Постанова № 77295577, 10.10.2018, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/186/17

1-кп/467/3/18

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.10.2018 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі :

головуючого судді - Явіци І.В.

з участю секретаря судового засідання Андросової А.В.

прокурора - Пахомова О.С.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - Козака М.Ф.

розглянувши у приміщенні Арбузинського районного суду в смт. Арбузинка клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи в рамках кримінального провадження № 12016150130000332 від 13 вересня 2016 року по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358 та ч.4 ст. 358 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Суть питання, що вирішується ухвалою

Обвинувачений ОСОБА_1 заявив клопотання про призначення повторної експертизи, в обґрунтування якого посилався на те, що в матеріалах справи є два висновки, виконані експертами Миколаївського НДЕКЦ МВС України, № 2349 від 23.12.2016 року та № 226 від 31.05.2018 року.

Заявник вказує, що з останнім за часом висновком погодитись не може, оскільки останній виконаний з порушенням норм ст. 69 КПК України, Інструкції про призначення та проведення судових та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, а відтак вирок не може ґрунтуватись на неналежному доказі.

Зокрема, автор клопотання посилався на те, що в ухвалі про призначення експертизи суд не зазначив яким банком видавались квитанції та якою установою видані гарантійні талони на тих документах, де містяться вільні зразки підпису ОСОБА_3, які надавались в судовому засіданні на клопотання експерта. Крім того, ОСОБА_3 жодного разу комунальних послуг не сплачував, їх сплачувала ОСОБА_4, розписувалась за нього, а тому, на думку заявника, надані експерту вільні зразки підпису потерпілого не є безсумнівними.

Обвинувачений, окрім цього, як на підставу призначення повторної експертизи посилався на відсутність письмового доручення керівництва НДЕКЦ МВС України експерту ОСОБА_5, а також на відсутність у матеріалах справи протоколу відібрання зразків для експертизи, який має бути підписаний всіма особами, які брали участь у такому відібранні.

Автор клопотання також апелював до того, що саме його обвинувачують у підробленні документу, але ні судом, ні стороною обвинувачення, ні експертом не було відібрано експериментальних зразків його почерку та підпису, а експерт, крім того, не дослідив написання кожної окремо взятої букви, не надав оцінку написанню букв «і», «с», «о» та «и», що на думку заявника, позбавляє висновок експерта юридичної сили, а тому він не може бути використаний як доказ у справі.

З урахуванням цього, обвинувачений просив суд призначити у кримінальному провадженні судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, а на їх вирішення поставити запропоновані ним запитання.

Позиції сторін судового провадження

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, вважав, що такі дії сторони захисту направлені на затягування розгляду кримінального провадження.

Захисник підтримав заявлене обвинуваченим клопотання.

Потерпілий в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належно.

Представник потерпілого в судове засідання також не прибув, про його дату, час і місце повідомлений належно, причин своєї неявки не повідомив, але у зв'язку з тим, що будь-яких клопотань він до суду не направляв, суд вважав за можливе продовжити розгляд справи за його відсутності.

Встановлені судом обставини

Прокурор висунув ОСОБА_1 обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 358, ч.4 ст. 358 КК України, а саме: в підробленні офіційного документа, який посвідчується особою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем, та у використанні завідомо підробленого документу.

В матеріалах кримінального провадження наявні два висновки експерта, а саме: висновок експерта № 2349 від 23 грудня 2016 року та № 226 від 31 травня 2018 року. Обидва стосуються реєстраційної картки на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

У даному випадку, обвинувачений звернувся до суду з клопотанням про призначення повторної експертизи, на вирішення якої запропонував поставити запитання щодо якого вказані висновки експерта містять відповідь, а також ряд інших запитань, які не вирішувались експертом в рамках даного кримінального провадження. Зокрема, щодо виконання підпису на реєстраційній картці безпосередньо ОСОБА_1, приблизного віку людини, почерк якого досліджується, чи виконано підпис навмисно зміненим почерком та чи виконано його в незвичних умовах.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався

Тож, суд, заслухавши думку всіх присутніх учасників судового провадження, перевіривши доводи і обґрунтованість заявленого обвинуваченим клопотання, прийшов до такого.

Відповідно до ч.1 ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Частиною 1 статті 242 КПК України регламентовано, що експертиза проводиться експертом за зверненням сторони кримінального провадження або за дорученням слідчого судді чи суду, якщо для з'ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

В судовому засіданні, із змісту клопотання та пояснень учасників судового провадження, встановлено, що обвинувачений просить призначити повторну експертизу щодо, зокрема, питання, яке вже вирішувалось експертом, а також щодо інших питань, які, не ставились експертам.

При цьому, заявник посилався на те, що висновки експертів є недопустимими доказами через сумніви і протиріччя, а також через невиконання експертом всіх дій, необхідних для проведення експертизи.

Але разом із цим, суд акцентує увагу, що відповідно до положень п. 1.2.11 розділу І Загальні положення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 року № 1950/5) повторною є експертиза, під час проведення якої досліджуються ті самі об'єкти і вирішуються ті самі питання, що й при проведенні первинної (попередніх) експертизи (експертиз).

При цьому, згідно із роз'яснень, що містяться у пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах» № 8 від 30.05.1997 року, повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

При цьому, суд звертає увагу, що проведення повторної експертизи може бути доручено тільки іншому експертові.

Окрім цього, за нормою ч.5 ст. 356 КПК України, кожна сторона кримінального провадження для доведення або спростування висновку експерта має право надати відомості, які стосуються знань, вмінь, кваліфікації, освіти та підготовки експерта.

Але у цій ситуації, заявник не посилався на наявність обґрунтованих підстав для призначення повторної експертизи, як то недостатню обґрунтованість, наявність суперечності з іншими матеріалами справи, а також істотних порушень процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

При цьому свої доводи і сумніви, викладені в клопотанні, заявник не доводить згідно із положеннями кримінального процесуального закону України та практикою Європейського суду з прав людини.

За таких умов, на думку суду, дане клопотання задоволенню не підлягає, оскільки не містить, у відповідності до ст. 332 КПК України, в собі відомостей передбачених ст. 242 вказаного Кодексу, для з'ясування, яких саме обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, необхідно спеціальні знання, оскільки саме до компетенції суду, а не експерта, належить питання оцінки доказів з точки зору їх належності та допустимості згідно положень ст. 94 КПК України для прийняття відповідного процесуального рішення з урахуванням того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Тобто, у даному випадку стороною захисту сформовано клопотання без урахування положень ст.ст. 242, 332 КПК України, у зв'язку з чим воно, за своєю суттю є сумнівним, оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту, а наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту» (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року, (ч. 2 ст. 8, ч. 5 ст. 9 КПК України), зокрема заявником не визначено підставу для проведення експертизи, регламентовану ст. 242 вказаного Кодексу.

Сформований стороною захисту у клопотанні перелік питань у розрізі із найменуванням експертизи, яку він просив призначити, не кореспондуються між собою, тобто є неясними, так як спрямовані за своєю суттю на оцінку попереднього висновку у поза процесуальний спосіб, а саме не у порядку ст. 94 КПК України, судом, а в інший спосіб.

Зазначення ж інших питань, які не вирішувались експертом не є підставою для призначення повторної експертизи.

Посилання ж заявника на те, що об'єкт проведених в рамках цього кримінального провадження експертиз, фігурує у провадженні господарського суду, а тому обвинувачений хоче спростувати шляхом проведення повторної експертизи висунуте проти нього обвинувачення, жодним чином не кореспондується з визначеними законом підставами призначення повторної експертизи, у той час, як остання за часом експертиза призначалась судом в присутності обвинуваченого і його захисника і за умови можливості ними реалізувати свої права щодо пропозиції запитань, які слід поставити на вирішення експертів.

З цих підстав, суд, керуючись ст. 242, 332, 350, 369-372, 376 КПК України,-

УХВАЛИВ :

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 про призначення повторної судової почеркознавчої експертизи - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її постановлення і є обов'язковою до виконання на всій території України.

Суддя І.В. Явіца