Рішення № 77243115, 16.10.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2018 року ЛуцькСправа № 0340/1807/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі – ФОП ОСОБА_2, позивач) звернувся в суд з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі – ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2018 №0331971303.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваним повідомленням-рішенням до нього були безпідставно застосовані штрафні санкції у розмірі 50% на суму 3759,10 грн. за затримку на 111111111111111 календарних днів сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 7518,20 грн. Позивач вважає, що ним своєчасно та в повному обсязі сплачувалися суми авансових внесків єдиного податку, що підтверджується банківськими квитанціями. Вказує на те, що відповідачем не надано інформації стосовно факту порушенням ним податкового законодавства, при цьому, невідомо, на підставі яких даних зафіксовано порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 126 Податкового кодексу України (далі – ПК України), та за які конкретні періоди було прострочення платежів. На підставі наведеного просить визнати протиправним та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 19.07.2018 №0331971303.

У відзиві на позовну заяву від 24.09.2018 вх. №12406/18 (а.с.36-38) представник відповідача вважає позов безпідставним, оскільки контролюючим органом камеральною перевіркою з питань дотримання ФОП ОСОБА_2 вимог п.295.1 ст.295 ПК України щодо своєчасності сплати авансового внеску єдиного податку за 2016-2018 роки встановлено порушення позивачем строків сплати авансових внесків єдиного податку за вказаний період, що підтверджується обліковою карткою платника цього податку. Звертає увагу на те, що до позовної заяви позивачем надано копії (дублікати) квитанцій за періоди, за які контролюючим органом не встановлено порушення затримки сплати авансового внеску єдиного податку, а також надано квитанції, з яких вбачається несвоєчасність сплати авансових внесків з єдиного податку. На підставі вищевикладеного просить в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив на позовну заяву від 05.10.2018 (а.с.68-72) позивач посилається на те, що актом камеральної перевірки №9296/03-20-13-03/НОМЕР_1 від 12.06.2018 року встановлено факт затримки авансового внеску єдиного податку за 2017 рік, при цьому, у розрахунку штрафної санкції відповідальність за несвоєчасне виконання зобов’язання була нарахована за період з 2016 по 2018 роки, що суперечить змісту самого акта. Також із цього акта перевірки вбачається відсутність наскрізної нумерації, відсутня інформація про місцезнаходження контролюючого органу, номер телефону, факс та електронна пошта. Позивач зазначає, що жодних посилань на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків, зборів в акті перевірки та додатках до нього немає. Відтак, вважає, що будь-які рішення за результатами такої перевірки є неправомірними. Крім того, позивач звертає увагу на те, що штрафні санкції накладені контролюючим органом також за прострочення платежів, останній день сплати яких припадав на вихідний день, однак така сплата була здійснена на наступний робочий день після вихідного дня. У такому випадку вважає, що сплатив єдиний податок вчасно, що узгоджується з позицією Верховного Суду, висловленою у рамках справи №820/1867/17. Вказує на те, що вчасно сплачував усі платежі, однак можливо під час заповнення реквізитів платежу в банку було допущено помилку. До того ж наголошує на тому, що податок вважається сплаченим вчасно в момент прийняття банком розрахункового документа платника до виконання, а не дата зарахування такого податку до державного бюджету на єдиний казначейський розрахунок. У зв’язку з цим просить позовні вимоги задовольнити.

У запереченні на відповідь на відзив від 11.10.2018 (а.с.77-78) представник відповідача вважає твердження та висновок позивача безпідставним та необґрунтованим з тих підстав, що в акті перевірки чітко зазначено за який період проведено перевірку. Крім того, перевірка проведена у приміщенні ГУ ДФС у Волинській області, м. Луцьк, Київський майдан, 4. При перевірці використано базу даних ГУ ДФС у Волинській області за 2016-2018 роки, згідно якої наявна інформація, що надана платником податків до територіальних органів ДФС України. Також зазначає, що приписами пункту 295.1 статті 295 ПК України чітко визначено строк сплати єдиного податку, а саме не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. На підставі наведеного просить відмовити у задоволенні позову повністю.

Позивач у судове засідання не прибув, однак належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, про що свідчить його підпис на повідомленні про вручення 01.10.2018 поштового відправлення (а.с.65).

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив, просила у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрований 06.12.2002 року як фізична особа-підприємець, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24.05.2013 року (а.с.14-15). Позивач зареєстрований платником єдиного податку згідно заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, та обрав ставку єдиного податку, встановлену для другої групи платників єдиного податку, що не заперечується сторонами.

Відповідно до п.293.1 ст.293 ПК України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки).

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими, селищними, міськими радами або радами об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць: для другої групи платників єдиного податку - у межах до 20 відсотків розміру мінімальної заробітної плати (п.293.2 ст.293 ПК України).

Як передбачено підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із статтею 31 ПК України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору обчислюється роками, кварталами, місяцями, декадами, тижнями, днями або вказівкою на подію, що повинна настати або відбутися. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо. Зміна платником податку, податковим агентом або представником платника податку чи контролюючим органом встановленого строку сплати податку та збору забороняється, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Приписами пункту 295.1 статті 295 ПК України передбачено, що платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року.

Пунктом 122.1 статті 122 ПК передбачено, що несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

З матеріалів справи слідує, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, ст. 76 ПК України головним державним ревізором-інспектором відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб та єдиного внеску території обслуговування Луцької ОДПІ управління податків та зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Волинській області ОСОБА_3 у приміщенні ГУ ДФС у Волинській області, м. Луцьк, Київський майдан, 4, проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог п.295.1 ст.295 ПК України суб’єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 щодо своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з єдиного податку за 2016-2018 роки. За результатами перевірки складено акт №9296/03-20-13-03/НОМЕР_1 від 12.06.2018 року, яким встановлено порушення позивачем п.295.1 ст.295 ПК України, а саме затримку сплати авансового внеску єдиного податку за 2017 рік (а.с.41-42). Додатком до цього акту здійснено розрахунок штрафної санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов’язання з єдиного податку, де загальний розмір штрафу становить 3759,10 грн. (а.с.43).

На підставі акта перевірки №9296/03-20-13-03/НОМЕР_1 від 12.06.2018 року ГУ ДФС у Волинській області прийняло податкове повідомлення рішення від 19.07.2018 №0331971303, яким контролюючий орган на підставі статей 122/126 ПК України за затримку на 111111111111111 календарних днів сплати фізичною особою грошового зобов’язання/авансових внесків єдиного податку в сумі 7518,20 грн. зобов’язав позивача сплатити штраф у розмірі 50 % у сумі 3759,10 грн. (а.с.9).

Оцінюючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, суд виходить із такого.

Порушення позивачем строків сплати єдиного податку встановлена за результатами камеральної перевірки.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Камеральна перевірка є одним із способів реалізації контрольної функції податкового органу, шляхом якої здійснюється систематичний контроль за своєчасністю нарахування та відображення всіх відомостей, які впливають на правильність декларування платником податків, а також за своєчасністю сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання.

З позовної заяви слідує, що позивачу невідомо на підставі яких даних зафіксовано відповідачем порушення ним податкового законодавства. Однак, суд звертає увагу на те, що порушення позивачем строків сплати авансових внесків єдиного податку встановлено контролюючим органом на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах податкового органу, а саме даних про сплату платником податків єдиного податку з фізичних осіб за 2016-2018 року, що відображено у інтегрованій картці такого платника. Так, з інтегрованої картки платника єдиного податку з фізичних осіб (ФОП ОСОБА_2О.) за 2016-2018 роки слідує (а.с.46-59), що позивачем порушено терміни сплати узгоджених сум податкових зобов’язань з єдиного податку за вказані у відзиві на позовну заяву періоди. При цьому, порушення строків сплати таких платежів за зазначені в інтегрованій картці платника єдиного податку періоди також підтверджується наданими позивачем копіями (дублікатами) квитанцій про сплату єдиного податку, серед яких також наявні квитанції, за періоди сплати цього податку контролюючим органом не встановлено порушення таких строків (а.с.26-34).

Відтак, суд вважає доведеним відповідачем факт порушення позивачем строків сплати авансових внесків єдиного податку, за які контролюючим органом нараховано штрафну санкцію у розмірі 50 % ставки єдиного податку. До того ж, суд не бере до уваги твердження позивача з посиланням на пункт 49.20 статті 49 ПК України про те, що не вважається пропущеним строк сплати податкового зобов’язання у випадку коли останній день сплати припадає на вихідний день або святковий день, а сплата здійснена у наступний робочий (операційний (банківський)) день, оскільки дана стаття регламентує порядок та строки подання податкової декларації, та, відповідно, обрахування з цього часу строку сплати податкового зобов'язання за цією податковою декларацією.

Строк сплати авансових внесків з єдиного податку визначений п.291.1 ст.295 ПК України, де чітко вказано граничний строк сплати єдиного податку, а саме не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця, тому дана норма застосовується до спірних правовідносин. Відтак, з огляду на викладене суд приходить до висновку, що до даних спірних правовідносин слід застосовувати виключно податкове законодавство, яким визначений граничний строк сплати єдиного податку, за порушення якого застосовується штраф.

Щодо посилань позивача на допущені помилки у акті перевірки, суд зазначає, що окремі незначні помилки при оформленні акту перевірки не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки не спростовують факту допущеного позивачем порушення вимог податкового законодавства, за яке до позивача були застосовані штрафні санкції.

При цьому, суд звертає увагу, що предметом спору у справі є обґрунтованість застосування до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням, а не правомірність дій посадових осіб контролюючого органу під час проведення перевірки та оформлення її результатів, а зазначені позивачем обставини не визначаються законом як підстави для скасування податкового повідомлення-рішення контролюючого органу.

Правова позиція суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 липня 2018 року (справа №804/4056/17, адміністративне провадження №К/9901/53378/18), які, відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України є обов’язковими для всіх суб’єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, враховуючи те, що камеральною перевіркою, предметом якої була перевірка своєчасності сплати ФОП ОСОБА_2 авансового внеску за 2016-2018 роки, встановлено порушення граничних строків сплати авансового внеску єдиного податку, що підтверджується матеріалами справи, тому суд вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, а відповідач під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 19.07.2018 №0331971303 діяв у межах та у спосіб, визначений законодавством України, та довів правомірність свого рішення.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2018 №0331971303.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (43018, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Волинській області (43010, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, будинок 4, код ЄДРПОУ 39400859) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 19.07.2018 №0331971303 відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду буде складено 18 жовтня 2018 року.

Суддя В.Д. Ковальчук