Рішення № 77297622, 23.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1655/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Андрусенко О. О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 Я.) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – відповідач, ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» від 28.03.2018 року №0007256/0000-0319.

Ухвалою суду від 27.08.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 18.09.2018 року у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 28.03.2018 року № 0007256/0000-0319 позивачу визначено суму податкового зобов’язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості, за податковий період 2017 рік у розмірі 101718,40 грн. Позивач не погоджується із вказаним рішенням, просить його скасувати, оскільки вважає, що об’єкт нежитлової нерухомості - офісно-складське приміщення, загальною площею 3178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Островського, буд. 64, власником якого є позивач, підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому не є об’єктом оподаткування.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі дотримання двох обов’язкових умов: наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств. Відтак об’єкт нерухомості, який на праві власності належить позивачу, не підпадає під дію вказаної норми, просив у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти аргументів, викладених у відзиві, та додатково зазначив, що визначальним критерієм для звільнення від сплати податку в даних правовідносинах є цільове призначення об’єкту нерухомого майна, тобто при визначенні бази оподаткування визначальними ознаками є саме ознаки нерухомості (об’єкт оподаткування), а не ознаки її власника (платник податку).

У запереченнях представник відповідача додатково зазначив, що об’єкт нерухомості, який належить на праві власності позивачу, переданий в оренду промисловому підприємству. Однак відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платником податку є саме власник об’єкту нерухомості, в дану випадку позивач. Просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником офісно-складського приміщення, загальною площею 3178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Островського, буд. 64, про що свідчать копія свідоцтва про право власності ОСОБА_1 САК № 330530 від 04.12.2014 року, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2014 року.

Рішенням Нововолинської міської ради Волинської області від 14.07.2016 року №10/6 «Про встановлення на території міста Нововолинська податку на майно» затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, відповідно до якого на 2017 рік ставка податку для об’єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановлена законом на 01 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування (вказане рішення розміщене на офіційному сайті Нововолинської міської ради Волинської області).

03.01.2017 року позивач (орендодавець) уклав з ТзОВ «Арт-Експрес Україна» (орендар) договір оренди нежитлового приміщення № 7оп, відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю у строкове платне користування нежитлове офісно-складське приміщення 3178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Нововолинськ, вул. Княгині Ольги (Островського), 64, а орендар приймає його та зобов’язується сплачувати орендну плату. Строк оренди приміщення складає 35 календарних місяців з моменту набрання чинності даного договору та діє до 01.12.2019 року.

На підставі договору від 03.01.2017 року № 7оп позивач передав орендарю вказане приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі від 03.01.2017 року. Згідно довідки ТзОВ «Арт-Експрес Україна» від 15.08.2018 року № 84 офісно-складського приміщення, загальною площею 3178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Княгині Ольги, 64, передано у строкове платне користування під розміщення офісів і складів. Перший поверх і підвальні приміщення орендованої будівлі загальною площею 1340,7 кв.м. використовується під пакування і зберігання продукції (склад), частина другого поверху приміщення площею 796,8 кв.м. використовується під розміщення офісу.

28.03.2018 року ГУ ДФС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення №0007256/0000-0319, відповідно до якого ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів нежитлової нерухомості, за податковий період - 2017 рік у розмірі 101718,40 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, внормовано приписами статті 266 Податкового кодексу України (далі – ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно із підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України передбачено, що базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Отже, за загальним правилом, об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх частки, які перебувають у власності фізичних осіб, є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Підпунктом 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на підпункт «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, відповідно до якого не є об’єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

Системне тлумачення підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що законодавець у кожному буквеному пункті (від «а» до «л») передбачив конкретні умови, за наявності яких нерухомість не є об’єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Кожен з цих випадків не підлягає розширювальному тлумаченню. Прикладом цього є зокрема те, що така умова як зв’язок об’єкту нерухомості з фактом її використання у своїй діяльності передбачений пунктами «е» та «і», на відміну від пункту «є». Більш того, кожен з визначених підпунктом 266.2.2 буквених пунктів має прив’язку або до статусу суб’єкта, який володіє такою нерухомістю (діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування («д»), суб’єкти господарювання малого та середнього бізнесу («е»), сільськогосподарський товаровиробник («ж»), громадські організації інвалідів та їх підприємства («з»), релігійні організації («и»)), та/або до виду нерухомості, його стану, місця розташування (непридатна до проживання («ґ»), будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів («і»), будівлі промисловості («є») тощо).

Буквальний аналіз пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України свідчить про те, що нерухомість має бути класифікована як «будівлі промисловості промислових підприємств». При цьому законодавець використав прислівник «зокрема», який уживається для підкреслення, виділення чого-небудь з-поміж однотипного, та який відноситься в даному випадку до виду будівель промисловості (виробничі корпуси, цехи, складські приміщення), а не до суб’єкта власності.

Згідно з підпунктом 14.1.1291. пункту 14.1 статті 14 ПК України об’єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють серед іншого будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).

Відповідно до пункту 5.3 статті 5 ПК України інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженого наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 року № 507, будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 «Будівлі промисловості».

До будівель промисловості відносяться об’єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 – «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 – «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 – «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 – «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 – «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 – «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 – «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 – «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 – «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

У законодавстві України не існує правової норми, яка б чітко визначала поняття «промислове підприємство».

Відповідно до Національного класифікатора України ДК 009:2010, затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 29.11.2010 року № 530 (далі - ДК 009:2010), економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.

Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар’єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».

Статтею 62 Господарського кодексу України визначено, що підприємство, це самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.

Наведені положення дають підстави дійти висновку, що застосування пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України можливе у разі дотримання двох обов’язкових умов, наявність будівель промисловості та їх перебування у власності промислових підприємств.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 року у справі № 806/2461/17.

Таким чином, об’єкт нежитлового приміщення - офісно-складське приміщення, загальною площею 3178,7 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Островського (ОСОБА_2), буд. 64, який належить на праві власності позивачу, не підпадає під дію пункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки перебуває у власності фізичної особи, а не промислового підприємства, відтак є об’єктом оподаткування.

З огляду на встановлені під час розгляду справи обставини суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (45320, Волинська область, Іваничівський район, село Низкиничі, вулиця Гагаріна, будинок 41А, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, ідентифікаційний код 39400859) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_3 Андрусенко