Рішення № 77272693, 18.10.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 жовтня 2018 р. Справа № 0240/3202/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі – відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що 06.11.2015 року його, старшого дільничного інспектора міліції СДІМ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області, майора міліції, було звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів. Вислуга років на день звільнення в календарному обчислені складає 15 років 5 місяців 21 день. На даний час отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». В серпні 2018 року він звернувся до відповідача із заявою, у якій просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Разом із тим, листом за №1930/с-12 від 21.08.2018 року відповідач повідомив про те, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року, заяви про призначення пенсії за вислугу років подаються силовими структурами до головних управлінь Пенсійного фонду України. Також зазначив, що на органи Пенсійного фонду України покладено тільки функції з призначення та виплати пенсії військовослужбовцям та особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, натомість питання щодо порядку обчислення вислуги років належить до компетенції силових міністерств та відомств.

Не погоджуючись із такою відповіддю та вважаючи, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність, яка полягає у не призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 18.09.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що у позивача відсутня необхідна календарна вислуга років для призначення пенсії за вислугу років, що підтверджується поданням про призначення пенсії, виданим уповноваженим структурним підрозділом управління МВС у Вінницькій області. Крім того, зазначив, що призначення пенсії за вислугу років відбувається саме на підставі документів, наданих уповноваженим структурним підрозділом органу, з якого звільнився військовослужбовець.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 06.11.2015 року старшого дільничного інспектора міліції СДІМ Козятинського РВ УМВС України у Вінницькій області, майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ через скорочення штатів. Вислуга років на день звільнення в календарному обчислені складає 15 років 5 місяців 21 день.

Починаючи з 11.01.2016 року позивач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», у зв’язку з встановленням інвалідності.

10 серпня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою у якій просив призначити йому пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Разом із тим, листом за №1930/с-12 від 21.08.2018 року відповідач повідомив про те, що відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №3-1 від 30.01.2007 року, заяви про призначення пенсії за вислугу років подаються силовими структурами до головних управлінь Пенсійного фонду України. Також зазначив, що на органи Пенсійного фонду України покладено тільки функції з призначення та виплати пенсії військовослужбовцям та особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ, натомість питання щодо порядку обчислення вислуги років належить до компетенції силових міністерств та відомств.

Не погоджуючись із такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

У відповідності до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Частиною першою статті 2 вказаного Закону встановлено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби.

Відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше; з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше; з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше; з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше; з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другійстатті 17 цього Закону.

Із наведених положень слідує, що необхідними умовами для призначення пенсії за вислугу років є сам факт звільнення особи зі служби та у разі, якщо таке звільнення мало місце у період з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року, то такій особі станом на день звільнення необхідно мати вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше.

Разом із тим, як вбачається із матеріалів справи, зокрема із витягу з наказу начальника УМВС України у Вінницькій області №164 о/с від 06.11.2015 року, вислуга років на день звільнення позивача в календарному обчислені складає 15 років 05 місяців 21 день.

Таким чином, станом на день звільнення, тобто 06.11.2015 року у позивача була відсутня, передбачена п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», вислуга років в календарному обчисленні, яка необхідна для призначення пенсії за вислугу років.

В той же час, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на 06.11.2015 року його вислуга років для призначення пенсії у пільговому обчисленні складала 23 роки 4 місяці 11 днів, серед яких, окрім інших, останній визначає 30 місяців (2 роки 6 місяців) навчання в навчальному закладі.

Надаючи оцінку даним посиланням позивача, суд зазначає наступне.

Так, згідно із ч. 2 ст. 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до вислуги років поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, Служби судової охорони, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п’яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.

Аналогічні за змістом положення також відображені у пункті 2 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року № 393.

Із наведеного слідує, що час навчання у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах зараховується до вислуги років лише у випадку, якщо після закінчення цих навчальних закладів присвоюється офіцерське (спеціальне) звання.

В даному ж випадку, як зазначає позивач у позовній заяві, з 01.09.1992 року по 23.06.1997 року він навчався Житомирському педагогічному інституті ім. І. Франка. При цьому, рішенням державної екзаменаційної комісії від 23.06.1997 року ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію спеціаліста вчителя біології.

Крім того, із наявної у матеріалах копії трудової книжки слідує, що з 01.09.1993 по 15.12.1997 року позивач працював вчителем біології в Комсомольскій середній загальноосвітній школі, звідки був звільнений саме у зв’язку із призовом на військову службу.

Таким чином, із наявних у справі матеріалів слідує, що після закінчення навчання в Житомирському педагогічному інституті, ОСОБА_1 офіцерське (спеціальне) звання не присвоювалось, а тому і підстави для зарахування періоду навчання у Житомирському педагогічному інституті (2 роки 6 місяців) до вислуги років, яка дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», на думку суду, відсутні.

Із наведеного слідує, що за відсутності підстав для зарахування до вислуги років позивача періоду його навчання у Житомирському педагогічному інституті ім. І. Франка (2 роки 6 місяців), пільговий стаж останнього є меншим, аніж 22 роки та 6 місяців.

Окрім того, зміст положень Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» свідчить про те, що законодавець розмежовує такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років". При цьому до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії. В той же час, для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено.

В даному ж випадку, суд звертає увагу на те, що положення п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», який має вищу юридичну силу, вимагають саме наявність календарної вислуги років, яка є визначальною для набуття права на призначення такої пенсії.

Що ж до посилань позивача на безпідставність тверджень Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про те, що заяви про призначення пенсії подаються до головних управлінь Пенсійного фонду України саме силовими структурами, то суд зазначає наступне.

Так, питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», врегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1.

Пунктом 1 даного Порядку передбачено, що заяви про призначення пенсії за вислугу років та по інвалідності особам, звільненим зі служби, які мають право на пенсію згідно із Законом (2262-12), та особам, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, подаються цими особами до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі через уповноважені структурні підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства надзвичайних ситуацій України, Міністерства інфраструктури України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної прикордонної служби України, Державної податкової служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державної інспекції техногенної безпеки України.

Міністерства та інші органи, їх територіальні підрозділи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі визначають уповноважені структурні підрозділи, на які за їх рішенням покладаються функції щодо підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

Як слідує із наявної у матеріалах справи заяви позивача від 10.08.2018 року, останній просив Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити йому пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

При цьому, в силу п. 1 Порядку №3-1 заяви про призначення пенсії за вислугу років подаються до головних управлінь Пенсійного фонду України саме через уповноважені структурні підрозділи силових структур, на які уже покладено обов’язок підготовки та подання до органів, що призначають пенсії, необхідних для призначення пенсії документів.

З огляду на викладене, суд критично оцінює вищезазначені посилання позивача, адже останній у заяві, поданій до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, особисто просив саме призначити йому пенсію за вислугу років.

Враховуючи усі вищевикладені обставини, а також беручи до уваги відсутність у позивача необхідної для призначення пенсії календарної вислуги років, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Враховуючи відсутність у даній справі судових витрат, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (вул. Грушевського, 9, с. Махнівка, Козятинський район, Вінницька область, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37979858).

Повний текст рішення складено 18.10.2018 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна