Ухвала суду № 77262657, 18.10.2018, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1946/16-к

Номер провадження 1-кс/213/998/18

У Х В А Л А

Іменем України

18 жовтня 2018 року м. Кривий Ріг

Слідчий суддя Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1, за участю секретаря судового засідання Цапенко О.С., адвоката ОСОБА_2, за участю прокурора Зукова Д.Д., слідчого Гайдука К.М., розглянув у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_3 про відвід слідчого в кримінальному провадженні №12016040740001004 від 13 липня 2016 року за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст.191 КК України,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_2 звернулися до слідчого судді із заявою про відвід слідчого СВ Інгулецького ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 у зв’язку з тим, що у них виникають сумніви в його неупередженості.

В обґрунтування заяви зазначають, що в провадженні СВ Інгулецького ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040740001004 від 13 липня 2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Вважають, що під час досудового розслідування слідчий грубо порушував вимоги КПК України. Так, 26 вересня 2018 року слідчим складено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 191 КК України ОСОБА_3, яке того ж дня погоджено прокурором Криворізької місцевої прокуратури №1 ОСОБА_5ОСОБА_3 повідомлення про підозру у скоєнні вищезазначеного кримінального правопорушення не вручалося.

Зазначають, що відповідно до ч.1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Відповідно до ч. 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Стаття 136 КПК України передбачає, що належним підтвердженням отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом є розпис особи про отримання повістки, в тому числі, на поштовому повідомленні, відеозапис вручення особі повістки, будь-які інші дані, які підтверджують факт вручення особі повістки про виклик або ознайомлення з її змістом.

Статтею 135 КПК України визначено чіткий порядок здійснення виклику у кримінальному провадженні. Згідно з частинами 1,2 цієї статті особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв'язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою. У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім’ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи.

Так, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_3 на адресу мешкання (АДРЕСА_1), адресу реєстрації ОСОБА_3 (АДРЕСА_2), його місця роботи (АДРЕСА_3), яке відоме органу досудового розслідування та про яке містяться відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на сайті Мінюсту – не надходили.

Після складення повідомлення про підозру слідчий 27.09.2018 року звернувся із клопотанням про накладення арешту на рахунки підприємства.

Інший захисник ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_6, ознайомившись із матеріалами клопотання про арешт рахунків, виявив наявне повідомлення про підозру. На повідомленні про підозру мається запис «від отримання повідомлення про підозру ОСОБА_7 відмовилася».

Зазначають, що 26 вересня 2018 року ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, перебувала на службі в патрульній поліції на службовому автомобілі та виконувала службові обов’язки. Службовий автомобіль, в якому знаходилася ОСОБА_7, з порушенням ПДР України був підрізаний та заблокований автомобілем працівників поліції, після чого останні намагалися вручити повідомлення про підозру ОСОБА_7 для передання особисто ОСОБА_3 ОСОБА_7 повідомила працівникам поліції, що з ОСОБА_3 вона не проживає та не спілкується, надала довідку «ОСББ Мирний 31 А» про те, що за адресою: місто Кривий Ріг пр. Миру 31а/20 зареєстрована лише ОСОБА_7.

Вважають, що таким чином слідчий свідомо намагався вручити повідомлення про підозру особі, яка не проживає з ОСОБА_3 Крім того, зазначили, що ОСОБА_3 постійно проживає за місцем свого проживання, відвідує роботу, від органу досудового розслідування не переховувався.

Слідчий Гайдук К.М. та прокурор Зуков Д.Д. не здійснили процесуальні дії, які вони зобов’язані були вчинити у визначений КПК України строк, а тому повідомлення про підозру ОСОБА_3 є незаконним: таким, яке не повідомлене підозрюваному у день його складання або у спосіб, передбачений для вручення повідомлень.

Також посилаються на те, що слідчим порушено права на захист.

30 вересня 2018 року ОСОБА_3 було укладено договір по надання правової допомоги із адвокатом у кримінальному провадженні № №12016040740001004 за ч. 4 ст. 191 КК України для захисту своїх прав та законних інтересів.

01 жовтня 2018 року захисник звернувся із клопотанням про допуск його до участі в кримінальному провадженні, надавши договір про надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер. Крім того захисник заявив клопотання про ознайомлення його із матеріалами кримінального провадження в порядку статті 221 КПК України.

09 жовтня 2018 року захисником було отримано постанову старшого слідчого СВ Інгулецького ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 про відмову у задоволенні клопотання. Як підставу відмови слідчий зазначив, що з копії договору вбачається використання факсиміле на місці підпису ОСОБА_3, а тому не має можливості перевірити дійсність договору.

Вважають, що фактично слідчий перейняв на себе повноваження суду щодо визнання правочинів не дійсними, перевищивши свої службові повноваження.

Таким чином, старший слідчий Гайдук К.М. грубо порушив право на захист ОСОБА_3, гарантоване Конституцією України, КПК України.

Крім того, 03 травня 2018 року ОСОБА_3 співробітниками управління захисту економіки Національної поліції України було надано три повістки, підписані слідчим Гайдуком К.М. 03 травня 2018 року, про виклик ОСОБА_3 в якості підозрюваного до старшого слідчого Інгулецького ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження за №12016040740001004 на 07 травня 2018 року та на 08 травня 2018 року.Відмітки про отримання зазначених повісток про виклик до слідчого на самих повістках відсутні. Також 25 вересня 2018 року співробітники Департаменту захисту економіки надали ОСОБА_3 повістку про виклик на допит як підозрюваному на 12:00 год. 25 вересня 2018 року до Криворізької місцевої прокуратури №1. Повістка датована 21 вересня 2018 року та на ній міститься підпис слідчого (а не старшого слідчого) Гайдука К.М.

Зазначає, що відповідно до ст. 42 КПК України підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Повідомлення про підозру складено 26 вересня 2018 року, а тому у повістках неправильно було зазначено процесуальний статус ОСОБА_3

Крім того, зазначають, що виникають сумніви у тому, що повістка про виклик ОСОБА_3 до прокуратори від 21 вересня 2018 року підписана слідчим Гайдуком К.М., оскільки підпис та почерк суттєво відрізняється від підпису та почерку в повістках від 03 травня 2018 року та в повідомленні про підозру. Вважають, що повістка була заповнена не слідчим, а іншим працівником правоохоронних органів, проте таке могло статися лише з мовчазної згоди старшого слідчого Гайдука К.М.

ОСОБА_3 була подана заява до Криворізького ВП ГУНП в Дніпропетровській області, на підставі якої були внесені відомості до ЄРДР за номером кримінального провадження 12018040230001873 від06 жовтня 2018 року за ч. 1 ст. 358 України.

Крім того, на замовлення ОСОБА_3 проведено почеркознавчу експертизу. Зазначають, що відповідно до висновку експерта № 2-05/10 підписи на повістках підроблені.

На підставі зазначеного просять відвести старшого слідчого СВ Інгулецького ВП КВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_4 від провадження досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016040740001004, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 13 липня 2016 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 194 КК України, у зв’язку із тим, що існують обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Слідчий Гайдук К.М. судовому засіданні проти задоволення заяви про відвід заперечував, зазначив, що ОСОБА_3 користується правами підозрюваного, повістки про виклик було підписано ним особисто, захисником не було надано оригіналів договору та ордеру.

Прокурор Зуков Д.Д. проти задоволення заяви про відвід в судовому засіданні заперечував, зазначивши, що адвокат ОСОБА_2 не має статусу учасника кримінального провадження.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_2 підтримав заяву про відвід слідчого і просив її задовольнити з наведених в ній підстав. На підтвердження повноважень було надано засвідчені копії ордеру а також свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, а також їх оригінали для огляду.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали заяви про відвід, дійшов наступного висновку.

Відповідно ст. 77 КПК України прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім'ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Вищенаведена норма кримінально процесуального закону містить у собі вичерпний перелік обставин, що виключають участь слідчого та прокурора у провадженні досудового розслідування кримінального провадження.

Згідно ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених ст. 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід. За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.

Так, відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги, а документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Тобто ордер і договір є документами, які в рівному ступені посвідчують існування договірних відносин між адвокатом і його клієнтом.

Пункт 2 частини першої статті 50 КПК визначає, що повноваження захисника мають вважатися підтвердженими, якщо - на додаток до документу, передбаченого пунктом 1 (свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю), - захисник надав хоча б один з документів, передбачених пунктом 2 частини першої цієї статті, а саме ордер, договір із захисником або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частини другої статті 50 КПК «встановлення будь-яких додаткових … умов для підтвердження повноважень захисника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допускається».

Оскільки захисником було надано слідчому свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордер, доводи слідчого про відсутність повноважень ОСОБА_2 на представництво інтересів ОСОБА_3 є формальними та безпідставними.

В той же час, оцінюючи доводи, викладені в заяві про відвід в їх сукупності, та з урахуванням думки учасників судового розгляду, слідчий суддя вважає висловлені доводи щодо відводу слідчого такими, що не ґрунтуються на вимогах ст.75 КПК України.

Заява про відвід слідчого Гайдука К.М. не містить об'єктивних обставин, які можуть свідчити про його упередженість у кримінальному провадженні № 12016040740001004.

Наведені заявником факти можуть бути враховані у разі розгляду кримінального провадження по суті, при оцінці зібраних під час досудового розслідування доказів. Заявник також не позбавлений можливості звернутись до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність слідчого під час досудового розслідування.

Відповідно до ч.5 ст.40 КПК України слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що заявником не доведено підстав заінтересованості або обставин з посиланням на докази, які викликають обґрунтовані сумніви в неупередженості слідчого в результатах даного кримінального провадження, тому, з врахуванням вимог ст. 80 КПК України, згідно якої відвід повинен бути вмотивованим, слідчий суддя дійшов висновку, що підстави для задоволення заяви про відвід слідчого та прокурора відсутні.

Керуючись ст. ст. 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про відвід слідчого в кримінальному провадженні №12016040740001004 від 13 липня 2016 року за ознаками злочину передбаченого ч.4 ст.191 КК України відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та оголошено 22 жовтня 2018 року о 16:00 год.

Слідчий суддя О.В. Алексєєв