відмовити.

При цьому суд враховує висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі №522/535/17.

Доводи представника позивача про те, що до спірних відносин належить застосувати приписи частини другої статті 46 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" є безпідставними, оскільки даною нормою передбачено нарахування компенсації у разі невиплати пенсіонеру з вини пенсійного органу нарахованих сум пенсії.

Суд також враховує, що осучаснення пенсій з 01.10.2017 відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 №2148-VIII проводиться в автоматичному режимі, без звернення пенсіонерів, за матеріалами пенсійних справ.

З урахуванням наведеного, підстави для зобов'язання відповідача провести осучаснення пенсії ОСОБА_1 відсутні.

Отже, позов ОСОБА_1 належить задовольнити частково.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

А відповідно до частини першої цієї статті, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 704,80 грн, а тому, з огляду на ухвалення судом рішення про часткове задоволення позовних вимог, позивачу належить компенсувати за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у розмірі 352,40 грн.

Відомості про інші судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 257-262, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, в інтересах якого діє ОСОБА_2, до Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області щодо призупинення виплати ОСОБА_1 пенсії за віком з 07.02.2018.

Зобов'язати Кременчуцьке об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40367050; вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630) поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; Держава Ізраїль, АДРЕСА_1) з 07.02.2018.

Провадження у справі в частині позовних вимог про зобов'язання Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області здійснити перерахунок розміру та поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з дати припинення - 01.12.2011, з урахуванням компенсації втрати частини доходів, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України, як не працюючому пенсіонеру, дитині війни - закрити.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кременчуцького об’єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (код ЄДРПОУ 40367050; вул. Велика набережна, 9, м. Кременчук, Полтавська область, 39630) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1; Держава Ізраїль, АДРЕСА_1) судові витрати у розмірі 352,40 грн (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.О. Кукоба