Рішення № 77233945, 18.10.2018, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа № 305/1361/18

Провадження по справі 2/305/680/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.10.2018 Рахівський районний суд Закарпатської області

у складі: судді -Тулик І.І.

за участі секретаря судового засідання - Шемота М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рахів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету, ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та за законом

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області в особі виконавчого комітету, ОСОБА_2, треті особи без самостійних вимог: Рахівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем та визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом та за законом.

В обґрунтування позову зазначено, що після смерті 28 жовтня 2007 року матері позивача, ОСОБА_3 залишилося спадкове майно, житловий будинок №108 в с. Косівська Поляна Рахівського району Закарпатської області. Дане нерухоме майно до відкриття спадщини належало на праві приватної власності, в цілій частині належали матері позивача ОСОБА_3, в якому вона проживала до дня смерті, вела за будинком та земельною ділянкою відповідний догляд та належне утримання. При житті ОСОБА_3 зробила заповітне розпорядженя , за яким належне їй майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право заповіла ОСОБА_2 та ОСОБА_1. Однак, як з"ясувалося після смерті матері позивача, первинна реєстрація права власності на спадкове майно та земельну ділянку проведена не була. З метою отримання відповідного свідоцтва про право на спадщину за законом та за заповітом на спадкове майно, позивач звернулася до нотаріальної контори із відповідною заявою, однак у видачі такого свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом нотаріусом було відмовлено у зв"язку з відсутністю факту прийняття спадщини та наявністю другого спадкоємця за заповітом ОСОБА_2. Позивач є спадкоємцем за заповітом та спадщину прийняла, оскільки на момент смерті спадкодавця, час відкриття спадщини та протягом шести місяців, проживала разом зі спадкодавцем за однією адресою, здійснювала за матір"ю догляд, але не була зареєстрована в даному житловому будинку, заяву про відмову від прийняття спадщини у встановлений законом строк до нотаріуса не подавала. ОСОБА_2 на час смерті спадкодавця в с. Косівська Поляна не проживала, заяву на прийняття спадщини до нотаріальної контори у визначений законом строк не подавала, тому вона є такою, що не прийняла спадщину, і таким чином 1/2 частина житлового будинку №108 в с. Косівська Поляна Рахівського району Закарпатської області повинна належати позивачу, як спадкоємцю першої черги спадкування за законом. У зв"язку з чим просила встановити факт постійного проживання спадкоємця за заповітом та за законом, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом зі спадкодавцем. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на час відкриття спадщини внаслідок смерті ОСОБА_3, визнати за ОСОБА_4 право власності в цілій частині на житловий будинок №108 разом з надвірними спорудами, що розташовані в с. Косівська Поляна Рахівського району Закарпатської області.

Представник позивача ОСОБА_5 подала заяву про розгляд справи за її та позивача відсутності, позовні вимоги підтримує з підстав, наведених в позові. Просить такі задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з"явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідача - Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району Закарпатської області, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з"явився. Сільський голова ОСОБА_6 надав заяву,в якій просить справу розглянути без представника сільської ради, позовні вимоги не визнає, оскільки позивач не проживала з матір"ю до дня її смерті та фактично прийняти спадщину не могла. Натомість ОСОБА_2, рідна сестра позивача, дійсно проживала разом із мамою за однією адресою, здійснювала за нею догляд.

Представник третьої особи без самостійних вимог - Рахівської державної нотаріальної контори Закарпатської області в судове засідання не з"явився, був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Суд, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані докази, прийшов до такого висновку. Згідно ст. ст. 1217, 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1 являється спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла 28 жовтня 2007 року.

Після смерті 28 жовтня 2007 року матері позивачки, ОСОБА_3, про що виконавчим комітетом Косівсько-Полянської сільської ради Рахівського району, Закарпатської області вчинено запис акту про смерть за №46 від 29 жовтня 2007 року, залишилося спадкове майно, яким являється, в тому числі, житловий будинок №108, що розташований в селі Косівська Поляна, Рахівського району, Закарпатської області.

Дане нерухоме майно до відкриття спадщини фактично належало на праві приватної власності спадкодавця ОСОБА_3, яке нею було набуто в порядку новобудови, в якому вона проживали до дня своєї смерті.

За свого життя мати позивачки, ОСОБА_3, зробила заповітне розрядження за №67 від 1 жовтня 2007 року, згідно якого все її майно, де б воно не перебувало, із чого б воно не складалося, все те, що по закону буде їй належати, в тому числі, житловий будинок №108, що в селі Косівська Поляна, Рахівського району, Закарпатської області, вона заповіла в рівних частках своїм донькам - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

28 жовтня 2007 року мати позивачки, ОСОБА_3, померла внаслідок чого в порядку частини 1 статті 1220 Цивільного кодексу України відкрилася спадщина на все її спадкове майно.

Звернення позивача до суду з вимогою визнання права власності на спадкове майно зумовлене порушенням її права на отримання власності в порядку спадкування згідно відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом в її користь, через відсутність доказів фактичного прийняття спадщини та наявністю іншого спадкоємця за заповітом.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Норми ст. 392 ЦК не застосовуються щодо вимог про визнання права власності на об'єкти самочинного будівництва (ч. 3 ст. 376 ЦК), оскільки особа не є власником, а лише заявляє вимогу про встановлення права власності на об'єкт самочинного будівництва.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Згідно характеристики будинку, господарських будівель та споруд №108 в с. Косівська Поляна Рахівського району, Закарпатської області, виданої ФОП ОСОБА_7 спадковий будинок побудований у 1981 році.

Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (п. 20 Інструкції).

Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Документами, якими на сьогоднішній час підтверджується правовий статус даного спадкового нерухомого майна, являються:

- технічний паспорт із характеристикою будинку, господарських будівель та споруд, зведеним актом вартості будинків, господарських будівель та споруд, планом будинку та експлікацією приміщень до плану, виготовлений 27.12.2017 року техніком з інвентаризації нерухомого майна ФОП ОСОБА_7;

- виписка із погосподарської книги Косівсько-Полянськоїї сільської ради Рахівського району, Закарпатської області із відповідним записом щодо обєкту погосподарського обліку (особовий рахунок 02-0134-1);

При розгляді справ про визнання права власності на спадкове нерухоме майно у випадках, якщо спадщина прийнята, проте спадкоємцем не було одержано свідоцтво про право на спадщину (ст. 1297 ЦК) або не здійснено державну реєстрацію права на спадщину (ст. 1299 ЦК), слід брати до уваги, що законодавець розмежовує поняття "виникнення права на спадщину" та "виникнення права власності на нерухоме майно, що входить до складу спадщини", і пов'язує із виникненням цих майнових прав різні правові наслідки.

Для набуття спадщини необхідна наявність ряду умов. Першою необхідною умовою є відкриття спадщини, під якою розуміють настання таких юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у спадкоємця права на набуття спадщини - права на спадкування. До таких юридичних фактів, передусім, відноситься смерть спадкодавця. Але в момент відкриття спадщини спадкоємець набуває лише право на спадкування, але не право власності на саму спадщину. Для виникнення права власності на спадщину спадкоємець повинен належним чином здійснити (реалізувати) право на прийняття спадщини. Здійснення права на спадкування, передусім, полягає в тому, що спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийняття спадщини можливе двома способами: шляхом пасивної поведінки спадкоємця, яка передбачена ч.3 ст. 1268 ЦК України, яка встановлює, що для прийняття спадщини достатньо того факту, що спадкоємець, мешкав разом з померлим і протягом строку для прийняття спадщини не відмовився від неї. Такі спадкоємці також подають заяву про видачу їм документа, що підтверджує їх право на успадковане майно, але можуть це зробити незалежно від закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини; шляхом активної поведінки, тобто подачі заяви про прийняття спадщини та видачі їм відповідного свідоцтва. Для такого способу прийняття спадщини, який буде стосуватися всіх інших спадкоємців, існує певний строк для подачі заяви.

З пояснень в позовній заяві, які не заперечені відповідачем, іншим спадкоємцем ОСОБА_2, судом встановлено, що позивачка в силу стану здоров"я спадкодавця постійно проживала разом з нею. Таким чином на час смерті матері позивачки, остання постійно проживала разом зі спадкодавцем, надаючи їй посильну допомогу як в проживанні, так в її утриманні, так і в лікуванні. При цьому позивачка допомагала своїй матері утримувати все нерухоме майно, спільно вести домашнє господарство, доглядати за присадибною земельною ділянкою тощо.

Згідно роз'яснення, яке міститься у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у звязку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно вимог чинного законодавства, свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У звязку із наведеним, у справі мають місце певні правові обставини, які підлягають доказуванню в судовому порядку шляхом прийняття відповідного судового рішення про встановлення факту, що має юридичне значення.

Так, у відповідності до частини 1 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, в тому числі, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

У судовому порядку можуть бути встановлені також факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення юридичного факту, а саме факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, позивачці потрібно для оформлення відповідних документів для отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом №67 від 1 жовтня 2007 року, складеним від імені матері позивачки, ОСОБА_3 та за законом, як спадкоємець першої черги спадкування за законом, оскільки спадкоємець за заповітом ОСОБА_2 спадщину після смерті матері ні в порядку спадкування за заповітом ні за законом не прийняла, про що сама подала нотаріально засвідчену заяву, реєстровий номер О-ІІ-894/2018 від 10 вересня 2018 року, в якій стверджує даний факт і при цьому не заперечує проти прийняття сестрою ОСОБА_1 спадщини на житловий будинок №108 в с. Косівська Поляна Рахівського району Закарпатської області в цілій частині.

Враховуючи наведене суд знаходить доведеним факт про те, що позивачка, ОСОБА_1, як спадкоємець за заповітом та за законом, яка на час відкриття спадщини постійно проживала разом зі спадкодавцем, набула правового статусу особи, яка прийняла цю спадщину в порядку положень частини 3 статті 1268 Цивільного кодексу України.

Протягом строку, передбаченого для прийняття спадщини, заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори позивачкою не подавалося.

Таким чином, враховуючи, що позивач по справі належить до спадкоємців за заповітом, та за законом, спадщину прийняла, майнового спору з приводу спадкування не існує, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Питання відшкодування судових витрат позивачем не ставилось.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 178, 263-265, 273, 279, 293,354, 355, п.15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Встановити факт постійного проживання спадкоємця за заповітом та за законом ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, разом зі спадкодавцем, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, на час відкриття спадщини, внаслідок смерті ОСОБА_3 - 28 жовтня 2007 року.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, ІПН: НОМЕР_1, зареєстрованою за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, право власності в цілій частині на житловий будинок №108 разом з надвірними спорудами, що розташований в с. Косівська Поляна Рахівського району Закарпатської області. Судовий збір в сумі 1518,54 гривень залишити за позивачем ОСОБА_1.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя: Тулик І.І.