Рішення № 77261644, 11.10.2018, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/5454/16-ц

2/215/112/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2018 року Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого – судді Науменко Я.О.,

за участю: секретаря Азаренко К.М.,

представників: відповідача ОСОБА_1 (законного представника недієздатного ОСОБА_2О.) – ОСОБА_3,

третьої особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» (правонаступника Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 банк Аваль») до ОСОБА_2 (законний представник недієздатного ОСОБА_2 – ОСОБА_1), ОСОБА_7 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування виконкому Тернівської районної у місті ОСОБА_8 ради,

ВСТАНОВИВ:

у грудні 2016 р. Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_6 Аваль» (далі – ПАТ «ОСОБА_6 Аваль», далі – ОСОБА_6) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (далі – ОСОБА_2, ОСОБА_7, відповідачі) про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором №014/147241/3664/74 від 10.04.2008 р. шляхом стягнення з ОСОБА_7 378 354,24 грн., в тому числі: заборгованість за кредитом – 304 391,38 грн., з якої прострочена заборгованість – 1 207,73 грн. та заборгованість по сплаті відсотків – 73 962,86 грн., а також в рахунок погашення заборгованості у сумі 378 354,24 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру, загальною площею 51,1 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м, на першому поверсі п’ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Доватора, будинок №13 (тринадцять), квартира №16 (шістнадцять), що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 10.04.2008 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, за реєстровим номером 1740, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 10.04.2008 року цим же нотаріусом, номер правочину 2823618, за реєстрованому в Комунальному підприємстві «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 10.04.2008 року в реєстрову книгу за №243П-392-392, зареєстрованому в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №14734140, - шляхом реалізації її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з визначенням початкової ціни продажу на рівні ринкових цін на підставі оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження. Судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5 675,31 грн. просить стягнути з відповідачів.

Ухвалою від 23.01.2017 року зазначену позовну заяву залишено без руху.

На виконання вимог даної ухвали ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» 07.02.2017 р. направив позовну заяву вих.№114/5-88199 від 31.01.2017 р..

В обґрунтування зазначених вимог вказує, що згідно з умовами кредитного договору №014/147241/3664/74 від 10.04.2008 р. (далі – кредитний договір) ВАТ «ОСОБА_6 Аваль» надав ОСОБА_2 кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 20 792 доларів США строком до 10.04.2018 року з обов’язком останнього використати та повернути Банку суму отриманого кредиту разом зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 13 % річних, а також комісії згідно з умовами договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов’язання в порядку і строки, визначені кредитним договором. В цей же день, 10.04.2008 року, між Банком та ОСОБА_7 було укладено договір поруки №014/08/11-25/037/08, відповідно до умов якого останній на добровільних засадах взяв на себе зобов’язання перед кредитором відповідати по зобов’язанням ОСОБА_2, що виникають з умов вищевказаного кредитного договору в повному обсязі цих зобов’язань. Крім того, в забезпечення належного виконання умов Кредитного договору, 10.04.2008 р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки №014/08/11-25/021/08 відповідно до умов якого виконання зобов’язань за Кредитним договором забезпечено нерухомим майном, а саме: двокімнатною квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 10.04.2008 року.

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України 07.04.2009 р. між Банком та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1, якою надано позичальнику ОСОБА_2 кредитні канікули, погоджено в новій редакції графік погашення кредиту та сплати інших платежів, викладених у Додатках №№1,2, який є невід’ємною частиною Додаткової угоди.

Крім того, 29.03.2011 року, між Банком та відповідачем ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №014/147241/3664/74/3, якою сторони домовились про порядок страхування за Кредитним договором.

Додатковою угодою №014/147241/3664/74/81-1-0-00/12834 від 10.02.2015 року до Кредитного договору сторони погодили змінити валюту виконання кредитних зобов’язань із доларів США на гривні шляхом виділення другого траншу в розмірі 634 824,84 грн. з відсотковою ставкою 19% річних та складенням нового Графіка погашення кредиту та сплати інших платежів у Додатку №№1,2, який є невід’ємною частиною Додаткової угоди.

З метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України 10.02.2015 р. між позивачем та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №014/147241/3664/74/81-1-0-00/12835, якою погодили з 26.02.2015 р. встановити відсоткову ставку в розмірі 17% річних та виклали у новій редакції Графік погашення кредиту, який є Додатком №№1,2, що є невід’ємною частиною Додаткової угоди.

В зв’язку з простроченням позичальником ОСОБА_2 виконання взятих на себе грошових зобов’язань перед позивачем, йому встановлено відсоткову ставку, що визначена Додатковою угодою №014/147241/3664/74/81-1-0-00/12835 від 10.02.2018 р. у розмірі 19% річних.

Однак відповідач ОСОБА_2 порушив строки та розміри повернення кредиту і відсотків за його користування, встановлені новою редакцією Графіка погашення, у позивача виникло право дострокового стягнення заборгованості за кредитом та відсотками, яка станом на 01.12.2016 р. складає 304 931,38 грн., в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 1 207,73 грн., заборгованість по відсоткам – 73 962,86 грн..

Зважаючи на викладене, позивач просить звернути стягнення на заставлене за Іпотечним договором майно в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, а також стягнути з поручителя ОСОБА_7 достроково заборгованість за Кредитним договором №014/147241/3664/74 від 10.04.2008 р. на суму 378 354,24 грн..

Ухвалою від 08.02.2017 р. прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за даним позовом.

Ухвалою від 07.08.2017 року залучено до участі у справі ОСОБА_1 як законного представника недієздатного ОСОБА_2 та орган опіки та піклування виконкому Тернівської районної у місті ОСОБА_8 ради як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

У зв’язку зі змінами до ЦПК України, які набули чинності 15.12.2017 р., ухвалою від 29.01.2018 р. відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України, було призначено розгляд справи у порядку загального позовного провадження, слухання по справі було відкладено на 01 березня 2018 року для підготовки учасників процесу до розгляду справи.

Ухвалою від 01.03.2018 р. залишено без руху зустрічну позовну заяву ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 банк Аваль», треті особи: ОСОБА_2 (законний представник недієздатного ОСОБА_2 – ОСОБА_1), Орган опіки та піклування виконкому Тернівської районної у місті ОСОБА_8 ради про визнання недійсними договору поруки №014/08/11-25/037/08 від 10 квітня 2008 року та додаткову угоду до нього від 10 лютого 2015 року.

Ухвалою від 02.04.2018 р. замінено позивача – Публічне акціонерне товариство «ОСОБА_6 банк Аваль» його правонаступником – Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар».

Ухвалою від 04.05.2018 р. задоволено клопотання позивача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» про проведення судового засідання в режимі відео конференції у даній справі з Печерським районним судом м. Києва.

В подальшому позивач просив суд проводити розгляд справи за відсутності свого представника та про підтримку позовних вимог.

У судовому засіданні 12.07.2018 р. в зв’язку з невиконанням вимог ухвали від 01.03.2018 р. про усунення недоліків зустрічної позовної заяви, з урахуванням думки представника відповідача ОСОБА_7, суд без виходу до нарадчої кімнати ухвалив вважати зустрічну позовну заяву не поданою.

Виконавчий комітет Тернівської районної у місті ради м. Кривий Ріг Дніпропетровської області листом №1/31-610 від 21.09.2017 р. виклав заперечення щодо реалізації шляхом продажу з прилюдних торгів квартири ОСОБА_2, оскільки квартира використовується ним як єдине місце постійного проживання, іншого житла він у власності не має (вх.№13298 від 26.09.2017 р.).

Представником відповідача ОСОБА_7 до суду були подані заперечення на позовну заяву, в яких він зазначає, що укладені ним договори з Банком були вчинені внаслідок обману зі сторони позичальника ОСОБА_2. Крім того, відповідач ОСОБА_7, підписуючи договір поруки та додаткові угоди до нього не був ознайомлений із змістом зазначених документів. Також вказує, що договором поруки не встановлено конкретного строку його дії, тому просить застосувати шестимісячну позовну давність до поручителя. Щодо вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначає, що вказане знаходиться у компетенції виконавчої служби – після стягнення заборгованості з відповідачів (вх.№14256 від 12.10.2017 р.).

У судовому засіданні 12.07.2018 р. представник відповідача ОСОБА_7 проти заявлених позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на суперечливість заявлених вимог щодо солідарного стягнення заборгованості з однієї особи ОСОБА_7, а також на те, що власником житлового приміщення, що передане в іпотеку, на даний час є недієздатний ОСОБА_2, в якого немає іншого житла. Крім того, вказує, що на даний час щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, яким є житло, придбане за рахунок кредиту в іноземній валюті, діє Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». Також звертає увагу на відсутність початкової ціни продажу у вимозі про звернення стягнення на предмет іпотеки. Додаткова угода від 2015 р., якою позичальнику надаються кошти для погашення заборгованості є по суті іншим кредитним договором. Крім того, посилається на пропущення позивачем строку для звернення до позичальника з вимогою дострокового погашення заборгованості. Також ставить під сумнів правомірність одночасного укладення угод про відступлення права вимоги ПАТ «ОСОБА_6 банк Аваль» із ПАТ «Комерційний ОСОБА_10» та ПАТ «Комерційний ОСОБА_10» із ТОВ «ФК «Авістар».

У судовому засіданні 11.10.2018 р. було оголошено вступну і резолютивну частини рішення та повідомлено про дату складення повного рішення.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

10.04.2008 року між ВАТ «ОСОБА_6 Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №014/147241/3664/74 (далі – кредитний договір), згідно з умовами якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник зобов’язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісії згідно з умовами договору та тарифів кредитора, а також виконати інші обов’язки, визначені цим договором (п. 2.1 кредитного договору), а.с.11-19 том 1.

Кредит надається позичальнику за програмою кредитування Житло на суму USD2-20р. (втор.рин.) на суму 20792.00 USD (двадцять тисяч сімсот дев’яносто два долари 00 центів) на придбання нерухомості - 2-х кімнатної квартири загальною площею 51,1 кв.м за адресою: АДРЕСА_2 в розмірі 131 250,00 грн. на 240 місяців до 10.04.2028 року із щомісячним погашенням ануїтетного платежу.

Відповідно до п.1.2.1 кредитного договору встановлено процентну ставку за користування кредитом у розмірі 13,00% річних.

Пунктом 3.3 вказаного кредитного договору встановлено, що проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту за весь строк користування кредитом, включаючи день надання та день повного погашення кредиту, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році (метод факт/факт). Проценти підлягають сплаті позичальником у складі ануїтетних платежів у порядку, визначеному статтею 7 цього Договору.

Згідно з п.9.1 кредитного договору у разі невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов’язань за цим договором кредитор має право вимагати дострокового погашення кредиту позичальником у повному обсязі разом зі сплатою всіх сум, належних до сплати на день пред’явлення вимоги, включаючи проценти за кредитом (у тому числі, прострочені проценти), пеню та штрафи відповідно до цього договору.

Відповідно до пункту 9.2 кредитного договору кредитор вправі пред’явити позичальнику вимогу про дострокове погашення кредиту у випадку прострочення позичальником більш ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але більше трьох раз протягом останніх дванадцяти місяців.

Пунктом 9.3 кредитного договору передбачено, що позичальник зобов’язаний виконати вимогу кредитора про дострокове погашення грошових зобов’язань за цим договором протягом не більш ніж 30 календарних днів з моменту її пред’явлення. У разі невиконання позичальником цієї вимоги кредитор має право звернути стягнення за Іпотечним договором (або пред’явити вимогу поручителю) або вжити заходи для стягнення заборгованості позичальника за цим договором , які не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до п.15.5 кредитного договору у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе позичальник. З підписанням кредитного договору останній засвідчив, що йому зрозуміло і він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може призвести до значних збитків та погіршення майнового стану позичальника.

Крім того, 10.04.2008 р. між ВАТ «ОСОБА_6 Аваль» та ОСОБА_7 було укладено договір поруки №014/08/11-25/037/08 (далі – договір поруки), відповідно до умов якого поручитель (ОСОБА_7О.) на добровільних засадах бере на себе зобов’язання перед Банком відповідати по зобов’язанням Боржника – ОСОБА_2, які виникають із умов кредитного договору вищезгаданого кредитного договору, а саме: повернути кредит в розмірі 20792 USD (двадцять тисяч сімсот дев’яносто два долари 00 центів), сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений з положеннями кредитного договору, цілком розуміє його зміст та згоден виступати поручителем за борговими зобов’язаннями (всіх зобов’язань боржника перед банком по сплаті останньому будь-яких сум, що виникають з положень кредитного договору). У випадку невиконання боржником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, поручитель несе солідарну відповідальність перед Банком у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу за кредитними договором, нарахованих відсотків за користування кредитом та неустойки, відшкодування збитків. Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання боргових зобов’язань за кредитним договором. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов’язань у повному обсязі (а.с.20-22 том 1).

10.04.2008 року ВАТ «ОСОБА_6 Аваль» та ОСОБА_2 уклали договір іпотеки №014/08/11-25/021/08 (далі – договір іпотеки), який забезпечує вимоги іпотеко держателя, що витікають з кредитного договору ( а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії кредитного договору), за умовами якого іпотекодавець зобовязаний до 10.04.2028 року повернути іпотекодержателю кредит у розмірі 20792,00 доларів США, сплатити проценти за користування ним згідно умов кредитного договору, а також можливу неустойку у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором та цим договором, а також виконати інші умови кредитного договору та відшкодувати іпотекодержателю всі можливі збитки, понесені ним внаслідок невиконання чи неналежного виконання умов кредитного договору (а.с.23-29 том 1).

Відповідно до п.1.2 договору іпотеки предметом іпотеки є нерухоме майно: двокімнатна квартира, загальною площею 51,1 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м, на першому поверсі п’ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Доватора, будинок №13 (тринадцять), квартира №16 (шістнадцять), що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 10.04.2008 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, за реєстровим номером 1740, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 10.04.2008 року цим же нотаріусом, номер правочину 2823618, зареєстрованому в Комунальному підприємстві «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 10.04.2008 року в реєстрову книгу за №243П-392-392, зареєстрованому в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №14734140.

Згідно з п.3.1.4 договору іпотеки у випадку невиконання іпотекодавцем зобов’язань за цим або за кредитним договором, у тому числі якщо кінцевий термін повернення кредиту ще не настав, звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його відповідно до п.5 цього договору, та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми переважно перед іншими кредиторами задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов’язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, пов’язаних із реалізацією предмета іпотеки.

При цьому, пунктом 5.1 договору визначено, що у разі порушення основного зобов’язання, умов кредитного договору або умов цього договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов’язань, вимога про виконання порушеного зобов’язання у менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, він вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 5.2 договору іпотеки іпотекодержатель набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити всю суму зобов’язання на момент звернення стягнення, у тому числі суму заборгованості за кредитом і відсотками, штрафними санкціями, комісійною винагородою незалежно від настання строку виконання основного зобов’язання, який визначено у кредитному договорі, зокрема у випадку якщо у момент настання строку виконання зобов’язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; або при повній або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум процентів; або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум неустойки (пені, штрафних санкцій).

Крім того, пунктом 5.3 договору іпотеки погоджено, що іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов’язання за кредитним договором, забезпеченого цією іпотекою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема у разі порушення іпотекодавцем обов’язків, встановлених цим договором або за кредитним договором.

Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки сторонами договору іпотеки визначено рішення суду (п.5.4 договору іпотеки).

Відповідно до п. 5.5.2 договору іпотеки реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Початкова ціна предмету іпотеки прилюдних торгів встановлюється за рішенням суду або за згодою між іпотекодавцем та іпотеко держателем, якщо така згода не досягнута – спеціалізованою організацією, що проводить прилюдні торги на підставі оцінки предмета іпотеки. При цьому початкова ціна не може бути нижчою за 90 відсотків вартості предмета іпотеки, визначеної шляхом його оцінки.

Право вибору способу задоволення вимог іпотеко держателя, встановлених пунктом 5.5 цього договору, та вибір способу задоволення таких вимог належить іпотеко держателю (п.5.7 договору іпотеки).

07.04.2009 р. між ВАТ «ОСОБА_6 Аваль» та ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 (далі – Додаткова угода №1) до кредитного договору з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України, якою сторони погодили тимчасово на період із 10.04.2009 року до 10.03.2010 року зменшити розмір щомісячного платежу по сплаті кредиту (надати позичальнику кредитні канікули). В свою чергу, відповідач ОСОБА_7, який є фінансовим поручителем ОСОБА_2, надав свою згоду на зміну умов кредитного договору, підписавши додаткову угоду (а.с.30-31 том 1).

Також, 29.03.2011 року ВАТ «ОСОБА_6 Аваль» та ОСОБА_2, уклали Додаткову угоду №014/147241/3664/74/3, якою сторони погодили порядок страхування за кредитним договором. Відповідач ОСОБА_7, який є фінансовим поручителем ОСОБА_2, надав свою згоду на укладення цієї додаткової угоди, підписавши її (а.с.42-44 том 1).

Крім того, 10.02.2015 року між ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» та ОСОБА_2, зі згоди фінансового поручителя останнього ОСОБА_7, уклали додаткову угоду №014/147241/3664/74/81-1-0-00/12834, якою сторони домовились змінити умови кредитування позичальника за кредитним договором в наступному порядку: кредитор 11 лютого 2015 року відкриває позичальнику не відновлювальну кредитну лінію з лімітом 20346,95 доларів США 95 центів та 634824,84 грн., в рамках якої кредит у сумі 20346,95 доларів США 95 центів, наданий згідно умов кредитного договору на придбання нерухомості – 2-х кімнатної квартири вважається 1-м траншем; 2-й транш кредиту в сумі 634824,84 грн. надається на рефінансування заборгованості за 1-м траншем кредиту. Дата остаточного погашення 1-го траншу кредиту – 10 квітня 2028 року, 2-го траншу кредиту – 11 грудня 2037 року. На дату укладення цієї додаткової угоди розмір процентної ставки складає 13% річних за користування 1-м траншем кредиту в дол.США; 19% річних за користування 2-им траншем кредиту у гривні. Викладено у новій редакції графік погашення кредиту та інших платежів кредитного договору, а також розрахунок сукупної вартості. Підписанням цієї додаткової угоди сторони погодили зміни щодо обробки отриманої ними в ході укладення та виконання кредитного договору інформації, порядку страхування, зобов’язань сплати процентів відповідно до нової (підвищеної) процентної ставки (а.с.45-52, 53-54,55 том 1).

Також 10.02.2015 року між ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» та ОСОБА_2, зі згоди фінансового поручителя останнього ОСОБА_7, укладено додаткову угоду №014/147241/3664/74/81-1-0-00/12835, якою сторони з 11.02.2015 року встановили відсоткову ставку за користування кредитом у розмірі 17% річних. При цьому, якщо протягом вищезазначеного строку позичальник прострочив виконання своїх грошових зобов’язань за кредитним договором на більш, ніж 30 календарних днів, процентна ставка, передбачена цією додатковою угодою, припиняє застосовуватись і проценти за кредитом розраховуються за процентною ставкою, визначеною додатковою угодою від 10.02.2015 року на рівні 19% річних починаючи з 31 календарного дня з дати прострочення. Графік погашення кредиту та інших платежів за кредитним договором, а також розрахунок сукупної вартості кредиту викладено в новій редакції в додатках №1,2 до цієї додаткової угоди, які є невід’ємною частиною додаткової угоди (а.с.56-58, 59-63,64 том 1).

У зв’язку з тим, що відповідачем ОСОБА_2 не було дотримано зазначених вище умов кредитного договору йому ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» було направлено вимогу вих.№114-0-0-00/15-66031 від 22.02.2016 року про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором, однак ОСОБА_2 вона не одержана та не виконана. Зазначена вимога повернута банку з відміткою поштового відділення про причини невручення: за закінченням строку зберігання (а.с.66,67,68 том 1).

Крім того, ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» також направив відповідачу ОСОБА_7 як поручителю ОСОБА_2 вимогу вих.№114/5-88337 від 13.12.2016 року про дострокове виконання зобов’язань за кредитним договором, однак ОСОБА_7 вона не виконана (а.с.69 том 1).

Відповідно до виписки по рахунку від 12.12.2016 року за здійсненими платежами (за 11.02.2015-11.02.2015) ОСОБА_2 надано кошти на виплату кредиту на суму 634824,84 грн. (а.с.65 том 1).

З наданого ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 01.12.2016 р. заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором складає 378 354, 24 грн., в т.ч: 304 391,38 грн. – прострочена заборгованість за кредитом та 73 962,86 грн. (а.с.8-10 том 1).

Таким чином, відповідач ОСОБА_2 умови кредитного договору не виконує, в обумовлені строки кредит та проценти за його користування не сплатив.

Позивачем надано банківську ліцензію на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», дозвіл на право здійснювати банківські операції, визначені пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» згідно з додатком до цього дозволу (а.с.78,79-81 том 1).

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» мав достатні юридичні підстави та законне право на надання кредиту в іноземній валюті.

Крім того, укладання кредитного договору в іноземній валюті цілком відповідало внутрішній волі відповідача.

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 530 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Згідно з частинами 1-2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.

На підставі ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилися та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі змістом ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов’язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідач ОСОБА_2 не виконав зобов'язання за кредитним договором, не погасив основний борг, нараховані проценти за ним, у зв'язку з чим банк має законні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, так як порушення боржником основного зобов'язання завдає збитків іпотекодержателю. У добровільному порядку відповідач не вживав заходів щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Представником відповідача в судовому засіданні не надано доказів на підтвердження того, що у відповідача на час розгляду справи не існує заборгованості по договору, не спростовано розрахунків заборгованості, наданих позивачем.

Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст.572 ЦК України, ст.1, ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Частиною 1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» визначено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленим іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь - якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст.33 Закону України «Про іпотеку» уразі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Як зазначено вище, ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» на адресу ОСОБА_2 направляв вимогу про дострокове повернення кредиту, яка залишена без задоволення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про обґрунтованість за законність вимог позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду як це передбачено умовами договору, ст.589 ЦК України та ст.33 Закону України «Про іпотеку».

При цьому, ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» пред’являючи вимогу до відповідача ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у сумі 378 354,24 грн., не зазначив початкову ціну продажу, вказавши лише про її встановлення на рівні ринкових цін на підставі оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 42 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» закріплено, що резолютивна частини рішення суду в разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам як статті 39 Закону України «Про іпотеку», так і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України. Зокрема, у ньому в обов'язковому порядку має зазначатись: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; спосіб реалізації предмета іпотеки - шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).

Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації,якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

При цьому, суд не зазначає початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

У постанові ВП ВС від 21 березня 2018 року (справа №245/3619/15-ц, провадження №14-11 цс 18) вказано, що лише незазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Суд відхиляє заперечення Органу опіки та піклування виконкому Тернівської районної у місті ОСОБА_8 ради в частині звернення стягнення на предмет іпотеки – квартиру, належну відповідачу ОСОБА_2, який за рішенням суду від 09.03.2016 р. визнаний недієздатним, оскільки в останнього іншого житла у нього на праві власності немає і воно використовується як єдине місце проживання. Як вбачається із зазначеного рішення суду, яке набрало законної сили 22.03.2016 р., ОСОБА_2 визнано недієздатним, встановлено над ним опіку та призначено опікуном його рідного брата ОСОБА_2.

З матеріалів справи та дослідженого рішення суду не вбачається, що в момент укладення кредитного договору відповідач ОСОБА_2 не усвідомлював значення своїх дій та не міг керувати ними, відтак зобов’язання за даним договором повинні бути виконані саме ним належним чином.

Крім того, посилання на вищевказане рішення про визнання позичальника ОСОБА_2 недієздатним і встановлення над ним опіки і як наслідок звільнення від виконання зобов’язань по кредитному договору, суд вважає таким, що не має правового значення для вирішення справи, оскільки згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Проте, позов про визнання недійсними кредитного договору та додаткових угод до нього як сам позичальник, так і його законний представник не подавали.

Відповідно до ч. 1 статті 67 ЦК України опікун зобов'язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Згідно з ч. 3 статті 72 ЦК України опікун самостійно здійснює витрати, необхідні для задоволення потреб підопічного, за рахунок пенсії, аліментів, відшкодування шкоди у зв'язку з втратою годувальника, допомоги на підопічну дитину та інших соціальних виплат, призначених на підопічну дитину відповідно до законів України, доходів від майна підопічного тощо.

Таким чином, за наслідками визнання особи недієздатною та встановлення над нею опіки і призначення опікуна на останнього покладається обов’язок дбати про підопічного.

Тобто, ОСОБА_1 як законний представник відповідача ОСОБА_2, якого судом визнано недієздатним і над яким встановлено опіку, зобов’язаний всіляким чином дбати про свого підопічного, зокрема забезпечити йому місце проживання.

Суд враховує, що 07.06.2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (далі - Закон) від 03.06.2014 року, згідно з яким протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Статтею 3 Закону зазначено, що цей закон набирає чинності з дня його опублікування та втрачає чинність з дня набрання чинності законом, який врегульовує питання особливостей погашення основної суми заборгованості, вираженої в іноземній валюті, порядок погашення (урахування) курсової різниці, що виникає в бухгалтерському та (або) податковому обліку кредиторів та позичальників, а також порядок списання пені та штрафів, які нараховуються (будуть нараховані) на таку основну суму заборгованості.

В цивільному законодавстві мораторій визначається як відстрочення виконання зобов'язання (п.2 ч.1 ст.263 ЦК України).

Отже, мораторій є відстроченням виконання зобов'язання, а не звільнення від його виконання.

Відтак, мораторій на стягнення майна, установлений Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 27.05.2015 року №6-57цс15.

Судом установлено, що відповідач отримав споживчий кредит в іноземній валюті, предмет іпотеки є постійним місцем проживання іпотекодавця, житлова площа не перевищує межу зазначену в законі.

Будь-які докази на підтвердження того, що відповідач має інше житло в матеріалах справи відсутні.

З урахування викладеного, рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Щодо позовних вимог у частині стягнення заборгованості за кредитним договором із поручителя ОСОБА_7 суд зазначає наступне.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до ч.1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Отже, порука – це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки належить до преклюзивних строків.

Непред'явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов'язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов'язанням.

Строк поруки не є строком для захисту порушеного права. Це строк існування самого зобов'язання поруки. Таким чином, і право кредитора, і обов'язок поручителя після його закінчення припиняються, а це означає, що жодних дій щодо реалізації цього права, в тому числі застосування примусових заходів захисту в судовому порядку, кредитор вчиняти не може.

Указаний висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс15.

З огляду на положення другого речення частини четвертої статті 559 ЦК України можна зробити висновок про те, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Такий висновок викладений у постанові ОСОБА_11 Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18).

З прийняттям цієї постанови внесена визначеність при застосуванні положення частини четвертої статті 559 ЦК України.

Згідно з матеріалами справи, ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» на підставі указаних вище положень кредитного договору та згідно норм частини другої статті 1050 ЦК України, надіславши лише позичальнику відповідну вимогу №114-0-0-00/15-66031 від 22.02.2016 року, яка останньому не вручена з причин повернення за закінченням терміну зберігання, про дострокове повне погашення кредитної заборгованості та сплату процентів, змінив строк виконання кредитного зобов'язання в цілому.

Проте, належних доказів про направлення аналогічної вимоги поручителю ОСОБА_7 ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» суду не надав. Так, наявна в матеріалах справи вимога №114/5-88337 від 13.12.2016 р. поручителю не містить доказів як її направлення, так і отримання останнім. Крім того, надана копія цієї вимоги не завірена належним чином, що свідчить про неналежність доказу в розумінні статті 77 ЦПК України (а.с.69, том 1).

Разом із тим, згідно з умовами кредитного договору поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів з погашення процентів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч. 3 ст. 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Як убачається із розрахунку кредитної заборгованості, з 11.02.2016 року позичальник не виконує взятих на себе зобов'язань щодо сплати кредиту та процентів за користування кредитом.

Вимогою від 22.02.2016 року ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» вимагав від позичальника ОСОБА_2 дострокового повернення банку всієї суму кредиту та процентів за користування кредитом. Отже, Банк використав своє право на повернення кредиту достроково, таким чином встановив новий строк виконання основного зобов'язання. Згідно з вимогою банку від 22.02.2016 року про дострокове повернення всієї суми кредиту та процентів за користування кредиту позичальник зобов'язаний достроково повернути кредит та нараховані відсотки через 60 календарних днів з дати цієї вимоги.

Договором поруки №014/08/11-25/037/08 від 10.04.2008 р. не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором (п. 5.1 договору поруки).

Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України.

Це не позбавляє кредитора можливості пред’явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання.

Отже, вимогу до поручителя про виконання ним зобов’язання за договором поруки слід пред’явити в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами).

Укладаючи кредитний договір сторони погодили графік погашення кредиту, тому у зв’язку з порушенням боржником виконання зобов’язання за кредитним договором позивачу слід було пред’явити вимогу до поручителя про виконання ним зобов’язання за договором поруки в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов’язанням (умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами, і порушення відповідачем строків сплати кредиту відбулось згідно з розрахунком 11.02.2016 р.).

Протягом 6 місяців після настання нового установленого банком строку повернення кредиту кредитор не звернувся до суду з позовом до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором, подавши позов до суду лише 22.12.2016 р., тобто з пропуском шестимісячного строку, передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України, що свідчить про відсутність підстав для стягнення спірної заборгованості з поручителя через припинення поруки.

Таким чином, на момент звернення банку із зазначеним позовом порука припинилася, тому заявлені позивачем вимоги щодо стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_7 задоволенню не підлягають.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача щодо неправомірності здійснення ПАТ «ОСОБА_6 Аваль» відступлення права вимоги ПАТ «Комерційний ОСОБА_10» за Договором відступлення права вимоги №114/7-4638 та Договором відступлення прав за договорами іпотеки, а також відступлення права вимоги 31.07.2017 р. від ПАТ «Комерційний ОСОБА_10» до ТОВ «ФК «Авістар» відповідно до Договору відступлення права вимоги №31072017 та Договору відступлення прав за договорами іпотеки, відповідно до умов яких останнє стало єдиним власником всіх прав вимоги за Кредитним договором №014/147241/3664/74 від 10.04.2008 р., Договором поруки №014/147241/3664/74 від 10.04.2008 р. та Договором іпотеки №014/08/11-25/021/08 від 10.04.2008 р..

Так, статтею 12 Кредитного договору №014/147241/3664/74 від 10.04.2008 р. визначено процедуру відступлення права вимоги за цим договором.

Ухвалою від 02.04.2018 року замінено позивача ПАТ «ОСОБА_6 банк Аваль» його правонаступником – ТОВ «Фінансова компанія «Авістар». Зазначена в апеляційному порядку не оскаржена та набрала законної сили.

Враховуючи викладене, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Проте, зі змісту пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди I та II груп, законні представники дітей-інвалідів і недієздатних інвалідів.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами регламентується ст. 141 ЦПК України, зокрема, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина шоста цієї статті).

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Оскільки відповідач ОСОБА_2, якого визнано недієздатним є інвалідом ІІ групи, про що, зазначено у листі вих. №1/31-610 Виконавчого комітету Тернівської районної у місті ОСОБА_8 ради від 21.09.2017 р., тому з нього не підлягають стягненню судові витрати, понесені позивачем.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що у разі якщо сторона звільнена від сплати судових витрат, судові витрати компенсуються за рахунок держави.

У відповідності до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України позивачу підлягають компенсуванню за рахунок держави (згідно розміру задоволених вимог) понесені останнім судові витрати, а саме 1600 грн. судового збору за вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки.

На підставі ст.ст. 192, 526, 533, 610, 611, 612, 617, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись, ст. ст. 12, 13, 81,141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» (правонаступника Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 банк Аваль») до ОСОБА_2 (законний представник недієздатного ОСОБА_2 – ОСОБА_1), ОСОБА_7 про дострокове солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Орган опіки та піклування виконкому Тернівської районної у місті ОСОБА_8 ради – задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №014/147241/3664/74 від 10.04.2008 року у сумі 378 354,24 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру, загальною площею 51,1 кв.м, житловою площею 27,2 кв.м, на першому поверсі п’ятиповерхового житлового будинку, що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Доватора, будинок №13 (тринадцять), квартира №16 (шістнадцять), що належить ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_3, 50089; РНОКПП НОМЕР_1), на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 10.04.2008 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_9, за реєстровим номером 1740, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 10.04.2008 року цим же нотаріусом, номер правочину 2823618, за реєстрованому в Комунальному підприємстві «Криворізьке бюро технічної інвентаризації» 10.04.2008 року в реєстрову книгу за №243П-392-392, зареєстрованому в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за №14734140, - шляхом реалізації її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження з визначенням початкової ціни продажу на рівні ринкових цін на підставі оцінки, проведеної в межах виконавчого провадження.

Рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки не підлягає виконанню на час дії Закону № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

В іншій частині позову щодо стягнення з ОСОБА_7, місце реєстрації: вул. Доватора, буд.29, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50089; РНОКПП НОМЕР_2) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Авістар» (правонаступника Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_6 банк Аваль»), місце знаходження: вул. Московська, 32/2, м. Київ, 01010; код ЄДРПОУ 38904296) достроково заборгованість за Кредитним договором №014/147241/3664/74 від 10.04.2008 року у сумі 378 354 грн. 24 коп. – відмовити.

Компенсувати «ОСОБА_6 банк Аваль» (вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011, ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 14305909) за рахунок держави понесені судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1600 грн..

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Повне судове рішення складено 22.10.2018 р..

Суддя: