Рішення № 77270284, 04.10.2018, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2336/18

Провадження № 2/456/1176/2018

РІШЕННЯ

іменем України

04 жовтня 2018 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Стрию справу за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 52,2 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2, яка померла 16.10.1995 року.

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликалася на те, що 16.10.1995 року померла її мати ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина на спадкове майно – двохкімнатну квартиру АДРЕСА_2, яка належала їй на праві власності. Вона є єдиним спадкоємцем за законом, оскільки інших дітей, крім неї, в матері не було, а її батько ОСОБА_3 помер 26.06.1994 року. Після смерті матері вона фактично прийняла спадщину і вступила в управління спадковим майном, так як проживала з матір’ю до дня її смерті, піклувалася про неї, вела з нею спільне господарство та після її смерті продовжувала проживати в її квартирі та користуватися належним їй майном. Приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2, оскільки нею пропущено встановлений законом термін для прийняття спадщини. Крім цього, за життя її мати ОСОБА_2 зробила прибудову до квартири площею 2,8 кв.м, облаштувавши собі санвузол. За рахунок самочинної прибудови площею 2,8 кв.м та внутрішнього переобладнання загальна площа квартири, яка до реконструкції складала 49,4 кв.м, збільшилася на 2,8 кв.м і складає 52,2 кв.м, а тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, покликаючись на викладені в позовній заяві обставини, та просять їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 міської ради ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги визнала, проти їх задоволення не заперечила.

Згідно з ч.ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач-визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Заслухавши пояснення позивачки та її представника, представника відповідача, перевіривши матеріали справи, дослідивши подані документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти, позов задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», яка є частиною національного законодавства, кожен при вирішенні питання про його права та обов'язки має право на справедливий і відкритий судовий розгляд протягом розумного строку, незалежним і безстороннім судом. Одним з основних складових у системі справедливого судочинства є доступ до суду.

Статтею 4 ЦПК України передбачено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_1 були ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії ІІ-СГ № 304801 від 25.08.1977 року /а.с. 8/.

ОСОБА_3 помер 26.06.1994 року, про що свідчить свідоцтво про смерть серії І-СГ №471261 від 19.10.2017 року /а.с. 7/.

Згідно зі свідоцтвом про смерть серії І-СГ № 009295 від 17.10.1995 року ОСОБА_2 померла 16.10.1995 року /а.с. 6/.

Відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 22.06.1995 року квартира, яка знаходиться за адресою: м. Стрий, вул. Грушевського, 23/2, належить на праві приватної власності ОСОБА_2. Загальна площа квартири становить 49,4 кв.м /а.с. 9/.

Відповідно до технічного паспорта на квартиру № 2 в житловому будинку № 23 по вулиці Грушевського в м. Стрию Львівської області, виданого 07.11.2017 року ТзОВ «БуТОН», загальна площа квартири 52,2 кв.м, житлова – 30,6 кв.м, самочинно добудовано частину коридору - 2,6 кв.м, під час перепланування чи переобладнання замуровано дверний проріз, взамін віконного прорізу облаштовано арку – 4,1 кв.м, частину коридору переплановано у санвузол – 2,7 кв.м /а.с. 10-11/.

Відповідно до звіту про проведення технічного обстеження від 23.05.2018 року, наданого ТзОВ «БуТОН», за результатами проведеного технічного обстеження об’єкта - квартири № 2 за адресою: Львівська область, м. Стрий, вул. Грушевського, буд. 23, встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації /а.с. 16-32/.

Згідно з довідкою КП «Надія» № 4017 від 02.11.2017 року ОСОБА_2 на день смерті, 16.10.1995 року, була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 13/.

Як вбачається з постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.10.2017 року, приватний нотаріус Стрийського районного нотаріального округу відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_3, яка залишилась після смерті 16.10.1995 року ОСОБА_2, оскільки ОСОБА_1 пропустила встановлений законом шестимісячний термін для подання заяви про прийняття спадщини /а.с. 14/.

Відповідно до відповіді на запит № 2421/02-14 від 20.09.2018 року, наданої Стрийської державною нотаріальною конторою, за даними алфавітної книги обліку спадкових справ спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заведена, із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину ніхто не звертався.

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Вищевказані обставини сторонами не оспорюються, визнаються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією свідоцтва про смерть ОСОБА_2, копією свідоцтва про право власності на квартиру (будинок) від 22.06.1995 року, постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 27.10.2017 року та іншими матеріалами справи.

Згідно із ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

При цьому, за положеннями ч. 4 цієї статті якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Особи, які вважають, що вимоги про визнання права власності на самочинне будівництво порушують їхні права, мають право заперечувати проти таких вимог, якщо вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України), а також власник (користувач) земельної ділянки, якщо він заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, права власності на самочинно збудоване нерухоме майно (частина четверта статті 376 та стаття 391 цього Кодексу).

Із контексту норм ч. 3 та 4 ст. 376 ЦК України випливає, що частина третя цієї статті застосовується не лише до випадків порушення вимог законодавства щодо цільового призначення земель, а й до випадків, коли такого порушення немає, але особа здійснює будівництво на земельній ділянці, яка їй не належить.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно зі ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Якщо протягом однієї доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Якщо кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з цих осіб.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Статтею 1268ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

В статті 55 Конституції України закріплено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способом захисту цивільних прав та інтересів згідно зі ст. 16 цього Кодексу може бути, зокрема, визнання права.

Доказів порушення прав інших осіб суду не надано, і таких у судовому засіданні не здобуто.

Обставин, які б вказували, що на спірне майно, окрім позивачки, в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, в суді не встановлено.

З огляду на те, що позивачка належить до спадкоємців першої черги та після смерті спадкодавця фактично прийняла спадщину, не заявила про відмову від спадщини у встановлені ст.1270 ЦК України строки, відповідач не оспорює її право на спірну квартиру, позовні вимоги визнав та не заперечує проти визнання за особою, яка здійснила самочинну реконструкцію на його земельній ділянці, права власності на самочинно реконструйоване нерухоме майно, що не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому, враховуючи наведене, зібрані по справі докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені судом обставини свідчать про те, що в суду є всі підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та визнання за останньою права власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_2, яка померла 16.10.1995 року.

Судові витрати слід залишити за позивачкою на її вимогу.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 (82400, м. Стрий, вул. 50-річчя УПА, 9а/29; паспорт КА № 350761, виданий Стрийським МВ УМВС України у Львівській області 21.02.1997 року; РНОКПП НОМЕР_1) право власності на квартиру АДРЕСА_4, загальною площею 52,2 кв.м, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Апеляційного суду Львівської області.

Повний текст рішення складено 05 жовтня 2018 року.

Суддя Л.В.Гула