Рішення № 77272595, 03.10.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 жовтня 2018 р. справа № 802/1388/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дончика В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання: Медвідь І.О.,

позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Савелової М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Дежпраці у Вінницькій області про визнання дій неправомірними, визанання протиправним та скасування припису

в с т а н о в и в :

16.05.2018 року ФОП ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Вінницькій області про визнання дій неправомірними, визнання протиправним та скасування припису.

В обґрунтування заявлених позовних вимог вказала, що 26 квітня 2018 року за місцем її здійснення підприємницької діяльності, за адресою: АДРЕСА_2, прибув головний держаний інспектор Управління Держпраці у Вінницькій області Кривонос Н.М. з метою інформування щодо змін, які відбулися у законодавстві про працю та інших законодавчих актах, про що оформлено протокол семінару від 26.04.2018 року №24.

В цей же час, інспектором відповідно до направлення на проведення інспекційного відвідування №1436/04-03 від 18.04.2018 року, також проведено інспекційне відвідування позивачки з питань контролю за додержанням законодавства про працю на підставі п.п.1 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року №295.

Таким чином, в період з 10 год. по 17 год. 30 хв. 26.04.2018 року, на підставі наказу по управлінню від 18.04.2018 року за №258-о, направлення №1436/04-03 від 18.04.2018 року, службовою особою відповідача проведено, як інспекційне відвідування за рішенням керівника органу контролю, так і відвідування підприємця за самостійним рішенням інспектора праці, за результатами яких складені акт від 26.04.2018 року за №ВН 657/199/АВ та протокол семінару від 26.04.2018 №24.

У позивачки були взяті пояснення, на підставі яких інспектором праці зроблено висновки про допущення нею порушення трудового законодавства, які відображені в акті «Інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю» від 26.04.2018 року №ВН657/199/АВ.

Також, на підставі зазначеного акту складено протокол про адміністративне правопорушення від 26.04.2018 року №ВН657/199/АВ/П/ПТ та видано припис про усунення виявлених порушень №ВН657/199/АВ/П від 26.04.2018 року.

У акті зафіксовано порушення ФОП ОСОБА_1 ч. 1 та ч.4 ст.24 КЗпП України, щодо недодержання письмової форми трудового договору з фізичною особою і допущення працівника до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом.

Інспектором праці зроблено висновок, що з двома найманими працівниками не укладені трудові договори, оскільки згідно пояснень ФОП ОСОБА_1 з 1 квітня 2018 року з випробувальним терміном в неї працюють 2 швеї, які виходять на роботу з 9-00 або 10-00 і працюють до 15-00 або до 18-00 та будь-які кошти таким особам не сплачуються. При цьому, актом не встановлено який внутрішній трудовий розпорядок встановлений фізичною особою-підприємцем та яким документом це підтверджується, не зазначено які трудові функції здійснюють громадяни ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не розкрито змісту виконуваної роботи, не зазначено назви посад, заробітної плати та посадові обов'язки. Отже, на думку позивачки, перевіркою зазначені обставини не з'ясовано, які б спростовували висновки перевіряючого про факт найму вказаних працівників.

Зазначила, що факт виконання зазначеними особами трудових функцій з пошиття одягу у відсутність укладених з позивачем трудових договорів, ні у присутності інспектора праці, ні у зафіксованих у письмових поясненнях підприємця, наданих інспектору праці та в поясненнях вказаних осіб, державним інспектором зафіксовано не було, тому висновок про порушення підприємцем частини 1 статті 21, частини 1 та частини 4 статті 24 КЗпП України, є необґрунтованим.

На думку позивачки, її пояснення про випробування не могли бути прийняті до уваги без перевірки відповідних документів. Позивачка зберігає документи за місцем свого проживання, що є податковою адресою платника податків, за якою остання взята на облік як платник податків у контролюючому органі, а тому по місцю здійснення діяльності, де здійснювалися відповідні контрольні заходи відповідачем, не могла надати документи з питань інспекційного відвідування.

Таким чином позивачка вважає, що не відповідає дійсності наявність трудових відносин між нею та громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_5, що могло би свідчити про факт порушення нею Кодексу законів про працю України в частині обов'язку з укладення у письмовій формі договорів з зазначеними особами. Зазначені особи не ознайомлювалися з правилами внутрішнього трудового розпорядку та їм не вплачувалася заробітна плата, відповідно облік показників використання робочого часу не здійснювався, отже такі особи на роботу не приймалися та підстав для будь-яких виплат цим особам не було.

На підставі викладеного ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом порушених прав з даним адміністративним позовом, у якому просила:

- визнати протиправними дії Управління Держпраці у Вінницькій області з проведення позапланового інспекційного відвідування з питань контролю за додержанням законодавства про працю ФОП ОСОБА_6, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 на підставі наказу від 18.04.2018 року №258-о та направлення на проведення інспекційного відвідування від 18.04.2018 року №1436/04-03, оформленого актом від 26.04.2018 року №ВН657/199/АВ;

- визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень №ВН657/199/АВ/П від 26.04.2018 року.

Ухвалою суду від 22.05.2018 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 04.06.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.07.2018 року.

Ухвалою суду від 10.07.2018 року відкладено підготовче засідання на 31.07.2018 року.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2018 року.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 12.09.2018 року розгляд справи відкладено до 25.09.2018 року.

19.09. 2018 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву (вх. №40442), у якому просили відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 Вказали, що на адресу Управління надійшло звернення фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин. Із змісту вказаного листа слідувало, що ФОП ОСОБА_1 використовує найману працю без належного оформлення та не здійснює виплату заробітної плати.

Управлінням з метою перевірки викладеної у зверненні інформації, 26.04.2018 року проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 за місцем її діяльності, АДРЕСА_2. Під час інспекційного відвідування встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує працю найманих працівників - ОСОБА_4 та ОСОБА_5, про що складено відповідний Акт перевірки додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування № ВН 657/199/АВ від 26.04.2018 року.

Під час проведення інспекційного відвідування, ФОП ОСОБА_1 надала пояснення, що з 01.04.2018 року з випробувальним терміном у неї працюють дві швачки, трудовий договір з ними не укладався. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, під час інспекційного відвідування надали письмові пояснення, у яких зазначили, що працюють з випробувальним терміном, тому заяву на прийняття на роботу не писали.

При цьому, чинним законодавством не передбачено, що трудовий договір укладається після закінчення випробувального терміну.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю), за наявності підстав, вживає заходи реагування, у даному випадку було винесено постанову про накладення штрафу відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що підстави для задоволення даного позову відсутні.

25.09.2018 року адміністративна справа знята з розгляду, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку в матеріали справи, наступне судове засідання призначено на 03.10.2018 року.

26.09.2018 року до суду надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив відповідача (вх. № 41966), у якому позивачка, з мотивів наведених у позовній заяві підтримала позовні вимоги. При цьому вказала, що згідно постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 21.05.2018 року у справі №127/10292/18, яка набрала законної сили, законодавство про працю ОСОБА_1 не порушила, оскільки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 не були її найманими працівниками.

В судовому засіданні позивачка та її представник підтримали заявлені позовні вимоги, з мотивів наведених у позовній заяві просили задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача заперечила щодо заявленого позову, зазначивши, що управління діяло у спосіб, в межах наданих законом повноважень, відтак позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.04.2018 року Управління Держпраці у Вінницькій області, відповідно до наказу по управлінню від 18.04.2018 року №258-о, видало направлення на проведення інспекційного відвідування №1436/04-03, а саме позапланове інспекційне відвідування з питань контролю за додержанням законодавства про працю на підставі до пп. 1 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 року на ФОП ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

26.04.2018 року головним державним інспектором Управління Держпраці у Вінницькій області Кривонос Н.М. проведено семінар щодо змін, які відбулися у законодавстві про працю та інших законодавчих актах за участі ФОП ОСОБА_7, за результатами якого складено протокол семінару №24.

Крім того, інспектором праці ОСОБА_8 (службове посвідчення №199), відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 26.04.2017 №295, проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 За результатами перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ВН657/199/АВ від 26.04.2018 року.

В розділі ІІІ вказаного Акту зазначено про порушення ФОП ОСОБА_1:

- ч.1 ст.21 КЗпПУ (п. 3.1) у ФОП ОСОБА_1, яка здійснює підприємницьку діяльність за адресою м. Вінниця, просп. Коцюбинського, б. 7 - Б, за видом діяльності виробництво іншого верхнього одягу (КВЕД 14.13), з 1 квітня 2018 року з 2 найманими працівниками не укладені трудові договори;

- ч. 1 ст. 24 КЗпП (п.3.7) трудові договори з 2 працівниками не укладені в письмовій формі (ОСОБА_4, ОСОБА_5.);

- ч. 3 ст. 24 КЗпП з пояснення ФОП ОСОБА_1 зазначено, що з 1 квітня 2018 року за адресою м. Вінниця, просп. Коцюбинського, б. 7-Б, з випробувальним терміном в неї працюють 2 швеї. Так як вони працюють з випробувальним терміном, то заяви, накази, трудові договори не оформлялись. Ці працівники приходять на роботу з 9:00 або 10:00 і працюють до 15:00, або з 9:00 і працюють до 18:00. Будь-які кошти працівникам не сплачувались. Також зазначено, що з середини травня 2018 року ФОП ОСОБА_1 планує офіційно оформити цих працівників, згідно з вимогами законодавства.

26.04.2018 року інспектором праці ОСОБА_8 винесено припис про усунення недоліків № ВН657/199/АВ/П ФОП ОСОБА_1 за результатами проведеного інспекційного відвідування, внаслідок якого складено акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) від 26.04.2018 року №ВН657/199/АВ.

Також, 26.04.2018 року інспектором праці ОСОБА_8 складено протокол про адміністративне правопорушення №ВН657/199/АВ/П/ПТ, яким встановлено, що ФОП ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, а саме не оформила в письмовій формі трудові договори з двома найманими працівниками ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з 01.04.2018 року, чим порушила вимоги ч. 1 ст. 21, ч. 1, 4, ст. 24 КЗпПУ.

Крім того, позивачкою в матеріали справи надано договори від 01.04.2018 року про надання послуг, укладені нею з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, предметом яких є надання послуг, пов'язаних з формуванням компетентностей (пізнавальна, практична, творча, соціальна) особистості у процесі швейної справи, набуття додаткових знань, практичних умінь і навичок, професійної діяльності у галузі швейної промисловості, досвіду власної творчої діяльності, моделювання й конструювання швейних виробів, включає спостереження за технологічним процесом виготовлення одягу та безпосередньої участі з виконання на швейних машинах або вручну підготовчих і простих операцій по пошиттю виробів з різних матеріалів з метою підготовки до самостійної діяльності за професією швачки.

При вирішенні даного спору, суд виходив з наступного.

Повноваження щодо нагляду і контролю за додержанням роботодавцями законодавства про працю встановлені КЗпП України та іншими нормативно-правовими актами.

Зокрема, відповідно до ч.1 ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою КМ України № 96 від 11.02.2015, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Згідно з п.4 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України № 340 від 27.03.2015, Управління Держпраці відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (пп.5); накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці (п.49).

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМ України № 295 від 26.04.2017 "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений постановою КМ України № 509 від 17.07.2013 (із змінами, внесеними згідно з постановою КМ України № 55 від 03.02.2016).

Відповідно до абз.2 п.2 цього Порядку штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Штрафи мають право накладати начальники територіальних органів Держпраці та їх заступники.

Стосовно виявлених порушень законодавства про працю та зайнятість населення, які були допущені позивачкою, суд враховує наступне.

Частиною 1 ст.21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з ч. 1 ст.24 цього Кодексу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч.3).

Як вже зазначалось, позивачкою надано в матеріали справи договори про надання послуг від 01.04.2018 року, укладені між нею та громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5, предметом яких є надання послуг, пов'язаних з формуванням компетентностей (пізнавальна, практична, творча, соціальна) особистості у процесі швейної справи, набуття додаткових знань, практичних умінь і навичок, професійної діяльності у галузі швейної промисловості, досвіду власної творчої діяльності, моделювання й конструювання швейних виробів, включає спостереження за технологічним процесом виготовлення одягу та безпосередньої участі з виконання на швейних машинах або вручну підготовчих і простих операцій по пошиттю виробів з різних матеріалів з метою підготовки до самостійної діяльності за професією швачки.

Доказів недійсності або фіктивного укладення вказаних договорів, відповідачем суду не надано. Разом з тим, із змісту представлених договорів слідує, що ОСОБА_4 (замовник) та ОСОБА_5 (замовник) доручає, а ОСОБА_1 (виконавець) бере на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника та на умовах, визначених цим договором, самостійно чи з залученням третіх осіб, надати, але не виключно, послуги визначеного характеру.

Частинами 1-3 включно ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з ст.902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.903 ЦК України).

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини, що виникли на підставі договору, від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату. Виконавець, на відміну від працівника, сам організовує і виконує свою роботу.

Таким чином, у разі надання послуг не на підставі трудового договору, а відповідно до договору про надання послуг (цивільно-правового договору), трудові відносини не виникають.

Таким чином, з огляду на предмет укладених договорів та поняття трудового договору, не встановлення інших доказів щодо організації процесу трудової діяльності, аргументи відповідача про трудовий характер відносин між позивачем та вказаними особами не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

Статтею 204 ЦК України, закріплено презумпцію правомірності правочину, яка передбачає, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Цивільно-правові договори, укладені позивачем, не були визнані недійсними чи неукладеними у порядку встановленому законом.

З огляду на викладене, на думку суду, доводи зазначені управлінням Держпраці у Вінницькій області в Акті інспекційного відвідування від 26.04.2018 року №ВН657/199/АВ про те, що ФОП ОСОБА_1 з 01.04.2018 року з 2 найманими працівниками не укладені трудові договори, чим порушено вимоги ч.1 ст. 21, ч.ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України є безпідставними.

Відповідно, викладений у Акті висновок відповідача про вчинення позивачкою фактичного допуску двох осіб до роботи без оформлення трудового договору у письмовій формі є необґрунтованим, оскільки, чинне законодавство України не містить жодного обов'язкового припису щодо того, у яких саме випадках сторони певного зобов'язання зобов'язані укладати саме трудові договори, а в яких цивільно-правові договори (угоди) на виконання певних робіт. Отже, потенційні сторони такого зобов'язання цілком вільні у своєму виборі форми втілення власних правових відносин, а тому вони на свій розсуд вправі визначати вид майбутнього договору, що може укладатися між ними.

Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений постановою КМ України № 509 від 17.07.2013, визначає механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 КЗпП України та ч.ч.2 - 7 с.53 Закону України "Про зайнятість населення".

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі:

- рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації;

- акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади;

- акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Серед іншого суд враховує, що постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 21.05.2018 року у справі №127/10292/18 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1, за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, закрито провадження по справі про адміністративне правопорушення в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.

Крім того, у ході судового розгляду адміністративної справи судом допитано у якості свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

ОСОБА_4 надала свідчення, що 26.04.2018 року вона знаходилась в ТЦ «Арена», куди приходить періодично до ОСОБА_1 для проходження майстер-класів. Трудовий режим позивачки їй не відомий, приходила коли їй було зручно. Вказала, що в трудових відносинах з ОСОБА_1 не знаходилась, заробітної плати не отримувала. ОСОБА_4 платила кошти за навчання у ОСОБА_1 Пояснила, що у квітні місяці уклала договір про навчання терміном на три місяці. Пояснила, що під час перевірки писала під диктовку перевіряючого.

ОСОБА_5 надала суду свідчення, що 26.04.2018 року вона була присутня в ТЦ «Арена», проходила курси по шиттю у ОСОБА_1 Зазначила, що являється фізичною особою-підприємцем, працює сама на себе. Час, коли проводились навчання, ОСОБА_5 узгоджувала з ОСОБА_1, коли обох влаштовувало. Договору про трудові відносини з ОСОБА_1 не укладала. За навчання сплатила 1000 грн. на банківський рахунок. При перевірці інспектор продиктував ОСОБА_5, яку заяву писати. Зауважила, що з червня 2018 року вона є фізичною особою-підприємцем. Навчання проходить вперше.

Враховуючи наведе в контексті даної спірної ситуації, з урахуванням спростованих під час судового розгляду справи порушень викладених в акті інспекційного відвідування від 26.04.2018 року № ВН657/199/АВ, суд зауважує, що підстави для їх усунення відсутні. З огляду на що, суд дійшов висновку, що припис Управління Держпраці у Вінницькій області «Про усунення виявлених порушень» №ВН657/199/АВ/П від 26.04.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню у судовому порядку, оскільки підставою для його винесення, стало помилкове трактування відповідачем цивільно-правових відносин позивачки, оформлених у вигляді цивільно-правових договорів, як таких, що мають ознаки трудових, та повинні бути оформлені у вигляді трудових договорів.

Визначаючись щодо наявності підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача з проведення позапланового інспекційного відвідування з питань контролю за додержанням законодавства про працю, суд виходив з наступного.

Згідно правових позицій, викладених в постанові Верховного Суду України від 24.12.2010 у справі №21-25а10, постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №826/12612/17, від 10.05.2018 у справі № 806/2127/16, допуск до перевірки фактично нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні перевірки, а тому задоволення позову не призводить до відновлення порушених прав суб'єкта господарювання.

Враховуючи те, що перевірка щодо позивача завершилась та оформлена відповідними рішеннями, які є самостійним предметом цього адміністративного позову, позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача, пов'язаних з проведенням інспекційного відвідування задоволенню не підлягають.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають частковому задоволенню.

Питання розподілу судових витрат підлягає вирішенню у відповідності до положень ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Припис Управління Дежпраці у Вінницькій області "Про усунення виявлених порушень" № ВН657/199/АВ/П від 26.04.2018 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) понесенні судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Дежпраці у Вінницькій області (вул. Магістратська, 37, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39845483) в сумі 1762 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення у повному обсязі виготовлене 14.10.2018 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович