Рішення № 77280288, 10.09.2018, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/2164/18

Провадження № 2/645/1496/18

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2018 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі :

головуючого судді – Шарка О.П

секретаря судових засідань – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку за час затримки виплати сум, що належать від підприємства,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», в якому просить суд стягнути грошову допомогу у розмірі одного середньомісячного заробітку, згідно ст. 44 КЗпП України 14935 гривень 17 копійок, також стягнути з відповідача суму середнього заробітку за період затримки з 18.07.2017 року по 24.04.2018 року 50464 гривень 79 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.07.2016 року він був прийнятий, згідно Наказу від 07.07.2016 року №1/ОС на посаду електромеханіка дільниці ІІ групи у виробничий підрозділ «Донецька дистанція зв’язку» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». Звільнений 17.07.2017 року з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату (Наказ від 10.07.2017 року № 10073/ДН-ос),про що зроблена відмітка у трудовій книжці. На день його звільнення нарахована, але не виплачена йому заробітна плата з березеня 2017 року по 17.07.2017 року,грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку та одноразова грошова допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку, згідно ст. 44 КЗпП України становить 14935 гривень 17 копійок (чотирнадцять тисяч дев’ятсот тридцять п’ять гривень 17 копійок), відповідно до наданих мені розрахунків заробітної плати за березень 2017 року - 2857,43 гривень, квітень 2017 року - 2740,09 гривень, травень 2017 року – 2773,92 гривень, червень 2017 року – 279,14 гривень, липень 2017 року – 7745,83 гривень але мені був виплачен аванс за березень 2017 року у розмірі 1461,24 гривень. По теперішній час суми, що належать позивачу від підприємства не виплачені. На думку позивача, ці дії власника або уповноваженого органу є незаконними, так як згідно з вимогами ч. 1 ст. 47 та ч. 1 ст. 116 КЗпП України, виплата усіх сум, що належать працівнику від підприємства, проводиться у день звільнення. У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 КЗпП України, згідно з вимогами ч. 1 ст. 117 КЗпП України, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У судове засідання позивач та його представник у судове засідання не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися заздалегідь і належним чином, надали суду заяву з проханням розглянути справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечували.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, хоча про час, дату та місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку за місцем реєстрації, причини неявки суду не повідомив.

Надав суду відзив на позовну заяву в якому зазначив, що як вбачається з додатків до позовної заяви, позивач перебував у трудових відносинах з виробничим підрозділом “Донецька дистанція сигналізації та зв'язку” структурного підрозділу “Донецька дирекція залізничних перевезень” регіональної філії “Донецька залізниця” ПАТ “Укрзалізниця”. Територіально зазначений виробничий підрозділ знаходиться на непідконтрольній українській владі території — м. Донецьк. З 16.03.2017 року у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» і публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного

автомобільного сполучення, відповідно Рішення Ради національної безпеки

України від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії :

загрозам національній безпеці України», введеного в дію Указом Президент

від 15.03.2017 року №62/2017, нарахування заробітної плати було припинено

Наслідком вищевказаного рішення є відсутність зв’язку з виробничими підрозділами структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», а також передачі з непідконтрольної території первинних документів. Наказом Держкомстату України від 05.12.2008 року №489 затверджені та

дію типові форми первинної облікової документації підприємств, установ, орп

саме:N П-1 "Наказ (розпорядження) про прийняття на роботу". N П-3 "Наказ (розпорядження) про надання відпустки". N П-4 "Наказ (розпорядження) про припинення трудового договору (контракту N П-5 "Табель обліку використання робочого часу". N П-6 "Розрахунково-платіжна відомість працівника". N П-7 "Розрахунково-платіжна відомість (зведена)". Для підприємств, установ та організацій, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених

законодавством, відповідно до Закону України "Про оплату праці" здійснюється

нарахування кожній застрахованій особі заробітної плати за видами ви

включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсації виплати, у тому числі в натуральній формі, за фактично відпрацьований час. Виконання законних вимог, зокрема глав IV — VII КЗпП, на підприємствах, в установах та організаціях роботодавець зобов’язаний вести облік робочого часу. Так дозволяє визначити кількість годин, відпрацьованих кожним найманим працівником. Підрахунок кількості відпрацьованого часу ведуть у Табелі обліку робочого *— Табель). Табель є підставою для нарахування працівникам заробітної плати, допомоги по

тимчасовій непрацездатності, сум за період щорічних відпусток, інших виплат.

Складений і підписаний відповідальною за ведення табеля особою та погоджений

керівником організації табель подається до бухгалтерії. Табель обліку робочого часу це поіменний список усіх працівників відділу, служби чи іншого структурного

підрозділу або установи в цілому з відмітками про використання робочого часу

протягом облікового періоду. Отже, табель є: — документом, який дозволяє е

фактично відпрацьований співробітником час; — первинним документом щодо обліку розрахунків з персоналом; - базою для статичних розрахунків. у зв’язку з відсутністю первинних документів в структурному підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» підтвердити інформацію щодо фактичного виконання робіт та здійснити нарахування заробітної плати здійснити не можливо. Тобто інформація, щодо наявності заборгованості з заробітної плати у відповідача відсутня. Через відсутність визнаної ПАТ “Укрзалізниця” заборгованості з невиплаченої заробітної плати, вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку в сумі також вважаємо безпідставною та необґрунтованою.

Позивач надав суду клопотання на відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що факт його перебування з відповідачем у вказаний період у трудових відносинах відповідачем не заперечувався, тому даний факт просить суд вважати встановленим. Так само відповідачем не заперечувався факт його звільнення 17.07.2017 року, згідно наказу № 10073/ДН-ОС від 10.07.2017 року, тому даний факт так само просить вважати встановленим. Згідно наданої електронної роздруківки виписки по рахунку № 2620.3.8.6007.0133 у АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» за період 01.07.2016 - 01.12.2017 року останнє нарахування на моє ім’я на відповідний банківський рахунок у вигляді заробітної плати за лютий 2017 року було здійснено 07.03.2017. Виплат заробітної плати за більш пізні періоди станом на 23.04.2018 року на не здійснювалось. Відповідач у своїх письмових запереченнях стверджує, що нарахування заробітної плати не здійснювалось у зв’язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України рішення від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України» та відсутністю первинної документації на підконтрольній Україні території. Таким чином, відповідач фактично визнає факт невиплати заробітної плати за період після 15.03.2017 року внаслідок відсутності первинної документації. В якості підтвердження обсягів нарахованої заробітної плати за період березень 2017 року - липень 2017 року ним надані відповідні розрахунки, які йому надали у бухгалтерії підприємства. Згідно наданих розрахунків вбачається, що з березня 2017 року нараховувались виплати за простій підприємства, що відповідає позиції відповідача із письмових заперечень про припинення роботи підприємства на території, що не контролюється державною владою з березня 2017 року у зв’язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України рішення від 15.03.2017 року «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України». Відповідач у своїх запереченнях посилається, що нарахування заробітної плати не відбувалось у зв’язку із відсутністю первинної документації на підконтрольній Україні території та відсутністю організаційних та технологічних умов для здійснення господарської діяльності. Зупинення роботи викликане відсутністю організаційних або технічних умов,необхідних для виконання роботи,невідворотною силою або іншими обставинами умов є простоєм згідно ст. 34 КЗпП України, а розрахунки заробітної плати, що мною надані, містять посилання саме про оплату простою підприємства. На думку позивача, доводи відповідача про неможливість виплати оплати простою внаслідок простою є беззмістовними та необґрунтованими. Щодо відсутності первинної документації на підконтрольній території України, зауважує, що втрата контролю владою України над частиною території Донецької та Луганської областей відбулось ще у 2014 році, що є загальновідомим фактом і не підлягає доказуванню. В той же час, протягом 2014 -2017 року відповідач сплачував заробітну плату належним чином фактично здійснюючи господарську діяльність на неконтрольованій території, а жодних доказів на підтвердження конкретних обставин втрати первинної документації відповідачем суду не надано. На підставі вищевикладеного, просить задовольнити його позовні вимоги до ПАТ «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку та середнього заробітку за час затримки виплати сум, що належать від підприємства в повному обсязі.

Суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасним існуванням умов, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Згідно ст.282 ЦПК України, за формою і змістом заочне рішення повинно відповідати вимогам, встановленим статтями 263 і 265 цього Кодексу, і, крім цього, у ньому має бути зазначено строк і порядок подання заяви про його перегляд.

Відповідно до ст.283 ЦПК України, відповідачам, які не з’явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.

Суд, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України; Законами України: «Про оплату праці», «;Про індексацію грошових доходів населення», «;Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»; Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 1997 року № 1427.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

У ході судового розгляду встановлено, що 08.07.2016 року ОСОБА_2 був прийнятий, згідно Наказу від 07.07.2016 року №1/ОС на посаду електромеханіка дільниці ІІ групи у виробничий підрозділ «Донецька дистанція зв’язку» Структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».

ОСОБА_2 звільнений 17.07.2017 року з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату (Наказ від 10.07.2017 року № 10073/ДН-ос),про що зроблена відмітка у трудовій книжці.

Як вбачається з наданих розрахунків, на день звільнення ОСОБА_2 нарахована, але не виплачена йому заробітна плата з березеня 2017 року по 17.07.2017 року,грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку та одноразова грошова допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку, згідно ст. 44 КЗпП України становить 14935 гривень 17 копійок (чотирнадцять тисяч дев’ятсот тридцять п’ять гривень 17 копійок), відповідно до наданих мені розрахунків заробітної плати за березень 2017 року - 2857,43 гривень, квітень 2017 року - 2740,09 гривень, травень 2017 року – 2773,92 гривень, червень 2017 року – 279,14 гривень, липень 2017 року – 7745,83 гривень, однак, був виплачений аванс за березень 2017 року у розмірі 1461,24 гривень

Згідно наданої електронної роздруківки виписки по рахунку № 2620.3.8.6007.0133 у АБ «ЕКСПРЕС-БАНК» за період 01.07.2016 - 01.12.2017 року останнє нарахування на ім’я ОСОБА_2на відповідний банківський рахунок у вигляді заробітної плати за лютий 2017 року було здійснено 07.03.2017. Виплат заробітної плати за більш пізні періоди станом на 23.04.2018 року на не здійснювалось.

Частиною 1 статті 115 КЗпП України, передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Власник або уповноважений ним орган повинен виплатити у зазначений строк не оспорювану ним суму.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до вимог ст.24 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Проте, порушуючи чинне трудове законодавство, відповідач своєчасно не виплачував заробітну плату і допустив заборгованість.

Відповідно до вимого ч. 1 ст. 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Відповідно до статті 83 КЗпП та статті 24 Закону України "Про відпустки"у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Статтею 6 Закону "Про відпустки" визначено загальну тривалість щорічної відпустки для працівників за відпрацьований робочий рік. Щорічна відпустка не може бути менше, ніж 24 календарних дні.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про відпустки» право працівника на щорічні основну та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві. У разі надання працівникові зазначених щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу, за винятком випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Статею 43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

З урахуванням наведеного, у суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

Згідно ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати.

Враховуючи, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню судовий збір за позов майнового характеру у розмірі 704 грн.80 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 263, 264-265, 280-282, 284, 287, 288, 289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості із заробітної плати, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги у розмірі одного середньомісячного заробітку за час затримки виплати сум, що належать від підприємства - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, адреса: м.Київ, вул.Тверська, 5, 03150 МСП) на користь ОСОБА_2 суму заборгованості із заробітної плати,грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку 14935 гривень 17 копійок (чотирнадцять тисяч дев’ятсот тридцять п’ять гривень сімнадцять копійок)

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, адреса: м.Київ, вул.Тверська, 5, 03150 МСП) на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за період затримки з 18.07.2017 року по 23.04.2018 року 50285 гривень 20 копійок (п’ятдесят тисяч двісті вісімдесят п’ять гривень двадцять копійок)

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815, адреса: м.Київ, вул.Тверська, 5, 03150 МСП) на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з’явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду Харківської області і.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий суддя: