Постанова № 77258475, 17.10.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/161/18

Провадження № 22-ц/772/1908/2018

Категорія: 27

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач:ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 рокуСправа № 133/161/18м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі колегії суддів:

головуючого Медяного В.М.,

суддів: Денишенко Т.О., Матківської М.В.,

з участю секретаря судового засідання Сніжко О.А.,

учасники справи:

позивач – публічне акціонерне товариство ОСОБА_3 банк «ПриватБанк»,

відповідач – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 4 апеляційну скаргу Акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 липня 2018 року, ухвалене у приміщенні Козятинського міськрайонного суду Вінницької області (головуючий суддя Слободяний О.Є.), повне судове рішення складено 03 липня 2018 року, у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

встановив:

У січні 2018 року позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з даним позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позов обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 01 листопада 2011 року відповідач отримала кредит в сумі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підписала заяву про отримання платіжної картки, згідно з якою підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає договір між нею та Банком. ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов’язання за договором виконав, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідач свої зобов’язання за договором не виконує, в зв’язку із чим станом на 26 листопада 2017 р. має заборгованість в сумі 111741 грн. 41 коп., що складається з наступних сум: заборгованість за кредитом в сумі 8921 грн. 20 коп.; заборгованість по відсотках за користування кредитом в сумі 93923 грн. 00 коп.; заборгованість за пенею та комісією 3100 грн.; штраф (фіксована частина) в сумі 500 грн.; штраф (процентна складова) в сумі 5297 грн. 21 коп.

Добровільно відповідач погашати заборгованість за вищевказаним кредитним договором відмовляється, в зв’язку з чим позивач змушений звернутись до суду з даним позовом та просить суд стягнути з відповідача на його користь зазначену суму боргу.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 липня 2018 року в задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 відмовлено про стягнення кредитної заборгованості відмовлено за їх безпідставністю.

Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не надано до суду належних і допустимих доказів того, що відповідач ОСОБА_4 отримувала кредит в ПАТ КБ «ПриватБанк».

Позивач оскаржив дане рішення суду в апеляційному порядку.

Статтею 351 ЦПК України, в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, а тому Апеляційний суд Вінницької області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Вінницького апеляційного суду в апеляційному окрузі.

В поданій апеляційній скарзі представник АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надійшов.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, представник АТ КБ «ПриватБанк» - адвокат ОСОБА_5 апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання до суду апеляційної інстанції не з’явилася. На адресу суду повернувся конверт із відміткою «адресат відмовився від отримання».

Відповідно до ч. ч. 6, 7 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур’єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно із ч. 9 ст. 130 ЦПК України у разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою.

За змістом ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, заслухавши думку представника позивача, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.

Апеляційний суд у складі судової колегії, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких міркувань.

Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам не відповідає.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 12, 76, 81 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобов'язана доказами довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що відповідно до договору № б/н від 01 листопада 2011 року ОСОБА_6 отримала кредит в розмірі 8000 грн. на умовах, визначених договором.

Разом з тим, із матеріалів справи убачається, що представником позивача було заявлено клопотання про витребування доказів щодо зміни прізвища відповідачем, мотивоване тим, що отримання позивачем даної інформації самостійно не є можливим в силу приписів Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» та Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів № 1064 від 22 серпня 2007 року.

Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 31 травня 2018 року зазначене клопотання представника позивача про витребування доказів задоволено. Із відповідей відділу державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Козятинського міськрайонного управління юстиції у Вінницькій області та відділу державної реєстрації актів цивільного стану Управління державної реєстрації ГТУЮ у Вінницькій області судом першої інстанції встановлено, що за відомостями Державного реєстру актів цивільного стану громадян відсутні актові записи про шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені на ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Таким чином, оцінивши наведені обставини, суд першої інстанції прийшов до висновку про недоведення позивачем факту, що відповідач ОСОБА_4 отримувала кредит у ПАТ КБ «ПриватБанк», а відтак і про відсутність підстав для задоволення позову.

В ході апеляційного розгляду представник позивача – ОСОБА_5 пояснив, що в ході телефонної розмови з працівником Козятинського відділу РАЦС йому стало відомо, що у випадку розірвання шлюбу на підставі рішення суду, в якому зазначено про присвоєння особі дошлюбного прізвища, відомості про таку зміну можуть бути не внесені до реєстру. В зв’язку із тим, що на офіційному сайті «Судова влада» міститься інформація щодо розгляду справи про розірвання шлюбу, стороною якої була ОСОБА_6, і що рішення у справі набрало законної сили 25 жовтня 2013 року, представник банку, надавши суду його знеособлений електронний примірник, заявив клопотання про витребування з Козятинського міськрайонного суду Вінницької області копії рішення від 14 жовтня 2013 року у справі № 133/1931/13-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу а також із Козятинського районного сектору ДМС у Вінницькій області відомостей щодо підстав оформлення і видачі ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорта серія АТ 059965, виданого Козятинським РС УДМС України у Вінницькій області 28 грудня 2013 року, а також копію документа, що підтверджує обставину зміни прізвища (за наявності), оскільки на його думку є підстави вважати, що зміна прізвища відповідача з ОСОБА_7 на ОСОБА_4 відбулася на підставі зазначеного судового рішення.

З метою повного та об’єктивного встановлення фактичних обставин справи, враховуючи заходи вжиті представником позивача для отримання доказу та неможливість отримання ним його самостійно, судом апеляційної інстанції зазначене клопотання представника АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.

На виконання ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 03 жовтня 2018 року Козятинським міськрайонним судом Вінницької області на адресу суду Апеляційного суду Вінницької області надіслано копію рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 14 жовтня 2013 року у справі № 133/1931/13-ц, з якого апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_6 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_4) звернулася до суду із позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу. Зазначеним рішенням суду шлюб, зареєстрований 29 грудня 2006 року у Дубовомахаринецькій сільській раді Козятинського району Вінницької області, актовий запис № 3, між нею та ОСОБА_7 розірвано. Після розірвання шлюбу їй присвоєно її дошлюбне прізвище «Ткачук».

Таким чином, з огляду не викладене, апеляційний суд вважає доведеним той факт, що відповідач у справі ОСОБА_4 та позичальник ОСОБА_6 є однією і тією ж особою, а висновок суду першої інстанції про недоведеність позивачем отримання відповідачем ОСОБА_4 отримання кредиту у ПАТ КБ «ПриватБанк» вважає передчасним.

В ході розгляду даної справи апеляційним судом встановлено, що відповідач ОСОБА_4 відповідно до укладеного договору № б/н від 01 листопада 2011 року отримала кредит в сумі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua та копії яких долучені до позову складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві (а.с. 6).

Згідно з положеннями «Умов та Правил надання банківських послуг», які розміщені на офіційному сайті позивача www.privatbank.ua ПАТ КБ «ПриватБанк», що діє на підставі Ліцензії НБУ № 22 від 05 жовтня 2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує «Умови та правила надання банківських послуг», які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг Банку.

При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та Правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно з якими обслуговується відповідач.

У відповідності з ч. 2. ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому окрім листів та телеграм можуть використовуватися і інші засоби зв'язку, наприклад електронний або інший інтернет/sms – ресурс.

Відповідно до ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи пропозицію Банку відповідач підписом у заяві про приєднання до «Умов та Правил надання банківських послуг» визнав та погодився на запропоновані Банком умови користування послугами Банку.

Проаналізувавши вказані вище положення законодавства України, а також врахувавши фактичні обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «ПриватБанк» 01 листопада 2011 року укладено договір про надання банківських послуг, форма якого складається із Анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, самих Умов та Правил надання банківських послуг, Пам’ятки клієнта та ОСОБА_8, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

Відповідно до умов зазначеного договору позичальник отримала кредит в сумі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користуванням кредитом у розмірі 27,6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Матеріали справи містять надані позивачем копії витягів з Умов та Правил надання банківських послуг та ОСОБА_8 обслуговування кредитних карт (а.с. 7, 8-31).

Відповідно до п. п. 2.1.1.2.1 Умов та правил надання банківських послуг для надання послуг банк видає клієнтові картку, її вид визначений у Пам'ятці клієнта/Довідці про умови кредитування та Заяві, підписанням якого клієнт і банк укладають договір про надання банківських послуг. Датою укладання договору є дата відкриття рахунку, зазначена в заяві, тобто 01 листопада 2011 року. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком.

Крім того, Умови та Правила надання банківських послуг передбачають, зокрема: клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт (п.2.1.2.3, 2.1.1.2.4); банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку, які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік (п. 2.1.1.12.6).

Отже, між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли із кредитного договору, та регулюються главою 71 ЦК України та загальними нормами Цивільного кодексу щодо зобов`язань.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів та інших правочинів.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться - стаття 526 ЦК України.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак беззаперечним є зобов'язання відповідача повернути кредит, а також сплатити проценти за користування грошовими коштами в установленому договором розмірі – 27,60% річних.

Пунктом 1.1.3.2.4. договору для ПАТ КБ «ПриватБанк» передбачена можливість зміни ОСОБА_8 та інших невід'ємних частин договору.

Зокрема, передбачено, що розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, визначених пунктом 1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг. Установлено, що в разі неотримання банком від позичальника протягом семи днів повідомлення про незгоду із змінами тарифу, вважається, що позичальник прийняв нові умови. Як передбачено в пункті 1.1.2.3 цих Умов та Правил надання банківських послуг отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції покладено на позичальника.

Крім того, пунктом 1.1.3.2.9 Умов встановлено, що банк має право для різних цілей (повідомлення про зміну тарифів, активізація додаткових послуг, актуалізація контактних даних, зміну Умов, інформування про розмір заборгованості за кредитом, про акції банку і т. д. використовувати будь-які канали зв'язку із вказаних: відправка СМС-повідомлень на мобільний телефон клієнта, авторизація за допомогою мобільного телефона і ОТР-пароля, поштовий лист, телеграма, повідомлення електронною поштою, повідомлення в банкоматах і терміналах самообслуговування, друк інформації на чеках в РОS-терміналах та інші засоби комунікації.

Згідно з пунктом 2.1.1.5.4. Умов при незгоді із змінами правил чи тарифів банку позичальник має право звернутися до банку з вимогою про розірвання договору і погасити борг.

З такими заявами відповідач до банку не звертався, а відтак банк вважає, що змінив процентну ставку, збільшивши її з 01 вересня 2014 року з 27,6% до 32,40%, а з 01 квітня 2015 року – до 42 % , відповідно до умов договору.

Проте вищевказаний встановлений договором порядок зміни процентної ставки не відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно з частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17, яка відповідно до вимоги ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватись судами при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Оскільки позивачем не надано доказів щодо належного повідомлення відповідача про зміну ним відсоткової ставки, відтак застосуванню підлягає відсоткова ставка, узгоджена сторонами на час укладення договору – 27,60%, за весь період користування кредитними коштами.

Згідно із розрахунком заборгованості за договором станом на 26 листопада 2017 року заборгованість за тілом кредиту, що підлягає стягненню з відповідача на користь банку, складає 8921,20 грн.

Таким чином, перевіряючи розрахунок позивача в частині нарахування процентів за користування кредитними коштами на їх відповідність закону та умовам укладеного між сторонами договору, апеляційний суд з огляду на встановлену незаконність одностороннього підвищення банком процентної ставки, приходить до висновку про необґрунтованість наведених розрахунків.

Визначаючи розмір заборгованості за кредитним договором, суд, на думку Верховного Суду, зобов’язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.

Враховуючи такий правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц, апеляційним судом проведено свій розрахунок, виходячи із формули N*M/360*Y=Z, де N- сальдо поточної заборгованості за кредитом, M – відсоткова ставка, 360 – кількість календарних днів на рік відповідно до п. 2.1.1.12.6. Правил, Y – кількість днів, за які здійснюється нарахування, та Z – сума нарахованих процентів.

Таким чином, судом встановлено, що відсотки за користування кредитними коштами за період з 31 січня 2014 року по 27 листопада 2017 року становлять 8092,29 грн., що підтверджується наступним розрахунком:

за період з 11 лютого до 25 лютого 2014 року 20*27,60%/360*14= 0,21 грн.,

за період з 26 лютого до 01 березня 2014 року 7710*27,60%/360*3= 17,73 грн.,

за період з 01 березня до 12 березня 2014 року 7719,51*27,60%/360*11= 65,10 грн.,

за період з 12 березня до 19 березня 2014 року 7729,51*27,60%/360*7= 41,48 грн.,

за період з 19 березня до 23 березня 2014 року 7749,51*27,60%/360*4= 23,76 грн.,

за період з 23 березня до 26 березня 2014 року 7420,00*27,60%/360*3=17,06 грн.,

за період з 26 березня до 31 березня 2014 року 7384,16*27,60%/360*5=28,31 грн.,

за період з 31 березня до 06 квітня 2014 року 7380,09*27,60%/360*6=33,95 грн.,

за період з 06 квітня до 12 квітня 2014 року 7800,09*27,60%/360*6=35,88 грн.,

за період з 12 квітня до 17 квітня 2014 року 7810,09*27,60%/360*5=29,94 грн.,

за період з 17 квітня до 24 квітня 2014 року 7830,09*27,60%/360*7=42,02 грн.,

за період з 24 квітня до 12 травня 2014 року 7518,66*27,60%/360*18=103,76 грн.,

за період з 12 травня до 17 травня 2014 року 7528,66*27,60%/360*5=28,86 грн.,

за період з 17 травня до 23 травня 2014 року 7688,88*27,60%/360*6=35,37 грн.,

за період з 23 травня до 25 травня 2014 року 7484,75*27,60%/360*2=11,48 грн.,

за період з 25 травня до 27 травня 2014 року 7959,75*27,60%/360*2=12,20 грн.,

за період з 27 травня до 23 червня 2014 року 7979,75*27,60%/360*27=165,18 грн.,

за період з 23 червня до 27 червня 2014 року 7660,40*27,60%/360*4=32,49 грн.,

за період з 27 червня до 12 липня 2014 року 7680,40*27,60%/360*15=88,32 грн.,

за період з 12 липня до 19 липня 2014 року 7690,40*27,60%/360*7=41,27 грн.,

за період з 19 липня до 23 липня 2014 року 7797,40*27,60%/360*4=23,91 грн.,

за період з 23 липня до 25 липня 2014 року 7968,71*27,60%/360*2=12,22 грн.,

за період з 25 липня до 12 серпня 2014 року 7988,71*27,60%/360*18=110,24 грн.,

за період з 12 серпня до 14 серпня 2014 року 8008,71*27,60%/360*2=12,28 грн.,

за період з 14 серпня до 15 серпня 2014 року 6196,89*27,60%/360*1=4,75 грн.,

за період з 15 серпня до 23 серпня 2014 року 7513,2*27,60%/360*8=46,08 грн.,

за період з 23 серпня до 27 серпня 2014 року 7013,20*27,60%/360*4=21,50 грн.,

за період з 27 серпня до 01 вересня 2014 року 7070,20*27,60%/360*5=27,10 грн.,

за період з 01 вересня до 06 вересня 2014 року 7177,20*27,60%/360*5=27,51 грн.,

за період з 6 вересня до 12 вересня 2014 року 7213,56*27,60%/360*6=33,18 грн.,

за період з 12 вересня до 15 вересня 2014 року 7223,56*27,60%/360*3=16,61 грн.,

за період з 15 вересня до 16 вересня 2014 року 8399,77*27,60%/360*=6,44 грн.,

за період з 16 вересня до 23 вересня 2014 року 8537,04*27,60%/360*7=45,82 грн.,

за період з 23 вересня до 26 вересня 2014 року 8037,05*27,60%/360*3=18,49 грн.,

за період з 26 вересня до 30 вересня 2014 року 8000,16*27,60%/360*4=24,53 грн.,

за період з 30 вересня до 02 жовтня 2014 року 7817,62*27,60%/360*2=11,99 грн.,

за період з 02 жовтня до 15 жовтня 2014 року 7837,62*27,60%/360*13=78,11 грн.,

за період з 15 жовтня до 16 жовтня 2014 року 9013,83*27,60%/360*1=6,91 грн.,

за період з 16 жовтня до 22 жовтня 2014 року 9151,10*27,60%/360*6=42,10 грн.,

за період з 22 жовтня до 31 жовтня 2014 року 8851,44*27,60%/360*9=61,07 грн.,

за період з 31 жовтня до 04 листопада 2014 року 8652,61*27,60%/360*4=26,53 грн.,

за період з 04 листопада до 15 листопада 2014 року 8672,61*27,60%/360*11=73,14 грн.,

за період з 15 листопада до 16 листопада 2014 року 9848,82*27,60%/360*1=7,55 грн.,

за період з 16 листопада до 21 листопада 2014 року 9986,09*27,60%/360*5=38,28 грн.,

за період з 21 листопада до 26 листопада 2014 року 9273,78*27,60%/360*5=35,55 грн.,

за період з 26 листопада до 04 грудня 2014 року 9293,78*27,60%/360*8=57,00 грн.,

за період з 04 грудня до 15 грудня 2014 року 8972,11*27,60%/360*11=75,66 грн.,

за період з 15 грудня до 16 грудня 2014 року 10168,32*27,60%/360*1=7,80 грн.,

за період з 16 грудня до 22 грудня 2014 року 10305,59*27,60%/360*6=47,41 грн.,

за період з 22 грудня 2014 року до 03 січня 2015 року 9691,36*27,60%/360*12=89,16 грн.,

за період з 03 січня до 07 січня 2015 року 8952,11*27,60%/360*4= 27,45 грн.,

за період з 07 січня до 21 січня 2015 року 11028,91*27,60%/360*14=118,38 грн.,

за період з 21 січня до 23 січня 2015 року 11048,91*27,60%/360*2=16,94 грн.,

за період з 23 січня до 03 лютого 2015 року 10882,76*27,60%/360*11=91,78 грн.,

за період з 03 лютого до 06 березня 2015 року 9715,43*27,60%/360*31=230,90 грн.,

за період з 06 березня до 26 травня 2015 року 7618,63*27,60%/360*81=473,12 грн.,

за період з 26 травня до 17 червня 2015 року 7638,63*27,60%/360*22=128,83 грн.,

за період з 17 червня до 04 липня 2015 року 7658,63*27,60%/360*17=99,82 грн.,

за період з 04 липня до 10 липня 2015 року 7638,63*27,60%/360*6=35,14 грн.,

за період з 10 липня до 04 жовтня 2015 року 7658,63*27,60%/360*86=504,96 грн.

за період з 04 жовтня до 10 жовтня 2015 року 7638,63*27,60%/360*6=35,14 грн.,

за період з 10 жовтня до 01 листопада 2015 року 7658,63*27,60%/360*24=140,92 грн.,

за період з 01 листопада до 02 грудня 2015 року 7638,63*27,60%/360*31=181,54 грн.,

за період з 02 грудня 2015 року до 10 серпня 2017 року 7618,63*27,60%/360*615=3592,18 грн.,

за період з 10 серпня до 10 вересня 2017 року 7638,63*27,60%/360*31=181,54 грн.,

за період з 10 вересня до 31 вересня 2017 року 7658,63*27,60%/360*20=117,43 грн.,

за період з 31 вересня до 10 жовтня 2017 року 7638,63*27,60%/360*10=58,56 грн.,

за період з 10 жовтня до 31 жовтня 2017 року 7658,63*27,60%/360*21=123,30 грн.,

за період з 31 жовтня по 26 листопада 2017 року 7638,63*27,60%/360*27=158,12 грн..

Із наданого банком розрахунку також убачається, що протягом вказаного періоду відповідачем сплачено проценти за користування кредитними коштами на загальну суму 1803,89 грн. (колонка «Погашені проценти»), а тому розмір нарахованих відсотків має бути зменшено на зазначену суму. Таким чином, розмір процентів за користування кредитом, що підлягає стягненню з відповідача становить 6288,4 грн. (8092,2 - 1803,89).

Щодо інших заявлених позовних вимог апеляційний суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України що порушення зобов’язання є його невиконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Апеляційний суд, виходячи із системного аналізу правових норм, врахувавши доводи сторін, дійшов висновку про те, що з боку відповідача має місце порушення строків виконання зобов’язань за договором, що є підставою для покладення на нього заходів цивільно-правової відповідальності.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України ). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України ).

Таким чином і штраф і пеня обчислюються у відсотках, тобто становлять певну частку від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов’язання. При цьому штраф нараховується одноразово, а пеня – за кожен день прострочення виконання зобов’язання.

Умовами спірного договору, а саме пунктами 1.1.5.21, 1.1.5.25 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення.

У той самий час, згідно з пунктами 1.1.5.20, 2.1.1.12.7.4, 2.1.1.12.8.1 Умов та правил надання банківських послуг передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по кредитному договору, процентів за користування кредитом, комісії за обслуговування.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Це повністю узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15.

Згідно із витягом з ОСОБА_8 банку (а.с. 7) ними передбачена пеня на несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, яка складає 0,24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожний день прострочення кредиту) + 50 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або процентами на суму від 100 грн., а також + 100 грн. другий місяць поспіль і більше.

Крім того, також і передбачено штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій.

Банком не наведено розрахунків пені в розмірі 0,24% від суми загальної заборгованості, натомість у відповідній колонці розрахунку «Ставка пені» зазначено «0,00».

Водночас, визначення пені в твердій грошовій сумі 50 або 100 грн. щоразу, коли виникає прострочення за кредитом, а також штрафу як 500 грн., а не відсотка від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання не відповідають вимогам ЦК України щодо таких засобів забезпечення виконання зобов'язань.

Що стосується вимог про стягнення із відповідача на користь банку комісії за кредитом, то укладений між сторонами кредитний договір, його складові та невід'ємні частини, що знаходяться у матеріалах справи, не містять умов щодо розміру, умов та порядку нарахування і сплати комісії.

Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна, 55 днів пільгового періоду»» визначено розмір щомісячної комісії за кредитне обслуговування карти 15 грн., однак її нарахування в наведеному банком розрахунку не відображено.

Відповідно до розрахунку банку, який міститься в матеріалах справи, позивач нарахував 3100 грн. й визначив її як заборгованість за комісією, а в позовній заяві - як заборгованість за пенею та комісією.

При цьому підстави нарахування комісії та її розрахунок у матеріалах справи відсутні, в зв’язку із чим суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Таким чином, з огляду на викладене, до стягнення підлягає лише штраф (процентна складова) в сумі 760,48 грн., а саме 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, а також процентів за користування ним ((8921,20+6288,48 грн.)*5%).

Відповідно до приписів ст. 3 ЦК загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість — одна з основних засад права є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Про це зазначено і у Рішенні Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 р. № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно вимог п.п. 1,3,4 ч. 1, 2 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Враховуючи викладене, апеляційний суд прийшов до висновку, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим дане судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягають стягненню на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог судові витрати понесені у зв'язку із сплатою ним судового збору в розмірі 617,20 грн., із них 239,52 грн. за подання позовної заяви та 377,68 грн. – за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376 , 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 03 липня 2018 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Публічного Акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство ОСОБА_3 банк «ПриватБанк», задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце проживання зареєстровано за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, на користь Акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111 (для погашення заборгованості та судових витрат)) заборгованість за кредитним договором № б/н від 01 листопада 2011 року в розмірі 15209,60 (п’ятнадцять тисяч двісті дев’ять) грн. 60 коп., що складається із: суми заборгованості за кредитом в розмірі 8921,20 грн., відсотків за користування кредитом в розмірі 6288,40 грн., та штраф у розмірі 760,48 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства ОСОБА_3 банк «ПриватБанк» судові витрати в розмірі 617 грн. 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : /підпис/ ОСОБА_2

Судді : /підпис/ ОСОБА_8

/підпис/ ОСОБА_9

Згідно з оригіналом:

Повне судове рішення складено 22 жовтня 2018 року.