Рішення № 77256525, 18.10.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.10.2018Справа № 910/7394/18

За позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (Донецька обл., м. Маріуполь)

До Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)

Про стягнення 26.386,93 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 26.386,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.18. відкрито провадження у справі № 910/7394/18, постановлено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання); визначено учасникам господарського процесу строки для надання відзиву, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

27.06.18. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву в непридатному для читання вигляді.

Крім вказаного, від позивача 09.07.18. надійшло клопотання про зобов'язання відповідача направити на адресу позивача копію відзиву у придатному для читання стані, оскільки направлений відповідачем Приватному акціонерному товариству "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" відзив неможливо прочитати.

Судом враховано, що приписами ст. 166 ГПК України унормовано право позивача на подання відповіді на відзив.

За вказаних підстав ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.18. постановлено розгляд справи № 910/7394/18 здійснювати за правилами загального позовного провадження призначено підготовче засідання на 21.08.18., постановлено Публічному акціонерному товариству "Українська залізниця" у строк до 31.07.18. надати суду придатний для читання відзив на позов з дотриманням вимог ст. 165 ГПК України у порядку, передбаченому ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення у вказаний строк придатного для читання відзиву позивачу.

Однак, станом на 21.08.18. вимоги ухвали суду від 19.07.18. відповідачем не виконано.

При цьому сторони в судове засідання 21.08.18. явку своїх повноважних представників не забезпечили, з огляду на що не вбачається за можливе встановити причини невиконання відповідачем вимог ухвали суду від 19.07.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.18. відкладено підготовче засідання у справі № 910/7394/18 на 18.09.18.

30.08.18. від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

07.09.18. від позивача надійшла відповідь на відзив та заява про розгляд справи за відсутності повноважного представника позивача.

Сторони в судове засідання 18.09.18. явку своїх повноважних представників не забезпечили.

З огляду на вказане в судовому засіданні 18.09.18. судом встановлено, що під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені у частині другій статті 182 ГПК України.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.18. закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/7394/18 до судового розгляду по суті на 04.10.18.

В зв'язку з перебуванням суддів Ващенко Т.М. у відрядженні 04.10.18., ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.18. судове засідання по розгляду справи по суті призначено на 18.10.18.

Представники сторін в судове засідання 18.10.18. не з'явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 202 ГПК України). Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України).

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. (ч. 5 вказаної статті).

В судовому засіданні 18.10.18. суд в нарадчій кімнаті прийняв, склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.18. між Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" (Перевізник) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Замовник) було укладено Договір про надання послуг № 00059/ЦТЛ-2018, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією та перевезенням вантажів у внутрішньому і міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах Замовника і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до залізничної накладної № 49418239 від 24.04.18. відправником - Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» надіслано залізничним транспортом в тому числі вагони № 60520277, № 59954925, № 56283328 з коксом доменним. Одержувачем є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Відповідач видав вантаж позивачу:

- за комерційним актом № 485604/553 від 26.04.18., який свідчить про недостачу коксу доменного у вагоні № 60520277 на 1650 кг;

- за комерційним актом № 485604/554 від 26.04.18., який свідчить про недостачу коксу доменного у вагоні № 59954925 на 1850 кг;

- за комерційним актом № 485604/555 від 26.04.18., який свідчить про недостачу коксу доменного у вагоні № 56283328 на 1750 кг.

Позивач зазначає, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 26.386,93 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений комерційним актом № 485604/553 від 26.04.18., комерційним актом № 485604/554 від 26.04.18., комерційним актом № 485604/555 від 26.04.18.

При складанні комерційного акту № 485604/553 від 26.04.18. виявлено наступне: вагон № 60520277 у технічному стані справний. При переважуванні фактична маса брутто вагона склала 63050 кг, тара вагона з перевізного документа 23400 кг, нетто 39650 кг, що менше документу на 1650 кг. При комерційному огляді виявлено навантаження шапкою вище рівня бортів на 400-500мм, поверхня ватажу маркована повздовжніми смугами з вапна. Над 1 люком присутня виїмка розміром 2500мм х 1500мм х 400мм, над 5,6,7 люками виїмка 3000мм х 2500мм х 500мм вглиб вагону, маркування порушене.

При складанні комерційного акту № 485604/554 від 26.04.18. виявлено наступне: вагон № 59954925 у технічному стані справний. При переважуванні фактична маса брутто вагона склала 61150 кг, тара вагона з перевізного документа 23200 кг, нетто 37950 кг, що менше документу на 1850 кг. При комерційному огляді виявлено навантаження шапкою вище рівня бортів на 400-500мм, поверхня ватажу маркована повздовжніми смугами з вапна. Над 1,2 люками присутня виїмка розміром 4500мм х 2800мм х 800мм, над 5,6,7 люками виїмка 3000мм х 2800мм х 800мм вглиб вагону, маркування порушене.

При складанні комерційного акту № 485604/555 від 26.04.18. виявлено наступне: вагон № 56283328 у технічному стані справний. При переважуванні фактична маса брутто вагона склала 60850 кг, тара вагона з перевізного документа 21800 кг, нетто 39050 кг, що менше документу на 1750 кг. При комерційному огляді виявлено навантаження шапкою вище рівня бортів на 400-500мм, поверхня ватажу маркована повздовжніми смугами з вапна. Над 1,2,3 люками присутня виїмка розміром 4500мм х 2800мм х 800мм, над 5,6,7 люками виїмка 4500мм х 2800мм х 800мм вглиб вагону, маркування порушене.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

При цьому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність документів щодо розміру дійсної вартості втраченого вантажу, оскільки останні спростовуються матеріалами справи та наявними доказами.

Так, відповідно до п. 2.7. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею", згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

З огляду на вищевикладене, надана позивачем до матеріалів справи копія договору № 245/108/16Сб, видана вантажовідправником рахунок-фактура № 91973652, платіжне доручення № 4500042997 від 18.05.18. (з реєстром оплачуваних рахунків до платіжного доручення) визнаються судом належними та достатніми доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу у вагонах: № 60520277, № 59954925, № 56283328.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вагон № 60520277:

Нестача 1650 кг.

Нестача з урахуванням норм природної втрати: 824 кг.

Вартість 1 тони становить 9614,54 грн. з ПДВ.

Вартість нестачі: 0,824т*9614,54 грн. = 7922,38 грн.

Вагон № 59954925:

Нестача 1850 кг.

Нестача з урахуванням норм природної втрати: 1054 кг.

Вартість 1 тони становить 9288,00 грн. з ПДВ.

Вартість нестачі: 1,054 т*9288,00 грн. = 9789,55 грн.

Вагон № № 56283328:

Нестача 1750 кг.

Нестача з урахуванням норм природної втрати: 934 кг.

Вартість 1 тони становить 9288,00 грн. з ПДВ.

Вартість нестачі: 0,934 т*9288,00 грн. = 8675,00 грн.

Отже, загальна вартість нестачі становить 26386,93 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю на суму 26386,93 грн., оскільки відповідачем всупереч ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 113 Статуту залізниць України не доведено суду, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) 26.386 (двадцять шість тисяч триста вісімдесят шість) грн. 93 коп. - збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 22.10.18.

Суддя Т.М. Ващенко