Ухвала суду № 77265545, 18.10.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/5566/17

Ужгородський міськрайонний суд

У Х В А Л А

про розгляд заяви про забезпечення позову

18.10.2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого-судді Бенца К.К.,

при секретарі - Вереш А.В.

за участю :

позивача – ОСОБА_1

представника позивача – ОСОБА_2

відповідача – ОСОБА_3

представника відповідача – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1, подану в особі уповноваженого представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, в особі уповноваженого представника позивача ОСОБА_2 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду від 17.08.2017 року відкрито провадження у справі, після отримання відомостей про адресу зареєстрованого місця проживання відповідача.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні заявив клопотання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_3 і знаходяться у нього та в інших осіб, у межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 268045, 23 гривень та шляхом заборони відчуження належного ОСОБА_3 транспортного засобу – автомобіля «Шкода Октавіа» д.н.з. НОМЕР_1, оскільки вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Позивач у судовому засіданні підтримав клопотання представника.

Відповідач та представник відповідача у судовому засіданні не заперечили проти задоволення клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заяви про забезпечення позову, заслухавши пояснення сторін, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 20.05.2015 року. Позивач зазначає, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесні ушкодження.

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 149 – 151 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов’язковості до виконання судових рішень, встановленої нормами Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовіс-но або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконан-ня судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів іншихосіб або учасників процесу.

При цьому згідно до п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Одним із способів забезпечення позову відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України є заборона вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову, а також передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з метою забезпечення ефективного захисту і поновлення прав та інтересів позивача, враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_3 у межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 268 045, 23 гривень не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачу чи третім особам, суд вважає ,що заява позивача про забезпечення позову в цій частині є обгрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, в подальшому, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Суд знаходить, що заявлений позивачем вид заходу забезпечення позову у вигляді арешту на майно та грошові кошти належні ОСОБА_3 передбачений нормами чинного законодавства та є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи.

Разом з тим, суд приходить до переконання, що , без задоволення слід залишити вимогу про заборону відчуження належного ОСОБА_3 транспортного засобу – автомобіля марки «Шкода Октавіа» д.н.з. НОМЕР_1 , оскільки накладення арешту на майно виключає будь-яку можливість проводити реєстраційні дії, посвідчувати правочини по відношенню до такого майна.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову у сукупності з нормами процесуального законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення .

Керуючись ст.ст. 149-153, 157 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1, подану в особі уповноваженого представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Накласти арешт у межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 268045, 23 гривень на все рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, що належать ОСОБА_3.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Розяснити позивачу положення статті 159 ЦПК України, за якими у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Розяснити відповідачу, що особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копії ухвали для виконання направити до Ужгородського МВ ДВС ГТУЮ в Закарпатській області та сторонам для відома .

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1, 31.03.1947 року нродження, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

Відповідач - ОСОБА_3, місце реєстрації: м. Ужгород, вул. Легоцького 22/11

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5