Рішення № 77278576, 11.10.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №813/1869/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2018 року №0153631308, від 18.04.2018 року №0153621308.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що оспорювані ним податкові повідомлення-рішення були прийняті контролюючим органом із порушенням ряду норм чинного законодавства України, зокрема, не відповідають формі, що встановлена Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків №1204 від 28.12.2015 року, що порушує його права й інтереси та, відповідно, є протиправними, а відтак, підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 07.05.2018 року позовну заяву було залишено без руху.

Ухвалою суду від 25.05.2018 року відкрито загальне позовне провадження у даній адміністративній справі та призначено підготовче засідання.

12.06.2018 року представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому обґрунтовує законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення.

Протокольною ухвалою суду від 11.10.2018 року закрито підготовче засідання та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві, просив позов задоволити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, просив суд у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, з підстав, що викладені у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Уповноваженими особами Головного управління ДФС у Львівській області на підставі направлень від 05.03.2018 року №№2044, 2045, 2046, 2047, 2048, наказу ГУ ДФС у Львівській області від 16.02.2018 року №1019 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки УВТК ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд», проведена документальна планова виїзна перевірка УВТК ПрАТ «Фірма «Нафтогазбуд» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) дотримання вимог валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної фіскальної служби за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки.

Перевірка проводилася з 05.03.2018 року по 27.03.2018 року. Термін проведення перевірки продовжувався з 21.03.2018 по 27.03.2018 року на підставі наказу ГУ ДФС у Львівській області від 20.03.2018 року №1701.

За наслідками перевірки складено акт №867/13-01-14-12/04788966 від 03.04.2018 року, відповідно до висновків якого встановлено порушення, допущені позивачем:

-п.5.6.7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», п.п.134.1.1 п.134..1 ст.134 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення збитків всього на суму 7681,34 грн., у т.ч. за 2017 року в сумі 7681,34 грн.;

-п.п.168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України – встановлено несвоєчасне перерахування утриманого податку на доходи фізичних осіб за період з 01.01.2015 року по 29.02.2016 року в сумі 72896,42 грн.;

-п.51.1 ст.51, абз.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України – несвоєчасне подання податкового розрахунку за формою 1ДФ за 2-3 квартали 2015 року.

За результатами перевірки Головним управління ДФС у Львівській області прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме:

-від 18.04.2018 року №0153631308 форми «Д», яким до позивача за грошовим зобов’язанням з податків та зборів, у т.ч. з податку на доходи фізичних осіб - застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 14512,40 грн.

-від 18.04.2018 року №0153621308 форми «ПС», яким до позивача за платежем – податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1020,00 грн.

Позивач, не погоджуючись з зазначеними рішеннями контролюючого органу, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Щодо висновків, викладених в акті перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою застосування до позивача штрафних санкцій за оскаржуваними рішеннями стали висновки відповідача, що викладені в акті перевірки.

Так, перевіркою повноти сплати податку на доходи фізичних осіб встановлено станом на 01.01.2015 року по К-т рах. 661, 6411 несвоєчасне перерахування позивачем утриманого податку на доходи фізичних осіб у 2015 року на загальну суму 72896,42 грн., чим порушено Товариством п.п.168.1.1, 168.1.2, 168.1.5 п.168.1 ст.168, п.171.1 ст.171, п.п.«а» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України. Документів або доказів, які б спростовували встановлені в ході перевірки порушення платником податків не надано.

По суті позовних вимог суд зазначає, що відповідно до п.15.1 ст.15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 171.1 пункту 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахувань, бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пункту 38.2 статті 38 Податкового кодексу України, сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, представником платника податку.

Згідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов’язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу

Згідно з пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, податковий агент зобов’язаний сплатити суму податкового зобов’язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб регулюється розділом IV Податкового кодексу України.

Відповідно до п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 1.4 пункту 16 1 підрозділу 10 Розділу XX Податкового кодексу України, нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно до приписів п.п.168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Відповідно до приписів п. 126.2 ст. 126 Податкового кодексу України, у разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов’язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 ст. 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов’язання.

Отже, пунктом 127.1 статті 127 ПК України передбачено, що ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягне за собою накладення штрафу у розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1096 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов’язання. При цьому розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК України.

Таким чином, статтею 127 ПК України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 ПК України), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу. Тобто склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Враховуючи викладене, судом під час розгляду справи встановлено прострочення сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб.

Отже, суд погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, та вважає, що позивачем в порушення вимог п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 («а») ст.176 Податкового кодексу України податок на доходи фізичних осіб, утриманий з заробітної плати після виплати оподатковуваного доходу, до бюджету перераховано несвоєчасно.

Окрім того, перевіркою дотримання юридичною особою обов’язків щодо подання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) встановлено порушення термінів подання розрахунків за формою №1ДФ за період з 01.01.2015 року по 31.012.2017 року, а саме: -за 2 квартал 2015 року подано 11.08.2015 року (граничний термін подання 10.08.2015 року); - за 3 квартал 2015 року подано 10.11.2015 року (граничний термін подання 09.11.2015 року).

У відповідності до п.51.1 ст.51 Податкового кодексу України, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов’язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Згідно п.п.«б» п.176.2 ст.176 Податкового кодексу України, особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов’язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.

Позивач взагалі не надав суду будь-яких доказів на спростування висновків контролюючого органу стосовно несвоєчасності подання звітів форми №1 ДФ, тому, на переконання суду, штрафні санкції нараховані правомірно.

Таким чином, матеріалами справи стверджується, що відповідачем правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення від 18.04.2018 року №0153621308 форми «ПС» за несвоєчасне подання звітності №1ДФ.

Щодо невірної форми винесених відповідачем рішень, суд зазначає таке.

Порядком надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 року №1204 визначено форму та порядок надіслання (вручення) контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків.

Згідно п.п.1, 2 розд.ІІ Порядку, контролюючий орган визначає суму нарахування (зменшення) грошових, податкових зобов’язань, зменшення (збільшення) суми податкових зобов’язань та/або податкового кредиту та/або зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та/або зменшення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість, що передбачені Кодексом або іншим законодавством, і складає податкове повідомлення-рішення у випадках, якщо:

1)платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об’єктів оподаткування, наявність показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог Кодексу, та наявність діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

2)дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, податкового кредиту, суми бюджетного відшкодування та/або завищення від’ємного значення об’єкта оподаткування податком на прибуток або від’ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, що заявлені у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках;

3)згідно із законодавством з питань державної митної справи, податковим та іншим законодавством відповідальним за нарахування сум податкових зобов’язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган;

4)дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб, таким податковим агентом;

5)результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов’язань, визначених платником податків у митних деклараціях;

6)в інших випадках, коли надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення передбачено законом.

У випадках, зазначених у пункті 1 цього розділу, відповідний структурний підрозділ контролюючого органу складає податкове повідомлення-рішення за такими формами:

-«ПС» - у разі застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення податкового законодавства (крім штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), визначених іншими формами податкових повідомлень-рішень);

-«Д» - за результатами перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, у тому числі податкових агентів (юридичних або фізичних осіб), з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків та зборів, в тому числі податку на доходи фізичних осіб, при виплаті доходів на користь платників податків - фізичних осіб;

-«Ш» - у разі застосування штрафних санкцій за порушення строків сплати грошових зобов’язань.

Тож, судом досліджено, що податкове повідомлення від 18.04.2018 року №0153631308 правомірно було винесено саме форми «Д», у зв’язку із тим, що така форма передбачена за результатами перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, у тому числі податкових агентів (юридичних або фізичних осіб), з питань правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків та зборів, у той час як рішення форми «Ш», на якій наголошує позивач, виноситься за результатами камеральних перевірок. Правомірність податкового повідомлення рішення від 18.04.2018 року №0153621308 форми «ПС» також відповідає положенням Порядку №1204.

Окрім цього, суд роз’яснює, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. При цьому, суд наголошує, що для цього такі дефекти не повинні змінювати суті спірного рішення, а з його змісту, навіть за наявності окремих недоліків, повинна існувати можливість чітко встановити зміст цього рішення. Таким чином, при розгляді спору щодо правомірності податкового повідомлення-рішення перевага повинна надаватися змісту документа порівняно з його зовнішньою формою.

Зокрема, формальним дефектом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на який указує позивач, проте який не впливає на зміст рішення є неповне зазначення в рішеннях коду ЄДРПОУ Товариства. Водночас, позивачем не наведено жодних обґрунтованих доводів на підтвердження того, що така обставина впливає на його права й інтереси, а як випливає з матеріалів справи, незважаючи на неповне зазначення коду юридичної особи - позивача, спірні повідомлення-рішення йому були вручені належним чином та без зауважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем не доведено належними доказами відсутність у нього обов’язку своєчасно сплачувати податок на доходи з фізичних осіб та подавати податкову звітність.

В свою чергу, відповідачем було доведено належними доказами правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються.

Таким чином, суд погоджується з висновком відповідача щодо порушення позивачем вимог п.п.168.1.2 п.168.1 ст.168, п.176.2 («а», «б») ст.176 Податкового кодексу України.

Отже, оскільки відповідачем доведено правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст.139 КАС України, сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не повертається.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в :

У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Фірма «Нафтогазбуд» до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2018 року №0153631308, від 18.04.2018 року №0153621308 відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 22 жовтня 2018 року.