Рішення № 77256594, 19.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.10.2018Справа № 910/10755/18

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича

до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України»

про стягнення 55 000,00 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Косенко Володимир Олександрович (надалі - ФОП Косенко В.О.) звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (надалі - ПрАТ «Телесистеми України») про стягнення 55 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору про надання послуг з обслуговування обладнання №О-01/W LVI BRU0102/200707 від 20.07.2007 позивач надав послуги, а відповідач зобов'язання по оплаті наданих послуг не виконав, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 55 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.08.2018 відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив протягом 5 днів з дня його отримання.

14.09.2018 через канцелярію суду від ПрАТ «Телесистеми України» надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог з огляду на те, що у заявлений період послуги не були надані.

Разом з відзивом на позовну заяву відповідачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, у зв'язку з принциповістю та значенням цієї справи для ПрАТ «Телесистеми України», а також враховуючи характер доказів та доводів сторін.

Суд відзначає, що ухвалення рішення про розгляд даної справи за правилами спрощеного позовного провадження було зумовлено її малозначністю, що зазначено в ухвалі про відкриття провадження у справі від 28.08.2018.

За приписами ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є:

1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В даному випадку, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не свідчать про складність справи, а ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дає підстави для висновку про доцільність розгляду даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, для якої пріоритетним є швидке вирішення справи.

Разом з тим, в клопотанні про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не наведено жодного обґрунтування в чому саме полягає принциповість та значення цієї справи для відповідача, а також не зазначено яким чином розгляд даної справи в спрощеному позовному провадженні обмежить відповідача в забезпеченні належного захисту прав і законних його інтересів.

За таких обставин, підстави для розгляду даної справи в порядку загального позовного провадженні відсутні.

11.10.2018 через канцелярію суду від ФОП Косенко В.О. надійшла відповідь на відзив, із змісту якої вбачається, що позивач повністю підтримує позовні вимоги, а також наводить свої заперечення стосовно викладеного відповідачем у відзиві на позовну заяву.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

20.07.2007 між ФОП Косенко В.О. (виконавець) та ПрАТ «Телесистеми України» (замовник) був укладений договір про надання послуг з обслуговування обладнання №О-01/W LVI BRU0102/200707 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого замовник передає, а виконавець приймає на утримання та обслуговування телекомунікаційне обладнання замовника згідно його переліку та місць утримання, які зазначені у додатку до цього договору, що є невід'ємною його частиною.

Згідно з п. 2.1 Договору виконавець зобов'язався обслуговувати обладнання замовника у місцях його утримання (згідно Додатку до Договору), зокрема, прибирати зазначені місця та власне обладнання від пилу, сміття, наслідків опадів; усувати наявні зовнішні перешкоди в роботі обладнання; контролювати та попереджати несанкціонований доступ до обладнання; забезпечувати у місцях утримання обладнання правил пожежної безпеки; інформувати замовника про надзвичайні ситуації та ризики, які можуть негативно вплинути на нормальну роботу обладнання.

Відповідно до пункту 2.2.3. Договору замовник зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати встановлені договором платежі.

В пункті 3.1 Договору сторонами погоджено, що вартість послуг, що надаються позивачем відповідачу за Договором, вказується сторонами в додатку № 1 до Договору.

20.07.2007 сторонами підписаний додаток до Договору, в якому сторони визначили перелік обладнання, утримання та обслуговування якого є предметом Договору, а також погодили, що вартість послуг по обслуговуванню обладнання за місяць становить 5 000,00 грн.

Згідно з пунктом 1.2. Договору перелік та дата передачі виконавцю конкретного обладнання на утримання та обслуговування зазначається сторонами в Акті (актах) прийому-передачі обладнання на обслуговування (акт готовності), що є підставою для визначення початку надання позивачем послуг щодо конкретного обладнання.

01.09.2008 сторонами підписаний акт готовності до Договору, яким встановлено, що позивачем підготовлена, а відповідачем погоджена, як прийнята для розміщення антен та контейнера з технологічним обладнанням на умовах, зазначених у Договорі, належна позивачу гравійна площадка, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., смт. Брюховичі, вул. Отця Іздрика, 23

У пункті 3.3. Договору в редакції додаткової угоди від 07.08.2008 сторони домовились, що нарахування плати за послуги починається з дати підписання сторонами акту прийому-передачі обладнання на обслуговування (Акт готовності) і продовжується до моменту вивозу відповідачем обладнання з місця його утримання.

14.03.2018 сторонами підписано акт вивезення обладнання, відповідно до якого ПрАТ «Телесистеми України» вивезло власне телекомунікаційне обладнання з належної ФОП Косенко В.О. території за адресою Львівська обл., смт. Брюховичі, вул. Отця Іздрика, 23 в повному обсязі.

22.05.2018 позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату коштів та акти здачі-прийняття робіт за період з квітня 2017 року по лютий 2018 року, які отримані відповідачем 24.05.2018, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, грошового зобов'язання з оплати наданих згідно Договору послуг, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність заборгованості у розмірі 55 000,00 грн., яка виникла за період з квітня 2017 року по лютий 2018 року.

Договір є договором надання послуг, а тому права та обов'язки сторін визначаються в тому числі положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебували справи №910/11391/15 та №910/14200/17, в яких брали участь ті самі сторони, що і у даній, спір в яких стосувався заборгованості за Договором, проте за інші періоди.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2016 у справі №910/11391/15 та рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2017 у справі №910/14200/17, які набрали законної сили, встановлені наступні обставини.

ФОП Косенко В.О. скористався наданим йому правом на одностороннє дострокове припинення Договору, а відтак, починаючи з 01.01.2015 Договір про надання послуг з обслуговування обладнання № О-01/W LVI BRU0102/200707 вважається припиненим.

Відповідно до п. 2.2.6 Договору після припинення дії договору замовник зобов'язаний вивезти обладнання з місця його утримання протягом 15 діб.

05.01.2015 позивач звернувся до відповідача з вимогою про розірвання договору та вивезення обладнання, в якій повідомив про розірвання Договору та просив вивезти обладнання протягом 15 діб з моменту отримання вимоги.

В той же час, як вбачається з наданих у цій справі доказів, обладнання вивезено ПрАТ «Телесистеми України» лише 14.03.2018, тобто в період з квітня 2017 року по лютий 2018 року телекомунікаційне обладнання, яке є предметом Договору, фактично перебувало у позивача, про що також не заперечується сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем направлено відповідачу вимогу про сплату коштів та акти здачі-прийняття робіт за період з квітня 2017 року по лютий 2018 року, які отримані відповідачем 24.05.2018, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами.

22.06.2018 та 27.07.2018 позивачем повторно направлено відповідачу вимоги про сплату коштів за надані послуги, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

ПрАТ «Телесистеми України» підписані акти позивачу не повернуло, доказів направлення позивачеві обґрунтованої відмови від прийняття послуг у період з квітня 2017 року по лютий 2018 року не надало.

При цьому, відповідачем не спростовано факту надання послуг позивачем.

З огляду на викладене та на приписи п. 3.3 Договору позивач правомірно вказує на обов'язок відповідача сплатити за послуги з утримання та обслуговування обладнання після припинення договору до моменту вивозу обладнання з місця його утримання, проте строк виконання такого обов'язку сторонами не узгоджено.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, з урахуванням положень ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 3.3 Договору відповідач мав оплатити надані позивачем послуги з утримання та обслуговування обладнання за період з квітня 2017 року по лютий 2018 року у розмірі 55 000,00 грн. у семиденний строк від дня отримання вимоги, а строк виконання такого зобов'язання на момент розгляду справи по суті настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача за надані послуги з утримання та обслуговування обладнання за період з квітня 2017 року по лютий 2018 року у розмірі 55 000,00 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

Твердження відповідача про вчинення позивачем перешкод для повернення обладнання оцінюються судом критично, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач з'являвся до позивача для повернення такого обладнання.

За таких обставин, позовні вимоги ФОП Косенка В.О. про стягнення з ПрАТ «Телесистеми України» заборгованості у розмірі 55 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Телесистеми України» (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 7; ідентифікаційний код 22599262) на користь Фізичної особи-підприємця Косенка Володимира Олександровича (79491, АДРЕСА_1.; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 55 000 (п'ятдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий