Рішення № 77295886, 22.10.2018, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

Справа № 489/2823/17

Номер провадження 2/489/278/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2018 року м. Миколаїв,

вул. Космонавтів,81/16 (81/17),

зал судових засідань №11

Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючого - судді Тихонової Н.С.,

секретар судового засідання – Супрун Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - Адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради, ОСОБА_3 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, Житлово-експлуатаційна контора №16 Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської радипро усунення перешкод у користуванні та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

16 червня 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, яким просила зобов’язати відповідача усунути перешкоди у користуванні позивачем приміщенням загального користування – тамбуром на першому поверсі в будинку №40/1 по вул. Генерала Свиридова в м. Миколаєві, шляхом демонтажу власними силами та за рахунок відповідача цегляної перегородки та дверей, привести дане приміщення у первісний стан.

Посилаючись на норми ст.ст.382, 369,372,383,391 ЦК України, вказувала на те, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. Квартира № 4 за цією адресою належить відповідач. Відтак сторони є сусідами та їхні квартири розташовані поряд і мають спільну площу загального користування – тамбур, в якому знаходиться щит урахування електроенергії, яка постачається до квартир сторін. Однак відповідач самочинно відгородила собі тамбур, за рахунок коридору загального користування, металевими дверима та побудованою цегляною перегородкою в тамбурі між квартирами.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач позов не визнала та вказувала на те, що

- спірна перегородка була побудована повністю у 2009 році;

- у 2015 році лише оформлена реконструкція за наявними правилами та зареєстровано право власності на квартиру у інших розмірах ( технічні показники);

- позивачка помилково вважає спільним тамбуром приміщення, за рахунок якого збільшено площу квартири відповідача;

- позивач помилково посилається на норми ст.ст.379,372 ЦК України, які регулюють правовідносини спільної власності, оскільки сторони не є співвласниками.

13.07.2018 року Ухвалою відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача - адвокат ОСОБА_4, заявлені вимоги підтримали з підстав,зазначених у позові.

Відповідач в судове засідання не з’явилась, просила розглянути справу без її участі.

Від представників Адміністрації Інгульського району ММР та ОСОБА_3 ДАБІ у Миколаївській області надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності. Проти задоволення позову не заперечували.

Представник третьої особи ЖЕК №16 ЖКП ММР «Південь» в судове засідання не з’явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Встановивши фактичні обставини, дослідивши надані докази, суд при вирішені справи виходить з такого.

На підставі Договору купівлі-продажу від 26.10.2000 року квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1.

На підставі договору купівлі-продажу від 14.07.2009 року квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_2.

Квартири сторін розташовані поряд. Позивач зазначає, що квартири сторін мають спільну площу загального користування – тамбур. Однак відповідач самочинно відгородила собі тамбур, за рахунок коридору загального користування, дверима та нею побудовано перегородку в тамбурі між квартирами, відтоді позивач не має можливості користуватись площею загального користування, що порушує її права.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу.

Статтею 331 ЦК України встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.

Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Чинне законодавство не визнає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, крім передбаченого ч. 3 ст. 376 ЦК України випадку, а тому правовими наслідками самочинного будівництва в разі звернення до суду з позовом відповідного органу а бо іншої зацікавленої особи є або знесення такого будівництва або проведення відповідної його перебудови.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пп. 5, 17 постанови від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва)» у випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (ст. 391 ЦК України),

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування й розпорядження своїм майном.

Така ж сама позиція міститься у правових висновках ВСУ, викладених у постанові від 19.11.2014 у справі № 6-180цс14 та у постанові від 24.06.2015 у справі №6-381цс15, згідно яких, за змістом ст. 376 ЦК України, вимоги про знесення самочинного будівництва інші особи, окрім органів місцевого самоврядування чи власників земельної ділянки, а також Інспекції ДАБК, можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб самочинною забудовою. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, ст. 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до п. 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень у будинку. Допоміжні приміщення (кладочки, сараї і т.п.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Згідно ч. 2 ст. 382 ЦК України власникам квартир у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування.

Згідно Положення про систему технічного обслуговування, ремонту і реконструкції житлових будівель у містах і селах України, затверджений наказом Держжитлокомунгоспу від 31.12.1991р. № 135, допоміжні приміщення (вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, тощо) призначені для забезпечення експлуатації будинку чи побутового і культурного обслуговування населення. Використання цих приміщень для власних цілей будь-яким мешканцем зачіпає інтереси інших мешканців.

Відповідно до п. 1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, затверджених в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 7 ст. 376 ЦК України якщо проведення перебудови є неможливим або особа, яка здійснила будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила будівництво.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Актів від 25.05.2017 р., 07.09.2018 р., складених майстрами ЖКП ММР «Південь» вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4 - в тамбурі загального користування відповідач збудувала перегородку, що заважає мешканцям кв. 3, проте вирішення спору між сторонами до повноважень ЖКП ММР «Південь» не відноситься.

При цьому у актах не зазначено чим саме заважає ця перегородка чи порушені санітарні, пожарні, будівельні норми та стандарти, чи обмежен доступ позивача до своєї квартири тощо.

Інших доказів порушення прав позивача відповідачем суду не надано.

Так, позивач зверталась до Адміністрації Інгульського району Миколаївської міської ради з приводу вказаного питання, та їй повідомлено, що ОСОБА_2 не зверталась до адміністрації та дозвіл на виконання робіт із влаштування перегородки не надавався.

Проте, згідно абз.3 ч.2 ст.36 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" за наявності зереєстрованої декларації про початок виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт не вимагається.

Подання замовником будь-яких додаткових до декларації документів діючим законодавством не передбачено.

Прийняття в експлуатацію і проведення технічного обстеження індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення 1 та 2 категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт визначено Порядком, затвердженим наказом міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 79 від 24 квітня 2015 року, зареєстрованим в Мінюсті України 15 травня 2015 року за № 547/26992.

Згідно Відповіді на звернення позивача ОСОБА_3 ДАБІ в Миколаївській області повідомило, що 31.07.2015 року відповідач подала до ОСОБА_3 Декларацію про початок виконання будівельних робіт на об’єкті «Реконструкція квартири №4» за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Свиридова,40/1.

У поданій декларації відповідач зазначала, що по вказаному об’єкту проектна документація розроблена ДП «Спеціальне проектно-конструкторське технологічне бюро «ТОР» під керівництвом головного інженера проекту ОСОБА_5; містобудівні умови та обмеження земельної ділянки не потребуються.

В подальшому ОСОБА_3 зареєстрована декларація про готовність об’єкта «Реконструкція квартири №4» за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Свиридова,40/1 до експлуатації, тобто перепланування квартири №4 відповідає діючим будівельним нормам і стандартам.

Згідно висновку проектної організації ДП "СПКТ Бюро "ТОР" під час перепланування квартири № 4 сформовано об'ємно-планувальне рішення, яке відповідає діючим державним будівельним нормам та правилам.

До початку реконструкції технічні характеристики квартири № 4 становили : загальна площа - 78,6 кв.м., житлова - 45,8 кв.м. Після реконструкції : загальна площа - 82,3 кв.м., житлова - 49,4 кв.м.

На підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 13.11.2015 року Миколаївським міським управлінням юстиції, 29.10.2015 року було зареєстровано право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5 за новими технічними характеристиками.

Враховуючи наведене вище, судом при розгляді справи, не встановлено будь-якого порушення прав позивача відповідачем також не добуто доказів неправомірності набуття права власності відповідача на реконструйований об'єкт, відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод та зобов’язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач - ОСОБА_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1;

Відповідач - ОСОБА_2, останнє відоме місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2;

Треті особи - Адміністрація Інгульського району Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, пр. Богоявленський,1;

ОСОБА_3 Державної архітектурно-будівельної інспекції у Миколаївській області, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул.. Космонавтів,61;

Житлово-експлуатаційна контора №16 Житлово-комунального підприємства Миколаївської міської ради, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. А.Олійника,9-А.

Повне судове рішення складено 23.10.2018.

Суддя Н.С. Тихонова