Рішення № 77275717, 18.10.2018, Пирятинський районний суд Полтавської області

Справа № 544/1097/18

№ пров. 2/544/483/2018

Номер рядка звіту 45

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18 жовтня 2018 року м. Пирятин

Пирятинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Ощинської Ю.О.,

за участю секретаря судового засідання Чеботарьової Л.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін у м. Пирятин у приміщенні суду по вул. Ярмарковій, 17 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Пирятинська міська рада Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням,

у с т а н о в и в:

ОСОБА_1 у вересні 2018 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_4 він є власником 1/2 частини житлового будинку № 55 по вул. Цибаня у м. Пирятин Полтавської області. Також у даному будинку зареєстрована донька позивача ОСОБА_2, яка з 1999 року у будинку позивача не проживає. Заходи досудового врегулювання спору не проводилися, оскільки відповідач у будинку належному позивачу не з’являється, ніяких зв’язків з останньою позивач не підтримує. Через реєстрацію відповідача у будинку позивача, в останнього виникають незручності у користуванні майном, зокрема по сплаті комунальних послуг та отримання субсидії, тому він просить суд визнати ОСОБА_2 такою, що втратив право на користування житловим приміщенням, а саме будинком № 55 по вул. Цибаня у м. Пирятин Полтавської області.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з’явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, вимоги викладені у позові підтримує у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, про що свідчить оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ст. 223, 280 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

18 жовтня 2018 року згідно зі ст. 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, вивчивши позов, дослідивши матеріали справи, заслухавши свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, оцінивши всі зібрані по справі докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 знайшли своє підтвердження та підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Статтями 12, 81 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом посвідченого державним нотаріусом Пирятинської державної нотаріальної контори Полтавської області ОСОБА_4 ОСОБА_1 є власником 1/2 частини житлового будинку № 55 по вул. Цибаня у м. Пирятин Полтавської області (а.с. 8).

У вказаному будинку зареєстрована донька позивача ОСОБА_2 (а.с. 9-12), остання з 1999 року у будинку позивача не проживає.

Крім того, як свідчить рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 24.12.1999 ОСОБА_2, після розірвання шлюбу між батьками, залишилася проживати з матір’ю – ОСОБА_7 (а.с. 24).

Відповідно до ч. 1 ст. 319 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 7 лютого 2014 року № 5, під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. 3 ч. 1 ст. 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім'ї колишнього власника (інших осіб, які отримали право користування житлом з його згоди) у випадку зміни власника.

Виникнення права членів сім'ї власника квартири (інших осіб) на користування квартирою та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника квартири права власності на цю квартиру, а отже, припинення права власності на квартиру припиняє право членів його сім'ї на користування цією квартирою.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 406 ЦК України, сервітут (право користування чужим майном) припиняється у разі припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту.

Таким чином, оскільки відповідач понад 10 років не проживає у будинку, що належить позивачу, а її реєстрація у ньому заважає позивачу у повній мірі володіти та користуватися його житлом, позовні вимоги щодо визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право на користування житловим приміщення, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає задоволенню, оскільки його реєстрація в належному ОСОБА_1 будинку порушує його право на користування та розпорядження власністю.

Керуючись ст.ст. 6-13, 76-81, 259, 263-265, 352 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Пирятинська міська рада Полтавської області, ОСОБА_3 про визнання таким, що втратив право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, народження 05 липня 1985 року, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку учасниками справи до Апеляційного суду Полтавської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення у порядку, передбаченому ст.ст. 351, 352, 354, 355, п.п.п. 15.5 п.п. 15 п. 1 Розділу XIII Перехідні положення ЦПК України.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо справу розглянуто за заявою осіб, визначених частиною другою статті 4 цього Кодексу, рішення суду, що набрало законної сили, є обов’язковим для особи, в інтересах якої було розпочато справу.

Суддя: Ю.О. Ощинська