Ухвала суду № 77258464, 17.10.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/25434/18

Провадження №11-сс/772/716/2018

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Нешик Р. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2018 року м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого – судді: Нешик Р.І.

суддів: Ващук В.П., Ковальської І.А.

секретаря: Олійник Т.П.

захисника: ОСОБА_2

з участю прокурора: Шестопала Д.А.

слідчого: Любаренко А.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження №12018020020003944 за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.10.2018, згідно якої відносно

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимого;

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.186, ч.4 ст.296 КК України, задоволено клопотання слідчого про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 днів з моменту затримання.

в с т а н о в и в:

До слідчого судді надійшло клопотання від слідчого про застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєнні тяжкого злочину, а саме 07.10.2018 о 13:30 годині, перебуваючи разом з невстановленою слідством особою, яка тримала на повідку собаку бійцівської породи чорного окрасу, неподалік зупинки громадського транспорту «вул. Цимлянська», що у м. Вінниці, помітили раніше незнайомого ОСОБА_4

В цей час, у ОСОБА_3 та невстановленої слідством особи, із хуліганських спонукань, з мотивів явної неповаги до суспільства, тобто із прагнення протиставити себе суспільству, показати зневагу до оточуючих та виявити свою грубу силу, прагнучи самоствердитися за рахунок приниження іншої особи, виник спільний умисел на грубе порушення громадського порядку. Реалізовуючи цей спільний злочинний умисел, нехтуючи загальноприйнятими нормами співжиття, правилами моралі, демонструючи свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки, протиставляючи себе іншим громадянам з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, ОСОБА_3 та невстановлена слідством особа почали словесно ображати ОСОБА_4, після чого невстановлена слідством особа, почала погрожувати, що спустить собаку на останнього, на що ОСОБА_4 жодним чином не реагував, та відходив від них на безпечну відстань. В подальшому невстановлена слідством особа спустила свою собаку бійцівської породи чорного окрасу та скерувала її на ОСОБА_4, який, уникаючи переслідування собаки, забіг до продуктового магазину, що розміщений на зупинці громадського транспорту «вул. Цимлянська», що у м. Вінниці.

В подальшому, ОСОБА_3, побачивши дії ОСОБА_4, продовжуючи реалізацію спільного з невстановленою особою умислу, прагнучи показати зневагу до оточуючих та виявити свою грубу силу, самоствердитися за рахунок приниження іншої особи, діючи з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, зайшов до приміщення вищевказаного магазину із заздалегідь заготовленим предметом для нанесення тілесних ушкоджень, схожим на кастет, який він тримав у правій руці, та, усвідомлюючи, що знаходиться в громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок в присутності продавця вищевказаного магазину, накинувся на ОСОБА_4 та завдав йому 9 ударів в область тім’яної ділянки голови та чотири удари правою ногою по тулубу, після чого залишив місце вчинення злочину.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_3 потерпілий ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді саден тім’яної ділянки голови.

Крім того, 07.10.2018 о 13:38год ОСОБА_3, після завершення вчинення хуліганських дій відносно ОСОБА_4, продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи умисел на викрадення належного ОСОБА_4 майна, повернувся до продуктового магазину, що розміщений на зупинці громадського транспорту «вул. Цимлянська», що у місті Вінниці, де на той час ще знаходився ОСОБА_4

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна, підбурюваний жагою особистої наживи та незаконного збагачення, діючи відкрито, в присутності потерпілого, а також двох працівників магазину, ОСОБА_3 підійшов спереду до ОСОБА_4, після чого відкрито, з корисливих мотивів, шляхом ривка з рук заволодів мобільним телефоном марки Huawei Y311 в корпусі золотистого кольору. В подальшому ОСОБА_3 з місця скоєння злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на суму 2 200 гривень.

Слідчий зазначив докази на яких ґрунтується клопотання, ризики за яких застосування більш м'яких запобіжних заходів до ОСОБА_3 неможливе.

Слідчий суддя визнав обґрунтованим клопотання слідчого та задовольнив його, посилаючись, що клопотання відповідає вимогам статті 183 кримінального процесуального кодексу України, а тримання під вартою є виправданим запобіжним заходом, який забезпечує належне і своєчасне здійснення досудового слідства.

Адвокат в своїй апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну та постановити нову із застосуванням домашнього арешту в нічний час, посилаючись на відсутність обґрунтованої підозри оголошеної ОСОБА_3, відсутність ризиків для застосування тримання під вартою та неврахування особи підозрюваного.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду; пояснення і виступ в судових дебатах захисника, який підтримав доводи апеляційної скарги; доводи прокурора про необґрунтованість апеляційної скарги; дослідивши її доводи та перевіривши матеріали кримінального провадження суд дійшов висновку про законність прийнятого рішення із наступних підстав.

Будь-який запобіжний захід застосовується лише в разі, якщо особа обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину.

Прохання в апеляції про застосування до ОСОБА_3 більш м'якого запобіжного заходу у виді особистого зобов'язання, в свою чергу, є визнанням обґрунтованості підозри оголошеної йому.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до статті 177 КПК України є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам, серед іншого, переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, іншим чином вчинити інше кримінальне правопорушення.

Із зазначених положень слідує, що запобіжні заходи є заходами превентивного характеру, що застосовуються з метою запобігання протиправній поведінці обвинуваченого і забезпечення кримінального провадження. Превентивний характер цих заходів чітко проявляється в цілях її застосування, якими є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити дії, які статтею 177 КПК України віднесено до ризиків у кримінальному провадженні.

Підставою для застосування запобіжного заходу є наявність сукупності, як обґрунтованої підозри так і вищенаведених ризиків.

За правовими позиціями Європейського суду з прав людини "обгрунтована підозра" – це наявність фактів або відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення. Наявність обґрунтованої підозри є обов'язковим елементом застосування запобіжного заходу на стадії досудового розслідування (досудового розгляду кримінальної справи), що також випливає з рішень Європейського суду з прав людини.

Зазначене свідчить про те, що на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя не може надавати оцінку "обґрунтованості підозри" в розрізі оцінки всіх доказів у справі, а повинен виходити з поняття наявності відомостей, які здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа могла вчинити це правопорушення.

Тому суд не оцінює доводи сторони захисту щодо не доведення винуватості обвинувачених та виходить з наявності обґрунтованої підозри, що знайшла своє відображення та викладена в клопотанні слідчого.

Рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права та свободи підозрюваного має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним КПК України конкретним підставам і меті), що незважаючи на презумпцію невинуватості превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Ризиками у кримінальному провадженні є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки обвинуваченого.

Суд враховує, що ОСОБА_3 має постійне місце проживання, працює, позитивно характеризується як за місцем роботи так і за місцем проживання, не одружений, раніше не судимий, однак, кримінальне правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_3 вчинено з особливою зухвалістю, за допомогою заздалегідь виготовленого предмета, схожого на «кастет». Дані обставини, а також загроза покарання від 7 років позбавлення волі дає суду підстави вважати, що ОСОБА_3 може переховуватися від органів досудового слідства та суду, впливати на свідків та потерпілого та вчиняти інші правопорушення тобто наявні ризики передбачені ст.177 КПК України.

Наявність спільника особа, якого не встановлена слідством, вказує є свідченням того, що підозрюваний перебуваючи на волі зможе продовжувати злочинну діяльність, впливати на свідків, іншого підозрюваного.

Пункт 5 ч.2 ст.183 КПК України передбачає можливість застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 3 роки.

Правова позиція Європейського суду з даного питання викладена у справі «Москаленко проти України» остаточне рішення від 20 травня 2010 року п.34. Передбачає, Суд вважає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою.

Аналогічна позиція викладена у рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» де зазначено, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред’явлених заявникові, та ризик його втечі.

Оскільки ОСОБА_3 вчинив злочин із застосуванням насильства, при поставленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, суд має право не визначати розмір застави.

Зважаючи на вищенаведене, що немає обставин, передбачених ст.178 КПК України, які би перешкоджали підозрюваному перебувати під вартою, суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги адвоката без задоволення.

Тому, керуючись ст.ст.404, 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу захисника в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 09.10.2018 про задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів підозрюваному ОСОБА_3 залишити без змін.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Судді:

Р.І. ОСОБА_5 ОСОБА_6 Ковальська

Згідно з оригіналом:

Суддя: