Рішення № 77254699, 16.10.2018, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа 279/1918/17

Номер провадження 2/279/118/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2018 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Коваленко В.П.

за участю секретаря Комарової О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

представника ОСОБА_5 міськради ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_3 про визнання рішення міської ради недійсним та його скасування та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи – ОСОБА_5 міська рада, відділ «Держгеокадастру» в Житомирській області, про визнання незаконною відмови суміжного землекористувача ОСОБА_1 в погодженні меж земельної ділянки в натурі та визнання за позивачем права на приватизацію земельної ділянки загальною площею 0,0672 га, яка призначена для індивідуального садівництва – без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_1 в протоколі визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідачів ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_3, в якому просить визнати недійсним рішення 48 сесії У1 скликання №2079 п.4 від 20.10.2015 року про надання дозволу ОСОБА_3 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення та передачі земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва по вул. Заводській 7»а» в м. Коростені та скасувати його. В підтвердження своїх позовних вимог посилається на те, що 05 лютого 2013 року вона отримала в спадок від свого діда житловий будинок з господарськими будівлями №7 по вулиці Заводській в м. Коростень Житомирської області . Рішенням ОСОБА_5 міської ради від 20.10.2015 року №2079 пунктом 4 вирішено надати ОСОБА_3 дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва по вулиці Заводській,7-А м. Коростеня. Позивач зазначає, що вказане рішення порушує її право на користування земельною ділянкою, оскільки прийняте в порушення вимог ст. 116,118, 152 ЗК України.

ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи – ОСОБА_5 міська рада, відділ «Держгеокадастру», неодноразо уточнюючи його, в якому просить визнати незаконною відмову суміжного землекористувача ОСОБА_1 в погодженні меж земельної ділянки в натурі та визнати за ним право на приватизацію земельної ділянки площею 0,0672 га, яка призначена для індивідуального садівництва , що розташована біля житлового будинку №7-«А» по вулиці Заводській в м. Коростень без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_1 в протоколі про визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Свої вимоги обґрунтовує тим, що спірна земельна ділянка є комунальною власністю, віднесена до земель запасу і її розпорядником є міська рада. Рішенням ОСОБА_5 міської ради від 18.12.2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки у власність площею 0,10 га. Однак, ОСОБА_1 не погоджує межі суміжних земельних ділянок, чим порушує право на приватизацію.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом підтримала викладені вимоги з підстав викладених в позовній заяві, просить їх задовольнити. Зустрічних позовних вимог не визнає, вважає, що вказана земельна ділянка має належати їй, а відповідач здійснив самозахват.

Відповідачі за первісним позовом позовних вимог не визнали, просять відмовити в їх задоволенні. Зустрічні позовні вимоги підтримали, просять їх задовольнити.

Представник «Держгеокадастру» надав заяву про розгляд справи без участі його представника.

Суд відмовляє в задоволенні первісного та зустрічного позовів, з огляду на таке.

Способи захисту прав на земельні ділянки визначені статтею 152 ЗК України. За приписами наведеної норми держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до вимог ст.21ч.1 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є невідповідність його вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Згідно вимог ст..2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування – це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції та законів України.

За змістом ч.2ст.19 Конституції України органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріалами справи доведено, що рішенням 48 сесії У1 скликання ОСОБА_5 міської ради №2079 від 20.10.2015 року на підставі заяви ОСОБА_3 надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,1200 га для індивідуального садівництва по вулиці Заводській, 7 «А» в м. Коростень. Відповідач використав своє право на отримання земельної ділянки. Спірна земельна ділянка у приватній власності позивача ніколи не перебувала. З показів свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 видно, що спірна земельна ділянка впродовж декількох десятиліть використовувалась ОСОБА_3.

Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування визначено статтею 123 ЗК України. Ч.1ст.123 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Таким чином, вказаними вище нормами встановлено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад вирішувати питання у галузі земельних відносин,зокрема, приймати рішення щодо безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами та надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування.

Відповідно до ч.3ст.116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ і організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 ст.118 ЗК України встановлено, що громадяни,зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва , будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, індивідуального дачного будівництва…, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу.

Згідно з ч.4ст.116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, або органом місцевого с самоврядування , якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Підставами для визнання акта незаконним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та /або визначеній Законом компетенції органу, який видав цей акт.

За таких обставин суд приходить до висновку, що у ОСОБА_1 відсутнє порушене суб’єктивне матеріальне право або охоронюваний Законом інтерес, на захист якого подано позов.

Разом з тим, звертаючись до суду із зустрічним позовом ОСОБА_3 свої позовні вимоги обґрунтував тим, що його право на приватицію земельної ділянки порушено і право власності на спірну земельну ділянку без погодження межі із суміжним землекористувачем може бути захищено лише шляхом пред’явлення даного позову.

Частиною 7 ст.118 ЗК України визначено,що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування , який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень , визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об’єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 було надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення та передачу земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва. На його думку, відмова суміжного землекористувача в погодженні меж земельних ділянок порушує його право на приватизацію земельної ділянки для садівництва.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про землеустрій», межування земель – комплекс робіт із встановлення чи відновлення в натурі (на місцевості) меж адміністративно-територіальних одиниць, меж земельних ділянок власників, землекористувачів, у тому числі орендарів, із закріпленням їх межовими знаками встановленого зразка. Проект землеустрою – це сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом. Технічна документація із землеустрою – сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Статтею 25 наведеного Закону визначені види документації із землеустрою , зокрема, проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць; проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Отже, законодавство розрізняє проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) як два різних види документації із землеустрою .

Земельним Кодексом України не передбачено право ради взагалі не розглядати питання затвердження технічної документації щодо встановлення меж земельної ділянки або проекту землеустрою із подальшою передачею земельної ділянки у власність, а закріплено, що орган місцевого самоврядування зобов’язаний прийняти відповідне рішення .

Статтею 198 ЗК України передбачено, що складовою кадастрових зйомок є « погодження меж земельної ділянки»… Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документу – акту погодження меж – слід вважати, що погодження меж не відбулося, і процедура виготовлення технічної документації має зупинитися.

Виходячи із аналізу ст.ст.126,198 ЗК України у зміст терміну «погодження меж земельної ділянки з суміжними землекористувачами» покладений принцип добровільності вчинення зазначених дій суб’єктами земельних відносин, і чинним земельним законодавством не передбачено обов’язку щодо надання згоди у примусовому порядку на погодження меж земельної ділянки у т.ч. і за рішенням суду.

За таких обставин суд приходить до висновку,що посилання позивача за зустрічним позовом на обов’язковість згоди суміжного землекористувача для проведення приватизації земельної ділянки не відповідають нормам законодавства.

Крім того, позивачем за зустрічним позовом заявлено вимогу про визнання за ним права на приватизацію земельної ділянки.

Зі змісту статей 12, 122 ЗК України слідує, що передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян відноситься до компетенції міських рад.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок врегульовано ст.ст.118, 186, 186-1 ЗК України та ст.50 Закону України «Про землеустрій».

Аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок, що після надання органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, останній розробляється за замовленням громадян суб’єктами господарювання і подається на погодження територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, який надає висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов’язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно – правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування,який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про відмову у цьому. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого ст. 50 Закону України « Про землеустрій», якою не передбачено обов’язкового отримання згоди суміжних землекористувачів та землевласників і зупинення робіт по виготовленню технічної документації з цієї підстави.

Законодавством встановлено порядок приватизації земельних ділянок, і спір щодо права на приватизацію земельної ділянки може виникати саме з органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень , а не суміжним землекористувачам або землевласником.

Рішення про відмову у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з посиланням на вимоги закону та інші нормативні акти, а також про відмову у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду не приймалося.

А тому в задоволенні зустрічного позову суд відмовляє.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 263-265,268 Цивільно-процесуального Кодексу України, ст.ст. 116,118,123 Земельного Кодексу України , - суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_5 міської ради, ОСОБА_3 про визнання рішення міської ради недійсним та його скасування відмовити за безпідставністю.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи – ОСОБА_5 міська рада, відділ «Держгеокадастру» в Житомирській області, про визнання незаконною відмови суміжного землекористувача ОСОБА_1 в погодженні меж земельної ділянки в натурі та визнання за позивачем права на приватизацію земельної ділянки загальною площею 0,0672 га, яка призначена для індивідуального садівництва – без підпису суміжного землекористувача ОСОБА_3Ю, в протоколі визначення та погодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, відмовити за безпідставністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну с каргу не було подано.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу Х111 «Перехідні положення» ЦПК до дня функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області шляхом подання через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 21 жовтня 2018 року.

Суддя Коваленко В.П.