Рішення № 77233113, 10.10.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/7421/18

Провадження № 2/234/2379/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2018 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Кравченко О.Ю.

секретар судового засідання Каліберди А.О.

за участю відповідача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краматорську Донецької області позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

24 травня 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (назву змінено на АТ Комерційний банк «ПриватБанк») звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що відповідач звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав заяву б/н від 19.03.2012 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 15000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», затверджених наказом №СП-2010-256 від 06.03.2010 року та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua., складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг (далі – Договір), що підтверджується підписом у заяві.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач взяв на себе зобов'язання повернути Банку отриманий кредит та сплатити нараховані проценти за користування кредитом у повному обсязі, виконувати інші зобов'язання в порядку та в строки, встановлені Договором. Проте відповідач не виконав свої зобов'язання, передбачені Кредитним договором, чим порушив умови договору, вимоги чинного законодавства України, а тому, станом на 03.04.2018 року має заборгованість у розмірі 36711,16 грн., яка складається з наступного:

- 6674,58 грн. – тіло кредиту;

- 13281,16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 14531,08 грн. – нараховано пені;

а також штрафи, відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 1724,34 грн. - штраф (процентна складова).

Виходячи з наведеного, позивач просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором б/н від 19.03.2012 року у загальній сумі 36711,16 грн. та сплачений судовий збір у розмірі 1762 гривен.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що нарахування пені та штрафів є безпідставним, враховуючи вимоги ст.258 ЦК України та ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Крім того, як встановлено з наданих позивачем документів відповідач ОСОБА_1 19.03.2012 року підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, але із цієї заяви не вбачається, що між сторонами був укладений саме кредитний договір, бо в анкеті не має позначки про бажання ОСОБА_1 оформити саме кредитну картку. Будь-яких інших документів, в яких міститься підпис сторін (сторони) в підтвердження укладення кредитного договору, позивачем не представлено. Довідки про умови кредитування, зміну тарифів, витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку не мають підпису відповідача. Вважає, що банком не доведено, що між банком і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір. Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума боргу, яка виникла у зв’язку із позикою в сумі 6674,58 грн. Нараховані банком відсотки та пеня не підлягають у зв’язку із недоведеністю укладення кредитного договору. Також позивач має право на стягнення з відповідача процентів на рівні облікової ставки НБУ, які за період з 02.09.2017 року (внесення останнього платежу) до 03.04.2018 року становить 704,75 грн.

Ухвалою Краматорського міського суду від 12.06.2018 року відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

25.06.2018 року відповідачем подано заяву, відповідно до якої відповідач заперечував проти розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження та просив призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Краматорського міського суду від 17.07.2018 року заява відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження

16.07.2018 року представником відповідача – адвокатом ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву.

16.08.2018 року до суду від представника позивача ОСОБА_3 надійшла відповідь на відзив.

У судове засідання представник позивача не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав заяву про розгляд справи у відсутність представника банку.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково та суду пояснив, що він не заперечує проти наявності у нього заборгованості за кредитом у сумі 6674,58 грн. Однак, не згоден з розміром відсотків, нарахованих за користування кредитом. Він дійсно користувався кредитною карткою, намагався сплачувати кредит, однак банк усі його платежі зараховував на погашення відсотків у великому розмірі. Також банк проводив списання з його зарплатної картки на погашення відсотків за кредитом.

Представник відповідача – адвокат ОСОБА_2 у судовому надав суду пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву. Вважає, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість у сумі 6674,58 грн. та відсотки, розраховані на рівні облікової ставки НБУ за період з 02.09.2017 року до 03.04.2018 року у сумі 704,75 грн

Вислухав пояснення відповідача та його представника, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2012 року відповідач ОСОБА_4 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв’язку з чим підписав анкету заяву б/н від 19.03.2012 року, згідно до якої отримав кредит у розмірі 15 000 у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява, разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою», «Тарифами Банку», складають між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві (а.с.8-24).

Як вбачається із анкети-заяви, відповідач отримав платіжну картку за кредитом «Універсальна», відповідно до тарифів банку відповідачу установлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5% на місяць (30% на рік).

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність» від 07 грудня 2000 року № 2121-III.

Відповідно до статті 2 Закону, банківським кредитом визнається будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання сплати процентів та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Позичальник зобов'язаний повернути позику у строк та у порядку, що встановлені договором, як це встановлено ст. 1049 ЦК України.

Відповідно до частини 1 ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Суд встановив, що 19.03.2012 року шляхом подання відповідачем анкети-заяви сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 15000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві.

Виходячи з цього, суд відхиляє доводи відповідача про те, що між сторонами не існує договірних відносин, оскільки кредитний договір не укладений належним чином.

Суд вважає, що підписавши вказану заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, погодивши істотні умови договору кредиту щодо суми кредиту, строку його повернення та розміру процентів, та фактично користуючись коштами, сторони підтвердили, що між ними виникли кредитні правовідносини.

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.03.2012 року, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1, станом на 03.04.2018 року існує заборгованість на загальну суму 36711,16 грн., яка складається з наступного: 6674,58 грн. - заборгованість за кредитом; 13281,16 грн. – нараховані відсотки; 14531,08 грн.- пеня; а також штрафи у сумі 2224,34 грн.

При укладенні кредитного договору відповідачу були видані платіжні картки №4149437806629661, №5168755409282791, зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 06. 2018 року, якими він користувався, що підтверджено випискою по картковому рахунку відповідача (а.с. 82, 95-98).

Як вбачається з виписки по рахунку, останній платіж було здійснено відповідачем 06.03.2017 року (переказ зі своєї карти через Приват24) у сумі 530 грн.

Згідно статті 534 ЦК України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

З розрахунку заборгованості вбачається, що прострочення суми боргу та нарахування процентів на прострочену заборгованість мало місце з 01.04.2017 року.

Отже, з відповідача підлягають стягненню тіло кредиту у сумі 6674,58 грн. та відсотки за період з 01.04.2017 року по 03.04.2017 року.

Вирішуючи питання про розмір відсотків, які підлягають стягненню з відповідача, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позичальником була погоджена базова процентна ставка за користування кредитом у розмірі 30% річних з розрахунку 360 днів у році або 2,5% в місяць на залишок заборгованості.

Відповідно до розрахунку за кредитним договором б/н від 19.03.2012 року, з 01.09.2014 року процента ставка була збільшена до 34.8 %, а з 01.04.2015 року до 43.2 % (а.с.5-7).

Щодо збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку суд виходить з такого.

Пунктами 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що банк має право в односторонньому порядку без попереднього повідомлення клієнта встановлювати на платіжну картку кредитний ліміт у валюті картки з наступною зміною його розміру у відповідності до кредитної історії.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Позивачем не надано доказів того, що позивач відповідно до Умов і Правил укладеного договору у встановлений строк повідомив позичальника про підвищення процентної ставки.

На час укладання договору діючий тариф передбачав стягнення процентів за користування кредитом розмірі 30 %, який збільшенню не підлягав. Саме такі Умови розумів позичальник, підписуючи заяву позичальника, тому подальше збільшення Банком процентної ставки 34,80% з 01.09.2014 року та 43,20% з 01.04.2015 року в односторонньому порядку є необґрунтованим та таким, що суперечить ст. 1056-1 ЦК України ( в редакції на час укладання договору 19.03.2012 року).

Таким чином, нарахування процентів за користування кредитом належить проводити з урахуванням 30 % річних із розрахунку 360 днів на рік, що обумовлено при підписанні заяви позичальника. На залишок суми заборгованості 6674,58 грн. за 368 днів заборгованості (з 01.04.2017 року по 03.04.2018 року) при виплаті 30% річних за користування кредитом за умови 360 днів у році, стягненню підлягає сума процентів за користування кредитом у розмірі 2046,87 грн. (6674,58 грн.х30%:360 днів) х368 днів =2046,87 грн.).

Позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафів задоволенню не підлягають з наступних підстав.

У частині 1 ст. 611 ЦК України закріплено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Розділу 2.1.1.7. «Відповідальність сторін» Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, при порушенні клієнтом строків платежів за будь-яким з грошових зобов`язань, передбачених діючим Договором, більш ніж на 30 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн та 5 % від суми позову.

Відповідно до пункту 2.1.1.12.6.1 розділу 2.1.1.12 «Порядок нарахування відсотків та комісії» Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06 березня 2010 року № СП-2010-256, у разі виникнення прострочених зобов’язань на суму від 100 грн, Клієнт сплачує Банку пеню, яка розраховується згідно тарифів банку на час порушення зобов’язання

Проте, нараховуючи відповідачу штрафні санкції та пеню, банк не врахував наступне.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, визначені Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014 №1669-VII, який набрав чинності 15 жовтня 2014 року.

Відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов`язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

З метою забезпечення реалізації ст.2 Закону, Національний банк України листом від 05 листопада 2014 року №18-112/64483 «Про скасування пені та штрафів за договором кредиту під час АТО» повідомив усі банки про необхідність неухильно дотриматися вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та про відповідальність керівників банків за їх невиконання.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнано такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року № 1079-р, до якого віднесене м.Краматорськ Донецької області.

Судом встановлено, що відповідач зареєстрований та мешкає у м.Краматорську Донецької області, що підтверджується копією паспорта (а.с.114-116).

Таким чином, враховуючи вимоги Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02.09.2014р. №1669-VII, у задоволенні вимог банку про стягнення з відповідача пені та штрафу слід відмовити.

Враховуючи викладене, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути заборгованість за кредитом у сумі 6674,58 грн. та заборгованість за відсотками у сумі 2046,87 грн., а усього 8721,45 грн.

У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір за подачу позову Банком покладається на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути судовий збір у сумі 418,47 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 19, 81, 89, 141, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул.Івана Кожедуба (Ковтюха), буд. 152) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» ( код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) заборгованість за кредитним договором б/н від 19.03.2012 року у розмірі 8721,45 грн. (вісім тисяч сімсот двадцять одна грн. 45 коп.), яка складається з заборгованості за кредитом в сумі 6674,58 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2046,87 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, який мешкає за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул.Івана Кожедуба (Ковтюха), буд. 152) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д) судовий збір у розмірі 418,47 грн. (чотириста вісімнадцять грн. 47 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного суду через Краматорський міський суд.

Повне судове рішення складено 16.10.2018 року.

Суддя Краматорського міського суду ОСОБА_5