Ухвала суду № 77270449, 22.10.2018, Франківський районний суд м. Львова

465/4985/18

2-зз/465/40/18

У Х В А Л А

судового засідання

22.10.2018 м. Львів

Франківський районний суд м.Львова в складі:

головуючого - судді: Мартинишин М.О.

з участю секретаря: Потюк В.М.

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в місті Львові клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову та про зустрічне забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Франківського районного суду м.Львова перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

12 вересня 2018 року в Франківський районний суд м.Львова надійшло клопотання представника відповідачаОСОБА_2 - ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову та про зустрічне забезпечення позову.

Відповідач та його представник у підготовчому засіданні подані клопотання про скасування заходів забезпечення позову та про зустрічне забезпечення позову підтримали. Просять їх задоволити.

Представник позивача у підготовчому засіданні заперечив проти поданого клопотання про скасування заходів забезпечення позову та про зустрічне забезпечення позову. Просить відмовити у задоволенні клопотань.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи викладенні у заяві, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи встановлено, що ухвалою Франківського районного суду м.Львова від 22.08.2018 року заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено частково.

Відповідно до ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Згідно ч.6 ст.158 ЦПК України відмова у скасуванні забезпечення позову не перешкоджає повторному зверненню з таким самим клопотанням при появі нових обставин, що обґрунтовують необхідність скасування забезпечення позову.

Статтею 19 Конституції України, визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Суд враховує право кожного на справедливий розгляд його справи судом при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків цивільного характеру, що передбачено в п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст.9 Конституції України.

Згідно з ч.1 ст.1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух..

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що скасування заходів забезпечення позову може призвести до труднощів або зробить неможливим виконання рішення суду, оскільки дійсно існує реальна небезпека заподіянням шкоди правам позивача до ухвалення рішення в цивільній справі, а захист прав стане ускладненим без вжиття заходів та їх відновлення в подальшому може стати неможливим.

Доводи представника відповідача по справі, викладені у заяві про скасування заходів забезпечення позову, не спростовують необхідності скасування вжитих заходів забезпечення позову у справі, а тому враховуючи характер спірних правовідносин, суть заявлених позовних вимог та беручи до уваги, що забезпечення позову є тимчасовим заходом, суд приходить до висновку про те, що потреба в забезпеченні позову не відпала та не змінились обставини, що зумовили його застосування.

Оскільки процесуальне рішення у справі не прийнято, суд не вбачає підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що підстав для скасування заходів забезпечення позову не має, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання представника відповідача в частині скасування заходів забезпечення позову слід відмовити.

Відповідно до ст .154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову.

Відповідно до ч.3 ст. 154 ЦПК України, суд зобов’язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом:

1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів;

2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов'язаних із забезпеченням позову.

Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв’язку із забезпеченням позову.

Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.

Як вбачається з клопотання про зустрічне забезпечення представника відповідача посилається на те, що вжиття судом заходів забезпечення позову створює відповідачу та його дружині складнощі в розпорядженні майном, на яке накладено арешт, проте зазначені обставини не підтверджуються доказами.

Крім того, не зазначено на відшкодування яких збитків, що можуть бути спричинені внаслідок забезпечення позову, слід застосувати зустрічне забезпечення.

Також представник відповідача не підтвердив доказами, обставини, зазначені в ч.3 ст. 154 ЦПК України, що зобов'язують суд застосувати зустрічне забезпечення, а саме: докази того, що майновий стан ОСОБА_4 або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові відповідачем не надані.

Натомість з матеріалів справи вбачається, що позивач має зареєстроване місце проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1(ос), а також у його власності є земельні ділянки, будівлі, житловий будинок та квартира що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для застосування зустрічного забезпечення у даній цивільній справі, клопотання представника відповідача про зустрічне забезпечення необґрунтованим, у зв'язку з чим у задоволенні клопотання представника відповідача в частині зустрічного забезпечення позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст.149-153, 154, 158, 353-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотань представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про скасування заходів забезпечення позову та про зустрічне забезпечення позову - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Повний текст ухвали складено 22.10.2018 року.

Суддя: Мартинишин М.О.