Постанова № 77284910, 17.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Панов М.М.

17 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5042/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старосуда М.І.

суддів: Яковенка М.М. , Бегунца А.О.

при секретарі судового засідання Жданюк Г.О.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018, повний текст складено 20.07.18 по справі № 820/5042/18

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якому просив суд: підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна фізичної особи - підприємця ОСОБА_3; зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських рахунках, які обслуговують ФОП ОСОБА_3

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018р. відмовлено в задоволенні позову.

Позивач посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, прийнятого з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що в даному випадку позивач звернувся до суду не за спеціальною процедурою, а за правилами загального позовного провадження щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, тому за судовим рішенням поновиться дія застосованого арешту майна. А право на звернення до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах передбачене пп. 20.1.31 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області, згідно з пп. 80.2.3 п. 80 ст. 80 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), на підставі направлень на проведення перевірки від 07.06.2018 року № 5306, №5307, №5374, №5375 та наказу на проведення перевірки від 07.06.2018 №4090, виданого Головним управлінням ДФС у Харківській області, з метою здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, 11.06.2018 було здійснено вихід за адресою: м. Харків, вул. Культури, 3 - місце здійснення господарської діяльності ФО-П ОСОБА_3 для проведення фактичної перевірки.

Працівники позивача надали представнику ФО-П ОСОБА_3 - ОСОБА_4, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 02.01.18, копію наказу від 07.06.18 №4090 та пред’явили йому направлення на перевірку від 07.06.2018 №5306, №5307, №5374, №5375.

Однак, представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 було відмовлено в допуску до перевірки та надано письмове пояснення щодо причин не допуску до фактичної перевірки.

Посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області складено акт від 11.06.2018 №4354/20-40-14-10/НОМЕР_1 про відмову представника ФО-П ОСОБА_3 - ОСОБА_4 у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення фактичної перевірки.

На підставі п. п. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області 22.06.2018 о 12:30 год. за вих. №6460/ФОП/20-40-14-10-19 та вих. №6457/ФОП/20-40-14-10-19 прийняті Рішення про застосування адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1) у зв’язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки з моменту застосування рішення позивача від 22 червня 2018 року умовного адміністративного арешту майна вже минуло 96 годин, тому застосований адміністративний арешт є припиненим, а необхідність зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських рахунках з підстав, вказаних позивачем, не підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Як вбачається з матеріалів справи 22 червня 2018 року Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулося до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23.06.2018 провадження у справі №820/4886/18 за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій закрито.

У відповідності до підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, адміністративний арешт майна платника податків припиняється у зв'язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Отже, при встановленні обґрунтованості накладення адміністративного арешту на майно платника податків, перевірці підлягає накладення арешту саме в межах вказаного 96-ти годинного строку та у випадку його пропуску арешт майна вважається припиненим.

Оскільки рішення про застосування адміністративного арешту майна ФОП ОСОБА_3 було прийнято 22 червня 2018 року о 12:30 год., тому обґрунтованість такого арешту мала бути підтверджена судом до 12:30 год. 26 червня 2018 року.

Однак, з моменту застосування рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області від 22 червня 2018 року умовного адміністративного арешту майна відповідача вже минуло 96 годин, встановлених законом для його перевірки, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосований адміністративний арешт є припиненим, відповідно до вимог підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, у зв’язку з чим позовні вимоги податкового органу в цій частині є такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимог про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків відкритих в банківських установах суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

В позовній заяві позивач зазначив, що в статтях 20 та 94 Податкового кодексу України вживаються два поняття, які визначають арешт коштів на рахунках платника податків - власне арешт коштів, а також зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині, ГУ ДФС у Харківській області посилалося на пп. 20.1.31 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, згідно якого контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Отже, пп. 20.1.31 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України чітко визначено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Однак, як підтверджено матеріалами справи, наказом позивача від 07.06.2018 №4090 було призначено проведення фактичної перевірки з метою здійснення контролю за дотриманням суб’єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, тобто вказаним наказом не передбачалося проведення обстеження територій та приміщень відповідача.

У зв’язку з відмовою від допуску посадових осіб контролюючого органу саме до проведення фактичної перевірки були прийнятті Рішення №6460/ФОП/20-40-14-10-19 та №6457/ФОП/20-40-14-10-19 від 22.06.2018 про застосування адміністративного арешту майна ФО-П ОСОБА_3

В той же час, для звернення до суду з позовними вимогами на підставі пп. 20.1.31 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах, що знаходяться в банку платника податків з підстав не допуску перевіряючих до фактичної перевірки, не передбачено вказаним підпунктом Податкового кодексу України.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи та прийняв законне рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права, що обумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення .

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.07.2018 по справі № 820/5042/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення - з 22.10.2018 року.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_5Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_6 ОСОБА_7