Рішення № 77297990, 19.10.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року м. Ужгород№ 807/554/18 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С. І.

при секретарі судового засідання - Павлова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах неповнолітньої як її законний представник виступає ОСОБА_2 до Берегівської міської ради про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 жовтня 2018 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 22 жовтня 2018 року.

ОСОБА_1, від імені та в інтересах неповнолітньої як її законний представник виступає ОСОБА_2, в особі представника ОСОБА_3, звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Берегівської міської ради, яким просить визнати протиправним та скасувати рішення Берегівської міської ради № 1088 від 28.03.2018р. "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)"; зобов'язати Берегівську міську раду на підставі заяви ОСОБА_1 від 31.01.2018р. затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0399 га (кадастровий номер НОМЕР_3), для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та передати ОСОБА_1 безоплатно із земель комунальної власності у приватну власність вказану земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням 34 сесії Берегівської міської ради від 29.08.2014 року № 1964 "Про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1", позивачу надано дозвіл на розроблення такого проекту землеустрою. Управлінням Держгеокадастру у Берегівському районі висновком від 04.10.2016 року № 293/41-16 погоджено розроблений проект землеустрою. Відділ містобудування та архітектури Берегівської міської ради висновком від 11.10.2016 року № 154 також погоджено проект землеустрою. З метою затвердити розроблений проект землеустрою до відповідача подано заяву разом з проектом землеустрою, витягом з ДЗК, нотаріально посвідченою заявою та копіями особистих документів. Втім, рішенням Берегівської міської ради від 28.03.2018 року № 1088 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі ОСОБА_4 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" відмовлено у затвердженні проекту землеустрою у зв'язку з невідповідністю поданих документів вимогам законів, а саме: відсутність погодження меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами. Позивач вважає таку відмову безпідставною та незаконною, дії відповідача в контексті цього є такими, що порушують законні права та інтереси позивачів в частині реалізації права на землю.

13.07.2018р. Берегівською міською радою надано відзив на позовну заяву, згідно якого, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог посилаючись на їх необгрунтованість, що полягає в наступному: по-перше, у проекту землеустрою відсутнє погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, що є обов'язковим при проведенні кадастрових зйомок, а саме зі сторони суміжної земельної ділянки, якою користуються мешканці житлового будинку по АДРЕСА_2. По-друге, ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто, є малолітньою особою, в розумінні ст. 31 Цивільного кодексу України та на вчинення неповнолітньою особою будь-якого правочину необхідна письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування. До заяви поданої ОСОБА_4 вищевказані документи додані не були, що і стало однією з причин прийняття рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі ОСОБА_4 безоплатно у власність земельної ділянки.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.45). Відповідно до копії Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, будинок розташований на земельній ділянці площею 0,0399 га (а.с.45 на звороті).

Рішенням 34 сесії VІ скликання Берегівської міської ради від 29.08.2014 року № 1964 "Про надання дозволу ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1", з метою передачі земельної ділянки у власність, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), Берегівська міська рада вирішила надати останній дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (а.с.29).

Позивачем укладено договір на розроблення проектної документації із проектною організацією "Центр проектів". Проектною організацією виготовлено відповідний проект землеустрою (а.с.23-26).

04.10.2016 року Управлінням Держгеокадастру у Берегівському районі Закарпатської області надано Висновок про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за № 293/41-16 (а.с.40)

11.10.2016 року Відділом містобудування та архітектури Берегівської міської ради надано Висновок № 154 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність гр. ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) (а.с.16).

07.11.2016 року Управлінням культури Закарпатської обласної державної адміністрації надано Висновок служби охорони культурної спадщини управління облдержадміністрації за № 01-08/47, яким погоджено даний проект із застереженням, що дана земельна ділянка розташована на землях історико-культурного призначення (а.с.17).

31.01.2018 року ОСОБА_4 звернулася із заявою до Берегівського міського голови Бабяк З.А. про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0399 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передати цю земельну ділянку у власність (а.с.15).

Рішенням 31 сесії VІІ скликання Берегівської міської ради від 28.03.2018 року № 1088 "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)" (а.с.12), розглянувши заяву громадянки ОСОБА_1 про затвердження проекту землеустрою та передачі у власність земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) та керуючись статтями 143, 144 Конституції України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності", статтею 12, частиною 4 статті 83, частиною 7 статті 118, статтями 122, 123 Земельного кодексу України, частиною 2 статті 177 Сімейного кодексу України, частиною 4 статті 32 Цивільного кодексу України та беручи до уваги невідповідність поданих документів вимогам законів, а саме відсутність погодження меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами, Берегівська міська рада вирішила:

1. Відмовити у затвердженні ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0399 га (кадастровий номер НОМЕР_3), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

2. Відмовити у передачі ОСОБА_1 безоплатно із земель комунальної власності у приватну власність земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0399 га (кадастровий номер НОМЕР_3), для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позивач не погоджуючись з відмовою в затверджені проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність та вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулась до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Порядок безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовано ст. 118 ЗК України.

Так, ч. 6 ст. 118 ЗК України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідно до ч. 8 ст. 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 цього Кодексу.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 виконано вищевказані вимоги Земельного кодексу, а саме у встановленому законом порядку отримано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, за його замовленням виготовлено проект землеустрою, який погоджено відповідно до вимог закону, та подано необхідні документи до Берегівської міської ради із заявою про затвердження проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Виходячи з наведеного, ч.7 ст.118 ЗК України визначає вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Виходячи з аналізу вказаних законодавчих положень у системному їх зв'язку суд приходить до висновку, що перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

При зверненні до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, позивач подав всі необхідні документи, передбачені нормами Земельного кодексу України, а тому суд дійшов висновку про протиправність такої відмови.

За таких обставин рішення Берегівської міської ради від 28.03.2018 року № 1088 є протиправним та підлягає скасуванню.

Визнаючи оспорюване рішення протиправним, суд також бере до уваги, що викладені у ньому мотиви відмови у затвердженні ОСОБА_4 проекту землеустрою також не ґрунтуються на чинному законодавстві. Так, приймаючи оскаржене рішення, відповідач виходив з невідповідності поданих документів вимогам законів, а саме: відсутність погодження меж земельної ділянки із сусідніми землекористувачами.

Стаття 50 Закону України "Про землеустрій" передбачає що, проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають також і акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки, акт приймання-передачі межових знаків на зберігання, кадастровий план земельної ділянки.

Ухвалою суду від 20.07.2018 року витребувано у Берегівської міської ради оригінал поданого на погодження Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1 виготовленого ТОВ "Центр проектів".

28.08.2018 року Берегівською міською радою надано суду оригінал вищевказаного проекту землеустрою, з якого судом встановлено, що у акті погодження меж земельної ділянки із суміжними землевласниками та землекористувачами від 06.09.2016 року, є підписи сусідів ОСОБА_8 (кадастровий номер НОМЕР_4, від А до Б) та ОСОБА_9 (кадастровий номер НОМЕР_5, від Б до В), а також підпис представника Берегівської міської ради - начальника управління комунального майна Будніка В.Ю. Що стосується меж земельної ділянки від В до Г, як вказано в акті - це землі загального користування (кадастровий номер не визначено) та меж земельної ділянки від Г до А, як вказано в акті - кадастровий номер не визначено, з чого можна зробити висновок, що у вказаної земельної ділянки відсутній власник, а відтак, і не можливо погодити (в зв'язку з відсутністю власника) межі цієї земельної ділянки.

Водночас, виходячи із змісту ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень останній не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Берегівської міської ради від 28.03.2018 року № 1088 та наявність підстав для його скасування.

Беручи до уваги викладене суд також дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_4 земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

При цьому суд повністю відхиляє заперечення відповідача у цій частині позовних вимог, суть яких зводиться до зауважень про неможливість втручання у дискреційні повноваження ради у правовідносинах, що стосуються розпорядження земельними ділянками комунальної власності.

Як вбачається з положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Частиною 3 ст. 245 КАС України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Відповідно до частини 4 цієї ж статті, у випадку, визначеному п. 4 ч. 4 ст. 2 цього Кодексу - суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами врегульовані ст.118 ЗК України, яка не наділяє орган, який передає у власність громадянам земельні ділянки з державної або комунальної власності, будь-якою свободою розсуду під час розгляду питання про затвердження погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Навпаки, ч. 9 вказаної статті містить імперативну вимогу прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передати її у власність у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, доводи відповідача про незаконність вимог позивача в частині зобов'язання Берегівської міської ради прийняти рішення про затвердження ОСОБА_4 проекту землеустрою - ґрунтуються на помилковому розумінні відповідачем правової суті дискреційних повноважень.

Задовольняючи позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача затвердити ОСОБА_4 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність суд також бере до уваги позицію, викладену у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 та від 02.02.2016 року у справі №804/14800/14, відповідно до якої спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Крім того, суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені ним у рішенні "Олссон проти Швеції" від 24.03.1988 року, відповідно до яких запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг цих повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування, рішення органу має бути визнано протиправним, у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність, а за наявністю правової можливості (якщо ідеться про прийняття органом одного з двох рішень надати чи ні певну можливість здійснювати певні дій) суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень (у тому числі колегіальний орган) прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1409,60 грн. (що підтверджується платіжним дорученням № 262 від 11.06.2018 року), який підлягає до стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Берегівської міської ради.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 19, 72, 77, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_1) від імені та в інтересах неповнолітньої як її законний представник виступає ОСОБА_2 (АДРЕСА_3, код НОМЕР_2) до Берегівської міської ради (90200, Закарпатська область, м. Берегове, вул. Б.Хмельницького, буд. 7, код 04053683) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Берегівської міської ради № 1088 від 28.03.2018р. "Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та передачі ОСОБА_1 безоплатно у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)".

3. Зобов'язати Берегівську міську раду на підставі заяви ОСОБА_1 від 31.01.2018р. затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0399 га (кадастровий номер НОМЕР_3), для будівництва житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

4. Стягнути з Берегівської міської ради на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати в сумі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень шістдесят копійок).

5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Рейті