Рішення № 77297410, 09.10.2018, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14696/18

Провадження № 2/522/7761/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2018 року Приморський районний суд м. Одеси

у складі: головуючого судді Бойчука А.Ю.,

за участю секретаря Іскрич В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) про захист прав споживачів, визнання припиненими договорів кредиту та іпотеки,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», по якому просила:

- визнати припиненим у зв’язку з виконанням кредитний договір №7-519/ФКВІП-07, укладений 28.11.2007 між ОСОБА_1 та ТОВ “Укр промбанк”.

- визнати припиненою іпотеку 2-х кімнатної квартири, за адресою АДРЕСА_2 відповідно до іпотечного договору №7087 від 28.11.2007 у зв’язку з припиненням основного зобов’язання.

- скасувати заборони відчуження 2-х кімнатної квартири, за адресою АДРЕСА_2 накладені на підставі іпотечного договору №7087 від 28.11.2007 посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_4 №2258 від 30.06.2010 та стягнути судові витрати з Відповідача.

Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_1 28.11.2007 укладено з ТОВ “Укрпромбанк” Кредитний договір №7-519/ФКВІП-07, відповідно до якого, надано кредитну лінію з лімітом кредитування 60000 (шістдесят тисяч) доларів США. Виконання ОСОБА_2, зобов’язань за цим договором забезпечувалось іпотекою 2-х кімнатної квартири, за адресою АДРЕСА_2. Також, іпотека забезпечує зобов'язання за кредитним договором №7-519/ФКВІП-07/СК від 28.11.2007 на кредитну лінію з лімітом кредитування 2141,20 грн, з метою оплати витрат на страхування предмету кредитування. Однак, зобов'язання за цим договором не виникало, оскільки, Позивач не отримував коштів за вказаним кредитом, а страховий платіж був сплачений з власних коштів Позивача ще 27.11.2007.

Позивач зазначає? що рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 26.02.2014 у справі №1522/21155/12 стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 165879,53 грн. Ухвалою від 26.06.2014 судом надано розстрочку виконання вищевказаного рішення шляхом: здійснити одноразовий платіж у розмірі 20% заборгованості, а саме: 33175,9 грн, а залишок заборгованості - 132703,62 грн сплатити рівними частками по 5000 грн протягом 26 місяців.

Рішення суду прийнято на підставі п. 6.2 Кредитного договору згідно якого Банк має право вимагати повного виконання кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених договором. Аналогічне положення міститься у ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Таким чином, на думку позивача, рішенням суду охоплено всю суму заборгованості (тіло кредиту, проценти та усі інші платежі), яку Позивач повинна сплатити ОСОБА_4.

У період з вересня 2014 по вересень 2016 року Позивачем сплачено в касу банку 8633,47 доларів США, що по обмінному курсу банку на момент сплати складає 163039,45 грн. 26.07.2018 здійснено платіж 2840,08 грн.

Вищевказані платежі здійснювались Позивачем на виконання рішення суду, про що повідомлялось у касі АТ “Дельта Банк”. Платежі здійснювались у доларах США, оскільки, працівники банку відмовлялись приймати гривню, або вимагали конвертувати її в долари пояснюючи це тим, що кредит є валютним.

Таким чином, позивач вважає, що нею виплачена вся суму заборгованості по Кредитному договору, яку було стягнуто на підставі рішення суду, а тому зобов’язання повинно бути визнано припиненим у зв’язку з виконанням кредитного договору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд у їх задоволенні відмовити в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, а також докази, якими вони підтверджуються, з урахуванням пояснень осіб, які брали участь у справі, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст.4,5 ЦПК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, і має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Судом встановлено, що 28.11.2007 між ОСОБА_1 та ТОВ “Укрпромбанк” укладено Кредитний договір №7-519/ФКВІП-07, відповідно до якого, надано кредитну лінію з лімітом кредитування 60000 (шістдесят тисяч) доларів США.

Пунктом 2.5 кредитного договору передбачено, що кредит повертається лише у тій валюті, у якій він був виданий; сплата та нарахування процентів також здійснюється у валюті кредиту (п.2.6-2.7 кредитного договору). Таким чином, кредит та відсотки за його користування повинні бути сплачені у валюті кредиту, тобто у доларах США.

Відповідно до п.2.15 кредитного договору, погашення може здійснюватися у іншій валюті, ніж валюта кредиту, але при цьому Позичальник доручає ОСОБА_4 здійснювати таке зарахування у сумах, еквівалентних заборгованості у валюті кредиту за курсом, що склався на Міжбанківському валютному ринку України на дату проведення операції.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

У забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та ТОВ “Укрпромбанк” 28.11.2007 року було укладено Іпотечний договір № 7-519/ZФKBIП-07, посвідчений Приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3

Відповідно до п. 1.2. Предметом іпотеки є квартира під № 44, що знаходиться в місті Одеса, по вулиці Грецькій, у будинку № 23 та складається в цілому з двох житлових кімнат, загальною площею 54,2 кв.м., житловою площею 32,3 кв.м.

Також, іпотека забезпечує зобов'язання за кредитним договором №7-519/ФК-07/СК від 28.11.2007 року укладеного між Іпотекодержателем і ОСОБА_1, за умовами якого, останній зобов’язаний Іпотекодержателю до 27 листопада 2012 року повернути кредит у розмірі 2141,20 гривень, сплатити проценти за користування ним у розмірі 22 відсотка річних та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених Кредитним договором.

Відповідно, до договору про передачу Активів та Кредитних зобов’язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_4 банку, до ПАТ “Дельта Банк” з 01.07.2010 перейшли права первісного кредитора ТОВ “Укрпромбанк” за Кредитним договором.?

У зв’язку з наявною заборгованістю за кредитним договором АТ “Дельта Банк” 08.02.2012 р. звернувся по Позивача з письмовою вимогою щодо дострокового виконання зобов’язань за кредитним договором.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеса від 26.02.2014 у справі №1522/21155/12 стягнуто з ОСОБА_2 заборгованість в сумі 165879,53 грн. Ухвалою від 26.06.2014 судом надано розстрочку виконання вищевказаного рішення шляхом: здійснити одноразовий платіж у розмірі 20% заборгованості, а саме: 33175,9 грн, а залишок заборгованості - 132703,62 грн сплатити рівними частками по 5000 грн протягом 26 місяців.

Відповідно до ст.2 закону «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалент; у ст.ст.47 та 49 цього закону операції банків щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України — гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.192 ЦК).

Відповідно до ст.533 ЦК грошове зобов’язання має бути виконане в гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, установлених законом.

У зв’язку з наведеним можна зробити висновок про те, що чинному законодавству не суперечить стягнення заборгованості та процентів за кредитним договором у гривнях, але з урахуванням еквівалента іноземної валюти, якщо сторони узгодили це в договорі.

У матеріалах справи наявна постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.05.2014 року з виконання виконавчого листа № 1522/21155/12, виданого 25.03.2014 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» грошових коштів у розмірі 167538,33 гривень.

20.02.2016 року старшим державним виконавцем Моргун О.В. Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління було прийнято постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві оскільки майна належного боржнику на яке можливо звернути стягнення для погашення боргу не виявлено.

Відповідно до розрахунку, наданого відповідачем станом на 18.09.2018 року існує заборгованість за кредитним договором № 7-519/ФКВІП-07 від 28.11.2007 року у розмірі, еквівалентному 760 214,78 гривень, яка складається з :

12 385,24 доларів США (гривневий еквівалент за курсом НБУ 348 356,6 грн.) - тіло кредиту;

8 157,59 доларів СІЛА (гривневий еквівалент за курсом НБУ 229 446,53 грн.) - відсотки;

166 698,37 гривень – пеня; 15 713,28 гривень - штрафні санкції.

Так, відповідно до ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, згідно ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Виконання зобов'язання - це вчинення боржником саме тих дій, які він повинен виконати відповідно до договору чи закону, тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги, відшкодувати шкоду тощо.

Боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від них, а кредитор повинен прийняти виконане. Вчинення боржником дій, прийнятих кредитором, і буде виконання зобов'язання.

Зобов'язання вважається виконаним належним чином, якщо дотримані всі вимоги, що висунуті щодо об'єкта, предмета, місця, часу і способу виконання зобов'язання. Якщо при виконанні зобов’язання порушується одна із наведених вище вимог, воно вважається виконаним неналежним чином і кредитор має право відмовитись від прийняття виконаного.

Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов'язання» розділу І книги п'ятої ЦК України. Норми даної глави передбачають, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо), зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора, поєднанням боржника і кредитора в одній особі, неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає, смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою, смертю кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з особою кредитора, ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку», іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до приписів статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це окремий вид застави, вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду (частина перша статті 3 Закону України «Про іпотеку»). Вона має похідний характер від основного зобов'язання і, за загальним правилом, є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Підстави припинення іпотеки окремо визначені в статті 17 зазначеного Закону. Конструкція цієї статті дає підстави для висновку, що припинення іпотеки можливе виключно з тих підстав, які передбачені цим Законом.

В даному випадку, жодних обставин, які необхідні для припинення зобов'язань за кредитним договором не відбулось, а тому посилання позивача на припинення основного зобов'язання не ґрунтуються на вимогах закону.

В своїх позовних вимог позивач посилався на стягнення з неї заборгованості на підставі судового рішення та посилалась на повне виконання своїх зобов'язань за кредитним договором та необхідності визнання його припиненим на підставі ст. 599 ЦК України, за якою зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Проте, позивач не підтвердила належними доказами виконання зобов'язань за кредитним договором належним чином, а тому підстави для застосування статті 599 ЦК України відсутні.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30.03.2012 року № 5, зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Також, відповідно до Правової позиції Верховного Суду України у справі у справі № 6-157цс16: «Виходячи із системного аналізу статей 525, 526, 599, 611 ЦК України та змісту кредитного договору можна зробити висновок про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє кредитора права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України, а також сплату боржником процентів, належних кредитору відповідно до статті 1048 цього Кодексу».

А отже, правові підстави для задоволення вимог позивача в частині припинення правовідносин за кредитним договором № 7-519/ФКВІП-07 від 28.11.2007 року, який укладено між ОСОБА_1 та ТОВ “Укрпромбанк” (правонаступником якого є ПАТ “Дельта Банк”) у зв'язку із виконанням зобов'язань за кредитним договором, визнаються судом необґрунтованими та не доведеними, а отже заколенню не підлягають.

Оскільки суд не вбачає підстав для визнання припиненим Кредитного договору № 7-519/ФКВІП-07, укладеного 28.11.2007 року, то й підстав для припинення іпотеки не має.

Наслідком визнання припиненим договору іпотеки є виключенням відомостей про обтяження предмету іпотеки, оскільки іпотека не є припиненою, тому й підстав для скасування заборони відчуження 2-х кімнатної квартири, за адресою АДРЕСА_2 накладеної на підставі іпотечного договору №7087 від 28.11.2007 посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та договору про передачу активів та кредитних зобов'язань Укрпромбанку на користь ОСОБА_4 №2258 від 30.06.2010, не має.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, з огляду на те, що цивільне судочинство не може ґрунтуватись на припущеннях, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись: ст. ст. 2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позову ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (м. Київ, вул. Щорса, 36-Б) про захист прав споживачів, визнання припиненими договорів кредиту та іпотеки – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу (п.15.5 Розділу XII Перехідні положення ЦПК України).

Повний текст рішення суду складено 19.10.2018 року.

Суддя: А.Ю. Бойчук