Рішення № 77268681, 19.10.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/7630/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Скаба В.О.,

позивача ОСОБА_1,

її представника ОСОБА_2,

представника ОСОБА_3 ОСОБА_4,

представника відповідача ОСОБА_5,

представника третьої особи ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов, третя особа – Львівська міська рада про усунення перешкод у користуванні майном,

встановив:

ОСОБА_7 та ОСОБА_1 звернулись до суду з позовом до Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов, третя особа – Львівська міська рада, у якому просять усунути перешкоди у користуванні службовою квартирою №33 за адресою: м. Львів, вул. Шухевича, 2, шляхом зобов’язання директора школи ОСОБА_8 не чинити їм перешкод у доступі до приміщення школи та службової квартири до вирішення питання про їх виселення із наданням іншого житла.

Обґрунтовуючи позовні вимоги покликаються на те, що впродовж 20 років ОСОБА_3 разом зі своєю сім’єю, проживають у приміщенні житлової квартири школи, у якій він працював сторожем, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шухевича, 2. Однак, з часу його виходу на пенсію та появи нового директора школи в особі ОСОБА_8 його сім’ю усіма засобами намагаються виселити з приміщення вказаної квартири шляхом нищення належного їм майна та створення перешкод у користуванні житлом. Позивачі зазначають, що такі дії директора школи порушують їх право, передбачене Конституцією України, на недоторканість житла, а тому слід зобов’язати відповідача не чинити їм перешкод у доступі до приміщення власної квартири.

Позивач ОСОБА_1 та представники позивачів під час розгляду справи, кожен окремо, позов підтримали, з мотивів, наведених у ньому та додаткових пояснень. Просили позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача позов заперечив, зазначивши про безпідставність позовних вимог. Просив відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи позовні вимоги заперечив, з мотивів безпідставності. Просив відмовити в задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Серед способів захисту цивільних прав та інтересів судом згідно п.3 ч.2 ст.16 ЦК України є припинення дії, яка порушує право.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Конституція України у ст. 47 гарантує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦК України, житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Частиною 1 ст. 382 ЦК України, визначено, що квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

До житлового фонду не входять нежилі приміщення в жилих будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (ч. 4 ст. 4 ЖК УРСР).

Відповідно до ст. 5 Житлового кодексу Української РСР, державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад та у віданні міністерств, державних комітетів і відомств (відомчий житловий фонд).

Згідно зі ст. 118 ЖК УРСР, службові жилі приміщення призначаються для заселення громадян, які за характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської ради.

Судом встановлено наступне.

На підставі рішення профспілкових зборів середньої школи № 35 Ленінського району м. Львова /а.с.16/, матері позивачки ОСОБА_1 – ОСОБА_9 надано службову квартиру в приміщенні школи, яка в подальшому реорганізована у Львівську середню загальноосвітню школу східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов.ОСОБА_3 разом з дружиною ОСОБА_1, протягом 20-ти років проживали у даному службовому приміщенні школи, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Наказом директора Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» з поглибленим вивченням іноземних мов ОСОБА_8 №01-151 від 12.10.2017 року вжито заходи безпеки щодо учнів школи та обмежено доступ сторонніх осіб до приміщення навчального закладу /а.с.5/. На підставі винесеного наказу позивачів не впускають у приміщення, у якому вони проживали.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У відповідності до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та користування своїм майном.

Відповідно до положень ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Встановлено, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 01.11.2016 року, яке набрало законної сили, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов І-ІІІ ступенів, треті особи ОСОБА_1, виконавчий комітет Львівської міської ради відмовлено у задоволенні позову про заборону чинити перешкоди у користуванні приміщенням, з підстав відсутності будь-яких рішень виконавчого органу Львівської міської ради щодо надання статусу службової квартири приміщенню в школі за адресою: м. Львів, вул. Шухевича, 2, у якому проживає позивач. Зазначено, що приміщення загальною площею 29,8 кв. м., що знаходиться в будівлі Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов І-ІІІ ступенів за адресою: м. Львів, вул. Шухевича, 2, є нежилим, непризначене та непридатне для проживання у ньому, не відповідає вимогам житлового приміщення, тому не може розглядатися, як житло та місце проживання позивача /а.с.94-96/.

Зі змісту довідки №1/2582 від 16.03.2017 року, виданої директором обласного комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» вбачається, що на підставі рішення Львівської міської ради право комунальної власності, зокрема на квартиру АДРЕСА_2 зареєстровано за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради /а.с.52/.

Як видно з рішення Львівської міської ради №1163 від 09.12.2016 року /а.с.54/, за територіальною громадою м. Львова в особі Львівської міської ради зареєстровано право комунальної власності на будівлі, які належать до комунальної власності територіальної громади м. Львова, серед яких вказано будівлю по вул. Шухевича, 2 у м. Львові.

Таким чином, суд зазначає, що ОСОБА_7 та ОСОБА_1 власниками приміщення у якому вони до цього часу проживали не являються, будинок по вул. Шухевича, 2 у м. Львові належить на праві комунальної власності Львівській міській раді, а отже позивачі є особами, яким не належить право вимоги за пред'явленим позовом.

За наведених обставин, суд вважає, що позивачами не надано суду належних та допустимих доказів, що останні є власниками службового приміщення за адресою: м. Львів, вул. Шухевича, 2, а їх права щодо даного приміщення порушено. Відповідно не доведено, що вони мають право вимагати усунення будь-яких порушень їх прав на таке приміщення, а відтак, на переконання суду ОСОБА_7 та ОСОБА_1 є неналежними позивачами.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст.387 ЦК України).

Разом з цим, відповідно положень статей 387, 391 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об'єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Право власності як абсолютне право має захищатися лише при доведенні самого факту порушення і таке право вимоги пред'являється у випадках створення фактичних або юридичних перешкод до користування майном. Фактичні перешкоди до користування майном звичайно створюються особою, яка є власником об'єктів, суміжно розміщених з майном, до користування яким створюються.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Матеріалами справи та поясненнями позивача в ході розгляду справи підтверджено факт неодноразових звернень позивача до правоохоронних органів з приводу пошкодження, а також знищення їх речей, які знаходяться у службовому приміщенні по вул. Шухевича, 2 у м. Львові, а відтак підтверджено факт належності таких речей позивачам на праві власності.

З огляду на наявність у службовому приміщенні будівлі по вул. Шухевича, 2 у м. Львові, яке перебувало у користуванні позивачів, їх особистих речей та майна, суд вважає доведеним факт дійсного порушення їх прав щодо вільного користування та розпорядження належним позивачам майном, а також ту обставину, що права ОСОБА_3 та ОСОБА_10 внаслідок дій відповідача щодо позбавлення їх можливості користуватись належними їм речами порушені і повинні бути захищені.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, оскільки позивачам внаслідок дій відповідача дійсно чиняться перешкоди у доступі до належного їм майна, яке знаходиться у службовому приміщенні будівлі Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан», відтак слід зобов’язати директора школи ОСОБА_8 не чинити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перешкод у доступі до їх особистого майна та речей.

Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позов задоволити частково.

Усунути перешкоди у доступі до особистого майна ОСОБА_3, ОСОБА_1, яке знаходиться у службовому приміщенні Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан», яким користувалися ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (приміщення у будівлі Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан», за адресою: м. Львів, вул. Шухевича, 2, яке перебувало у користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_1).

Зобов’язати директора Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан» ОСОБА_8 не чинити перешкод ОСОБА_3, ОСОБА_1 у доступі до їх особистого майна та речей, які знаходяться у службовому приміщенні Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан», яким користувалися ОСОБА_7 та ОСОБА_1 (приміщення у будівлі Львівської середньої загальноосвітньої школи східних мов та східних бойових мистецтв «Будокан»за адресою: м.Львів, вул.Шухевича, 2, яке перебувало у користуванні ОСОБА_7 та ОСОБА_1).

У решті вимог позовної заяви відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Стрельбицький В.В.

Повний текст рішення виготовлено 22.10.2018 року.