Рішення № 77261416, 18.10.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/7609/18

Провадження № 2/161/2439/18

ЛУЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2018 року місто Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого – судді Гриня О.М.

з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Свій позов обґрунтовує тим, що відповідно до укладеного договору №б/н від 13.07.2010 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карти.

Оскільки відповідач не виконала умови договору належним чином, у неї станом на 03.05.2018 року виникла заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 43169,70 грн., що складається з заборгованості за тілом кредитом – 3982,67 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом – 33555,14 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3100,00 грн., а також штрафи - (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в сумі 2031,89 грн.

Враховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_2 – 43169,70 грн. заборгованості за кредитним договором та судові витрати по справі.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 травня 2018 року в даній справі відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження.

19.06.2018 року відповідачем на адресу суду було подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги вона не визнає. Зазначає, що відповідно до положень ЦК України та умов кредитного договору відсотки за користування кредитом мають нараховуватись на тіло кредиту (тобто на суму 3982,67 грн., яка вказана в позові). Такі відсотки є річними. Відповідно до розрахунку наданого ПАТ КБ «Приватбанк» відповідачу нараховано 27, 60 % з грудня 2013 року, 32,40 % з вересня 2014 року та 42 % з квітня 2015 року за користування кредитом. Нарахування відсотків здійснювалось за період з 17 грудня 2013 року по 03 травня 2018 року, що становить 4 роки 5 місяців. ОСОБА_2 в своїх запереченнях наводить розрахунок заборгованості за користування кредитом, згідно якого вищеназвана сума становить 7387,88 грн.(із застосуванням максимальної ставки за весь період 42%). Відповідно до цього, вважає розрахунок позивача завищеним, безпідставним та таким, що не підлягає до задоволення в цій частині. Також зауважує на тому, що відсоткова ставка за користування кредитом є фіксованою, у разі її зміни кредитодавець зобов’язаний про це повідомити позичальника, чого відповідно з боку банку зроблено не було. З огляду на вищенаведене, відповідач просить застосувати строк позовної давності і відмовити в задоволенні позову.

Скориставшись своїм правом, позивачем було подано відповідь на відзив, в якому ПАТ КБ «Приватбанк» вказує, що твердження відповідача не відповідають дійсним обставинам справи. Підвищення процентної ставки за користування кредитом відбувалось за витратами з певної дати, що підтверджується наказами банку. Повідомлення про підвищення процентної ставки ОСОБА_2 було направлено 01.09.2014 року та 01.04.2015 року, на сьогоднішній день заяв відповідача про розірвання кредитного договору до банку не надходило, більше того, після підвищення вказаної ставки відповідач активно користувалась карткою, в тому числі неодноразово здійснювала погашення кредитної заборгованості, останнє з яких здійснювалось 10.08.2015 року, що є підтвердженням прийняття діючих умов договору. Крім того, оскільки ОСОБА_2 не заявлено клопотання про призначення судово-бухгалтерської експертизи, немає підстав вважати розрахунок позивача неналежним доказом у справі.

В судове засідання представник позивача не з’явився, подав суду заяву, в якій просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, щодо заочного розгляду справи не заперечував.

Відповідач в судове засідання повторно не з’явилася з невідомих суду причин, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.

Розгляд справи здійснювався за відсутності осіб, які беруть участь у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що позов підставний та підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Як вбачається з копії кредитного договору заяву №б/н від 13.07.010 року ОСОБА_2 отримала кредит в розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписання вказаного договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 3.3 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідачем було підтверджено, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між ним та позивачем договір, що підтверджується підписом у заяві.

Позивач має право нараховувати відсотки за користування кредитом в розмірі встановленому «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ з розрахунку 360 календарних дні на рік, що стверджується п. 5.5 «Правил користування платіжною карткою». Позивач зазначає, що надав відповідачу кредит в розмірі встановленому Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позивальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.

Згідно п. 2.1.1.12.11 «Правил користування платіжною карткою» банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов’язань в цілому або у встановленої Банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов’язків за цим Договором. Разом з тим, п. 1.1.3.2.2 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що у разі порушення власником або довіреною особою вимог діючого законодавства України та/або умов даного Договору та/або у разі виникнення овердрафту має право призупинити здійснення розрахунків по карті (заблокувати карту) та/або визнати карту недійсною до моменту усунення порушень, а також вимагати дострокового виконання боргових обов’язків в цілому або у встановленою Банком частиною у разі невиконання власником або довіреною особою власника своїх боргових обов’язків та інших обов’язків до цим Договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача в суд та розгляду справи по суті, відповідач, в порушення вимог ст.1054 Цивільного кодексу України, грошові кошти за кредитним договором не повернула.

Відповідно до ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов’язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до п. 2.1.1.12.6. Умов та правил надання банківських послуг за користування кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 (триста шістдесят) календарних днів у році.

Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що Клієнт дає свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт надає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.

Власник карти зобовязаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно Умов та правил надання банківських послуг.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Уразі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики.

Згідно з п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 549 ЦК України та на умовах кредитного договору, у разі невиконання чи несвоєчасного виконання зобов'язань в частині повернення кредиту та/або сплати процентів, комісій згідно з умовами кредитного договору, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу неустойку (штраф, пеня).

З розрахунку заборгованості за договором вбачається, що у відповідача станом на 03.05.2018 року виникла заборгованість перед ПАТ КБ «ПриватБанк» в сумі 43169,70 грн., що складається з заборгованості за тілом кредитом – 3982,67 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитом – 33555,14 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3100,00 грн., а також штрафи - (фіксована частина) в сумі 500,00 грн., штраф (процентна складова) в сумі 2031,89 грн.

З укладеного договору про надання банківських послуг між сторонами вбачається, що процентна ставка за користування кредитом встановлена в розмірі 27,60 % річних. В подальшому процентна ставка була змінена.

Посилання сторони відповідача на те, що банк не мав права змінювати процентну ставку в односторонньому порядку є безпідставними, виходячи з наступного.

Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та Правил передбачено, що банк має право змінювати тарифи, а також інші умови обслуговування рахунків. При цьому банк, за винятком випадків зміни розміру наданого кредиту (кредитного ліміту), зобов'язаний не менше, ніж за 7 днів до введення змін проінформувати клієнта,зокрема у виписці за картрахунком, згідно з пунктом 1.1.3.1.9 договору. Якщо протягом 7 днів банк не одержав повідомлення від клієнта про незгоду зі змінами, то вважається, що клієнт приймає нові умови. Право зміни розміру наданого на платіжну картку кредиту (кредитного ліміту) банк залишає за собою в однобічному порядку, за власним рішенням банку та без попереднього повідомлення клієнта.

Відповідно до пункту 1.1.3.1.9 Умов та Правил банк зобов'язаний надавати власнику способом, зазначеним у заяві, виписки про стан картрахунків і про здійсненні за минулий місяць операції за картрахунками. У разі підключення власника до системи Internet Banking (Приват24) виписки надаються через цей комплекс. У разі підключення клієнта до комплексу Mobile Banking банк надає можливість доступу до інформації про стан рахунка шляхом використання функції SМS-повідомлень.

Як передбачено в пункті 1.1.2.3 Умов та Правил отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції покладено на позичальника.

Крім того, пунктом 1.1.3.2.9 Умов та Правил встановлено, що банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активізація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміну Умов, інформування про розмір заборгованості за кредитом, про акції банку і т.д. використовувати будь-які канали зв'язку із вказаних: відправка SМS - повідомлень на мобільний телефон клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефону і ОТР - пароля, поштовий лист, телеграма, повідомлення електронною поштою, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк інформації на чеках в РОS - терміналах та інші засоби комунікації.

Згідно з пунктом 2.1.1.5.4 Умов та Правил при незгоді із змінами правил чи тарифів банку позичальник має право звернутися до банку з вимогою про розірвання договору і погасити борг.

У відповідності до правової позиції, викладеній в постанові Верховного Суду України від 12 вересня 2012 року № 6-57ц12 боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Матеріали справи містять копії SMS-повідомлення, направлені банком на номер мобільного телефону ОСОБА_2 у відповідності до Умов та Правил надання банківських послуг,15.08.2014 року та 15.03.2015 року. Як вбачається з матеріалів справи з заявами про розірвання договору відповідач до банку не зверталась, продовжувала користуватись кредитною карткою та вносити кошти на погашення заборгованості за кредитом, що свідчить про прийняття нею умов договору.

З наведеного розрахунку встановлено, що окрім нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 3100,00 грн. позивач нарахував також 500,00 грн. - штраф (фіксована частина) та 2031.89 грн. - штраф (процентна складова) за таке ж саме порушення.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України: від 6 квітня 2016 року в справі № 6-2387цс15, від 11 жовтня 2017 року в справі № 347/1910/15-ц.

З огляду на наведене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованої пені до задоволення не підлягають.

З приводу застосування строку позовної давності в наведених правовідносинах суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 256ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Відповідно до статті 253ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

За договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Аналізуючи умови договору та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку, що за договором про надання банківських послуг (при отриманні позичальником кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким установлено не тільки щомісячні платежі погашення кредиту, а й кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (стаття 257 ЦК України) стосовно щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - не після закінчення строку дії договору, а після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту (стаття 261 ЦК України).

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 19 березня 2014 року у справі за № 6-14цс14, 17 вересня 2014 року у справі за № 6-95цс14, 01 жовтня 2014 року у справі за № 6-134цс14.

Із виписки по картковому рахунку вбачається, що ОСОБА_2 здійснила останній платіж 10.08.2015 року в розмірі 350 грн. Даний платіж відображено у виписці як автоматичне погашення простроченої заборгованості. З позовом до суду ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось 16.05.2018 року, тобто у межах строку позовної давності, а тому посилання на те, що банк пропустив строк звернення до суду є безпідставними.

Проаналізувавши зібрані та дослідженні в справі докази, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_2 слід стягнути в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» 40069,70 грн.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача слід стягнути судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1635,50 грн. (92,82 % від 1762 грн. судового збору сплаченого за подання позовної заяви до суду).

Керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст.ст. 509, 510, 526, 1050, 1054, 1055 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість в сумі 40069 (сорок тисяч шістдесят дев’ять) гривень 70 копійок.

Стягнути з з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_1, в користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати по справі, а саме: 1635 (одна тисяча шістсот тридцять п’ять) гривень 50 копійок судового збору.

В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 жовтня 2018 року.

Суддя Луцького міськрайонного суду Гринь О.М.

Волинської області