Рішення № 77264818, 22.10.2018, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/7861/18

Провадження №2/265/1801/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 жовтня 2018 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Шиян В. В., за участю секретаря судового засідання Себко Г.Л.,

в ході проведення в залі судових засідань підготовчого судового засідання у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з даним позовом, яким просить шлюб між нею та відповідачем розірвати.

В обґрунтування позову зазначає, що з відповідачем перебуває у зареєстрованому шлюбі з 20 січня 2015 року. Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. На теперішній час шлюбні відносини між ними фактично припинені, шлюб існує лише формально. Вони не змогли зберегти родину, кожен з подружжя має різні погляди на шлюб та сім"ю. Почуття любові та взаємоповаги між ними втрачено. Вважає примирення з відповідачем неможливим, та таким, що суперечитеме її інтересам.

У підготовче судове засідання позивач не прибула, через канцелярію суду подала заяву, якою просить розглядати справу за її відсутності; позовні вимоги підтримує, просить їх задовольнити, строку на примирення не потребує. Прізвище у зв"язку з реєстрацією шлюбу не змінювала, а тому залишається на своєму дівочому прізвищі.

Відповідач до зали судових засідань не прибув. Також надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги визнає, із доводами позову погоджується, проти розірвання шлюбу не заперечує. Строку на примирення не потребує, вважає, що сім'я розпалась остаточно.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Судом встановлено, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі з 20 січня 2015 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим 20 січня 2015 року Іллічівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 14.

Також встановлено, що сторони мають трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвами про народження останніх.

За положеннями п. 3 ч. 2 ст. 18, ч.1 ст. 51, ч. 3 ст. 56, ч.1 ст.110 СК України, дружина і чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань, при цьому способом захисту сімейних прав та інтересів, у тому числі, є право на припинення шлюбних відносин шляхом пред'явлення до суду позову про розірвання шлюбу одним з подружжя.

Відповідно до ч. 3 ст.105 Сімейного кодексу України (СК України) шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до ст.112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Із доводів позову вбачається, що шлюбні відносини між сторонами тривалий час не підтримуються. Як зазначає позивач, причиною розладу їх стосунків стала втрата взаєморозуміння, взаємоповаги, почуття любові, різні погляди на шлюб та сім"ю.

Позивач на розірванні шлюбу наполягає; відповідач позов визнає, з його доводами погоджується, проти розірвання шлюбу не заперечує, строку на примирення не потребує.

Враховуючи наведене, а також положення ч. 1 ст. 24 Сімейного Кодексу України, за якою шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка; примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається, суд дійшов висновку, що між сторонами склались взаємини, за яких подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить принципу його добровільності та інтересам сторін.

Відповідно до ст. 113 СК України, особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Позивач після реєстрації шлюбу прізвище не змінювала, а тому і надалі іменується своїм прізвищем.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Дана норма права кореспондується з ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

З доданої до позову квитанції вбачається, що позивачем за подання даного позову був сплачений судовий збір у розмірі 704,80 гривень.

До початку розгляду справи по суті відповідачем подано заяву про визнання позову.

Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50% понесеного позивачем судового збору, що становить 352,40 гривень.

Решта сплаченого позивачем судового збору (50%), що становить 352,40 гривень, підлягає поверненню позивачу з державного бюджету.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133, 141,142, 206, 263-265, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрований 20 січня 2015 року Іллічівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції у Донецькій області, актовий запис № 14, - розірвати.

Прізвище позивачці ОСОБА_1 після розірвання шлюбу залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору в сумі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого нею 13 вересня 2018 року на рахунок № 31217206005054, отримувач - Маріупольське УК/Лівобережний р-н/22030101, код отримувача 37989721, банк отримувача - Казнечейство України, код банку отримувача - 899998 (квитанція № 17622560 від 13 вересня 2018 року), що становить 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, РНОКПП НОМЕР_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_3

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України від 15 грудня 2017 року апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст даного рішення складено 22 жовтня 2018 року.

Суддя: