Рішення № 77267453, 12.10.2018, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/4095/16-ц

2/357/952/18

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2018 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Цуранова А. Ю. ,

при секретарі - Солом'яна Л. М.,

за участю представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Біла Церква цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, треті особи: 1) ОСОБА_7, 2) ОСОБА_8 про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без шлюбу та визнання права на спадкування, за зустрічним позовом ОСОБА_6 до: 1) ОСОБА_5, 2) ОСОБА_8, 3) ОСОБА_7 про встановлення факту родинних відносин та визнання права власності на майно у порядку спадкування, за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_7 до: 1) ОСОБА_5, 2) ОСОБА_8, 3) ОСОБА_6 про визнання права власності на майно у порядку спадкування,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом про встановлення факту проживання чоловіка і жінки однією сім`єю без шлюбу не менше п`яти років та визнання права на власності у порядку спадкування, в якому посилаючись на ст. 1264 ЦК України та з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд: 1) встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 із ним, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 не менше як п'ять років до ІНФОРМАЦІЯ_3; 2) визнати право на спадкування за законом майна померлої ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 за ним, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2; 3) усунути ОСОБА_6 (вік ІНФОРМАЦІЯ_4) від спадкування за законом спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1.

В обґрунтування позову вказував, що він з 1994 року проживав однією сім'єю разом з ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1, але ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 померла. Він взяв на себе усі клопоти та витрати по її похованню, що підтверджується відповідними документами. Після її смерті залишилась спадщина у вигляді квартири за адресою їх спільного проживання. 03.12.2015 року він подав заяву про прийняття спадщини до нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Дерун А.А.

Позивач зазначав, що з ОСОБА_9 він познайомився у 1992 році, коли перебував разом з нею на лікуванні в санаторії «Сонячний» м. Одеса. З того часу між ними склалися сімейні відносини. З часу їх спільного проживання вони вели спільне господарство, спільно утримували житло, мали спільний бюджет, разом їздили на санаторно-курортне лікування, через низку важких хвороб ОСОБА_9 потребувала постійного догляду. Він допомагав їй як вдома, так і під час поїздок, оскільки дітей у них не було. Вони мали права та обов'язки подружжя, та проживали однією сім'єю. Фактично між ними були шлюбні стосунки, які через відсутність на той час нагальної потреби в органах РАЦСу вони не реєстрували.

11.04.2016 року ухвалою судді відкрито провадження у даній справі.

10.05.2016 року ОСОБА_7 через своїх представників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до: 1) ОСОБА_5, 2) ОСОБА_8, 3) ОСОБА_6 про визнання права власності на майно у порядку спадкування, в якому посилаючись на ст. 1266 ЦК України просив визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті його тітки ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позов ОСОБА_7 обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла його тітка (двоюрідна сестра його матері) ОСОБА_9, яка проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1. Після її смерті залишилась спадщина, що складається з вищевказаної квартири. 16.02.2016 року він своєю заявою прийняв спадщину. Крім нього із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори звернулись відповідачі по справі, внаслідок чого 03.12.2015 року приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дерун А.А. заведено спадкову справу № 29/2015. За життя його тітка не склала заповіт.

10.05.2016 року ОСОБА_8 через своїх представників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до: 1) ОСОБА_5, 2) ОСОБА_7, 3) ОСОБА_6 про визнання права власності на майно у порядку спадкування, в якому посилаючись на ст. 1266 ЦК України просила визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1, у порядку спадкування за законом після смерті її тітки ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її тітка (двоюрідна сестра її матері) ОСОБА_9, яка проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1. 02.02.2016 року ОСОБА_8 своєю заявою прийняла спадщину після смерті тітки.

25.07.2016 року ОСОБА_6 через свого представника ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічною позовною заявою про визнання права власності на майно у порядку спадкування, в якій просила: 1) встановити факт, що ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була двоюрідною сестрою ОСОБА_6, 2) визнати за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

В обґрунтування позову вказувала, що являється спадкоємцем за законом після смерті двоюрідної сестри ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3. До складу спадщини входить квартира АДРЕСА_1. 12.12.2015 року ОСОБА_6 прийняла спадщину після померлої двоюрідної сестри ОСОБА_9, звернувшись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не надано документів для підтвердження родинних відносин з померлою ОСОБА_9, а також не надано необхідних правовстановлюючих документів на майно.

Позивач зазначала, що відповідно до свідоцтва про народження, ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_11, в свою чергу ОСОБА_12 є донькою ОСОБА_13, в якої була ще донька ОСОБА_14, яка змінила прізвище на ОСОБА_9 та в якої була донька ОСОБА_9 (спадкодавець по даній справі). Таким чином, ОСОБА_6 є двоюрідною сестрою покійної ОСОБА_9

Крім того, ОСОБА_6 не змогла надати нотаріусу оригінали документів, що посвідчують право власності спадкодавця на вказану квартиру, оскільки вони безпідставно знаходяться у ОСОБА_5

31.08.2016 року позивач за первісним позовом звернувся до суду із запереченнями на зустрічну позовну заяву, зазначивши, що дійсно ОСОБА_15 померла маючи прізвище «ОСОБА_15», але позивач у зустрічному позові в одному й тому ж реченні називає її (ОСОБА_6) також під прізвищем ОСОБА_13. Зосереджуючи увагу на прізвищі ОСОБА_13 позивач за зустрічним позовом пов'язує з прізвищем «ОСОБА_13» ОСОБА_16, тобто матір покійної ОСОБА_9, але ОСОБА_16 ніколи не мала прізвища ОСОБА_13. З цього слідує, що ОСОБА_6 не може бути двоюрідною сестрою ОСОБА_9, оскільки ОСОБА_17 та ОСОБА_18 не є рідними сестрами. Крім того, матір'ю ОСОБА_6 є ОСОБА_19, а мати ОСОБА_9 є ОСОБА_16, тобто мати ОСОБА_6 та мати ОСОБА_9 народилися від різних батьків, що також свідчить про відсутність між ними родинних відносин, а тому і їх діти не є двоюрідними сестрами.

09.11.2016 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області прийнято зустрічний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 про визнання права власності на майно в порядку спадкування до сумісного розгляду з первісним позовом.

09.11.2016 року судом призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

15.01.2018 року розпорядженням керівника апарату Білоцерківського міськрайонного суду Київської області № 184 призначено повторний автоматичний розподіл даної справи, оскільки у судді ОСОБА_54 21.12.2017 року закінчились повноваження в зв'язку зі звільненням за власним бажанням.

15.01.2018 року протоколом повторного атоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано на розгляд судді Цуранову А.Ю.

17.01.2018 року вказану справу прийнято до провадження та призначено до судового розгляду в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.

14.02.2018 року ОСОБА_8 через свого представника звернулась до суду з письмовими поясненнями, в яких заперечувала проти факту проживання її тітки ОСОБА_9 з ОСОБА_5 однією сім'єю. Вона являється племінницею ОСОБА_9 по батьківській лінії. ОСОБА_7 є племінником ОСОБА_9 по материнській лінії. Їй відомо, що мати ОСОБА_7 - ОСОБА_20, померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у м. Біла Церква, де вона постійно проживала на той час. З того часу ОСОБА_9 стала ОСОБА_7 замість матері. Кожного року він приїжджав з родиною із Росії до неї у відпустку, це відомо також іншим родичам, при цьому ОСОБА_7 не бачив, щоб ОСОБА_5 проживав з тіткою однією сім'єю. ОСОБА_9 згадувала, що ОСОБА_5 це її знайомий з м. Києва.

14.02.2018 року ОСОБА_7 через свого представника звернувся до суду з письмовими поясненнями, в яких заперечував проти факту проживання його тітки ОСОБА_9 з ОСОБА_5 однією сім'єю. В своїх поясненнях виклав наведені в письмових поясненнях ОСОБА_8 обставини.

19.02.2018 року ОСОБА_8 через свого представника звернулась до суду із відзивом на позов, в якому заперечила проти того факту, що ОСОБА_9 була двоюрідною сестрою ОСОБА_6, оскільки доказова база ОСОБА_6 грунтується на припущеннях.

19.02.2018 року ОСОБА_7 через свого представника звернувся до суду із відзивом на позов, в якому не визнав позовні вимоги за зустрічним позовом, оскільки позов не підтверджений належними та допустимими доказами та грунтується на припущеннях.

19.02.2018 року ОСОБА_8 через свого представника звернулась до суду із відзивом на позов, в якому позовні вимоги викладені у позовній заяві третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_7 визнає.

19.02.2018 року ОСОБА_7 через свого представника звернувся до суду із відзивом на позов, в якому позовні вимоги, що викладені у позовній заяві ОСОБА_8 визнав, зазначивши, що остання має право на спадкову квартиру.

21.05.2018 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області задоволено заяву представника ОСОБА_8 та позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору ОСОБА_8 до: 1) ОСОБА_5; 2) ОСОБА_7; 3) ОСОБА_6 про визнання права власності на майно у порядку спадкування залишено без розгляду.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_5 та його представник ОСОБА_21 в судовому засіданні позов підтримали в повному обсязі. У задоволені зустрічного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору просили відмовити, вказуючи на їх недоведеність.

Представник відповідача ОСОБА_6 - ОСОБА_2, в судовому засіданні у задоволенні первісного позову та позову третьої особи просив відмовити, посилаючись на їх недоведеність та безпідставність. Зустрічний позов підтримав в повному обсязі та просив його задовольнити.

Представники третіх осіб за первісним позовом у задоволенні позову ОСОБА_5 та у зустрічному позові просили відмовити через їх недоведеність та необґрунтованість. Позов ОСОБА_7 підтримали в повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_5, представників сторін та покази свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги за первісним позовом та позов третьої особи ОСОБА_7 задоволенню не підлягають, при цьому позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_6 слід задовольнити повністю, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява N 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Відповідно до роз'яснень п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Біла Церква Київської області померла ОСОБА_9, про що відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області складено відповідний актовий запис № 1878 (а.с. 11 том 1).

Після її смерті відкрилась спадщина на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, що належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого державним нотаріусом Першої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори 19.01.2004 року (а.с. 15 том 1), а також на підставі свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 21.06.1994 року (а.с. 121 том 1).

З копії спадкової справи № 29/2015, яка надана приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу в Київській області Дерун А.А. вбачається, що із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 звернулись: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 (а.с. 93-137 том 2).

22.08.2016 року приватним нотаріусом Дерун А.А. винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_5, оскільки заявник не надав документи, що підтверджують родинні відносини з померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9.

14.07.2016 року приватнтим нотаріусом Дерун А.А. винесено постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_6, оскільки не були надані документи на підтвердження родинних стосунків з померлою ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9.

В матеріалах спадкової справи також міститься повідомлення № 135/02-14 від 14.03.2016 року вказаного нотаріуса на адресу ОСОБА_7 про заведення спадкової справи та проханням надати документи, що підтверджують факт родинних відносин.

У відповідності до статті 1223 Цивільного кодексу України у разі відсутності заповіту право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належать спадкодавцеві на момент відкриття спадщини не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У відповідності до ч. 4 ст. 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

За змістом ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

Приписами ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

Згідно з частинами 1, 2 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Відповідно до частини 1 статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.

Пунктом 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року N 5-рп/99 визначено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т. п.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 21 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.

Таким чином, за змістом ч. 2 ст. 3 СК України ознакою подружніх відносин є наявність факту ведення спільного господарства, тобто прийняття участі у спільних витратах, спрямованих на забезпечення життєдіяльності сім'ї, наявність усталених відносини, що притаманні подружжю, спільне проживання.

Відповідно до частини 3 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами статей 76 -81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до копії паспорта громадянина України ОСОБА_5 серії НОМЕР_1, з 14.05.1974 року останній зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2. Крім того, з 30.05.2000 року зареєстровано розірвання шлюбу з ОСОБА_22

Зідно копії довідки № 6354 виданої 04.12.2015 року КП БМР «Житлово-експлуатаційна контора № 1» померла ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_9 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 з 12.06.1985 року по день смерті одна (а.с. 98 том 2).

На підтвердження факту спільного проживання однією сім'єю позивачем надані, зокрема копії квитків та довідок щодо проходження санаторного лікування ОСОБА_5 та ОСОБА_9 за 1992, 1993, 1994, 1995, 2002, 2003, 2006, 2007, 2009, 2011 рік, копії рецептів та чеків про придбання ліків, копії листівок та фотокарток, копію заповідального розпорядження ОСОБА_23 за договором банківського вкладу на користь ОСОБА_9 від 07.11.2005 року, копію довіреності терміном два календарних дні ОСОБА_9 на ім'я ОСОБА_5 від 03.11.2015 року на отримання грошових коштів з банківського рахунку в розмірі 3 500 грн.

Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні надала покази, що знала ОСОБА_9 з 1996 року, проживає в сусідньому будинку. Знає ОСОБА_23 з 2000 року. ОСОБА_9 та ОСОБА_23 проживали разом. Вона (свідок) приблизно раз на два місяці була у них вдома. Перед смерті ОСОБА_9 вони зробили ремонт в квартирі.

Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні надала покази, що являється сусідкою ОСОБА_9 та ОСОБА_6. ОСОБА_23 піклувався за ОСОБА_9, перебував в лікарні коли вона хворіла. Влітку вони жили у Боярці. У вересні 2012 року вночі ОСОБА_23 телефоном запросив її до квартири ОСОБА_9 щоб посвідчити заповіт, який ОСОБА_9 написала на аркуші паперу. Ремонт в квартирі вони почали в 2001 році, після смерті матері ОСОБА_9 та закінчили раніше ніж за 5 років до смерті ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_26 в судовому засіданні надав покази, що є являвся сусідом ОСОБА_9, десь з 2001 року ОСОБА_23 з ОСОБА_9 почали робити ремонт, проживали разом, в них у квартирі він (свідок) був приблизно разів 30 за весь період, допомогав збирати меблі, робив дири в стінах для кріплення.

Свідок ОСОБА_27 надала покази, що ОСОБА_23 та ОСОБА_9 проживали разом та вели спільне господарство, вона (свідок) є сусідкою. ОСОБА_9 представлялала Славіка як свого чоловіка. Ремонт в квартирі вони зробили раніше ніж за 5 років до смерті ОСОБА_9

Свідок ОСОБА_28 надала покази, що була подругою з ОСОБА_9, ОСОБА_23 знає з 98 року, разом вони проживали на дачі в Боярці, зробили євроремонт в квартирі у ОСОБА_7 Церкві.

Свідок ОСОБА_29 надала покази, що являється сусідкою ОСОБА_9 та ОСОБА_17 з грудня 1997 року, проживає на одному поверсі. Від ОСОБА_9 вона (свідок) знає, що з ОСОБА_17 вони були двоюрідними сестрами. ОСОБА_23 іноді був у ОСОБА_9, але спільної сім'ї в них не було. Вперше побачила ОСОБА_23 за 2 роки до смерті ОСОБА_9. Матір ОСОБА_9 звали баба ОСОБА_16 - ОСОБА_30.

Свідок ОСОБА_31 надала покази, що вона є невісткою ОСОБА_17, працює лікарем та знає ОСОБА_9 з 88 року, в неї був рак. ОСОБА_17 та ОСОБА_9 були двоюрідними сестрами. Вперше ОСОБА_23 побачила десь за 8-10 років років тому, він був в гостях у ОСОБА_9, ночувати не залишався.

Свідок ОСОБА_32 надала покази, що з 1996 року знайома з ОСОБА_9 та ОСОБА_6, від них їй відомо, що між собою вони є двоюрідними сестрами. З ОСОБА_23 ОСОБА_9 не проживала однією сім'єю. Вона (свідок) бачила ОСОБА_23 десь одни раз на пів року.

Свідок ОСОБА_33 надала покази, що є сусідкою ОСОБА_6 та померлої ОСОБА_9 Від ОСОБА_9 їй (свідку) відомо, що ОСОБА_9 була двоюрідною сестрою ОСОБА_34 Вона (свідок) бувала в квартирі ОСОБА_9, однак речей чоловіка там не було. Інколи вона бачила разом ОСОБА_23 з ОСОБА_9 Про ОСОБА_7 не чула.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючі зібрані по справі докази у їх сукупності, судом не встановлено, а позивачем та його представником не доведено в судовому засіданні факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_9 за п'ять років до смерті останньої, виходячи при цьому зі змісту поняття та ознак сім'ї, за якими чоловік та жінка проживають однією сім'єю, ведуть спільне господарство, мають єдиний бюджет. Покази свідків сторін щодо факту спільного проживання позивача з померлою ОСОБА_9 є протилежними та за своїм змістом такими, що не підтверджують вказаного юридичного факту.

Спільне санаторне лікування, враховуючи інвалідність позивача та померлої ОСОБА_9, починаючи з 1992 року, на думку суду, не є беззаперечним доказом на підтвердження факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів навіть на підтвердження факту спільного проживання у спірній квартирі, або (та) дачі позивача, як вказує останній.

За таких обставин, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_5 є недоведеними та необґрунтованими, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до копії свідоцтва про народження від 17.10.1967 року серії НОМЕР_3 (а.с 167 том 1), ОСОБА_6 є донькою ОСОБА_35 (російською "ОСОБА_35").

Відповідно до актового запису про смерть № 647 від 21.07.1986 року (а.с. 210 том 1), ОСОБА_35 (російською "ОСОБА_35") народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 (ІНФОРМАЦІЯ_7 за старим стилем) в селі Кам'янська Слобода Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Відповідно до копії актового запису про народження № 24 від 15.09.1990 року в с. Кам'янська Слобода Новгород-Сіверського району Черніговської області ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_35, відомості про батьків: батько - ОСОБА_13, мати - ОСОБА_36. Прізвище, імена по батькові вказані згідно з документом мовою оригіналу. Дати вказані за старим стилем (а.с. 203 том 1).

З наведеного вбачається, що ОСОБА_35 та ОСОБА_37 є тією ж самою особою.

Отже, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_6 є онукою ОСОБА_13 та ОСОБА_38.

ІНФОРМАЦІЯ_8 народилась ОСОБА_9, відомості про батьків: батько - ОСОБА_39, мати - ОСОБА_40. Наведене вбачається з копії актового запису про народження № 38 від 27.09.1940 року (а.с. 209 том. 1).

Відповідно до актового запису про смерть № 2 від 02.01.2002 року (а.с. 211 том 1), ОСОБА_16 народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 в селі Кам'янська Слобода Новгород-Сіверського району Чернігівської області.

Відповідно до копії архівної довідки, виданої державним архівом Чернігівської області 24.06.2016 року, в архівному фонді Чернігівської духовної консисторії в метричній книзі церкви в ім'я Різдва Христова села Кам'янська Слобода Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії за 1897 рік є актовий запис № 10 від 27.04.1897 року про одруження (за старим стилем). Наречений: села Кам'янська Слобода селянин власник позашлюбний ОСОБА_41. Наречена: села Кам'янська Слобода власниця ОСОБА_42. В метричних книгах про народження, шлюб та смерть церкви в ім'я різдва Христова села Кам'янська Слобода Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії за 1897-1912 роки родина ОСОБА_14 у складі чоловіка - ОСОБА_13 та дружини - ОСОБА_43 не значиться. В метричних книгах про народження, шлюб та смерть церкви в ім'я Різдва Христова села Кам'янська Слобода Новгород-Сіверського повіту Чернігівськоїх губернії за 1897-1912 роки значиться родина ОСОБА_41 (ОСОБА_41) у складі чоловіка - ОСОБА_13 та дружини - ОСОБА_43. В метричній книзі про народження за 1912 рік церкви в ім'я Різдва Христова села Кам'янська Слобода Новгород-Сівнрського повіту Чернігівської губернії є актовий запис № 29 від 11.10.1912 року про народження ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_44. Актових записів про народження інших осіб, що датовано 10-тим жовтня в метричній книзі за 1912 рік немає (а.с. 205 том 1).

Згідно копії запису акта про укладення шлюбу № 5 від 12.03.1971 року (а.с. 208 том 1), ОСОБА_45, що народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 в селі Кам'янська Слобода Новгород-Сіверського району Чернігівської області, до одруження мала прізвище ОСОБА_44.

Відповідно до копії актового запису про народження № 29 від 11.10.1912 року в с. Кам'янська Слобода Новгород-Сіверського району Черніговської області ІНФОРМАЦІЯ_9 народилась ОСОБА_45, відомості про батьків: ОСОБА_46 та ОСОБА_36 (а.с. 204 том 1).

З наведеного вбачається, що ОСОБА_16 та ОСОБА_47 є тією ж самою особою.

Відповідно до копії листа державного архіву Чернігівської області від 25.01.2017 року № с-375, в архівному фонді Чернігівського статистичного бюро в Подвірних картках мешканців села Кам'янська Слобода Грем'яцької волості Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії за переписом 1920 року відомостей про родину «ОСОБА_14» в складі чоловіка - ОСОБА_13 та його дружини ОСОБА_43 немає. В метричних книгах про народження, шлюб та смерть церкви в ім'я Різдва Христова села Кам'янська Слобода Новгород-Сіверського повіту Чернігівської губернії за 1912-1919 роки та в книгах реєстрації первинних актових записів про народження, шлюб та смерть села Кам'янська Слобода за 1921-1935 роки родина «ОСОБА_14» у складі чоловіка - ОСОБА_13 та дружини - ОСОБА_43 не значиться (а.с. 10 том 2).

Допитана в судовому засіданні в режимі відеоконференції свідок ОСОБА_48 надала покази про те, що проживала по сусідству з родиною ОСОБА_41 в селі Кам'янська Слобода. В родині ОСОБА_41, чи ОСОБА_41 було п'ять доньок. Раніше всі знали та допомагали один одному. Всі знали також про доньок родини ОСОБА_41 - ОСОБА_35 та ОСОБА_49. ОСОБА_35 забрала собі в родину на виховання сестру ОСОБА_29, а ОСОБА_49, потім вони переїхали жити в Білу Церкву. В селі Кам'янська Слобода проживала лише одна особа ОСОБА_50.

Таким чином, ОСОБА_9 є онукою ОСОБА_51 та ОСОБА_52.

Враховуючи викладене, слід дійти висновку, що оскільки ОСОБА_16 та ОСОБА_35 є сестрами, а їх діти ОСОБА_9 (спадкодавець) та ОСОБА_6 є двоюрідними сестрами.

Доводи представників позивача та третіх осіб за первісним позовом зводяться до наявності неточностей (неповноти) у родоводі між ОСОБА_6 та померлою ОСОБА_9, проте, на думку суду, сукупність наявних та досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про доведеність факту родинних відносин між цими особами, а також відповідає змісту статті 315 ЦПК України (справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення).

Відповідно до ст. 1263 ЦК України у третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця.

Згідно з ч. 4 ч. 1266 ЦК України двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові (тітці, дядькові спадкодавця), якби вони були живими на час відкриття спадщини.

Таким чином, оскільки ОСОБА_6 являється двоюрідною сестрою померлої ОСОБА_9, тобто є спадкоємцем третьої черги за законом за правом представлення.

Положеннями ст. 392 ЦК України закріплено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

В судовому засіданні встановлено, що позивач та треті особи за первісним позовом заперечують право власності ОСОБА_17 на спадкове майно, при цьому оригінали правовстановлюючих документів знаходяться у ОСОБА_23

З копії спадкової справи після смерті ОСОБА_9 вбачається про відсутність спадкоємців першої та другої черги, при цьому позивач ОСОБА_17 вчасно подала заяву на прийняття спадщини, її не було усунено від права на спадкування та не було змінено черговості одержання права на спадкування.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що вимоги зустрічної позовної заяви знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відносно позову третьої особи ОСОБА_7 слід зазначити наступне.

З матеріалів спадкової справи вбачається, що заява ОСОБА_7 від 16.02.2016 року на адресу Першої нотаріальної контори м. Біла Церва про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 засвідчена Штукатуровою В.М., нотаріусом м. Москви Російської федерації 16.02.2016 року за реєстром № 4-805.

В позовній заяві ОСОБА_7 вказував, що померла ОСОБА_9 була його тіткою, в зв'язку з чим останнім була заявлена позовна вимога про визнання за ним права власності на спірну квартиру.

В судовому засіданні не встановлено, а позивачем та його представником не надано доказів на підтвердження факту родинних відносин з померлою, при цьому останнім перед судом не ставилась вимога про встановлення цього факту, тим більше нотаріус фактично не відмовляла ОСОБА_7 у видачі свідоцтва на спадщину, а лише запропонувала надати документи на підтвердження родинних відносин.

Слід зазначити, що юридичний факт родинних відносин ОСОБА_6 з померлою ОСОБА_9 та у зв'язку з цим задоволення зустрічного позову, сам по собі свідчить про відсутність правових підстав для задоволення вимог про визнання права власності за первісним позовом ОСОБА_23 та за позовом третої особи ОСОБА_7, які вказували себе спадкоємцями наступних після ОСОБА_6 спадкових черг.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_5 - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_6 - задовольнити повністю.

Встановити факт, що ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 була двоюрідною сестрою ОСОБА_6.

Визнати за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3.

В задоволенні позову ОСОБА_7 - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення до суду апеляційної інстанції, в порядку встановленому законом, повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

СуддяА. Ю. Цуранов