Ухвала суду № 77286512, 22.10.2018, Дніпровський районний суд міста Києва

У Х В А Л А

"22" жовтня 2018 р.

м. Київ

справа № 755/32512/14

провадження № 8/755/37/18

суддя Дніпровського районного суду м. Києва Галаган В.І., вивчивши матеріали заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

15 червня 2017 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Заявник мотивувала свої вимоги тим, що 01 липня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва прийнято рішення по справі № 755/32512/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги рішення суду складено без відома ОСОБА_1 Суддя позбавив ОСОБА_1 права на розгляд справи, де вона є стороною, по цій причині обставини, що спростовують обґрунтування вимог та ті, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, на час складання рішення існували і які є нововиявленими, до 05.09.2016 року для ОСОБА_1 є невідомими. Так, 05.09.2016 року остаточно встановлено, що дії із так званим позовом про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості є правочином нікчемним, який згідно вимог ч.1 ст. 216 ЦК України юридичних наслідків не створює, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. Встановлено, по-перше, що відсутність офіційно визнаних і підтверджених державою фактів виникнення у ТОВ «Новобудова» речових прав на чужу нерухомість та їх обмежень виключає можливість судового захисту цих прав. По-друге, змішування позивачем чужих речових прав і неіснуючих зобов'язаних правовідносин та відсутність факту надання ЖКП засвідчує, що між сторонами жодних правовідносин не існує - юридичні та фактичні підстави для позову відсутні. До Дніпровського районного суду м. Києва ТОВ «Новобудова» звернулось із вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за ЖКП на користь ТОВ «Новобудова». Свої вимоги обґрунтував заявою, що в будинку, де знаходиться квартира ОСОБА_1, він є балансоутримувачем та відповідно виконавцем ЖКП. На підтвердження обґрунтування щодо прав балансоутримувача ТОВ «Новобудова» надало суду так зване Авізо № 215 від 01.11.2004 року, яким АТХК «Київміськбуд» нібито передає ТОВ «Новобудова» на баланс для зарахування в основні фонди будинок АДРЕСА_1. Таким чином, посвідчило право балансоутримувача, яке згідно вимог ч.1 ст. 395 ЦК України є речовим правом на чуже майно (нерухомість). 05.09.2016 року встановлено, що речових прав на будинок по АДРЕСА_1, який знаходиться у спільній сумісній власності співвласників будинку, ТОВ «Новобудова» не має. Дані обставини є нововиявленими, що дають підстави для перегляду рішення в зв'язку з нововиявленими обставинами.(Том 3 а.с. 133)

Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Однією з засад цивільного процесу є положення про те, що з конкретною заявою до суду можна звертатися лише один раз. Заявник/позивач не вправі одночасно порушити одну й ту ж справу в декількох судах чи декілька разів. Розгляд і вирішення тотожних справ суперечить загальним принципам правосуддя.

Згідно положення п. 2 ч. 1 ст. 186 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили, за тими самими вимогами.

Вивчивши матеріали поданої заяви, яка передана на підставі постанови Київського апеляційного суду від 11 жовтня 2018 року, суддя дійшов висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року, з огляду на наступне.

Так судом встановлено, у жовтні 2016 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. Заявник мотивувала свої вимоги тим, що 01 липня 2015 року Дніпровським районним судом м. Києва прийнято рішення по справі № 755/32512/14-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги рішення суду складено без відома ОСОБА_1 Суддя позбавив ОСОБА_1 права на розгляд справи, де вона є стороною, по цій причині обставини, що спростовують обґрунтування вимог та ті, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, на час складання рішення існували і які є нововиявленими, до 05.09.2016 року для ОСОБА_1 є невідомими. Так, 05.09.2016 року остаточно встановлено, що дії із так званим позовом про стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості є правочином нікчемним, який згідно вимог ч.1 ст. 216 ЦК України юридичних наслідків не створює, крім тих, що пов'язані з його нікчемністю. Встановлено, по-перше, що відсутність офіційно визнаних і підтверджених державою фактів виникнення у ТОВ «Новобудова» речових прав на чужу нерухомість та їх обмежень виключає можливість судового захисту цих прав. По-друге, змішування позивачем чужих речових прав і неіснуючих зобов'язаних правовідносин та відсутність факту надання ЖКП засвідчує, що між сторонами жодних правовідносин не існує - юридичні та фактичні підстави для позову відсутні. До Дніпровського районного суду м. Києва ТОВ «Новобудова» звернулось із вимогами про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за ЖКП на користь ТОВ «Новобудова». Свої вимоги обґрунтував заявою, що в будинку, де знаходиться квартира ОСОБА_1, він є балансоутримувачем та відповідно виконавцем ЖКП. На підтвердження обґрунтування щодо прав балансоутримувача ТОВ «Новобудова» надало суду так зване Авізо № 215 від 01.11.2004 року, яким АТХК «Київміськбуд» нібито передає ТОВ «Новобудова» на баланс для зарахування в основні фонди будинок АДРЕСА_1. Таким чином, посвідчило право балансоутримувача, яке згідно вимог ч.1 ст. 395 ЦК України є речовим правом на чуже майно (нерухомість). 05.09.2016 року встановлено, що речових прав на будинок по АДРЕСА_1, який знаходиться у спільній сумісній власності співвласників будинку, ТОВ «Новобудова» не має. Дані обставини є нововиявленими, що дають підстави для перегляду рішення в зв'язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року (Том 3 а.с. 190-192), яка залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року (Том 4 а.с. 26-28), та постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року (Том 4 а.с. 173-176) - у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року по справі № 755/32512/14 було відмовлено.

У постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року колегія суддів погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року, оскільки наведені у заяві обставини для перегляду рішення не можуть бути нововиявленими, вони були предметом дослідження у суді першої та апеляційної інстанції, та фактично зводяться до незгоди заявника із судовим рішенням з підстав процесуальних недоліків розгляду справи.

Крім того, у серпні 2017 року ОСОБА_1 зверталась до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги. (Том 4 а.с. 72-76) Заява містить вимоги та їх мотивування аналогічні тим, що викладені у заяві, яка розглянута по суті за ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року (Том 3 а.с. 190-192), що залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року (Том 4 а.с. 26-28), та постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року (Том 4 а.с. 173-176), у зв'язку з чим на підставі ч. 1 ст. 186 ЦПК України ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 02 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами. (Том 4 а.с. 77-78)

Разом з тим, досліджувана заява ОСОБА_1 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, подана до суду у червні 2017 року (Том 3 а.с. 133-137), є ідентичного змісту заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, поданої у серпні 2017 року (Том 4 а.с. 72-76), щодо якої Дніпровським районним судом м. Києва постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження (Том 4 а.с. 77-78).

Крім того, досліджувана заява ОСОБА_1 про перегляд рішення суду у зв'язку з нововиявленими обставинами, подана до суду у червні 2017 року (Том 3 а.с. 133-137), має вимоги та містить підстави звернення до суду - аналогічні тим, що розглянуті по суті за ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 15 серпня 2017 року (Том 3 а.с. 190-192), що залишена без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11 грудня 2017 року (Том 4 а.с. 26-28), та постановою Верховного Суду від 21 березня 2018 року (Том 4 а.с. 173-176),та якою у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року по справі № 755/32512/14 було відмовлено.

З огляду на вищевикладене та, встановивши, що заявник звернулась до суду із заявою, яка містить вимоги та підстави їх розгляду аналогічні тим, що є розглянутими із постановленням ухвали суду за наслідками судового розгляду по суті вимог заявника, та вказана ухвала набрала законної сили, - наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за досліджуваною заявою. При цьому судом ураховано наявність в матеріалах справи ухвали, що набрала законної сили, якою відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду, та яка має ідентичний зміст досліджуваній у даному провадженні заяві.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 10, 186, 258-261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 липня 2015 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новобудова» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

Заявник має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали суду.

Суддя: В.І. Галаган