Рішення № 77278971, 16.10.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року м. ПолтаваСправа № 1640/2906/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Єресько Л.О.,

за участю:

секретаря судового засідання – Фрідманн Н.А.,

позивача – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 про зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

22 серпня 2018 року ОСОБА_1 /надалі по тексту – позивач, ОСОБА_1О./ звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 /надалі – відповідач, уповноважена особа/, де просить:

- визнати право ОСОБА_1 на отримання відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком № 26202532325801 на суму 20 290,68 грн;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо включення ОСОБА_1 до переліку рахунків вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фону за рахунком № 26202532325801 на суму 20 290,68 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його безпідставно не включено до переліку вкладників, адже у зв’язку із набранням чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII він має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Банк Михайлівський" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.09.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи в судове засідання для розгляду справи по суті.

Заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження від відповідача на адресу суду не надходило.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 16.10.2018 визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду ОСОБА_1 та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов в повному обсязі з наведених у позові підстав.

Відповідачем через канцелярію суду подано письмові заперечення проти позову, де останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому зауважив, що відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноваженою особою проведено перевірку правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними за період дії тимчасової адміністрації в ПАТ “Банк Михайлівський”, в ході якої виявлено, що 19.05.2016 банк уклав із ТОВ "Інвестиційно – розрахунковий центр" договір відступлення прав вимоги №1 і того ж дня провів кредитні операції на значні суми, чим порушив обмеження, встановлені постановами НБУ, в частині проведення кредитних операцій на підставі укладених з ТОВ "Інвестиційно – розрахунковий центр". Таким чином, вказані правочини, в тому числі і правочини з перерахування (повернення позики) коштів позивачу, є нікчемними у відповідності до положень пунктів 2, 7, 8, 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". До того ж кошти, що вносилися/отримувалися за таким договором, укладеним між позивачем та ТОВ "Інвестиційно – розрахунковий центр" по своїй природі не є вкладом згідно Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та Закону України "Про банки і банківську діяльність".

В судове засідання відповідач не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. У відзиві просив розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Позивач, ознайомившись із письмовим відзивом на позов, не заперечував проти розгляду справи за відсутності відповідача.

Враховуючи думку позивача та зважаючи на вищезазначену норму, суд вирішив розглянути справу за даної явки та наявними в справі матеріалами.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні у справі письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.

29.04.2016 між ОСОБА_1 (Клієнт) та ПАТ "Банк Михайлівський" (Банк) укладено договір № 980-024-000002703 банківського рахунку "Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту)", за змістом якого Банк по ініціативі Клієнта відкриває Клієнту на його ім’я поточний рахунок № 26202532325801 в гривні для зберігання грошей Клієнта (а.с. 13).

Також 29.04.2016 між ОСОБА_1 (Сторона - 1) та ТОВ "Інвестиційно-розрахунковим центром" (Сторона - 2) укладено договір № 980-024-000231036 “Суперкапітал“ (Новий) (з виплатою процентів в кінці строку), за змістом п. 1.1, 1.2 якого стороною -1 передається у власність стороні - 2 грошові кошти у розмірі 20 000,00 грн, а остання сплачує проценти у безготівковій формі на рахунок 26202532325801 в ПАТ "Банк Михайлівській" та повертає стороні – 1 кошти у безготівковій формі на рахунок 26202532325801 в ПАТ “Банк Михайлівській” (а.с. 12).

Наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 7395988 від 29.04.2016 та квитанцією № 7396040 від 29.04.2016 підтверджується внесення позивачем на вказаний розрахунковий рахунок, відкритий у ПАТ “Банк Михайлівській”, готівки в сумі 20 000,00 грн. (а.с. 17).

Згідно з наданою відповідачем випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 (станом з 19.05.2016 по 31.10.2016) на розрахунковий рахунок позивача № 26202532325801 у ПАТ “Банк Михайлівський” відбулись такі зарахування коштів 19.05.2016 з рахунку № 26509300055802 від ТОВ “Інвестиційно-Розрахунковий центр” (а.с. 64):

- в сумі 290,68 грн (оплата процентів по договору № 980-024-000231036 від 29.04.2016);

- в сумі 20 000,00 грн (повернення коштів по договору № 980-024-000231036 від 29.04.2016).

В той же час рішенням Національного банку України від 22.12.2015 за №917/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку”, на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку". Розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації на один місяць з 23.05.2016 по 22.06.2016 включно та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" (а.с. 65-67, 90).

Наказом Уповноваженої особи від 24.05.2016 №27/1 створено комісію по перевірці правочинів (у тому числі договорів) на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними.

Наказом від 01.06.2016 № 42/2 Уповноваженою особою затверджено висновки Комісії, викладені у Акті № 2, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Інвестиційний - розрахунковий центр" з перерахування коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у загальному розмірі 1 298 015 973,74 грн у відповідності до положень пунктів 7, 9 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та на підставі частини першої статті 216 Цивільного кодексу України вирішено застосувати наслідки нікчемності правочинів до таких трансакцій (а.с. 78-80, 82).

ОСОБА_1 включено до переліку фізичних осіб, по яким встановлено нікчемність правочинів (транзакції) по перерахуванню коштів від ТОВ "Інвестиційно – розрахунковий центр” (а.с. 81).

В матеріалах справи наявне повідомлення про нікчемність правочину від 16.09.2016 № 3Г «К»/19139/1, в якому позивача на підставі статей 2015, 2016 Цивільного Кодексу України та статті 37, пунктів 7-9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повідомлено, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (код за ЄДРПОУ 39140702) 19.05.2016 в сумі 290,68 з визначенням платежу «Оплата процентів по договору № 980-024000231036 від 29.04.2016», в сумі 20 000,00 грн з визначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором № 980-024-000231036 від 29.04.2016» на рахунок 26202532325801, що належить ОСОБА_1 - є нікчемним.

Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.07.2016 №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" з 13.07.2016 по 12.07.2018 та призначено Уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку строком на 2 роки з 13.07.2016 по 12.07.2018.

Відповідно до рішення Правління НБУ від 12.07.2016 №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавча дирекція цього Фонду прийняла рішення від 24.01.2017 №265 про початок процедури ліквідації банку з 13.07.2016 до 12.07.2018 включно та делегування з 25.01.2017 повноважень ліквідатора банку ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

З 15.07.2016 розпочато виплати гарантованої суми вкладникам.

19.11.2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

На підставі норм означеного Закону позивачем особисто подано на адресу ПАТ “Банк Михайлівський” заяву від 16.02.2017, в яких повідомлено про прирівняння його до вкладника, що має право на відшкодування коштів, відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та просив включити інформацію про ОСОБА_1 до переліку осіб, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та провести виплату відшкодування коштів в розмірі 20 290,68 грн згідно договору № 980-024000231036 від 29.04.2016, укладеного з ТОВ “Інвестиційно – розрахунковий центр” (а.с. 52).

Як пояснив позивач жодної відповіді на вказану заяву ним до сьогодні не отримано, як і не отримано інформації про його включення до переліку на виплату гарантованої суми від ФГВФО, а тому вважає, що відповідачем було допущено фактично протиправну бездіяльність.

За змістом письмового відзиву відповідач вищезазначений договір на вказану суму категорично не визнає таким, на який поширюються гарантії Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, оскільки на його думку даний договір укладено без участі ПАТ “Банк Михайлівський” як повіреного, а тому дана ситуація не підпадає під виняток, встановлений Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII.

У цьому випадку відповідач наполягає на застосуванні нікчемного правочину, оскільки станом на 19.05.2016 максимальна сума кредитних операцій з юридичними особами з урахуванням встановлених НБУ обмежень, надав можливість Банку проводити кредитні операції на суму 128 291 771,21 грн. Натомість ПАТ “Банк Михайлівський” проведено кредитні операції тільки з ТОВ “Інвестиційно – розрахунковий центр” на суму 1 431 957 997,25 грн, що значно перевищувало наявний вільний ліміт кредитування та порушено обмеження, встановлені Постановою № 917/БТ від 22.12.2015 «Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку» зі змінами внесеними Постановою № 295 /БТ від 27.04.2016, в частині проведення кредитних операцій на суму 1 431 957 997,25 грн на підставі укладених з ТОВ “Інвестиційно – розрахунковий центр” договорів відступлення прав вимог за відсутності права укладення таких правочинів. Через що відповідач вважає, що укладення Договору відступлення № 1805, Договору відступлення № 1 здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог НБУ та внутрішніх процедур ПАТ "Банк Михайлівський", а тому вказані правочини є нікчемними у відповідності до положень пп. 2,7,8,9 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Зазначав, що кошти, які обліковуються на рахунку позивача відображені на такому рахунку внаслідок вчинення нікчемного правочину, а тому відсутні правові підстави для включення позивача до переліку рахунків вкладників з огляду на положення ст. 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Не погодившись із фактичною бездіяльністю відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Щодо підсудності даного спору адміністративному суду, суд виходить із такого.

В постанові від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15 ОСОБА_4 Верховного Суду дійшла висновку, що спір стосовно формування переліку вкладників, які мають право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, та затвердження реєстру вкладників для здійснення гарантованих виплат, є публічно - правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів з урахуванням встановленого частиною 1 статті 26 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" граничного розміру відшкодування за вкладами.

Аналогічні правові позиції висловлені в постанові ОСОБА_4 Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 820/11591/15.

На підставі вищевикладеного суд вважає, що даний спір належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Щодо суті позовних вимоги, то суд виходить з такого.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами урегульовано Законом України від 23.02.2012 № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (надалі – Закон № 4452-VI).

Згідно з абзацом першим частини першої статті 26 названого Закону, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Судом встановлено, що на момент укладення позивачем 29.04.2016 року вищевказаного договору із ТОВ “Інвестиційно - розрахунокий центр” на сплачені позивачем кошти не поширювалися гарантії Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції станом до 19.11.2016).

Суду відомо із загальнодоступних джерел ресурсу інтернет, де ситуація вкладників у ПАТ "Банк Михайлівський" широко висвітлювалася у ЗМІ, що вкладники, які з метою укладення договорів вкладу зверталися до цього банку, ставали жертвою зловживання працівників ПАТ "Банк Михайлівський", які у приміщені банку пропонували укладати не договори банківського вкладу з банком, а договори позики з небанківськими фінансовими установами через повіреного, яким виступає банк. При цьому не пояснюючи справжню природу даних договорів.

Так, прокуратурою міста Києва внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 420161000000000597 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого статтею 218-1 Кримінального кодексу України (доведення до неплатоспроможності), в провадженні слідчого Національної поліції України перебуває кримінальне провадження № 420161000000000558 за підозрою посадових осіб у скоєнні правопорушень, передбачених ч.5 статті 191 (привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні в особливо крупних розмірах або організованою групою), ч. 1 ст. 218-1 Кримінального кодексу України.

За даними Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із використанням саме злочинної схеми було ошукано за посередництвом ПАТ "Банк Михайлівський" 14 тис. фізичних осіб на загальну суму, що перевищує 1,5 млрд. гривень.

З метою захисту прав фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку, в тому числі і клієнтів ПАТ "Банк Михайлівський", та унеможливлення мультиплікації таких схем у майбутньому Верховною Радою України 15.11.2016 було прийнято зміни до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (Закон № 1736-VI).

Даними змінами поширено гарантії Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на позику або вклад до небанківської фінансової установи через банк (ПАТ "Банк Михайлівський"), що виступив повіреним за відповідним договором гарантії відшкодування коштів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Однак, більшість ошуканих вкладників мали прямі договори з небанківською фінансовою установою афілійованою з банком ПАТ "Банк Михайлівський".

Таким чином, для вирішення питання повернення коштів усіх ошуканих вкладників необхідно поширити гарантії відшкодування коштів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" на позику або вклад до небанківської фінансової установи афілійованої з банком за відповідним договором.

19.11.2016 вступили в силу положення пункту 15 Прикінцевих Положень Закону України № 4452-VI, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" від 15.11.2016 № 1736-VIII, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг" віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.

В пояснювальній записці до проекту вищевказаного Закону його метою визначено забезпечення захисту прав всіх фізичних осіб, які були ошукані за посередництвом банку ПАТ "Банк Михайлівський" та вирішення питання щодо відшкодування їм коштів.

Як пояснив позивач в ході судового розгляду, він бажав покласти їх в банк під відсотки як депозитний вклад, не маючи наміру нікуди інвестувати свої кошти, а однак був ошуканий працівниками банку, які не пояснюючи наслідків, переконали його укласти спірний договір. А тому вважає, що даний випадок підпадає під гарантії Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” в редакції Закону від 15.11.2016 № 1736-VIII.

В той же час ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, який є спеціальним для даних правовідносин, встановлено обов’язок Фонду забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов’язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

За змістом письмового відзиву уповноваженої особи Фонду (а.с. 60-67) згідно наказу від 24.05.2016 № 27/1 було створено комісію по перевірці правочинів (договорів) у ПАТ “Банк Михайлівський” (надалі – Банк) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, наказом від 13.07.2016 № 2 Уповноваженою особою строк проведення перевірки було продовжено.

Результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними фіксувалися у відповідних актах комісії та затверджувалися наказами Уповноваженої особи (у відповідності до вимог ст. 37 Закону № 4452-VІ) по мірі проведення перевірки. Так висновки комісії, викладені в акті від 01.06.2016 № 2, було затверджено наказом Уповноваженої особи від 01.06.2016 № 42/2.

Комісією встановлено, що з 22.12.2015 відносно Банку діяла постанова № 917/БТ “Про віднесення ПАТ “Банк Михайлівський” до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку”, затверджена Правлінням Національного Банку України 22.12.2015, якою встановлено факт здійснення ПАТ “Банк Михайлівський” ризикової діяльності та віднесено останнього до категорії проблемних і встановлені обмеження в діяльності Банку, в тому числі встановлено обмеження в частині здійснення кредитних операцій з юридичними особами (а.с. 65-67).

Постановою Правління НБУ від 27.04.2016 № 295/БТ були внесені зміни до вищевказаної постанови Правління НБУ № 917 та встановлені для означеного банку в діяльності, в тому числі заборонено здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов’язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам (а.с. 68-70).

У відповідності до положень ст. 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” як кредитні розглядаються операції придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг).

Під час перевірки Уповноваженою особою було виявлено, що перевіряємий банк уклав з ТОВ “Інвестиційно – розрахунковий центр” (надалі – ТОВ “ІРЦ”) договір відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 та договір відступлення права вимоги від 19.05.2016 № 1, які стосуються переходу прав грошової вимоги, тобто є договорами факторингу (а.с. 74-77).

За змістом договору відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 ТОВ “ІРЦ” зобов’язалося відступити банку права вимоги, належні ТОВ “ІРЦ” за кредитними договорами (із забезпеченням) з усіма додатковими угодами до них, укладеними з фізичними особами.

Згідно із Реєстром кредитних договорів № 1 до договору відступлення прав вимоги № 1805 від 18.05.2016 Банк придбав права вимоги за договором купівлі-продажу цінних паперів на суму 1 061 074 939,79 грн за ціною 870 000 000,00 грн.

За умовами договору відступлення права вимоги від 19.05.2016 № 1 ТОВ “ІРЦ” зобов’язалося відступити банку права вимоги, належні ТОВ “ІРЦ” за договорами купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ “ІРЦ” та юридичними особами.

Відповідно Додатку № 1 до договору відступлення прав вимоги №1805 від 18.05.2016 Банк придбав права вимоги за договором купівлі-продажу цінних паперів на суму 561 957 997,25 за ціною 561 585 182,51 грн.

В той же день (19.05.2016) Банк та ТОВ “ІРЦ” уклали реєстр основних договорів до договору відступлення № 1, відповідно до якого Банк придбав права вимоги за договором купівлі-продажу цінних паперів на суму 561 957 997,25 за ціною 561 585 182,51 грн (а.с. 76-77).

На виконання зазначених договорів Банком здійснено внутрішні проводки в балансі шляхом збільшення залишку коштів за рахунком ТОВ “ІРЦ” на суму 870 000 000,00 грн (як оплата за договором від 19.05.2016 № 1805) та на суму 561 957 997,25 грн (як оплата на за договором від 19.05.2016 № 1).

При цьому, Банком проведено кредитні операції із вказаною фінансовою компанією на суму, що значно перевищує наявний вільний ліміт кредитування.

Таким чином, Банком порушено обмеження встановлені постановами Правління НБУ № 917/БТ та № 295/БТ в частині операцій на суму 1 431 957 997,25 на підставі укладених з ТОВ “ІРЦ” договорів відступлення прав вимоги, при відсутності права укладення таких правочинів.

З наведеного Уповноважена особа дійшла висновку, що укладення договорів відступлення вимоги від 19.05.2016 № 1805 та № 1 від 19.05.2016 було здійснено з порушенням чинного законодавства України, вимог НБУ та внутрішніх процедур Банку, а тому вказаний правочин є нікчемним у відповідності до положень п.п. 2, 7, 8, 9 ч. ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Так, за приписами частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з таких підстав: 2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим; 7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку; 8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України; 9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2017 по справі № 924/621/17, залишеним без змін постановою Рівенського апеляційного господарського суду від 12.02.2018, за позовом ПАТ "Банк Михайлівський» до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно - розрахунковий центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" на користь публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" суму 870 000 000,00 грн, отриманих за нікчемним правочином (договором про відступлення прав вимоги № 1805 від 18.05.2016)

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2018 по справі № 924/622/17, залишеним без змін постановою Рівенського апеляційного господарського суду від 21.02.2018, за позовом ПАТ "Банк Михайлівський» до товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб задоволено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-розрахунковий центр" користь публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" суму 561 585 182,51 грн отриманих за нікчемним правочином (договором про відступлення прав вимоги №1 від 19.05.2016р.).

В силу ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю.

Далі відповідач у своєму письмовому відзиві вказував, що в подальшому за рахунок коштів, відображених на рахунках ТОВ “ІРЦ” внаслідок проведення вищевказаних нікчемних правочинів, останнім були проведені операції з перерахування коштів на поточні рахунки 12 160 осіб (в тому числі і позивача ОСОБА_1О.), відкриті в Банку на загальну суму 1 298 015 973,74 грн., як повернення коштів за раніше укладеними договорами позики.

Разом з тим, як зазначає відповідач, фактичного перерахування грошових коштів як на рахунки юридичних осіб, так і на рахунки фізичних осіб, не відбувалося – операції проводилися шляхом здійснення відповідних проводок в балансі Банку за відсутності грошових коштів в такій кількості на рахунку ПАТ “Банк Михайлівський”.

Наказом Уповноваженої особи від 01.06.2016 № 42/2 затверджені результати проведеної перевірки правочинів на предмет виявлення правочинів, що є нікчемними, викладені в акті № 2 комісії, за яким встановлено нікчемність правочинів (транзакцій) з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ “ІРЦ” по перерахуванню коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб (в тому числі і позивача ОСОБА_1О.), відкриті в Банку на загальну суму 1 298 015 973,74 грн., як повернення коштів за раніше укладеними договорами позики, у відповідності до положень п.п. 7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” (а.с. 78-82).

Тож предметом даного спору є застосування положень статті 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Суд визнає, що в питанні застосування судами норм ст. 38 вищевказаного Закону тривалий час існувала різна та прямо суперечлива судова практика.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду України в ході касаційного провадженні у справі № 826/1426/15, де предмет спору полягав саме у застосуванні норм ст. 38 означеного Закону, дійшовши висновку, що справа містить виключну правову проблему, ухвалою від 31.01.2018 справу передала до ОСОБА_4 палати Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики з цього питання.

Незважаючи на те, що ОСОБА_4 Верховного Суду за наслідками розгляду справи № 826/1426/15 постановою від 04.07.2017 (номер в ЄДРСУ 75296557) скасувала судові рішення та направила справу на новий розгляд, в постанові були сформовані важливі висновки щодо застосування ст. 38 Закону про систему гарантування вкладів фізичних осіб.

По-перше, перелік передбачених ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення ст. 228 ЦК України не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI (п. 42).

По-друге, здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку (п. 45).

Тому судам слід ретельно перевіряти який саме правочин Фондом визнано нікчемним.

Виходячи із вимог статті 77 КАС, суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Отже, суди повинні досліджувати доводи Фонду чи його уповноваженої особи, які підтверджують наявність обставин, що свідчать про нікчемність правочинів та, як наслідок, унеможливлюють включення особи до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

По-третє, якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону про систему гарантування вкладів не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею (п. 46).

По-четверте, при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними. Правочин є нікчемним відповідно до закону, а не наказу банку, підписаного уповноваженою особою Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI) незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і виданий згаданий наказ. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Наказ банку не є підставою для застосування таких наслідків. Такий наказ є внутрішнім розпорядчим документом банку, який підписано уповноваженою особою Фонду особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Тому факт того, що наказ уповноваженої особи Фонду не був оскаржений позивачем і є чинним, жодним чином не впливає на нікчемність правочину (п. 48).

Із вищевикладених висновків слідує, що Фонд самостійно не може застосовувати наслідки недійсності нікчемних правочинів. Фонд у разі виявлення нікчемних правочинів зобов’язаний вчинити дії щодо застосування наслідків недійсності – звернутися до суду з відповідним позовом.

Аналізуючи обставини даної справи з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові ОСОБА_4 палати Верховного Суду від 04.07.2017 у справі № 826/1426/15 суд приходить до таких висновків.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.11.2017 по справі № 924/621/17, залишеним без змін постановою Рівенського апеляційного господарського суду від 12.02.2018, та рішенням Господарського суду Хмельницької області від 12.01.2018 по справі № 924/622/17, залишеним без змін постановою Рівенського апеляційного господарського суду від 21.02.2018, на які посилається відповідач, наслідки нікчемності застосовано за позовом ПАТ “Банк Михайлівський” до ТОВ “Івестиційно – розрахунковий центр” саме по договору відступлення права вимоги № 1805 від 19.05.2016 та по договору відступлення права вимоги № 1 від 19.05.2016, які були укладені безпосередньо між цими двома юридичними особами.

При цьому, будь-які правочини (угоди) між ПАТ “Банк Михайлівський” та позивачем у даній справі ОСОБА_1 нікчемними у відповідності до положень ст. 38 вищевказаного Закону Фондом чи його уповноваженими особами не визнавалися.

Як слідує із змісту наказу уповноваженої особи від 01.06.2016 № 42/2, яким затверджено висновки Комісії, викладені у Акті № 3 про встановлення нікчемності правочинів, відповідачем визнано нікчемними на підставі п.п. 7, 9 Закону № 4452-VI саме транзакції з виконання 19.05.2016 платіжних документів ТОВ "Інвестиційно – розрахунковий центр" з перерахування коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у загальному розмірі 1 298 015 973,74 грн. (в тому числі і позивачу, зокрема, в сумі 290,68 грн (оплата процентів по договору №980-024-000231036 від 29.04.2016), та в сумі 20 000,00 грн (повернення коштів по договору №980-024-000231036 від 29.04.2016).

Однак, згідно правового висновку ОСОБА_4 палати Верховного Суду від 04.07.2017 у справі № 826/1426/15 здійснюючи операції з перерахування коштів, банк не вчиняє окремі правочини, а виконує свої зобов'язання з обслуговування клієнтів банку, передбачені ЦК України, Законом України “Про банки і банківську діяльність”, Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою постановою Правління НБУ від 12 листопада 2003 року № 492, та договорами з відповідними клієнтами банку (п. 45).

Отже, Фонд не має повноважень визнавати нікчемними транзакції з перерахування коштів з одного рахунку на інший в порядку ст. 38 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.

Доводи відповідача, що вищевказані транзакції проводилися ТОВ "Інвестиційно – розрахунковий центр" за рахунок коштів по нікчемному договорів відступлення права вимоги № 1085 від 19.05.2016 та № 1 від 19.05.2016, укладеного між ПАТ “Банк Михайлівський” та ТОВ “Інвестиційно – розрахунковий центр” судом оцінюються критично, з огляду на те, що вищезгаданими рішеннями суду за наслідками нікчемності стягнуто з ТОВ "Інвестиційно – розрахунковий центр" на користь ПАТ “Банк Михайлівський” 870 000 000,00 грн та 561 585 182,51 грн (в загальному розмірі 1 431 585 182,51), натомість ТОВ "Інвестиційно – розрахунковий центр" перераховано коштів на рахунки 12 160 фізичних осіб у загальному розмірі 1 298 015 973,74 грн (в тому числі і позивачу в загальному розмірі 20 290,68 грн.).

Доказів, що позивач в числі інших вкладників був обізнаний про будь-які зловживання за участю ПАТ “Банк Михайлівський” та ТОВ "Інвестиційно – розрахунковий центр" у сфері банківських та інших фінансових послуг матеріали справи не містять, а відповідач в свою чергу не стверджує таких обставин.

Як встановлено вище судом 19.05.2016 ТОВ "Інвестиційно – розрахунковий центр" перераховано кошти в загальній сумі 20 290,68 грн. на виконання договору № 980-024-000231036 від 29.04.2016 на розрахунковий рахунок позивача № 26202532325801 у ПАТ “Банк Михайлівський”, що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 (станом з 19.05.2016 по 23.05.2016) (а.с. 16).

Договір відкриття рахунку ОСОБА_1 у ПАТ “Банк Михайлівський” Фондом та його уповноваженими особами нікчемним не визнавався.

В підпунктах 3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 4452-VI визначено, що вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти; вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно із частиною третьою статті 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до п.п. 1.24, 1.30 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" переказ коштів (далі - переказ) - рух певної суми коштів з метою її зарахування на рахунок отримувача або видачі йому у готівковій формі; платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що станом на момент запровадження в ПАТ “Банк Михайлівський” тимчасової адміністрації з 23.05.2016, на рахунку позивача № 26202532325801 у ПАТ “Банк Михайлівський” з 19.05.2017 обліковувалися кошти зараховані з рахунку № 26509300055802 від ТОВ “Інвестиційно-Розрахунковий центр” в сумі 290,68 грн (оплата процентів по договору №980-024-000231036 від 29.04.2016) та в сумі 20 000,00 грн (повернення коштів по договору №980-024-000231036 від 29.04.2016).

Залишок невідшкодованих коштів через систему гарантування вкладів фізичних осіб станом на момент розгляду даної справи судом становить 20 290,68 грн.

Із відповідним позовом до позивача про застосування наслідків нікчемних правочинів на означену суму коштів а ні Фонд, а ні його уповноважені особи не зверталися.

Враховуючи, що позивача прирівняно до вкладника, Уповноважена особа мала подати до Фонду додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 на суму 20 290,68 для її включення до Загального реєстру.

В прохальній частині позову ОСОБА_1 просить суд визнати право на отримання відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" відшкодування за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за рахунком № 26202532325801 на суму 20 290,68 грн.

Однак, як пояснював позивач у судовому засіданні та як слідує зі змісту позовних вимог останній фактично не погоджується із бездіяльністю відповідача щодо не включення інформації про ОСОБА_1 до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Вирішуючи вказану позовну вимогу суд виходить з такого.

За змістом частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

В свою чергу у разі задоволення позову суд може прийняти рішення зокрема про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії /пункти 2-4 частини 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

При цьому суд враховує положення частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене суд вважає за необхідне застосувати найбільш ефективний спосіб на думку суду та визначити обраний судом спосіб захисту порушеного права. У зв'язку суд вважає за необхідне на підставі другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 щодо не включення інформації до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1, прирівняного до вкладника на суму 20 290,68 грн, у зв'язку із укладенням договору із Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно – розрахуноковий центр" № 980-024-000231036 від 29.04.2016.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб’єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Тож, обираючи спосіб захисту, суд виходить із критерію ефективності для відновлення порушених прав, а тому вважає за необхідне на підставі другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України вийти за межі позовних вимог, застосувавши найбільш ефективний спосіб на думку суду, а саме зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Михайлівський" ОСОБА_2 внести додаткову інформацію про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 20 290,68 грн. та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни і доповнення до переліку для внесення даних до Загального реєстру відшкодування вкладникам для здійснення виплат вкладникам Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський”.

За таких обставин адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, суд стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (підпункт 17 ч. 1 ст. 2 Закону).

Згідно з частиною 1 статті 3 вказаного Закону Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Суд враховує, що відповідно до пункту 9 частини першої статті 19 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" кошти з Державного бюджету України є одним з джерел формування коштів Фонду, а згідно з пунктом 6 частини першої статті 2 Бюджетного кодексу України, бюджетними асигнуваннями є повноваження розпорядника бюджетних коштів, надане відповідно до бюджетного призначення, на взяття бюджетного зобов'язання та здійснення платежів, яке має кількісні, часові та цільові обмеження.

У свою чергу, пунктом 17 частини першої статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.

Таким чином, судовий збір на користь позивача належить стягнути за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Оскільки при зверненні з даним позовом ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн (мінімальної ставки судового збору за одну вимогу немайнового характеру), а позовні вимоги задоволено частково (в розмірі однієї позовної вимоги немайнового характеру), то вказана сума підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Керуючись частиною 2 статті 9, статтями 139, 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1,Полтава,Полтавська область,36003, рнокпп НОМЕР_1) до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 (бульвар Тараса Шевченка, б.35,м. Київ,01032 ) про зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" ОСОБА_2 щодо не включення інформації до списку (переліку) вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_1, прирівняного до вкладника на суму 20 290,68 грн, у зв'язку із укладенням договору № 980-024-000231036 від 29.04.2016 із Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно – розрахунковий центр" .

Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Михайлівський" ОСОБА_2 внести додаткову інформацію про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в розмірі 20 290,68 грн. та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб зміни і доповнення до переліку для внесення даних до Загального реєстру відшкодування вкладникам для здійснення виплат вкладникам Публічного акціонерного товариства “Банк Михайлівський”.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (код ЄДРПОУ 21708016) судові витрати у розмірі 704,80 грн (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) .

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд у відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повне рішення складено 22 жовтня 2018 року.

Суддя ОСОБА_5