Рішення № 77262709, 09.10.2018, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/4013/18

Провадження № 2/204/1318/18

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМенеМ УкрАїНи

09 жовтня 2018 року Красногвардійський районний суд м.Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Токар Н.В.,

при секретарі Невеселій К.А.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м.Дніпро цивільну справу за позовною заявою Органу опіки та піклування виконкому Чечелівської районної в місті Дніпрі ради в інтересах малолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_4 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:

- відібрати у ОСОБА_4 без позбавлення батьківських прав дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2;

- стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 доходу (заробітку), але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на користь закладу чи особи, куди їх буде влаштовано.

В обґрунтування позову позивач вказав на те, що ОСОБА_4 є матір’ю малолітніх дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. Відомості про батьків дітей внесені відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України. З 29.11.2017 року діти перебувають на обліку в управлінні-службі у справах дітей, як такі, що опинилися у складних життєвих обставинах, а саме виховуються у сім’ї, де батьки ухиляються від виконання своїх батьківських обов’язків. Мати дітей без постійного місця проживання, зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5. Малолітні діти виявлені 27.09.2017 управлінням-службою у справах дітей Шевченківської районної у місті ради під час рейду «Діти вулиці» за адресою: вул. Данила Нечая, 5, кімната 294. Напередодні рейду до служби у справах дітей надійшла інформація, що за вказаною адресою перебуває мати з малолітніми дітьми, які ходять голодні, в брудному одязі, а в кімнаті постійно пиячать, голосно сваряться дорослі. Дана інформація була підтверджена, мати перебувала у малознайомих людей, всі були в стані алкогольного сп’яніння, а малолітні діти бездоглядні гуляли на вулиці. Через свій стан вона не могла самостійно написати заяву про влаштування дітей до центру реабілітації. Також було з’ясовано, що мати з дітьми спали на підлозі. З 27.09.2017 по 12.02.2018 діти тимчасово перебували у Комунальному закладі соціального захисту центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Барвінок» за адресою: м. Дніпро, вул. Янтарна, 45. З 12.02.2018 по теперішній час діти перебувають у Комунальному закладі соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей «Довіра» за адресою: м. Дніпро, вул. Тополина, 33. За час перебування дітей в обох державних закладах, мати їх не відвідувала, здоров’ям та життям не цікавилась, хоча була присутня при влаштуванні дітей до ЦСПРД «Барвінок» разом зі спеціалістом управління-служби у справах дітей. На момент виявлення дітей, вони були неохоплені навчанням. Крім цього, мати не піклувалася про стан здоров’я дітей. Діти не перебували під наглядом жодної педіатричної служби. З метою збереження дітей у сім’ї, питання стану виконання батьківських обов’язків неодноразово розглядалося на засіданнях комісії з питань захисту прав дітей. Будучи присутньою на засіданні комісії у лютому 2018 ОСОБА_4 пообіцяла вирішити свої побутові проблеми та забрати дітей, їй були надані рекомендації: влаштуватися на роботу, винайняти безпечне житло, не мати сумнівних зв'язків, не зловживати алкоголем, відвідувати дітей у державному закладі, був наданий перелік гуртожитків на території району, у тому числі студентських, благодійних організацій, фондів, рекомендовано співпрацювати з суб’єктами соціальної роботи. Матір було попереджено про правові наслідки невиконання батьківських прав, у тому числі про позбавлення батьківських прав та відібрання дітей. Проте жодних рекомендацій мати не виконала, на чергове засідання комісії з питань захисту прав дітей у березні 2018, не з’явилася, забрати дітей та виконувати батьківські обов’язки бажання не виявляє, з суб’єктами соціальної роботи не співпрацює. Все це свідчить про ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх батьківських обов’язків відносно дітей та про те, що діти їй не потрібні. Асоціальний спосіб життя ОСОБА_4, її суспільне оточення ставить під загрозу життя та здоров’я малолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_2, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду.

У судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила позов задовольнити, посилаючись на підстави, зазначені в позовній заяві.

Відповідач не з’явилась в судове засідання без поважних причин; належним чином була повідомлена про дату, час і місце судового засідання; не подала відзив; позивач не заперечувала проти такого вирішення справи та ухвалення заочного рішення, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України, та у зв’язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Вислухавши представника позивача, свідків, вивчивши та дослідивши письмові матеріали справи у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, у зв’язку з наступним.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Згідно зі ст.3 «Конвенції про права дитини» прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 18 «Конвенції про права дитини» батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до ч.2 ст.155 СК України визначено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно ч. 1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої ст.164 СК України, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Відповідно до Рішення Європейського суду з прав людини «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року, суд звернув особливу увагу на те, що застосовуючи такий захід, як відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, необхідно виходити з інтересів дитини й враховувати право на повагу до його сімейного життя, проголошене ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Розірвання сімейних зв'язків, а відтак позбавлення дитини її коріння виправдане лише за наявності виняткових обставин - необхідність захисту дитини від небезпеки у випадку реального існування такої.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 є матір’ю ОСОБА_2, 06 липня 2010 року (арк.с.8).

ОСОБА_4 також є матір’ю ОСОБА_3,11 квітня 2014 року (аркс.10).

Встановлено, що відомості про батьків хлопчиків внесені відповідно до ч.1 ст.135 СК України.

Відповідно до Наказу № 81 від 29 листопада 2017 року Управління служби у справах дітей виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 взятий на облік дітей, які виховуються у сімї, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов’язків (арк.с.12).

Відповідно до Наказу № 82 від 29 листопада 2017 року Управління служби у справах дітей виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 взятий на облік дітей, які виховуються у сімї, де батьки ухиляються від виконання батьківських обов’язків (арк.с.13).

Відповідно до інформації Управління –служби у справах дітей Шевченківської районної у місті ради від 16.11.2017 року № 2/2945-01-18, з 29.09.2017 року в КЗ «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей «Барвінок» перебувають малолітні діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, які були влаштовані управлінням – службою у справах дітей за заявою матері ОСОБА_4.

Малолітні діти були виявлені під час проведення профілактичного рейдового заходу «Діти вулиці». Напередодні проведення рейду до служби зателефонувала жінка та повідомила про те, що за адресою: м.Дніпро, вул.Данила Нечая, буд.5, кім.294 протягом тижня проживає жінка з двома малолітніми дітьми, які ходять голодні, в брудному одязі, в кімнаті постійно пиячать, голосно сваряться. Під час рейду, за вказаною адресою було виявлено ОСОБА_4 з малолітніми дітьми, яка з її слів гостювала у знайомої. Мати дітей та її знайома були в стані алкогольного сп’яніння, діти гуляли на вулиці. Під час бесіди з ОСОБА_4 було з’ясовано, що вона не має постійного місця проживання, роботи. Мати написала заяву з проханням влаштувати її дітей до центру соціально-психологічної реабілітації у зв’язку з важким матеріальним становищем, відсутністю постійного місця проживання, роботи (арк.с.15).

Відповідно до інформації Управління–служби у справах дітей Шевченківської районної у місті ради від 20.11.2017 року № 2/2966-01-18 згідно інформації КЗ «Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 2» діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, під медичним наглядом центру не знаходились, історії розвитку дитини не заводились (арк.с.16).

Відповідно до відповіді Управління–служби у справах дітей Шевченківської районної у місті ради від 11.12.2017 року №2/3124-01-18 мати дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_4 після влаштування дітей до ЦСПРД «Барвінок» жодного разу не відвідувала службу (арк.с.17).

Відповідно до інформації КЗ «Дніпропетровський центр первинної медико–санітарної допомоги № 2» діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 під медичним наглядом у закладі, не знаходились. Матір дітей ОСОБА_4 за медичною допомогою своїм дітям до сімейних лікарів амбулаторії ЗПСМ № 6 не зверталася, та історії розвитку дитини на дітей не заводилась. Діти були оглянуті одноразово сімейним лікарем перед влаштуванням їх до центру реабілітації «Барвінок», на час огляду діти визнані здоровими (арк.с.19).

Відповідно до відповіді КЗ «ДЦПМСД № 7» ні ОСОБА_4, ні її діти: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, 2014 року за медичною допомогою до сімейного лікаря не зверталися (арк.с.20, 21,22).

Відповідно до заяви ОСОБА_4 остання звернулася до управління-служби у справах дітей Шевченківського району із заявою про прийняття дітей до центру соціально – психологічної роботи (арк.с.23).

Згідно інформації Комунального закладу соціального захисту центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Барвінок», ОСОБА_3, 11.04.2014 року та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, перебувають у закладі з 27.09.2017 року. За час перебування дітей у закладі мати дітей не відвідувала, матеріальної допомоги дітям не надавала. З адміністрацією та психологами не спілкувалася, здоров’ям дітей не цікавилась (арк.с.29).

Відповідно до інформації Комунального закладу соціального захисту «Центр соціальної підтримки дітей «Довіра» Дніпропетровської міської ради: ОСОБА_2, ОСОБА_3 знаходяться у закладі з 12.02.2018 року, мати дітей жодного разу не відвідувала їх у закладі. Не цікавиться життям та здоров’ям дітей, їх не забезпечує (арк.с.30).

Як вбачається з довідки Центру обліку бездомних громадян ОСОБА_4 перебуває на обліку в центрі бездомних громадян як особа, яка не має постійного місця проживання, і переважне місцезнаходження якої може бути зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_7 (арк.с.7).

Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради щодо доцільності відібрання дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, без позбавлення її батьківських прав, орган опіки та піклування виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради вважає за доцільне відібрати у матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, її дітей ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, без позбавлення її батьківських прав.

Крім того, факт неналежного виконання батьківських обов’язків відповідачем по відношенню до своїх малолітніх дітей підтверджено в судовому засіданні свідком ОСОБА_5, яка пояснила суду, що ОСОБА_4 мешкала у цивільному шлюбі з її братом. З 2015 року ОСОБА_4 почала сильно зловживати алкогольними напоями. Зараз ОСОБА_4 з її братом не мешкає, їй відомо, що ОСОБА_4 житла не має, ніде не працює, дітей у неї забрали. Наразі діти проживають у соціальному закладі, добре себе почувають, свідок навідує дітей, про свою маму, вони не питають.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що у листопаді 2017 року надійшов лист про сім’ю ОСОБА_4, яких виявили, як покинутих. ОСОБА_6 почала шукати контакт з матір’ю дітей. Діти були влаштовані до центру соціально-психологічної реабілітації дітей «Барвінок», за весь час перебування дітей у соціальному центрі, мати їх не навідувала. Коли ОСОБА_4 з’явилась на засідання комісії, їй було надано рекомендації щодо налагодження належного догляду за дітьми, рекомендації щодо житла, їй було надано перелік гуртожитків для проживання, але наданими рекомендаціями ОСОБА_4 знехтувала.

З урахуванням наведеного, у суду немає підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідками ОСОБА_5, ОСОБА_6 Даних про їхню заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, їх показання об’єктивно підтверджуються зібраними у справі доказами.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає, що умови проживання дітей, матір'ю яких є відповідач, дійсно є небезпечними для їх життя та здоров'я, оскільки відповідач не здійснює належного догляду за дітьми, не забезпечила їм належні умови проживання, не забезпечує догляду за здоров’ям дітей, діти не відвідують дошкільного та шкільного навчальних закладів, від дня відібрання дітей пройшло більше року, проте відповідач належних висновків не зробила, на контакт з соціальними службами, не йшла, а відтак, суд приходить до висновку про необхідність відібрання малолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, від матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, без позбавлення її батьківських прав.

Вирішуючи позові вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються в частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів на утримання дитини, суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, та інші обставини, які мають істотне значення. При цьому розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 СК України, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Беручи до уваги, що відповідач є повнолітньою, фізично здоровою людиною, здатною працювати та виконувати обов’язок щодо матеріального забезпечувати своїх дітей, доказів протилежного відповідач суду не надала, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, у розмірі 1/3 доходу (заробітку), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на користь закладу чи особи, куди їх буде влаштовано.

Згідно п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.51 Конституції України, ст. 8,12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст.12,13,76-81,89,141,259,263,264,265,273,280-282, п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, ст.ст.7, 19, 150, 164, 165 СК України, Постановою Пленуму ВСУ №3 від 30.03.2007 року, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Органу опіки та піклування виконкому Чечелівської районної в місті Дніпрі ради в інтересах малолітніх ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 до ОСОБА_4 про відібрання дітей без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів – задовольнити.

Відібрати малолітніх дітей - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, від їх матері ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, без позбавлення батьківських прав.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, на користь державного закладу чи особи, яка буде опікуватись ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, на утримання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, аліменти у розмірі у розмірі 1/3 частини зі всіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 червня 2018 року і до досягнення дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_8, судовий збір в дохід держави в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 (вісімдесят) коп.

Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць на утримання дитини підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Н.В. Токар