Постанова № 77284385, 18.10.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г.

18 жовтня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/5114/18Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Старостіна В.В.

суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 по справі № 820/5114/18

за позовом Головного управління ДФС у Харківській області

до Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1

про підтвердження обгрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій,

ВСТАНОВИВ:

27.06.2018, позивач, Головне управління ДФС у Харківській області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якому просив суд:

- підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна платника податків;

- зупинити видаткові операції платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем порушено підпункти 16.1.9 та 16.1.1 пункту 16.1 статті 16, статті 81 Податкового кодексу України, оскільки не було допущено перевіряючих до проведення перевірки. У зв'язку із зазначеними обставинами рішенням заступника начальника Головного управління ДФС у Харківській області від 22.06.2018 вих.№6461/ФОП/20-40-14-10-19 застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, за підтвердженням обґрунтованості якого контролюючий орган звернувся до суду із позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 суму витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9500 грн 00 коп.

Не погодившись з вказаним рішенням, позивачем, Головним управлінням ДФС у Харківській області подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання сторони не з’явились, про день, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасникв справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що наказом Головного управління ДФС у Харківській області від 07.06.2018 № 4098 “Про проведення фактичної перевірки” з метою здійснення контролю за дотриманням суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, проведення перевірок дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, оформлення трудових відносин з працівниками, на підставі п.п.80.2.3 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, наказано Відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту провести з 07.06.2018 фактичну перевірку господарського об'єкту, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Чічібабіна, буд. 2, в якому здійснює діяльність ФО-П ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1), тривалістю у відповідності до вимог п.82.3 ст.82 Податкового кодексу України, за період діяльності з 07.06.2015 по дату завершення перевірки.

На підставі вищезазначеного наказу заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області виписано направлення на перевірку від 07.06.2018 року №№ 5348, 5349, 5378, 5379.

Посадовими особами контролюючого органу 12.06.2018 року на підставі наказу Головного управління ДФС у Харківській області від 07.06.2018 № 4098 та направлень від 07.06.2018 року №№ 5348, 5349, 5378, 5379 здійснено вихід за адресою: м. Харків, вул. Чічібаніна, 2, місце здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 з метою проведення фактичної перевірки

При виході за вказаною адресою посадовою особою контролюючого органу представнику відповідача ФОП ОСОБА_1 адвокату ОСОБА_2, який діяв на підставі договору про надання адвокатом правової допомоги від 02.01.2018 року, вручено копію наказу від 07.06.2018 №4098 та направлення на проведення перевірки від 07.06.2018 року №№ 5348, 5349, 5378, 5379, про що свідчить підпис останнього на направленнях на проведення перевірки.

Під час отримання копії наказу представник відповідача не допустив до перевірки посадових осіб заявника та надав письмові пояснення від 12.06.2018 року з цього приводу, , про що складено акт відмови від допуску до перевірки від 12.06.2018 року № 4391/20-40-14-10/НОМЕР_1.

Заступником начальника Головного управління ДФС у Харківській області за результатами розгляду звернення від 13.06.2018 №398/20-40-14-10-10 та доданих до нього матеріалів управління аудиту Головного управління ДФС у Харківській області про застосування адміністративного арешту майна платника податків ФО-П ОСОБА_1 (податковий номер - НОМЕР_1), на підставі яких були з’ясовані обставини, передбачені п.п.94.2.3 п. 94.2 ст. 94 Податкового кодексу України, а саме платник податків відмовився від проведення фактичної перевірки, призначеної наказом від 07.06.2018 №4098, за наявності законних підстав для її проведення та від допуску посадових осіб контролюючого органу, що зафіксовано в акті від 12.06.2018 №4391/20-40-14-10/НОМЕР_1, рішенням від 22.06.2018 вих.№6461/ФОП/20-40-14-10-19, що прийнято о 12 год. 35 хв., застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків - ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1), що перебуває (розміщене, зберігається) за податковою адресою: м. Харків, вул. Аерофлотська, б. 5, кв.3 та місцем здійснення діяльності: м. Харків, вул. Чічібабіна, 2. Вказане рішення направлено на адресу платника засобами поштового зв’язку, про що свідчить копію фіскального чеку про оплату послуг поштового відділення.

Із системи "Діловодство спеціалізованого суду" судом встановлено, що Головне управління Державної фіскальної служби у Харківській області звернулося до суду із заявою про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна 22 червня 2018 року та ухвалою Харківського окружного адміністративного суду по справі №820/4880/18 від 26.06.2018 провадження у справі за заявою в порядку ст. 283 КАС України Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, зупинення видаткових операцій – закрито.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції зазначив про відсутність підстав для підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, оскільки позивач звернувся з вказаною вимогою з пропуском встановленого законодавством строком, а зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків можливо виключно у випадках накладення арешту на кошти як виду адміністративного арешту.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 94.1 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до пункту 94.10 статті 94 Податкового кодексу України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Згідно з пунктом 94.19 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

Статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено право звернення органів доходів і зборів до суду із заявою щодо, зокрема, підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Заява подається до суду першої інстанції протягом 24 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом (частина друга статті 283 Кодексу адміністративного судочинства України).

Матеріалами справи встановлено, що позивач звернувся до суду з позовною заявою про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків 27 червня 2018 року (штамп вхідної кореспонденції Харківського окружного адміністративного суду від 27.06.2018 вх.№01-25/32062/18).

Тобто, станом на час звернення контролюючого органу до суду строк у 96 годин, протягом якого має бути перевірена судом обґрунтованість рішення керівника про накладення арешту на майно платника податків, сплинув, що, в свою чергу, згідно з пунктом 94.19 статті 94 Податкового кодексу України, свідчить про припинення адміністративного арешту, накладеного рішенням податкового органу від 22 червня 2018 року.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 22 травня 2018 року по справі №820/2040/17.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову в частині підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

Щодо позовних вимог про зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках платника податків, відкритих в банківських установах, які обслуговують фізичну особу - підприємця ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи звернення до суду із зазначеними позовними вимогами, позивач послався на тотожність понять "арешт коштів платника податків" та "зупинення видаткових операцій", а також приписи п.п.20.1.31 п.20.1 ст.20 ПК України.

Відповідно п. 94.6 ст. 94 ПК України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу).

Колегія суддів зазначає, що обов'язковою передумовою арешту коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених Главою 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов'язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Однак позивачем не було надано жодних доказів вжиття відповідних заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу та доказів існування такого боргу.

З приводу визначеного контролюючим органом способу податкового примусу, а саме зупинення видаткових операцій, що, на думку позивача, є тотожним поняттю арешту коштів на рахунках платника податків, колегія суддів зазначає, що нормами ст. 94 ПК України унормовано можливість прийняття рішення виключно про арешт коштів на рахунку платника податків, проте можливість здійснення арешту шляхом зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків приписами цієї статті не передбачена.

Законодавцем встановлений захід податкового примусу, як зупинення видаткових операцій на рахунках платника (п. 20.1.31, 20.1.32 ст.20, п.89.4 ст.89, п.91.4 ст.91 ПК України), проте не визначено, що відмова від проведення перевірки є приводом для його застосування.

Окрім того, право звернутися з вимогами до суду про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків в загальному порядку у контролюючого органу виникає лише в разі відмови судом у прийнятті заяви на підставі ст. 283 КАС України.

При цьому слід зазначити, що підставою для звернення із заявою у порядку, визначеному статтею 238 КАС України саме щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків з посиланням на підпункт 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 ПК України є недопуск платником податків посадових осіб контролюючого органу до обстеження територій і приміщень.

Заяву з посиланням на зазначені обставини має бути подано до суду протягом 24 годин з моменту виникнення таких обставин, тобто, протягом доби з моменту недопуску перевіряючих до обстеження територій і приміщень, однак у межах спірних правовідносин судом встановлено, що із такою заявою контролюючий орган до суду не звертався.

Зазначення у заяві по справі №820/4880/18 вимоги про зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є обраним заявником способом податкового примусу у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків, однак доказів дотримання процедури застосування такого заходу податкового примусу позивачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Окрім того, статтею 59 Закону України "про банки і банківську діяльність" визначено, що арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за постановою державного виконавця, приватного виконавця чи рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Зняття арешту з майна та коштів здійснюється за постановою державного виконавця, приватного виконавця або за рішенням суду.

Зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

Тобто, зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків можливо виключно у випадках накладення арешту на кошти як виду адміністративного арешту.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

також, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами 3-5 статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов’язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У пункті 269 Рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України” Європейський суд з прав людини зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд – у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також – чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно копії договору про надання правової допомоги від 11.06.2018, попереднього розрахунку суми витрат на правничу допомогу, акту приймання-передачі від 23.07.2018 та оригінал квитанції №0.0.1092260457.1 від 23.07.2018 зазначено, зокрема п. 3.1. Договору про надання правової допомоги, оплата гонорару АО “Правник” за надані послуги, Клієнтом здійснюється, з урахуванням положень пп. 3.1.1 п. 3.1 розділу 3 Договору, протягом 10 днів з моменту підписання ОСОБА_4 приймання передачі виконаних робіт, але не пізніше 3 місяців з дати укладення Договору.

Відповідно до Розрахунку витрат на професійну правничу допомогу, попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які відповідач очікує понести у зв’язку із розглядом справи, складає за підготовку та подання відзиву на адміністративний позов Головного управління ДФС у Харківській області - 5500,00 грн (із розрахунку 500,00 грн/стор.) та за участь у судових засіданнях по справі №820/5114/18 - 4000,00 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що оплату за договором від 11.06.2018 за надані послуги під час розгляду справи№820/5114/18 здійснено ФОП ОСОБА_1 на рахунок АО "Правник" у розмірі 9500,00 грн, про що свідчить оригінал квитанції №0.0.1092260457.1 від 23.07.2018. Оплата здійснена у строк, визначений умовами договору.

Відповідно до умов договору між АО "Правник" та відповідачем (п.2.2) виконання договору доручено, у тому числі, помічнику адвоката ОСОБА_5 без додаткових угод/доручень, яка здійснювала представництво інтересів відповідача у судових засіданнях 24.07.2018 та 02.08.2018 на підставі довіреності від 23.06.2018, про що свідчать протоколи судових засідань. ОСОБА_5 підписано відзив на позов (11 сторінок та додатки - судова практика, науково-правовий висновок), що поданий у строк, встановлений судом, та надісланий відповідачу відповідно до вимог КАС України.

Оцінюючи співмірність витрат відповідача на правничу допомогу із складністю предмету позову та обсягу наданих робіт, суд зазначає, що обов’язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.134 КАС України).

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши рівень витрат відповідача на правничу допомогу з урахуванням того, що такі витрати понесені фактично, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази, а також те, що їх сума була обґрунтованою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанціїх про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9500,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визначе, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та працесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2018 по справі № 820/5114/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя ОСОБА_6Судді ОСОБА_4 ОСОБА_7 Повний текст постанови складено 22.10.2018 р.