Рішення № 77292084, 17.10.2018, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21877/17

провадження № 2/753/3389/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Коренюк А.М.

при секретарі Слаква О.О.

з участю представників позивача ОСОБА_2

ОСОБА_3

відповідача ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки майна, суд -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про поділ спільного сумісного майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки майна. Мотивуючи свої вимоги тим, що нею та відповідачем як подружжям в період шлюбу за спільні кошти було набуто нерухоме та рухоме майно, а саме - квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль «КІА», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, відтак воно належить їм на праві спільної сумісної власності, й має бути поділено шляхом стягнення з відповідача на її користь у якості грошової компенсації ? частки вартості: квартири, що складає 662 475 грн. 00 коп. від її ринкової вартості, яка становить 1 324 950 грн. 00 коп., та ? частки від сплаченої ними як подружжям частки вартості автомобіля - 383 592 грн. 80 коп., що складає 191 796 грн. 40 коп. від загальної вартості - 584 511 грн. 20 коп., всього - 854 271 грн. 40 коп. (662 475 грн. 00 коп. + 191 796 грн. 40 коп. = 854 271 грн. 40 коп.).

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_7, діючий на підставі ордеру адвоката, виданого 07 листопада 2017 року, та договору про надання правової допомоги (а.с.118, 120) й ОСОБА_3, діючий на підставі договору про надання правової допомоги від 07 листопада 2018 року (а.с.34-35), позовні вимоги підтримали з тих же підстав та просили їх задовольнити: стягнути з відповідача на користь позивачки 854 271 грн. 40 коп. - грошової компенсації ? частки вартості придбаного майна.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_5, діючий на підставі довіреності від 06 квітня 2018 року (а.с.111), позовні вимоги не визнав уцілому, просив відмовити у їх задоволенні, вважаючи спірне майно особистою власністю відповідача, оскільки останнє набуте відповідачем за його власні кошти, й зважаючи на укладений 17 грудня 2013 року між подружжям шлюбний договір, за умовами якого спірна квартира - АДРЕСА_1 - є особистою приватною власністю чоловіка (відповідача) (п.2 договору). При цьому відповідач визнав той факт, що позивачка сплатила на рахунок банку частину грошових коштів (погашення кредиту), які він отримав у банку для придбання автомобіля в сумі 191 796 грн. 40 коп., тим самим визнавши факт часткової участі дружини у придбанні спірного автомобіля, решту коштів (різниця між 584 511 грн. 20 коп. - 383 592 грн. 80 коп.) - він сплатив самостійно.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх доводи та заперечення, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з»ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об»єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIIІ від 03 жовтня 2017 року, яким зокрема Цивільний процесуальний кодекс викладений в новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Принцип захисту судом порушеного права особи будується при встановленні порушення такого права. Так, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст. 15 ЦК України).

Правом звернення до суду за захистом наділена особа, права якої порушені, невизнані або оспорені.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 серпня 2012 року (а.с.13), який рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 22 грудня 2017 року розірвано (а.с.65), від шлюбу дітей не мають.

17 грудня 2013 року між подружжям - ОСОБА_8 та ОСОБА_6 укладено шлюбний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полончук Т.Ю., зареєстрований в реєстрі № 841, за умовами якого все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте чоловіком або дружиною до реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві приватної власності тому з подружжя, на чиє ім»я воно було придбаче чи набуте (п.1 шлюбного договору). Згідно пункту 2 цього договору, квартира, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 - є особистою приватною власністю чоловіка. Грошові кошти, за які буде придбана зазначена квартира є особистою приватною власністю чоловіка.

Сторони, відповідно до пункту 7.1 шлюбного договору, домовилися, що в спільній сумісній власності чоловіка та дружини залишається будь-яке майно (рухоме та нерухоме), окрім квартири, зазначеної в пункті 2 цього договору, яке буде придбане та/або набуте чоловіком або дружиною після укладення даного договору.

Шлюбний договір може бути укладено особами, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, а також подружжям (ч.1 ст. 92 СК України).

Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов'язки (ч.1 ст. 93 СК України).

Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується (ст. 94 СК Укоаїни).

Якщо шлюбний договір укладено подружжям, він набирає чинності у день його нотаріального посвідчення (ч.2 чт. 95 СК України).

За правилом ст. 97 СК України визначається у шлюбному договорі правовий режим майна.

Тобто, уклавши шлюбний договір, подружжя за вільним волевиявленням згідно ст. 97 СК України визначили правовий режим спірної квартири, вказаний шлюбний договір є чинним, не був розірваний в порядку ст. 102 СК України, не визнаний судом недійсний згідно ст. 103 СК України.

Таким чином у період шлюбу сторонами набуто майно: квартиру АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу квартири від 18 грудня 2013 року, за умовами якого ОСОБА_4 придбав вкане майно (а.с.70), право власності на яке зареєстровано 18 грудня 2013 року на його ім»я (а.с.71), й згідно вказаного шлюбного договору вважається особистою приватною власністю відповідача.

Окрім вказаної квартири у період шлюбу сторонами набуто автомобіль «КІА», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, згідно договору № 218188-V13589 купівлі-продажу автомобіля із використанням банківського кредиту від 16 травня 2017 року, укладеного між АТ «Українська автомобільна корпорація та ОСОБА_4 (а.с.78-79, 80) про придбання ОСОБА_4 автомобіля за ціною 584 511 грн. 20 коп.

З метою виконання умов даного договору між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_4 укладений кредитний договір від 01 червня 2017 року про отримання кредиту в сумі 263 094 грн. 25 коп. для здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу марки «КІА» на строк до 31 травня 2019 року (а.с. 74-75, 76, 77).

З метою забезпечення вказаного кредитного договору між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_6 укладений договір поруки за № 8365/20117 від 01 червня 2017 року (а.с.31), за умовами якого ОСОБА_6 надала згоду на покладення на неї соліданого зобов»язання за виконання ОСОБА_4 кредитного договору.

Автомобіля «КІА», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зареєстрований в органах ДАІ на ім»я ОСОБА_4 31 травня 2017 року (а.с.22).

Оскільки автомобіля «КІА», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, набутий сторонами в період шлюбу, тому є об»єктом спільної сумісної власності подружжя.

Так, автомобіль придбаний сторонами у період шлюбу за ціною 584 511 грн. 20 коп. (умови договору купівлі-продажу) (а.с.78-79, 80), при цьому сторони спільно сплатили кошти за його придбання (кредит) в загальній сумі 383 592 грн. 80 коп., тобто частку від загальної вартості, решта коштів по кредитного договору сплачувались відповідачем одноособово, що визнається сторонами.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60 СК України, ч.3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім»я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартира, жилі й садові будинки, земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі, грошові кошти та майно, належне подружжю та іншими зобов»язальними правовідносинами, тощо, відповідно до п.23 Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділу спільного майна подружжя».

Позивачка надала підтверджуючі платіжні документи про сплату нею кредитних коштів, отриманих відповідачем в ПАТ «Кредобанк», й поручителем за зобов»язанням якого вона була (а.с.23-30), а тому вона враві претендувати на майнову компенсацію в розмірі ? частки сплачених грошових коштів в сумі 191 796 грн. 40 коп., як половину від загальної суми 383 592 грн. 80 коп., які були спільно сторонами як подружжям сплачені (383 592 грн. 80 коп. : 2 = 191 796 грн. 40 коп.).

Факт сплати вказаних грошових коштів визнається відповідачем, а тому суд ввважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки 191 796 грн. 40 коп. - грошової компенсації ? частки сплачених подружжям частки від вартості майна - автомобіля «КІА», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1.

Що стосується вимоги прозивача про поділ квартири, то ця вимога задоволенню не підлягає, оскільки вказане майно не може бути об»єктом поділу, зважаючи на те, що згідно шлюбного договору, укладеного 17 грудня 2013 року між подружжям - ОСОБА_8 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Полончук Т.Ю., зареєстрований в реєстрі № 841, за умовами якого все майно, в тому числі рухоме і нерухоме, придбане та/або набуте чоловіком або дружиною до реєстрації шлюбу, є особистим майном і належить на праві приватної власності тому з подружжя, на чиє ім»я воно було придбаче чи набуте (п.1 шлюбного договору). Згідно пункту 2 цього договору, квартира, що розташована за адресою : АДРЕСА_2, - є особистою приватною власністю чоловіка. Грошові кошти, за які буде придбана зазначена квартира є особистою приватною власністю чоловіка. Сторони, відповідно до пункту 7.1 шлюбного договору, домовилися, що в спільній сумісній власності чоловіка та дружини залишається будь-яке майно (рухоме та нерухоме), окрім квартири, зазначеної в пункті 2 цього договору, яке буде придбане та/або набуте чоловіком або дружиною після укладення даного договору.

Згідно частини 1 статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 3 статті 368 ЦК України).

Відповідно до ч.1, 2, 4, 5 ст. 71 СК України майно, що є об»єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускаються лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК України. Присудження одному із подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

При відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 ЦК України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦПК України) та попереднього внесення на депозитний рахунок відповідної грошової суми.

У тому разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток без застосування грошової компенсації і припинення права власності одного з подружжя на його частку в такому майні, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Разом із цим, право співвласника на виділ частки зі спірного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов»язок іншого співвласника сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається із дійсної вартості майна на час розгляду справи.

Обов»язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимогу про виділ частки, і не передбачається обов»язковість згоди інших співвласників на такий виділ та не ставить право співвласника на виділ у залежність від згоди інших співвласників й мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.

За таких правових підстав та встановлених правовідносин, суд вважає, що вимоги є частково обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають частковому задоволенню; обставини, що спростовують позовні вимоги, судом не встановлені.

Приймаючи до уваги предмет даного спору, наслідки його розгляду судом, суд вважає за необхідне застосувати положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позов підлягає частковому задоволенню.

Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір - 4 800 грн. 00 коп., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача згідно частки задоволених позовних вимог (50%), що складає 2 400 грн. 00 коп.

Вирішуючи питання в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп., з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік», ЦПК України, суд вважає їх частково обґрунтованими, оскільки представником позивача на підтвердження цих вимог не надано розрахунок витрачених нормо годин, пов»язаних із наданням правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг тощо, при цьому надана платіжна квитанція про оплату вказаних послуг на зазначену суму (а.с.9), яка підлягає відшкодуванню пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (50%) та згідно часу участі представника в судовому засіданні (1 год. 30 хв.).

Так, засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між правозахисником й клієнтом та мають бути закріплені в угоді, що й встановлено судом у даних правовідносинах.

Проте, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 «Про граничні розміри компенсації витрат, пов»язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», граничний розмір витрат, пов»язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі, виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2018 рік» з 01 січня 2018 року мінімальна заробітна плата становить 3 723 грн. Таким чином, 40 відсотків від мінімальної заробітної плати становить 1 484 грн. 20 коп. - сума за годину роботи, яка надавалась на правову допомогу. Як вбачається із матеріалів справи, судом встановлений такий час проведення судових засідань, в яких був задіяний представник позивача - 1 год. 30 хв., що у цілому складає 2 233 грн. 00 коп., з урахуванням пропорційності до розміру задоволених позовних вимог (50%) та згідно часу участі представника в судовому засіданні складає 1 116 грн. 90 коп. (1 484 грн. 20 коп. + 744 грн. 60 коп. = 2 233 грн. 80 коп./2 = 1 116 грн. 90 коп.).

На підставі вищевикладеного, ст.ст. 68-71, 92, 93, 95, 97 СК України, ч.1 ст. 70 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК Україниз урахуванням Постанови № 11 від 21 грудня 2007 року Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділу спільного майна подружжя», керуючись п. 9 розділу ХІІ Перехідних положень ЦПК України, ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 43, 49, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 352 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_4 про поділ майна подружжя шляхом стягнення компенсації вартості частки майна, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ідентифікаційнй код платника податків - НОМЕР_2, на користь ОСОБА_6 191 796 грн. 40 коп. - грошової компенсації ? частки від сплаченої вартості майна - автомобіля «КІА», 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, 2 400 грн. 00 коп. - судового збору, 1 116 грн. 90 коп. - витрат на правову допомогу, а всього - 195 313 (сто дев»яносто п»ять тисяч триста тринадцять) грн. 30 (тридцять) коп.

В решті вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду протягом п»ятнадцять днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судомому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Однак відповідно до пп. 15.5 п. 15 розділу «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система починає функціонувати через 90 днів з дня опублікування Державною судовою адміністрацією України у газеті «Голос України» та на веб-порталі судової влади оголошення про створення та забезпечення функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Згідно ч.1 ст.354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Отже, строки оскарження судових рішень в апеляційному порядку складають 30 календарних днів - для рішень і 15 календарних днів - для ухвал, однак апеляційна скарга подається за старими правилами - через суд першої інстанції.

Суддя: Коренюк А.М.