Рішення № 77246720, 11.10.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/425/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М., секретар судового засідання Вакалюк А. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СІД ТРАНС"

вул. Бориса Гмирі, 9, м. Київ, 02140

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Тимківа Мирослава Євгеновича

АДРЕСА_1, 76009

поштова адреса: вул. Симоненка, 23, оф. 304, м. Івано-Франківськ, 76006

про відшкодування збитків в сумі 626 005, 06 грн

за участю:

від позивача: Поліщук О.М., ордер КС№404028 від 13.07.2018

від відповідача: Кузь А.П., довіреність б/н від 01.06.2018

від позивача: Дамченко Ю.А., довіреність б/н від 20.06.2018

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СІД ТРАНС" подало позов до Фізичної особи-підприємця Тимківа Мирослава Євгеновича про відшкодування збитків в сумі 516 150 грн.

21.06.2018 року позивач подав суду заяву про збільшення позовних вимог (вх.№9133/18 від 21.06.2018), в якій просить суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 626 005, 06 грн., з яких: 516 150 грн - вартість втраченого вантажу, 59 047, 56 грн - інфляційні витрати, 25 807, 50 грн - витрати на правову допомогу, 25 000 грн - витрати на послуги адвоката.

Відповідно до ст.46 ГПК України позивач вправі збільшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Таким чином, враховуючи процесуальне право позивача на збільшення позовних вимог, яке позивач реалізував у встановлений законом спосіб - в суду відсутні підстави для відмови в задоволенні вказаної заяви, а відтак справа розглядається в межах позовних вимог про стягнення збитків в розмірі 626 005, 06 грн.

Ухвалою суду від 24.05.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження і призначено розгляд справи по суті на 21.06.2018 року. В судовому засіданні 21.06.2018 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 16.07.2018 року. Ухвалою суду від 16.07.2018 року ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено підготовче засідання на 09.08.2018 року. Ухвалою суду від 09.08.2018 року відкладено підготовче засідання на 23.08.2018 року. Ухвалою суду від 23.08.2018 року закрито підготовче провадження у справі і призначено розгляд справи по суті на 02.10.2018 року. В судовому засіданні 02.10.2018 року судом оголошено перерву у розгляді справи до 11.01.2018 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задоволити. Представник відповідача проти позову заперечив.

Позиція позивача.

У своїй позовні заяві позивач вказує на те, що згідно договору про надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №ДГ-09СТ від 09.02.2016 року відповідач зобов'язувався за замовленням позивача надавати останньому послуги з перевезення вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури і продукти переробки та ін.) на території України на умовах, передбачених цим договором.

За словами позивача, у відповідності до заявки на транспортне обслуговування №2 від 17.05.2017 року, на підставі якої в подальшому були оформлені та видані товарно-транспортна накладна №46 від 18.05.2017 року та товарно-транспортна накладна №82 від 20.05.2017 року, відповідач прийняв до перевезення (завантажив) у с. Білашки, Черкаської області на транспортний засіб КАМАЗ д.н.з. НОМЕР_1 (водій ОСОБА_5), соняшник в кількості 23 620 кг та 22 880 кг. Вказаний вантаж повинен був доставлений до місця розвантаження - м. Ладижин, Вінницької області.

Позивач вказав, що виступав замовником до перевезення даного вантажу, та у відповідності до основних видів своєї діяльності організовував від свого імені транспортно-експедиційні послуги на користь свого контрагента - ТОВ "Катеринопільський елеватор" у відповідності до договору перевезення №05/07/16-4СТ від 05.07.2016 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Катеринопільський елеватор".

22.05.2017 року позивач дізнався, що вказаний вантаж відповідачем до місця розвантаження не був доставлений. З посиланням на ст.919 ЦК України позивач вказав, що вантаж втрачений.

Також позивач вказав, що йому, як транспортно-експедиторській компанії, була виставлена претензія з боку замовника - ТОВ "Катеринопільський елеватор" - на суму 516 150 грн на підставі договору перевезення №05/07/16-4СТ від 15.07.2016 року, яка платіжним дорученням №669 від 26.05.2017 року була оплачена.

Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача 626 005, 06 грн збитків, з яких: 516 150 грн - вартість втраченого вантажу, 59 047, 56 грн - інфляційні втрати, 25 807, 50 грн - збитки у вигляді витрат на правову допомогу, 25 000 грн - витрати на послуги адвоката Шубенок О.М.

23.08.2018 року від позивача надійшло заперечення на відзив на позов (вх.№12833/18 від 23.08.2018 року), де позивач вказує на те, що доводи відповідача щодо скасування ним спірного перевезення нічим не підтверджене та не відповідає дійсності.

Заперечення відповідача.

20.06.2018 року від відповідача по справі надійшов відзив (вх.39657/18 від 20.06.2018), в якому відповідач вказує на те, що перевезення зазначеного в ТТН №46 від 18.05.2017 року та №82 від 20.05.2017 року вантажу соняшнику відповідач не здійснював, на вказаних документах відсутні будь-які відомості щодо здійснення відповідачем вказаних перевезень. За словами відповідача, акти наданих послуг щодо перевезень вантажу соняшнику згідно ТТН №46 від 18.05.2017 року та №82 від 20.05.2017 року сторонами не складалися.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

Між Фізичною особою-підприємцем Тимків Мирославом Євгеновичем (надалі за текстом - відповідач/виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІД ТРАНС" було укладено договір №ДГ-09СТ про надання послуг з перевезення вантажів від 09.02.2016 року (а.с.25).

Відповідно до п.1.1. договору замовник замовляє, а виконавець зобов'язується надавати послуги з перевезення вантажу (зернові, зернобобові, олійні культури і продукти їх переробки та ін.) на території України на умовах, передбачених цим договором.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Катеринопільський елеватор" (відправник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІД ТРАНС" (позивач/перевізник) було укладено договір перевезення №05/07/16-4СТ від 05.07.2016 року (а.с.32). відповідно до п.1.1 договору відправник доручає, а перевізник приймає на себе обов'язки по перевезенню вантажів відправника на умовах даного договору і відповідно до заявок відправника.

Відповідно до товарно-транспортної накладної №46 від 18.05.2017 року автомобільним перевізником виступає ТОВ "СІД ТРАНС", водій ОСОБА_5 В графі "транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником" вказано - автомобільний перевізник підтверджує, що авт. КАМАЗ 00-173 МА, причіп НОМЕР_2 здійснював перевезення соняшника 15.05, 16.05, 17.05.2017 (а.с.28).

Відповідно до товарно-транспортної накладної №82 від 20.05.2017 року автомобільним перевізником виступає також ТОВ "СІД ТРАНС", водій ОСОБА_5 В графі "транспортні послуги, які надаються автомобільним перевізником" вказано - автомобільний перевізник підтверджує, що авт. КАМАЗ 00-173 МА, причіп НОМЕР_2 здійснював перевезення соняшника 17.05., 18.05., 19.05.2017 (а.с.29).

Відповідно до претензії представника ТОВ "Катеринопільський елеватор", адресованої директору ТОВ "СІД ТРАНС", позивач зобов'язаний компенсувати ТОВ "Катеринопільський елеватор" вартість недопоставленого вантажу, а саме 46,5 т соняшнику по ціні 11 100 грн/т без ПДВ, що становить 516 150 грн без ПДВ (а.с.36).

Відповідно до платіжного доручення №669 від 26.05.2017 року позивач здійснив сплату претензії по договору ТОВ "Катеринопільський елеватор" в розмірі 516 150 грн (а.с.37).

27.05.2017 року позивач направив відповідачу претензію вих.№26-05/2017-1 від 26.05.2017 року про зобов'язання компенсувати вартість недопоставленого вантажу в сумі 516 150 грн (а.с.38).

Виходячи з матеріалів справи та керуючись вимогами діючого законодавства суд дійшов в спірному випадку наступних висновків.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 516 150 грн, що є вартістю втраченого вантажу, слід вказати таке.

Відповідно до ч.1 ст.306 Господарського кодексу України (надалі за текстом - ГК України) перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Відповідно до ч.1 ст.307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.308 ГК України вантаж до перевезення приймається перевізниками залежно від виду транспорту та вантажу в місцях загального або незагального користування. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Відповідно до п.1.2. укладеного між сторонами договору кількість транспортних засобів, конкретний обсяг перевезення (тонн) вантажу, його маршрут та інші дані, необхідні для надання послуг, вказуються в заявці на перевезення вантажу, що погоджується із виконавцем.

Відповідно до ст.224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України (надалі за текстом - ГПК України) доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач, як на підставу своїх вимог посилається на те, що відповідач прийняв до перевезення вантаж, який в подальшому був, за словами позивача, втрачений, а відтак позивач вважає, що відповідач порушив п. 2.1.3. договору і повинен відшкодувати шкоду, що становить вартість вантажу в розмірі 516 150 грн.

При цьому, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти за перевезення, які були здійснені за товарно-транспортною накладною №46 від 18.05.2017 року та товарно-транспортною накладною №82 від 20.05.2017 року.

Відповідно до п.2.2.1. договору замовник зобов'язується не пізніше ніж на три робочі дні до початку надання послуг надавати виконавцю заявку на перевезення згідно з формою, що міститься в додатку №1.

Проте, в матеріалах справи міститься тільки одна заявка на транспортне обслуговування від 18.05.2017 року, заявка на перевезення від 20.05.2017 року - в матеріалах справи відсутня. Посилання позивача на те, що перевезення по заявці №2 мало бути здійснене від 18.05.2017 року, а відтак стосується і перевезення, яке мало бути здійснене і 20.05.2017 року, не може братися судом до уваги, оскільки у заявці №2 вказана конкретна дата завантаження - 18.05.2017 року, а не певний часовий проміжок від цієї дати, а відтак є всі підстави вважати, що така заявка стосується лише перевезення 18.05.2017 року.

Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. В матеріалах справи відсутні докази про те, що заявка №2 на транспортне обслуговування була направлена відповідачу належним чином, що вказує на те, що такий доказ не можна вважати безспірним.

Таким чином, за відсутності доказів належного документального оформлення, яке б вказувало на погодження між сторонами вантажного перевезення - вимоги позивача є необґрунтованими.

Крім того, оглянувши в судовому засіданні товарно-транспортну накладну №46 від 18.05.2017 року (а.с.28), а також товарно-транспортну накладну №82 від 20.05.2017 року (а.с.29), судом встановлено, що перевізником відповідно до обох накладних виступав саме позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "СІД ТРАНС". Позивач будь-яких пояснень, які в спростовувати вказаний факт суду не подав.

Посилання позивача на те, що громадянин ОСОБА_5 (водій/експедитор за вказаними товарно-транспортними накладними) є працівником фізичної особи-підприємця Тимківа Мирослава Євгеновича і здійснював перевезення вантажу за дорученням відповідача належними доказами, в розумінні ст.76 ГПК України - не підтверджено.

Слід вказати і те, що відповідно до п.2.3.1. сторони домовилися, що на підставі товарно-транспортних накладних (інших документів, погоджених сторонами) уповноважені представники сторін один різ на сім днів проводять звірку обсягу наданих послуг та підписують Акти приймання-передачі наданих послуг. В спірному випадку в матеріалах справи такі документи відсутні, а відтак доводи позивача про те, що перевезення спірного вантажу здійснював саме відповідач - є недоведеними.

Відповідно до п.3.2. договору замовник зобов'язаний оплачувати надані послуги протягом семи робочих днів з дати підписання представниками сторін кожного акту приймання-передачі наданих послуг. В матеріалах справи відсутні докази проведених між сторонами розрахунків за перевезення вантажу по товарно-транспортній накладній №46 від 18.05.2017 року та товарно-транспортній накладній №82 від 20.05.2018 року.

Крім того, вантажоодержувач має право вимагати відшкодування за втрачений вантаж у випадку, якщо доведе, що він здійснив оплату за такий вантаж. Відповідно до платіжного доручення №669 від 26.05.2017 року (а.с.37) позивачем сплачено кошти в розмірі 516 150 грн на рахунок ТОВ "Катеринопільський елеватор", призначення платежу - сплата претензії до договору. Наявність такого факту оплати наводить на висновок про те, що саме позивач виступав перевізником втраченого вантажу, докази залучення ним інших перевізників - в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, враховуючи, що виконання договірних зобов'язань між сторонами на стадії обміну заявками перед судом не доведено, розрахунки між сторонами за надані послуги перевезення - відсутні, акти приймання-передачі наданих послуг між сторонами не підписано, що вказує на відсутність між сторонами відповідних розрахунків, за таких обставин в суду відсутні підстави для визнання факту здійснення відповідачем перевезення на умовах договору про надання послуг перевезення вантажів №ДГ-09СТ від 09.02.2016 року, а відтак в позивача відсутні підстави для вимоги про відшкодування шкоди за втрачений вантаж, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині визнаються судом необґрунтованими.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в розмірі 109 855, 06 грн, які складаються з: 59 047, 56 грн - інфляційні витрати, 25 807, 50 грн - витрати на правову допомогу, 25 000 грн - витрати на послуги адвоката, слід вказати таке.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. В спірному випадку, посилання позивача на ст. 625 ЦК України не приймаються судом до уваги, оскільки вказана норма встановлює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що не відноситься до предмету даного спору, а відтак відсутні правові підстави для застосування судом ст.625 ЦК України.

Посилання позивача на те, що витрати на правову допомогу і на послуги адвоката є збитками для позивача в розумінні ч.2 ст. 22 ЦК України не можуть братися судом до уваги з огляду на таке.

Відповідно до ст.123 ГПК України до судових витрат належать витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.4 ст.129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Доводи позивача про те, що витрати на правову допомогу і на послуги адвоката є збитками в розумінні ч.2 ст. 22 ЦК України спростовуються відповідними положеннями ГПК України, які є обов'язковими до застосування судом при розгляді справи.

В спірному випадку, враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, вимога позивача про стягнення витрат на правову допомогу та витрат на послуги адвоката задоволенню не підлягає.

Таким чином, суд, дослідивши подані сторонами докази і на підставі цих доказів з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, а відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст.123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. 306, 307, 308 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 86, 123,126, 129 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові товариства з обмеженою відповідальністю "СІД ТРАНС" /02140, м. Київ, вул. Бориса Гмирі, буд.9, код ЄДРПОУ 39820757/ до фізичної особи-підприємця Тимківа Мирослава Євгеновича /76009, АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_3/ про стягнення збитків в розмірі 626 005, 06 грн - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Західним апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 19.10.2018

Суддя Фрич М. М.