Рішення № 77246840, 19.10.2018, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.10.2018 Справа № 920/721/18

м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Резніченко О.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/721/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Алексс” (вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, м. Київ, 01042, код 35175176),

до відповідача ОСОБА_1 підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (вул. Роменська, 79/2, м. Суми, 40002, код 31931024),

про стягнення 88632 грн. 06 коп.,

УСТАНОВИВ:

14.09.2018 позивач звернувся з позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача 88632 грн. 06 коп. за несвоєчасну оплату поставленого товару за укладеним між сторонами договором поставки № 1СО-2008 від 16.10.2008, виходячи з суми заборгованості в розмірі 190253 грн. 00 коп., в тому числі 15 871 грн. 80 коп. 3% річних, 72762 грн. 26 коп. інфляційних збитків за період з 12.09.2015 по 22.06.2018.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що відповідач несвоєчасно оплатив поставлений за укладеним між сторонами договором поставки № 1СО-2008 від 16.10.2008 товар. Рішенням господарського суду Сумської області від 11.10.2012 у справі № 5021/1321/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексс" до відповідача – дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", про стягнення 225012 грн. 39 коп., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 190 253 грн. 00 коп. заборгованості за укладеним між сторонами договором поставки № 1СО-2008 від 16.10.2008, 14 736 грн. 60 коп. пені, 8550 грн. 54 коп. 3% річних, 8951 грн. 64 коп. інфляційних збитків, 11 250 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 4449 грн. 84 коп. судового збору, розстрочивши виконання судового рішення строком на шість місяців рівними платежами: в жовтні 2012 року - 39698 грн. 60 коп., в листопаді 2012 року - 39698 грн. 60 коп., в грудні 2012 року - 39698 грн. 60 коп., в січні 2013 року – 39698 грн. 60 коп., в лютому 2013 року -39698 грн. 60 коп., в березні 2013 року - 39698 грн. 62 коп.; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Вказане судове рішення виконано відповідачем 23.06.2018 шляхом примусового списання грошових коштів в порядку примусового виконання рішення суду, що підтверджується випискою з банківського рахунку.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.09.2018 відкрито провадження у справі № 920/721/18, відповідачу наданий п’ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвала господарського суду Сумської області від 18.09.2018 отримана відповідачем 24.09.2018, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких клопотань чи заяв станом на 19.10.2018 не подав.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Сумської області від 11.10.2012 у справі № 5021/1321/12 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Алексс" до відповідача – дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", про стягнення 225012 грн. 39 коп., позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 190 253 грн. 00 коп. заборгованості за укладеним між сторонами договором поставки № 1СО-2008 від 16.10.2008, 14 736 грн. 60 коп. пені, 8550 грн. 54 коп. 3% річних, 8951 грн. 64 коп. інфляційних збитків, 11 250 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, 4449 грн. 84 коп. судового збору, розстрочивши виконання судового рішення строком на шість місяців рівними платежами: в жовтні 2012 року - 39698 грн. 60 коп., в листопаді 2012 року - 39698 грн. 60 коп., в грудні 2012 року - 39698 грн. 60 коп., в січні 2013 року – 39698 грн. 60 коп., в лютому 2013 року -39698 грн. 60 коп., в березні 2013 року - 39698 грн. 62 коп.; у задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Судом під час розгляду справи № 5021/1321/12 встановлено, що 16 жовтня 2008 року між сторонами був укладений договір поставки № 1СО-2008, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передавати у власність, а відповідач приймати та оплачувати товар, загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови та строки поставки і оплати якого визначені сторонами у додатках до договору, що становлять його невід'ємну частину. Згідно з видатковими накладними № №24/12-1, 24/12-2, 24/12-3, 24/12-4, 24/12-5 від 24.12.2010року, №№ 30/12-1, 30/12-2, 30/12-3, 30/12-4, 30/12-5 від 30.12.2010, позивачем відповідачу було поставлено товар та надані транспортні послуги на загальну суму 210 253 грн. 00 коп. Згідно з копією банківської виписки по рахунку позивача, відповідачем поставлений товар та надані послуги за договором поставки № 1СО-2008 від 16.10.2008 були оплачені в сумі 20 000 грн. 00 коп. Відповідач не подав доказів належного виконання договірних зобов'язань щодо своєчасної та в повному обсязі оплати отриманого товару, факт заборгованості перед позивачем визнав.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не розрахувався за отриманий товар відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 1СО-2008 від 16.10.2008, рішення суду у справі № 5021/1321/12 фактично виконав 23.06.2018, у зв’язку з чим відповідачу нараховані 3% річних та інфляційні збитки на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов’язання не допускається; договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов’язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтею ст. 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

При цьому норми ст. 625 ЦК України не обмежують права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом встановлено, що 17.01.2013 постановою державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції було відкрито виконаче провадження щодо примусового виконання рішення господарського суду Сумської області від 11.10.2012 у справі № 5021/1321/12. Копія виписку з банку (а.с. 19) свідчить про те, що фактично судове рішення у справі № 5021/1321/12 було виконано в примусовому порядку 23.06.2018 шляхом списання грошових коштів з рахунку ОСОБА_1 підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України”.

У зв’язку з порушенням строків виконання грошового зобов’язання відповідачу нараховані 3% річних в сумі 15871 грн. 80 коп. та інфляційні збитки в сумі 72762 грн. 26 коп., виходячи з суми заборгованості в розмірі 190253 грн. 00 коп. за період з 12.09.2015 по 22.06.2018 на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши обставини, пов’язані з правильністю здійснення розрахунку, судом встановлено, що 3% річних за період з 12.09.2015 по 22.06.2018 (1015днів), виходячи з суми заборгованості в сумі 190 253 грн. 00 коп., складають 15 856 грн. 15 коп., інфляційні збитки – 72762 грн. 43 коп. Розрахунок перевірений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.5.3 Інформаційно-аналітичний центр “ЛІГА”, ТОВ “ЛІГА: ЗАКОН”, 2018.

НА підставі викладеного, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов’язань щодо своєчасної оплати товару, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних в сумі 15 856 грн. 15 коп. та інфляційних збитків в сумі 72 762 грн. 26 коп. (в межах суми заявленої до стягнення) правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог, щодо стягнення з відповідача 15 грн. 65 коп. 3% річних, суд відмовляє у задоволенні позову у зв’язку з необґрунтованістю розрахунку в цій частині.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства “Сумський облавтодор” Відкритого акціонерного товариства “Державна акціонерна компанія “Автомобільні дороги України” (вул. Роменська, 79/2, м. Суми, 40002, код 31931024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Алексс” (вул. Академіка Філатова, буд. 22/8, м. Київ, 01042, код 35175176) 15 856 грн. 15 коп. 3% річних, 72 762 грн. 26 коп. інфляційних збитків, 1762 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

6. Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Відповідно до пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 19.10.2018.

СУДДЯ О.Ю.РЕЗНІЧЕНКО