Постанова № 77231523, 18.10.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 126/1989/18

Провадження № 33/772/792/2018

Категорія: 251

Головуючий у суді 1-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач: Ващук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2018 р. м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді: Ващук В.П.

з участю секретаря: Агеєвою Г.В.

прокурора: Михайлини О.М.

за участю особи, яка притягується

до адміністративної відповідальності: ОСОБА_2

розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 172-6 КУ п АП:

ОСОБА_2,

народження 1959 року 01 місяця 01 дня,

українки , громадянки України, працюючої

директором Бершадської ЗОШ-I-III ступенів

№3, депутата Бершадської районної ради 7

скликання, проживаючої: ІНФОРМАЦІЯ_1

с. Устя Бершадського району Вінницької

області

за апеляційною скаргою прокурора Бершадської місцевої прокуратури ОСОБА_3 на постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 06.09.2018 року, -

В с т а н о в и л а :

Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 06.09.2018 року, провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 закрито на підставі п.1 ст. 247 КУпАП України за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-6 ч.1 КУпАП.

Згідно матеріалів справи, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення пов’язане з корупцією №162 від 13.07.2018 року ОСОБА_2 являючись депутатом Бершадської міської ради 7 скликання, зобов’язана була до 01.04.2018 року подати щорічну декларацію суб’єкта декларування, а саме декларацію, що охоплює 2017 рік. Однак за результатами моніторингу загальнодоступних даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, які розміщенні на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції встановлено, що ОСОБА_2 лише 19.04.2018 року о 15:59 год. було подано декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік.

Таким чином, відповідно до протоколу № 162 від 13.07.2018 року про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією ОСОБА_2 будучи відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 статті 45 Закону України «Про запобігання корупції», не своєчасно, без поважних причин подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, чим вчинила адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 статті 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В апеляційній скарзі прокурора Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_3 ставиться питання про скасування постанови Бершадського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2018 року про закриття відносно ОСОБА_2 провадження в справі про адміністративне корупційне правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Прийняти нову постанову , якою визнати винуватою ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення та призначити йому адміністративне стягнення у межах санкції , передбаченого ст. 172-6 ч.1 КУпАП.

Мотивуючи свої вимоги тим, що постанова є незаконною та необґрунтованою, яка суперечить вимогам законодавства, що в постанові суду першої інстанції надана неправильна оцінка доказам у справі в порядку ст. ст. 251, 252 КУпАП, оскільки ОСОБА_2 являючись суб’єктом визначеним у п.п. «б» п.1 ч.1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», не своєчасно подала декларацію особи, уповноваженої на виконаня функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, тим самим порушила норми ч.1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-6 КупАП.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, доводи апеляційної скарги прокурора, вислухавши пояснення гр. ОСОБА_2, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, думку прокурора , який змінив вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив визнати винним ОСОБА_2 у вчинені адміністративного правопорушення, та закрити провадження відповідно до ст. 38 КУпАП, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає зі слідуючих підстав.

Згідно з положеннями ст. 24 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає особливості здійснення окремих форм представництва інтересів держави в суді, йдеться про право прокурора на подання апеляційної чи касаційної скарги на судове рішення лише в цивільній, адміністративній і господарській справі. При цьому в ч. 7 ст. 24 Закону чітко зазначено, що повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.

Відповідно до Інформаційного листа судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією" від 22 травня 2017 року № 223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року, в якому зазначено, що за змістом ч. 1 ст. 287 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 цього Кодексу, якою визначено, що прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Тобто прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративні правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення.

Таким чином, прокурор наділений правом подавати апеляційні скарги та приймати участь у справах про адміністративні правопорушення пов'язанні з корупцією.

Відповідно до ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Згідно ч. 2 ст. 7 та ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, правильного і справедливого її вирішення. Суддя зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам ст. 283 КУпАП, ґрунтуватися на встановлених в ході судового розгляду обставинах та достатніх і беззаперечних доказах, оцінка яких проводиться в порядку ст. 252 КУпАП, шляхом всебічного, повного і об’єктивного їх дослідження як окремо, так і в сукупності з іншими обставинами.

Суди мають також з'ясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного зв'язку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам суд повинен дати належну оцінку.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, пов'язаних з корупцією, суди зобов'язані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства.

Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року), законом «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VІІ, КУпАП України, іншими нормативно-правовими актами, а також практикою Європейського суду з прав людини.

Згідно із рішенням ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України», визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу «якості закону». В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків осіб, національні органи зобов'язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, зазначених вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.

Відпоівдно до матеріалів справи, що ОСОБА_2, являючись суб'єктом визначеним у п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», не своєчасно подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2017 рік, тим самим порушила норми ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», в чому вбачаються ознаки адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Як вбачається з інформації наявної в Єдиному державному реєстрі декларацій, ОСОБА_2 подала декларацію за 2017рік лише 19.04.2017, тобто несвоєчасно, порушила порядок, передбачений ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції»

Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави.

Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків.

Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, обов’язковим елементом його об’єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення та прокурор, що приймає участь в розгляді таких протоколів судом, зобов’язані довести наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, умислу на несвоєчасне подання декларації.

Згідно п.2 роз’яснень Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією» вих. № 223-943/0/4-17 від 22.05.2017, під поважними причинами слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв’язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою тощо; суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу; вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Крім того, на умисну форму вини, а також наявність відповідного корисливого або іншого особистого інтересу особи, чи інтересу третіх осіб, як на обов’язкові ознаки корупційного правопорушення також звертає увагу Конституційний Суд України в рішенні від 06.10.2010 (справа №1-27/2010).

В суді першої та апеляційної інстанціях ОСОБА_2 показала , що наміру ухилятись від подачі декларації не мала , та зазначила, що спробу подати декларацію вона зробила в останніх числах березня, тоді їй і стало відомо, що вона втратила доступ до електронної адреси, яку вимушена була змінювати, на що було витрачено значний час, так як поштову скриньку НАЗК було змінено тільки 18 квітня 2018 року, хоча заявку було подано 29 березня 2018 року. Вказане підтверджено витягами (скриншотами) з електронної пошти ОСОБА_2, з яких вбачається, що вона намагалася отримати електронний ключ для своєчасного подання декларації. Після заміни електронної скриньки 18.04.2018 року вона одразу заповнила та відправила декларацію.

Таким чином, вбачається, що в несвоєчасному поданні ОСОБА_2 декларації відсутня вина, як у формі прямого так і непрямого умислу, оскільки вона вжила дієвих заходів для своєчасного подання декларації та вважала , що подала її своєчасно

Згідно п. 3 ст. 49 ЗУ «Про запобігання корупції» якщо за результатами контролю встановлено, що суб’єкт декларування не подав декларацію, Національне агентство письмово повідомляє такого суб’єкта про факт неподання декларації, і суб’єкт декларування повинен протягом десяти днів з дня отримання такого повідомлення подати декларацію в порядку, визначеному частиною першою статті 45 цього Закону.

При дослідженні матеріалів справи в судовому засіданні встановлено, що а ні у протоколі про адміністративне правопорушення, а ні прокурором у судовому засіданні не наведено обґрунтувань та доказів на підтвердження суб'єктивної сторони даного правопорушення. Тобто, не встановлені і не доведені вина у формі умислу, мотив (корисливий, особиста зацікавленість, неправильно зрозумілі інтереси служби, тощо).

Таким чином, аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що будь-які докази того, що ОСОБА_2 діяла умисно, усвідомлювала протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок, в матеріалах справи про адміністративне правопорушення відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність у діях ОСОБА_2 події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а тому, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 293, 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора Вінницької місцевої прокуратури ОСОБА_3 - залишити без задоволення,

Постанову Бершадського районного суду Вінницької області від 06 вересня 2018 року про закриття провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_2 , в зв»язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП – залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: