Рішення № 77278580, 18.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/372/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.,

секретар судового засідання Іванес Х.О.,

за участю : представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Військової частини Т 0110 (Перший об’єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту), Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області про виплату одноразової грошової допомоги в період проходження строкової військової служби ,-

Встановив:

ОСОБА_3 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом, в якому з урахуванням зменшених позовних вимог просить суд зобов’язати Військову частину Т 0110 (Перший об’єднаний загін Державної спеціальної служби транспорту), Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, Головне управління Державної казначейської служби України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_3 одноразову грошову допомогу в розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року, що становить 112 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відмова відповідачів в нарахуванні та виплати одноразової грошової допомоги є протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача 1 подав відзив на адміністративний позов. В обгрунтування відзиву зазначив, що у позивача інвалідність спричинена захворюванням, що пов’язане з проходженням військової служби, а не пораненням у вигляді контузії, травми або каліцтва, що суперечить вимогам Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні позовні вимоги заперечив повністю, просив у задоволенні таких відмовити.

Представник відповідача 2 подав відзив на адміністративний позов. В обгрунтування відзиву зазначив, що позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно до статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також підпунктом 3 пунктом 6 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975, було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби.

Представник відповідача 2 в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Відповідач 3 відзив на адміністративний позов не подав, в судове засідання не з’явився, належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи.

Представник позивача подав відповідь на відзив,в якому вказав, що доводи відповідача про те, що ОСОБА_3 не відноситься до категорії осіб, яким відповідно до положення підпункту третього пункту шостого Порядку призначається та виплачується одноразова грошова допомога, не грунтується на Законі, відтак-є юридично не спроможними.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, виходячи з наступного.

Позивач, ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України.

Позивачу, відповідно довідки МСЕК серії 12 ААА №380225 від 02.11.2017, було встановлено ІІІ групу інвалідності пов'язану з проходженням військової служби.

Відповідно свідоцтва про хворобу №1274, виданого головою ВЛК військової частини А1065, позивачу було постановлено діагноз: туберкульоз нижньої частки правої легені (інфільтративний, фаза ущільнення та розсмоктування) Дестр.-МБТ-,М-,К-, Гіст.0,Кат.1, Ког.1 (2017).

Позивач звернувся із заявою та доданими до неї документами до командира Військової частини Т0110 про виплату одноразової грошової допомоги згідно Закону України « Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

09.11.2017 р вказані документи Військова частина Т0110 надіслала голові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту для прийняття рішення про призначення (відмову у призначенні) одноразової грошової допомоги ОСОБА_3

Відповідно листа Адміністрації державної спеціальної служби транспорту від 30.11.2017 р та листа військової частини Т0110 від 18.12.2017 р, позивача повідомлено про відмову в призначенні йому одноразової грошової допомоги, оскільки відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби.

Не погодившись з вищевказаним рішенням в частині відмови в призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам позивача, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

20 грудня 1991 року Верховною Радою України прийнято Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

У відповідності до статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

За визначенням частини 1 статті 16 вказаного Закону, одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно пунктом 6 частини другої вказаної статті Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Важливою умовою для правильного тлумачення наведених норм статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є розуміння видів військової служби, визначених Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Згідно частини шостої вказаної статті Закону, існують такі види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу.

В контексті спірних правовідносин, саме п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є спеціальною правовою нормою, що містить особливі критерії для встановлення умов виплати одноразової грошової допомоги особам, які проходять строкову військову службу, зокрема:

- особливі суб'єкти отримання допомоги - військовослужбовці строкової військової служби;

- визначений час настання інвалідності - період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби;

- відсутність умови про настання інвалідності після закінчення тримісячного строку після звільнення зі служби.

Аналогічне правило закріплено Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок).

Так, відповідно до пп. 3 п. 6 Порядку визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової служби, військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві.

Таким чином, вищенаведені норми Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, свідчить про те, що право на отримання одноразової грошової допомоги виникає у разі отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення у вигляді контузії, травми або каліцтва під час виконання обов’язків військової служби.

Як встановлено з матеріалів справи, інвалідність ОСОБА_3 встановлена у зв’язку із захворюванням, що пов’язане з проходженням військової служби, а не пораненням у вигляді контузії, травми або каліцтва.

Беручи до уваги вищезазначене, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для отримання одноразової допомоги у розумінні ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та пункту 6 вказаного вище Порядку, а саме поранення (контузії, травми або каліцтва) отриманого під час виконання обов’язків військової служби.

Отже, враховуючи той факт, що позивач отримав інвалідність не внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), пов’язаних з виконанням обов’язків військової служби, а внаслідок захворювання, останній не має права на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та в порядку, визначеному Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ “Перехідні положення” КАС України, суд -

Вирішив:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 жовтня 2018 року.

Суддя Гулкевич І.З.