Рішення № 77256079, 11.10.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2018 Справа № 904/2272/18за позовом Дніпровської міської ради, м. Дніпро

до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання договору укладеним

Суддя Ліпинський О.В.

Секретар судового засідання Перебий ніс О.О.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 дов. № 7 /10-112 від 17.01.2018

від позивача ОСОБА_2 дов. № 7 /10-114 від 17.01.2018

від відповідача ОСОБА_3 ордер ДП № 937/000035

від відповідача ОСОБА_4 ордер серіїДП № 937/000033

від третьої особи не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Дніпровська міська рада (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дочірнього підприємства "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (далі - Відповідач) про визнання укладеним між сторонами договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Дніпро.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Дочірнє підприємство "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", як замовник об’єкта: «Будівництво Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків за адресою: вул. Набережна Заводська, 64", згідно зареєстрованої декларації про готовність об’єкта до експлуатації № ДП 14211100743 від 13.12.2011, в порушення вимог чинного законодавства, не забезпечив пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом укладання відповідного договору та не підписав надісланий Позивачем примірник вказаного договору.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, за змістом якого проти позову заперечував, посилаючись на те, що останній є підприємством річкового транспорту, тобто складовою частиною транспортної і виробничої інфраструктури держави, а отже, відповідно до ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Заперечуючи проти позову, останній також вказує, що належним Відповідачем по даній справі є Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот" оскільки ДП "Дніпропетровський річковий порт" знаходиться в стані припинення, а відповідно до складеного передавального акту єдиним правонаступником майна та усіх прав і обов'язків дочірнього підприємства є АСК "Укррічфлот".

Крім того, Відповідач просить суд застосувати позовну давність, оскільки вважає, що Позивач звернувся з даною позовною заявою після спливу трирічного строку позовної давності, з моменту коли йому стало відомо про факт введення в експлуатацію об’єкта: “Будівництво. Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків за адресою: вул. Набережна Заводська, 64".

Третя особа надала пояснення по справі, за змістом яких підтримала заявлені Позивачем вимоги.

Ухвалою суду від 04.09.2018 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 12.09.2018.

12.09.2018 в судовому засіданні оголошено перерву до 11.10.2018.

В засідання суду представник Третьої особи не з’явився, причини неявки суду не повідомив.

В судовому засіданні 11.10.2018 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, складання повного рішення відкладено на строк до десяти днів з дня закінчення розгляду справи в порядку ст. 233, 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні, заслухавши стислий зміст та підстави вимог і заперечень сторін щодо предмета позову, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13.12.2011 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Дніпропетровській області зареєстровано декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № ДП 14211100743.

За змістом даних розділу 11 декларації, місцезнаходження об'єкта: вул. Набережна Заводська, 64, дата початку будівництва - 02.12.11, дата закінчення будівництва - 09.12.11, строк введення об'єкта в експлуатацію: грудень 2011.

У розділі 12 декларації "Техніко-економічні показники об'єкта" визначена загальна площа будівлі - 543,4 кв.м.

Як зазначає Позивач, про наявність декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ДП 14211100743 “Будівництво. Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків за адресою: вул. Набережна Заводська, 64" Департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради стало відомо після надходження запиту Дніпровської місцевої прокуратури № 3 в грудні 2017.

Отримавши вказану декларацію, Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради розраховано розмір внеску ДП "Дніпропетровський річковий порт" на пайову участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста у сумі 317 399, 94 грн.

Листом від 15.02.2018 № 10/15-83 Дочірньому підприємству "Дніпропетровський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" направлено пропозицію про укладення договору про пайову участь на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Дніпра.

Листом від 26.03.2018 № 15/108 Відповідач повідомив департамент, що не погоджується з умовами запропонованого проекту договору та направив протокол розбіжностей, договір не підписав.

У відповідь на вказаний лист Відповідачу запропоновано звернутись до департаменту для узгодження питань, викладених у протоколах розбіжностей.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, Позивач посилається на те, що відповідач проект договору не підписав, що стало підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно ч. 2 ст. 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” (далі Закон) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Згідно ч.ч. 8, 9 ст. 40 Закону, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 40 Закону, пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

З урахуванням вищевказаного, укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту для відповідача є обов’язковим і саме відповідач повинен був звернутися до міської ради з заявою про укладання договору.

В той же час, на міську раду Закон покладає обов’язок у строк не більше ніж 15 робочих днів, з дня реєстрації звернення, але до прийняття об’єкта будівництва в експлуатацію, укласти відповідний договір.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач не звертався до міської ради з метою укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об’єкта нерухомого майна в експлуатацію, що є порушенням зобов’язання, яке прямо передбачено Законом.

Суд звертає увагу на те, що не укладання договору до введення об’єкта в експлуатацію, не є підставою для звільнення забудовника від пайової участі у розвитку інфраструктури, оскільки підстави звільнення встановлені ч. 4 ст. 40 Закону і є вичерпними і така підстава, як не укладення договору до прийняття об’єкта в експлуатацію відсутня.

Згідно ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 3 статті 179 передбачено, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України, спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Оскільки спір виник при укладанні договору, укладання якого є обов’язковим на підставі закону, то даний спір підлягає вирішенню судом.

Заперечуючи позовні вимоги відповідач посилається на те, що належним Відповідачем по даній справі є Акціонерна судноплавна компанія "Укррічфлот" оскільки ДП "Дніпропетровський річковий порт" знаходиться в стані припинення, а відповідно до складеного передавального акту єдиним правонаступником майна та усіх прав і обов'язків дочірнього підприємства є АСК "Укррічфлот".

Відповідні клопотання були подані Відповідачем під час підготовчого провадження та відхилені судом з підстав, передбачених ст. 48 ГПК України.

В обґрунтування своїх заперечень стосовно відсутності підстав для залучення ДП «Дніпропетровський річковий порт» до пайової участі у розвитку інфраструктури міста, Відповідач посилається на п. 9. ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», та зазначає, що його підприємство є складовою частиною транспортної і виробничої інфраструктури держави, а отже, на об’єкт “Будівництво. Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків за адресою: вул. Набережна Заводська, 64" не може бути нарахована пайова участь.

В силу приписів п. 9 ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва об’єктів інженерної, транспортної інфраструктури, об’єктів енергетики, зв’язку та дорожнього господарства (крім об’єктів дорожнього сервісу).

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що об’єкт - “Будівництво. Адміністративно-побутовий корпус з майстернею, прибудова до будівлі контори приймоздатчиків за адресою: вул. Набережна Заводська, 64" за призначенням віднесено до об’єктів інженерної, транспортної інфраструктури, Відповідач суду не подав.

Крім того, про відсутність таких доказів, свідчить факт звернення Відповідача до відповідного інституту судових експертиз з метою визначення функціонального призначення вищевказаного об’єкта (а.с. 252 т.1).

З огляду на викладенні обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача щодо укладення спірного договору в запропонованій ним редакції.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Вирішуючи питання початку перебігу строку позовної давності, суд приймає до уваги наступне.

Частинами 1, 2 статті 36 Закону встановлено, що право на виконання будівельних робіт на об'єктах, що належать до I - III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.

Реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводять відповідні інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I - III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації (ч.1 ст.39 Закону).

В матеріалах справи наявна, надана сторонами копія декларацій про готовність об’єкта до експлуатації, з якої вбачається, що зазначена декларація зареєстрована в Інспекції державного архітектурного – будівельного контролю у Дніпропетровській області від 13.12.2011 та отримана Центром дозвільних процедур „Єдине вікно” Дніпропетровської міської ради 13.12.11 вхідним № 2171 ДАБК.

Відповідно до ч. 9 ст. 40 Закону України "Про регулювання, містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовникам про його укладання, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Даний строк, який визначений Законом для укладення договору пайової участі у 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлений для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку. В разі неподання такої заяви та неукладання договору про пайову участь до введення об'єкту будівництва до експлуатації, з моменту введення такого об'єкта в експлуатацію починається перебіг загальної позовної давності.

Враховуючи те, що про введення об'єкту будівництва в експлуатації на підставі декларації про готовність об'єкта від 13.12.11 № ДП 14211100743 Позивач в особі його органу (Центру дозвільних процедур „Єдине вікно” Дніпропетровської міської ради) був обізнаний з 13.12.2011 року, Дніпровська міська рада мала довідатись про порушення права на укладення договору пайової участі та про особу порушника ще 13.12.2011 року.

В той же час, Позивач звернувся до господарського суду з позовом про укладення спірного договору лише 29.05.2018, тобто, поза межами загального строку позовної давності про застосування якої заявлено Відповідачем у справі та не довів існування обставин, які можуть свідчити про зупинення перебігу позовної давності, що є підставою для відмови в задоволенні позову на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права в подібних правовідносинах, викладено в постанові Верховного Суду по справі № 904/8827/17 від 21.08.2018 року.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 77-79, 86,129, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Витрати зі сплати судового збору покласти на Позивача.

Рішення набирає законної сили у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.10.2018

Суддя О.В. Ліпинський