Ухвала суду № 77285508, 22.10.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

22 жовтня 2018 року м. Чернівці

справа № 724/1039/16-ц

Апеляційний суд Чернівецької області у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Яремка В. В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним,

встановив:

Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 28 жовтня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_3 у цій справі відмовлено.

На вказане рішення представник позивача ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу за межами встановленого законом процесуального строку.

Клопоче про поновлення строку на подання апеляційної скарги з тих мотивів, що копію повного оскаржуваного рішення він отримав 24 листопада 2016 року, а позивач копію рішення не отримував з причини його проживання в іншому місці.

Зазначені заявником підстави для поновлення строку в наведеній інтерпретації не можна вважати поважними.

Так, згідно з ч. 1 ст. 294 ЦПК України у редакції 2004 року, що була чинною на час ухвалення оскаржуваного рішення, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Зі змісту журналу судового засідання від 28 жовтня 2016 року (а.с. 29-30) вбачається, що позивач та його представник ОСОБА_2 брали участь у розгляді справи та були присутніми під час проголошення рішення.

Десятиденний строк на подання апеляційної скарги на зазначене судове рішення минув 07 листопада 2016 року.

Апеляційна скарга подана 28 листопада 2016 року.

Зі змісту заяви представника позивача ОСОБА_2 про отримання копії рішення вбачається, що з такою заявою він звернувся лише 23 листопада 2016 року, тобто за межами строку на апеляційне оскарження.

_________________

Провадження 22ц-1080/18 Категорія 19 Головуючий у 1 інстанції Руснак А. І. Доповідач Яремко В.В.

Як вбачається з матеріалів справи ні позивач, ні його представник ОСОБА_2, які були присутніми в судовому засіданні під час розгляду справи та під час проголошення вступної та резолютивної частини оскаржуваного рішення, впродовж десятиденного строку на апеляційне оскарження не зверталися до суду із заявами про видачу їм копії повного рішення з метою ознайомлення з ним та його оскарження.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ЦПК України у редакції 2004 року особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді. Якщо судовим рішенням відповідачеві заборонено вчиняти певні дії, що потребуватиме вчинення дій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, копія такого судового рішення також надсилається цим органам та/або особам у строки та порядку, визначені цією статтею.

Отже, за указаною нормою права на суд не було покладено обовязку надсилання сторонам у справі копії повного рішення, якщо вони були присутніми під час проголошення вступної та резолютивної його частини.

Також з матеріалів справи вбачається, що з ініціативи суду на адресу, зазначену у позовній заяві, позивачу надіслано копію повного рішення суду, яку згідно повідомлення про вручення поштового відправлення позивач отримав 04 листопада 2016 року (а.с.35,37), тобто в межах строку на апеляційне оскарження.

Отже, зважаючи, що ні позивач, ні його представник впродовж строку на апеляційне оскарження, маючи можливість отримати копію оскаржуваного рішення, не зверталися до суду за отриманням копії рішення, слід дійти висновку, що наведені представником позивача ОСОБА_2 причини пропущення процесуального строку є неповажними.

За змістом ч. 3 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строку на апеляційне оскарження судового рішення, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Враховуючи наведене, суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без руху з наданням заявнику строку для звернення до апеляційного суду із заявою, в якій необхідно зазначити інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

У цій справі ухвалою апеляційного суду від 08 грудня 2016 року апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 було із зазначених вище підстав залишено без руху, а ухвалою від 07 лютого 2018 року у відкритті апеляційного провадження відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 22 серпня 2018 року касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задоволено, ухвалу апеляційного суду від 07 лютого 2017 року скасовано, справу передано до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до ст. 417 ЦПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи. Постанова суду касаційної інстанції не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про переваги одних доказів над іншими, про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована і яке рішення має бути прийнято за результатами нового розгляду справи.

У постанові від 22 серпня 2018 року Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження за апеляційною скрагою заявника, повинен був перевірити доводи заявника про поважність причин пропуску процесуального строку, оскільки вони мають суттєве значення для вирішення питання про поновлення цього строку.

Оскільки з матеріалів справи не вбачається поважності причин пропуску відповідного процесуального строку, то заявнику слід запропонувати повідомити про такі причини, зокрема, як позивач та його представник можуть пояснити про те, чи були вони присутніми під час проголошення судом першої інстанції вступної та резолютивної частини рішення, чи впродовж десятиденного строку після проголошення вступної та резолютивної частини рішення вони зверталися до суду першої інстанції за отриманням копії повного судовогго рішення та у якій формі, якою є причина того, що за отриманням копії повного оскаржуваного рішення представник позивача звернувся лише 23 листопада 2016 року, тобто за межами строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до норм ст. ст. 12, 43 ЦПК України заявнику слід роз?яснити про його обов?язок надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, та попередити заявника, що наслідком невчинення ним процесуальних дій - неподання заяви про причини пропущення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, - може бути відмова у відкритті апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 12, 43, 357 ЦПК України, суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_3, залишити без руху, надавши заявнику десятиденний строк з моменту отримання копії ухвали для звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення строку.

Роз'яснити заявнику, що у випадку неподання в зазначений строк заяви про поновлення строку із зазначенням інших підстав для поновлення строку апеляційного оскарження або якщо такі підставі будуть визнані неповажними у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено.

Суддя В. В. Яремко