Рішення № 77272587, 02.10.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 жовтня 2018 р. справа № 0240/2197/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика В.В., розглянувши у письмовому провадженні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

в с т а н о в и в :

09.07.2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.

В своєму позові ОСОБА_1 вказував, що звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотаннями про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, за межами населеного пункту, на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області. За результаом розгляду його звернення, листом відповідача від 29.12.2017 року №Ч-22418/0-11818/6-17 позивачу відмовлено у задоволені клопотання. Відмова мотивована тим, що формування об'єкта на підставі проекту землеустрою щодо відведення буде суперечити схемі землеустрою, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Олександрівської сільської ради.

На думку позивача, така відмова суперечить статті 118 Земельного кодексу України, якою передбачено виключні підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, з огляду на що звернувся до суду з даним адміністративним позовом, у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладену у виді листа від 29 грудня 2017 р. за №Ч-22418/0-11818/6-17, у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту);

- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 гектари на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Ухвалою суду від 16.07.2018 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 02.08.2018 року. Встановлено відповідачу строк для подання письмового відзиву на позовну заяву.

02.08.2018 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву (вх.№32688), в якому вказали, що у клопотанні від 22.11.2017 року позивач зазначає, що бажає отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, однак земельна ділянка, за рахунок якої позивач бажає отримати земельну ділянку, вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель Олександрівської сільської ради, а тому подальші дії спрямовані на її розподіл мають здійснюватись за технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Зазначили, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Земельного кодексу України, викладені у ч. 6 ст. 79-1, якими прямо передбачено необхідність формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, на підставі відповідної технічної документації із землеустрою. За таких обставин, вважають доводи позивача не обґрунтованими, а позов таким, що не підлягає задоволенню.

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із пропуском позивачем встановленого КАС України шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 02.08.2018 року закрито підготовче провадження у адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.09.2018 року.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання 12.09.2018 року оголошено перерву у судовому розгляді до 02.10.2018 року.

У судове засідання позивач та його представник не прибули, про дату, час та місце судового засідання повідомлялись завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи, а саме рекомендованим повідомленням про вручення 17.09.2018 року поштового відправлення (судової повістки) представнику позивача.

Представник відповідача у судове засідання також не з'явився, подавши клопотання про розгляд справи без його участі (вх. № 43220 від 02.10.2018 року). Зазначив, що проти задоволення адміністративного позову заперечує у повному обсязі.

В зв'язку з тим, що перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні відсутні, враховуючи те, що учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, у відповідності до ч. 9 статті 205 КАС України, вважаю за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Стосовно клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України шестимісячного строку звернення до суду з даним позовом, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, передбачено ч. 2 ст. 122 КАС України.

Згідно частини 3 ст. 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Судом встановлено, що позивачем оскаржується відмова Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, викладена у листі за №Ч-22418/0-11818/6-17 від 29 грудня 2017 року, тоді як адміністративний позов позивача до суду надійшов 09.07.2018 року, при цьому судом з'ясовано, що позовна заява ОСОБА_1 (поштове відправлення) прийнята у відділенні поштового зв'язку 02.07.2018 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 р. № 1-р "Про перенесення робочих днів у 2018 році" робочий день 29.06.2018 року (граничний строк подачі позовної заяви) перенесено на 23.06.2018 року. Відповідно, першим робочим днем після 29.06.2018 року є 02.07.2018 року.

Частиною 9 ст. 120 КАС України встановлено, що строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.

На підставі викладеного, суд критично оцінює доводи відповідача щодо пропуску позивачем процесуального строку звернення до суду з даним позовом, та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні фактичні обставини.

16.11.2017 року ОСОБА_1 звернувся із клопотаннями до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га, на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення. Повідомив, що правом безоплатної приватизації земельної ділянки по даному виду цільового призначення не скористався.

Згідно опису прийнятих документів, до клопотання позивачем додано копію паспорта, копію ідентифікаційного номера, викопіювання з кадастрової карти Олександрівської сільської ради та довідку видану Виконавчим комітетом Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області № 396 від 13.11.2017 року про те, що земельна ділянка не використовується.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, Листом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 29.12.2017 року №Ч-22418/0-11818/6-17 позивачу повідомлено, що ч. 2 ст. 79-1 Земельного кодексу України встановлено, що формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках передбачених законом.

Згідно ч. 6 ст.79-1 Земельного кодексу України, формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В даній ситуації формування об'єкта на підставі проекту землеустрою щодо відведення буде суперечити схемі землеустрою, що міститься у технічній документації із землеустрою щодо Інвентаризації земель Олександрівської сільської ради.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ч. 7 ст.118 Земельного кодексу України, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило позивачу.

Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Земельні правовідносини регулюються Земельним Кодексом України (далі - ЗК України).

Частиною четвертою статті 122 ЗК України визначено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Пунктом "в" частини третьої статті 116 ЗК України встановлено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

В свою чергу, із положень статті 79-1 Земельного кодексу України слідує, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку, що розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідне для формування земельної ділянки.

Такий висновок також узгоджується з положеннями статті 50 Закону України «Про землеустрій», відповідно до якої проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що земельна ділянка на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) є сформованою та їй присвоєно кадастровий номер НОМЕР_2.

Стаття 25 Закону України «Про землеустрій» визначає види документації із землеустрою, до яких, крім проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, належать, зокрема, технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.

Частиною другою статті 55 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідно до частини першої статті 123 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

З аналізу наведених правових норма вбачається, що для розроблення технічної документації із землеустрою зацікавлена особа звертається до органу місцевого самоврядування або органу виконавчої влади щодо отримання дозволу.

За таких обставин, суд погоджується з доводами відповідача про те, що оскільки земельна ділянка орієнтовною площею 2,00 га на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (за межами населеного пункту) є сформованою, її подальше виділення здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою, про що просить позивач.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 24.04.2018 р. по справі №802/1534/17.

Отже, відповідачем правомірно відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2 у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Визначаючись щодо дотримання відповідачем вимог законодавства в частині дотримання форми викладення вказаної відмови, суд виходить з наступного.

Положенням про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року № 333 (далі - Положення №333), чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

Пунктом 8 Положення №333 встановлено, що головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Відповідно до статті 118 Земельного кодексу України за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу. При цьому, надання чи відмова у наданні дозволу має оформлюватись відповідним наказом.

Таким чином, відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки має бути викладена у формі наказу територіального органу Держгеокадастру.

Суд погоджується з доводами позивача про недотримання відповідачем форми викладення відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Водночас, суд зазначає, що вказана відмова є правильної по суті, а оформлення вказаної відмови наказом жодним чином не вплине на права та обов'язки позивача, адже, враховуючи обставини наведені вище, у відповідача відсутні підстави надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка є частиною земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_2, у власність для ведення особистого селянського господарства. З аналогічних підстав також й відсутні підстави для зобов'язання відповідача повторно розглядати вказане клопотання позивача.

Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із статтею 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1);

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Келецька,63, код ЄДРПОУ 39767547).

Повний текст судового рішення виготовлено: 02.10.2018 року.

Суддя Дончик Віталій Володимирович